|
|
АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК, ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: “ЯКЩО ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ ВИВЧИТИ ЩЕ ОДНУ МОВУ, ОКРІМ РІДНОЇ, ТО ЦЕ Є ПРОБЛЕМОЮ ДЛЯ ТІЄЇ ЛЮДИНИ”ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
Наталя Кравчук, «Проскурів», 10.04.2008, м. Хмельницький
Журналіст віокремив ряд найактуальніших для читачів запитань, на які дав відповідь на зустрічі з представниками регіональних ЗМІ Голова Верховної Ради України А. Яценюк.ЛИТВИНІВЦІ БОЯТЬСЯ СПІТКНУТИСЯ ОБ ВИСОКИЙ ПОРІГ…
Іван Фаріон, «Високий Замок», 09.04.2008, Львівська обл.
Заяву лідера НПУ В. Литвина щодо підвищення прохідного бар’єру на парламентських виборах прокоментували представники різних політичних сил у парламенті - О.Зарубінський, В.Полохало, Р.Сафіулін.УКРАИНСКОЙ МОНАРХИИ СКАЗАЛИ "НЕТ"
Дмитрий Корнейчук, «Газета по-харьковски», 09.04.2008
Партия регионов и БЮТ защитят Конституцию от Ющенко.ШАХ БЕЗ МАТА
Інна Пукіш-Юнко, «Високий Замок», 09.04.2008, Львівська обл.
Рішення Конституційного Суду, який визнав неконституційною постанову про регламент Верховної Ради, поставило парламент у пікантну ситуацію. Свої коментарі надали народний депутат В. Бондаренко та політолог В. Фесенко.АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК: «Я РАЗГОВАРИВАЮ И НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ»
Елена Блоха, «Салон Дона и Баса», 08.04.2008, Донецька обл.
По мнению спикера украинского парламента сейчас необходимо защитить прежде всего родной язык.АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК: О НАТО, ИНФОРМАЦИИ И НОВОЙ ГЕНЕРАЦИИ
Александр Бриж, «Донбасс», 08.04.2008, Донецька обл.
Первая встреча спикера парламента А. Яценюка с руководителями региональных СМИ прошла в формате пресс-конференции.
ПЕТРО КОБЕВКО МОЖЕ ОГОЛОСИТИ РОСІЇ ВІЙНУ?РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
«Час», 10.04.2008, Чернівецька обл.
Блок національних сил Буковини звертається до Президента України, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради з проханням вжити всіх заходів щодо забезпечення цілісності держави і добряче «дати по руках» тим, хто посміє зазіхнути на нашу землю.ЗРОБИЛИ? МОЛОДЦІ! ВІДДАЙТЕ!
Руслан Ковальчук, «Старий Замок Паланок», 09.04.2008, Закарпатська обл.
Уряд вирішив вилучити у державну власність 24 комунальні аеропорти.
ПОСИДЕНЬКИ З ГУБЕРНАТОРОМЕКОНОМІКА
За матеріалами Buknews, «Час», 10.04.2008, Чернівецька обл.
Чернівецький губернатор Володимир Куліш під час спілкування з журналістами – про фактори, що суттєво впливають на ріст інфляції в Україні.УКРАЇНА, ЯКУ МИ МАЄМО ЗБУДУВАТИ
Марія Шатун, «Місто», 10.04.2008, Чернігівська обл.
Нову концепцію державної регіональної політики обговорювали на міжнародній конференції у Ялті представники Ради Європи та Української асоціації місцевих та регіональних рад.ЗАКЛЮЧЕНИЕ ВСК ПО ХАРЬКОВУ. ОФИЦИАЛЬНО «ГЛАВНОЕ»,
09.04.2008, Харьковская обл.
Вниманию читателей предлагается заключение Временной следственной комиссии ВР, изучавшей нарушения Конституции и законодательства Украины мэром Харькова Михаилом Добкиным и секретарем горсовета Геннадием Кернесом.ПАРЛАМЕНТСКАЯ КОМИССИЯ РАСКРЫЛА СЕКРЕТЫ ХАРЬКОВСКОЙ ЗЕМЛИ
«Газета по-харьковски», 09.04.2008
Харьковский горсовет в 2007 г. предоставил свыше 3 тыс. кв. м земли фиктивным фирмам, заявил народный депутат Украины О. Ляшко.ДОБКИН ЖЕСТКО ОТВЕТИЛ ПАРЛАМЕНТАРИЮ
«Газета по-харьковски», 10.04.2008
Михаил Добкин заявил о том, что обвинения, которые в последнее время звучат в адрес городских властей Харькова, основываются не на демократических принципах, положенных в основу Конституции Украины, а на диктатуре, подкрепленной неприкрытой ложью и фальсификациями.МЕСТНЫЕ СОВЕТЫ: СТРАШНО ДАЛЕКИ ОНИ ОТ НАРОДА…
Анна Бердичевсkая, «Юг», 10.04.2008, Одесская обл.
На пресс-конференции «Два года после выборов — обратная связь» были представлены итоги двухлетнего мониторинга деятельности местных советов Одесской области и политических сил, представленных в них.ЗЕМЛЯ І... ПЕНСІЯ
Надія Онищенко, «Деснянська Правда», 08.04.2008, Чернігівська обл.
Земля і пенсія - ці питання є найболючішими сьогодні для сільських жителів і вони найголосніше обговорювалися на сходах сіл Ніжинського району.
ПРИБОРКАННЯ ЦІНРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Тетяна Мартинова, «Вечірні Черкаси», 09.04.2008
Питання цінової ситуації на споживчому ринку вирішується в регіонах.
ЦІНА ЦІНИ СУМСЬКОГО МОЛОКАДЕМОГРАФІЯ
Олександр Вертіль, «Сумщина», 10.04.2008
Протягом кількох останніх тижнів жителі області не могли не помітити доволі суттєвого зростання цін на більшість продовольчих товарів, у тому числі на молочні вироби.КОВТОК ВОДИ – ЗА БАРЕЛЬ НАФТИ?
Володимир Чернов, «Сумщина», 10.04.2008
На Сумщини є місцевості, де вуглеводні лежать буквально під ногами. Та людям радості мало. Навпаки: чим більше під селом нафти й газу, тим більше у селі біди.НЕУЖЕЛИ ПРИДЕТСЯ РАБОТАТЬ "НА ОДНИ ЛЕКАРСТВА"?
А. Бородин, «Эхо», 10.04.2008, Житомирская обл.
За несколько последних месяцев возросли цены на лекарственные препараты.
ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯТРАГЕДІЯ ОРІЛІ
Ірина Рогожинська, «Зоря Полтавщини»,09.04.2008
Про походження назви однієї з найчистіших не лише на Полтавщині, а й в Україні, річок існує чимало легенд. Але сама Оріль через людську недбалість та байдужість нині опинилася на межі загибелі...
ТОЙ САМИЙ ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР…
Петро Громовий, «Деснянська правда», 08.04.2008, Чернігівська обл.
Про демографічну ситуацію в Чернігівській області – розмова з начальником відділу статистики населення Головного управління статистики в області Тетяною Дусь.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК, ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: “ЯКЩО ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ ВИВЧИТИ ЩЕ ОДНУ МОВУ, ОКРІМ РІДНОЇ, ТО ЦЕ Є ПРОБЛЕМОЮ ДЛЯ ТІЄЇ ЛЮДИНИ”
Наталя Кравчук, «Проскурів», 10.04.2008, м. Хмельницький
Журналіст віокремив ряд найактуальніших для читачів запитань, на які дав відповідь на зустрічі з представниками регіональних ЗМІ Голова Верховної Ради України А. Яценюк.На минулому тижні відбулася зустріч голови Верховної Ради України Арсенія Яценюка з представниками регіональних ЗМІ, на якій побував і власний кореспондент нашої газети.
– Арсенію Петровичу, які, на вашу думку, причини поточної інфляції в країні? Які антиінфляційні заходи вживаються?
– Як колишній економіст, можу багато розповідати про причини інфляції, починаючи з курсу євро до долара і закінчуючи проблемами на світових ринках продовольства, цінами на енергоносії, газ, нафту тощо. Безперечно, існують внутрішні причини, про які ми також повинні говорити. Внутрішні причини спровоковані суттєвим ростом внутрішнього споживання за рахунок збільшення низки видатків. У випадку, коли споживання не забезпечується товарним покриттям, приймаються два рішення: або зменшуються грошові агрегати, які дають можливість купувати товар, або дається більше товару. Так по-простому. В Україні цього не відбувається, а відбувається систематичне збільшення соціальних видатків. Товаровиробник і постачальник товару не встигають за змінами структури попиту. Сьогодні так звана дванадцятимісячна плинна інфляція вже “перевалила” за 21%. Я вважаю таку цифру інфляції неприйнятною для української економіки. Уряд запропонував антиінфляційну програму. Наскільки мені відомо, вона ще не затверджена. Існують суперечки між Національним банком України та Кабінетом міністрів. Саме ці два органи відповідають за стримування інфляції. Національний банк – в межах так званих “монетагрегатів”, тобто випуску грошей в обіг. Уряд – за рахунок економічних підходів щодо стримування цінової ситуації. Я знаю, що Національний банк не узгодив антиінфляційні заходи. Почну з того, що неприйнятним, за будь-яких обставин, є стримування інфляції адміністративними методами. Це ми вже проходили і в новітній історії після 2005 року, і 20-30 років тому, коли держава намагалася адміністративно регулювати ціни і ситуація була одна: на прилавку нічого не було. Тому адміністративному регулюванню – ні.
Друге, що може допомогти, – це діяльність інтервентів на продовольчому ринку. Це, в першу чергу, Аграрний фонд, і тільки в другу чергу – державний резерв. Проте, насамперед, це стосується Аграрного фонду, який не виконує протягом останніх трьох років свою функцію щодо забезпечення цінової стабільності на продовольчому ринку. Третє – вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). За рахунок зміни відповідних ставок імпортних ввізних мит відбудеться наповнення ринку і стабілізація, але не зменшення цін. Є ключовий економічний закон – “ціни не падають ніколи”. Цей підхід існує у всіх країнах світу. Ціни падають тільки в одному випадку – у випадку кризи. Бажано до кризи не доводити. Пригадую 1998 рік, коли була криза. Ціни впали, та й то не на все, а потім зросли.
На сьогодні основною відповідальністю уряду є стримання інфляції. При цьому Кабінету міністрів слід чітко усвідомлювати, в межах своєї відповідальності, ті обсяги фінансування, які він спрямовує на соціальні стимулювання, і обсяг дефіциту державного бюджету, який існує в українській економіці. Він має враховувати це при внесенні змін до закону про держбюджет і при прийнятті рішень щодо витрачання доходів від приватизації.
– Верховна Рада України відмінила закон щодо тендерів. Що далі? Оскільки тендери не проводяться, все “зависло”: в школах діти не отримують нормального харчування, хворі – ліки і т.д.
– Кабінет міністрів прийняв нарешті Постанову щодо тендерів. Верховна Рада скасувала Закон про державні закупівлі. Кабмін повинен був внести у двотижневий термін нову редакцію цього закону. Наскільки мені відомо, вона не внесена. Два тижні вже минули. Необхідно прийняти закон, який повністю відновлює правила державних закупівель 2004 року. Тоді не було ні Тендерної палати, ні плати за тендерну документацію. Зараз це є відповідальністю Кабінету міністрів. Парламент зробив свою роботу в дуже складних умовах. Якщо б я тоді не запропонував саме таку редакцію, цей закон за інших умов просто не був би скасований в силу не стільки “заполітизованості”, скільки “забізнесованості” окремих людей в тих чи інших політичних силах. Завдяки досить наступальній стратегії ми отримали 440 “з гаком” голосів. Зараз потрібно очікувати виключно покращення ситуації. Думаю, що зараз процес пішов в іншому форматі. Максимально спрощена процедура, так як це було в 2004 році.
– Чи відбудеться роздержавлення державних та комунальних засобів масової інформації найближчим часом? Чи здійснюються якісь кроки в напрямку зміни законодавства в цій сфері?
- Оскільки це відбувається в нашій державі, то мені здається, що воно не відбудеться ніколи. Процес триває вже декілька років. Перша заява була зроблена у 2005 році. Я поки не бачу концепції. Концепція мені зрозуміла: давайте продамо. Проте реальних кроків в цьому напрямку я не бачу. Думаю, що так, як ми виконуємо реформи, ще на декілька років ви залишитись в державній і комунальній власності.
– 2 квітня виповнився рівно рік, як Президент підписав перший указ про розпуск Верховної Ради минулого скликання. Чи є гарантія, що ваш парламент не розпустить Президент?
– Звичайно, в українському парламенті є проблеми. Вони існують, тому що парламент жорстко фрагментований. “Водорозділ” – 50 на 50. Мені, як спікеру, непросто керувати таким парламентом. Свого часу я зробив заяву, що в парламенті будуть ситуативні голосування. Так воно і відбувається. Більшість законопроектів ми приймаємо саме за рахунок ситуативного голосування.
Доля парламенту залежить не стільки від самого парламенту, скільки від низки політичних подій, що відбуваються в українському суспільстві. Зокрема, напередодні виборчого процесу, хоча ще дуже далеко до президентських виборів, але рано чи пізно майданчик парламенту може стати потенційним майданчиком для майбутніх президентських виборів. Не хотілося б, щоб парламентська трибуна була сценою для президентських виборів. Я, як голова парламенту, зроблю максимально можливе, щоб ці речі не лунали в парламенті. Проведення дострокових виборів навряд чи змінить політичну конструкцію. “Процес заради процесу” може відбутися, але “процес заради результату” не передбачає необхідності проведення дострокових виборів. Учасники політичного процесу мають навчитись хоча б якось домовлятись, хоча б щодо ключових національних пріоритетів.
– Чи вважаєте ви, що в Україні дійсно мають місце утиски російської мови?
– Про які утиски російської мови може бути мова? Коли приходиш на розкладки з пресою – там майже немає газет українською мовою. Коли вмикаєш телевізор – звідти лунає російська мова. Спілкуєшся з людьми – більшість з них розмовляє російською. Іноді виникає запитання: що з українською мовою будемо робити? У мовному питанні я висловлю свої підходи. Почну з власної сім’ї: дружина розмовляє російською, тому що вона — киянка, та українською, тому що її батько –професор і багато років викладає в Київському політехнічному інституті. Діти розмовляють українською, російською та англійською. Для мене це є свідченням освіченості людини. Якщо людина не може вивчити ще одну мову, окрім рідної, то це є проблемою для тієї людини. Це нормальне явище, коли та чи інша особа, яка хоче чогось досягти, змушена сьогодні контактувати з людьми. Контакт з людьми відбувається виключно через мову.
Щодо питання захисту російської мови на території України, мені здається, що той рівень захисту, який запроваджений для російської мови, є одним з найвищих. Перше – це Конституція України. Друге – це Закон про мови, де чітко передбачено, що російська мова є мовою міжнаціонального спілкування. Третє – це Конституція Автономної Республіки Крим. На територіях компактного проживання російськомовного населення чітко передбачено захист російської мови. Можуть бути звинувачення в тому, що Українська держава змушує дублювати фільми українською мовою. Проте можна піти в магазин і придбати російськомовні диски. Тому питання мови використовується, як правило, тільки з метою інспірування політичного протистояння в суспільстві. З кожним року це питання стає менш гострим, тому що ми з вами дорослішаємо. Молоде покоління вже не так зацікавлене в цьому. Воно розмовляє двома, трьома мовами. Тільки дуже вузький прошарок людей, які не хочуть вчитися, можуть бути в цьому питанні зацікавлені. Вони спекулюють на цих настроях населення. Пройде ще 5-10 років і все минеться.
– Як ви прокоментуєте заяву окремих російських політиків щодо невизнання Голодомору геноцидом?
– Слід наголосити, що минулого року я декілька разів пропонував російській стороні зробити спільну заяву щодо Голодомору. Інколи мене дивує позиція, коли ті чи інші представники Російської Федерації не сприймають такий підхід. Адже це – спільна трагедія, це спільна сторінка історії. Тому навіщо будувати перепони на цьому шляху, якщо ми можемо вийти зі спільною заявою, яка б, з одного боку, перегорнула цю сторінку, а з іншого – формувала б дуже хороше майбутнє для наших стосунків. Не знаючи і не шануючи історію, складно побудувати майбутнє. На окремі запитання, в тому числі і колег з Російської Федерації типу “Ви знаєте, у вас там не 10 мільйонів, а 7 мільйонів чи 4 мільйони померли під час Голодомору?”, моя репліка була простою:”В нас трагедії визначаються тільки на десятки мільйонів? А якщо померло 5 мільйонів – це вже не трагедія? Якщо померло 700 тисяч, це теж вже не трагедія?”. Повертаюсь ще раз до того, щоб Україна і Росія зробили спільну заяву, вшанувавши цю велику трагедію. А те, що лунають заяви окремих політиків – бажано, щоб трагічні історичні факти не втягували в зовнішньополітичні розборки між двома державами.
– Aрсенію Петровичу, ви щойно повернулися з Москви. Хотілося б дізнатися про результати вашої поїздки.
– Візит був непростим. Ви розумієте, на якому фоні він відбувався, з одного боку. З іншого боку, я переконаний в тому, що прийняв абсолютно правильне рішення – поїхати на запрошення голови Ради Федерації до Росії, а також взяти участь у тридцятій Міжнародній Асамблеї країн СНД.
Якби все було спокійно, то й мене не треба було б. Тому, я думаю, що ті меседжі, які були донесені від нас до російської сторони, були доволі чіткими. В процесі розмови ми торкнулися питань співпраці України з НАТО, з Російською Федерацією, з іншими країнами-партнерами, ролі та місця України в системі координат, так званої Співдружності незалежних держав. Позиція була висловлена. Мені здається, що ми отримали непоганий результат. Результат був би набагато гіршим, якби я не поїхав.ЛИТВИНІВЦІ БОЯТЬСЯ СПІТКНУТИСЯ ОБ ВИСОКИЙ ПОРІГ…
Іван Фаріон, «Високий замок», 09.04.2008, Львівська обл.
Заяву лідера НПУ В. Литвина щодо підвищення прохідного бар’єру на парламентських виборах прокоментували представники різних політичних сил у парламенті - О.Зарубінський, В.Полохало, Р.Сафіулін.Голова Народної партії України Володимир Литвин звинуватив БЮТ і Партію регіонів (за його словами, «два олігархічні планово-фінансові клани») у тому, що вони кулуарно домовилися про підвищення прохідного бар’єра на парламентських виборах із 3 до 11 відсотків.
На думку Литвина, це не тільки призведе до створення двопартійної системи, а й поділить Україну на лівий і правий береги.
Олег Зарубінський (Блок Литвина)
Мені не відомо, чи є вже остаточна домовленість з цього питання, але я знаю, що такі розмови велися на достатньо високому рівні. Називалися різні «пороги»: 5-7-9 відсотків…
Дізнавшись, що педалюється це питання, наша партія виступила з офіційною заявою, в якій проаналізувала ймовірні наслідки такого рішення. Суть його одна: певні сили намагаються вирішити власні питання за рахунок громади. На минулих виборах Блок Литвина набрав 4 відсотки, за нас проголосував приблизно мільйон виборців. Ці виборці хочуть, щоб ми представляли їхні інтереси у парламенті. А політичні монстри завищують бар’єр, що означало б, що наші виборці будуть позбавлені своїх представників у Верховній Раді. Більше того, голоси наших симпатиків буде розподілено між бізнесово-політичними монстрами, за які вони не хотіли голосувати. Вийде, що у цих людей вкрали їхні голоси.
В умовах України двопартійна система – це розкол держави. Про це кажуть не тільки політики, а й експерти. Зрештою, такі системи уже зникають у світі. Європейська система однозначно не є двопартійною. А ми ж хочемо до Європи…
Володимир Полохало (Блок Юлії Тимошенко)
Заява Литвина – це фантазія. Ніякої змови між БЮТ і Партією регіонів нема.
Зрозуміло, що 3 «прохідні» відсотки, які зараз встановлено в Україні, не є європейським стандартом. У нас сімнадцять років формується партійна система, створилося конкурентне міжпартійне середовище, тож для підвищення цієї змагальності, для відповідності європейським традиціям бар’єр треба піднімати. Скажімо, для партій – до 5%, для блоків – до 7%. Ні про 11, ні про 10 відсотків ніхто нічого не говорив. Це явне перебільшення. Гадаю, таке питання зараз не на часі. Тому не драматизував би ситуацію. З іншого боку, мені зрозуміла занепокоєність нових партій, які мають невисоку електоральну підтримку.
Равіль Сафіуллін (Партія регіонів)
Я чув заяву Литвина, читав коментарі у пресі – про інші розмови на цю тему не знаю. У нашій партії і фракції цього питання не обговорювали, його навіть не порушували.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64171УКРАИНСКОЙ МОНАРХИИ СКАЗАЛИ "НЕТ"
Дмитрий Корнейчук, «Газета по-харьковски», 09.04.2008
Партия регионов и БЮТ защитят Конституцию от Ющенко.На этой неделе два антагониста – Партия регионов и БЮТ – в едином порыве сомкнули плечи ради защиты Верховной Рады. Депутатский союз оформят в виде Временной спецкомисиии ВР по разработке Конституции. Этим "оружием" парламентарии намерены обороняться против навязываемого Банковой проекта Основного Закона, расширяющего полномочия президента. Теперь уже Виктору Ющенко стоит побеспокоиться, как бы президентский пост вообще остался в Украине.
Важно, что идею конституционной комиссии ВР, в пику президенту, 8 апреля зарегистрировали в парламенте именно бютовцы Иван Кириленко и Виктор Швец. Тем самым четко показав - недовольство Юлии Тимошенко действиями Ющенко, старающегося "продавить" собственную Конституцию, обретает реальное воплощение.
Партия регионов, устами нардепа Александра Лавриновича, пообещала создание комиссии поддержать. Чем сразу вызвала ряд заявлений некоторых депутатов НУ-НС, обвинивших коллег по коалиции в сговоре с регионалами.
После долгих консультаций со спикером Арсением Яценюком, явно озвучившим недовольство Ющенко, депутаты отложили голосование до следующей недели. Впрочем, эксперты уверены, что окончательное появление спецкомиссии – просто дело времени.
Именно депутаты с ее появлением планируют непосредственно заниматься разработкой новой Конституции. Следовательно, Национальный конституционный совет (НКС), на 2/3 состоящий из людей президента, полностью теряет свою актуальность. И предложенный им проект Основного Закона станет не более чем рекомендацией для парламента, а не обязаловкой.
Комиссия - это ответ БЮТ и ПР на последние попытки Ющенко дискредитировать Конституционный суд, уверен политолог Тарас Березовец. Есть высокая вероятность, что люди в мантиях "завернут" президентскую Конституцию. И даже до голосования в Раде дело не дойдет. Если же работу КС удастся "заморозить", то текст можно выносить на общенациональный референдум.
Политолог Владимир Фесенко считает, что БЮТ старается использовать конституционную игру в качестве рычага давления на Ющенко. В частности, для принятия программы приватизации, программы правительства, нового бюджета. Пойдет президент на компромиссы – Тимошенко даст команду оттянуть появление депутатской комиссии. Партия регионов же сейчас помогает Тимошенко в надежде мощной бури в "оранжевой" команде, которая наконец "похоронит" коалицию.
Как и в случае с недавно отклоненным президентским Законом про Нацгвардию, Рада продемонстрировала Ющенко одну простую истину. Ради сохранения власти парламента, полученной с 2006 года, готовы сплотиться даже такие непримиримые враги вроде Партии регионов и БЮТ. Хотя в любом другом случае каждый из них играет только за себя. И если сейчас Банковая не сделает новую Конституцию предметом обсуждения всех политсил, то депутаты могут подготовить собственный вариант. Где, как заявила в начале марта Тимошенко, надо оставить только одну должность – либо премьерскую, либо президентскую. Не сложно догадаться, какую из них уберут.
http://gazeta.kh.ua/country/2008/04/09/191719.htmlШАХ БЕЗ МАТА
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», 09.04.2008, Львівська обл.
Рішення Конституційного Суду, який визнав неконституційною постанову про регламент Верховної Ради, поставило парламент у пікантну ситуацію. Свої коментарі надали народний депутат В. Бондаренко та політолог В. Фесенко.Депутатів залишили у грі, вимагаючи, щоб грали за правилами, але інструкцію з правилами гри відібрали. Така заплутана комбінація викликала підозри, що до вердикту КС доклалися “великі комбінатори” з Банкової. Про це учора відверто говорили у парламентських коридорах. Мовляв, у Секретаріаті Президента випробували на Верховній Раді чергову піґулку паралітичної дії.
Але очікуваного ефекту вона не дала. На дію депутати знайшли протидію – ухвалили тимчасовий регламент Верховної Ради.
Вихід з глухого кута, в якому парламент опинився після рішення Конституційного Суду, шукали “хором”: і коаліція, й опозиція. Так само “хором” і голосували за ухвалення тимчасового регламенту. Кнопки “за” натиснули 386 депутатів (“Регіони”, БЮТ, комуністи і частина “НУ-НС”). “За суттю і формою законопроект повністю відповідає тому, на підставі якого працювала Верховна Рада України (йдеться про регламент, забракований Конституційним Судом. – “ВЗ”). Тобто ми взяли попередній текст і вилучили з нього ті неконституційні положення, які були вказані в рішенні Конституційного Суду”, - заявив після голосування спікер Арсеній Яценюк. І додав: “Переконаний , що при прийнятті свого рішення Конституційний Суд керувався виключно законами і Конституцією. Навіть якщо в когось була думка про те, що це рішення може вплинути негативно на роботу парламенту, то я хотів би їм передати: «Не з їхнім щастям»!».
Про підозрілий почерк у регламентній колізії говорили як опозиціонери, так і представники коаліції. Одні натякали, інші відверто кивали головою на Секретаріат Президента. «Судячи з тональності і сарказму, видно, чиї політичні руки стирчать за рішенням КС», - обурювався «регіонал» Михайло Чечетов. «Президент, користуючись тим, що має вплив на КС, тисне на нього і практично створює передумови, що знову буде заблоковано роботу Верховної Ради, лише тепер – організаційними методами», - заявив головний комуніст Петро Симоненко. У БЮТ розцінили регламентні війнушки як спробу продемонструвати недієздатність парламенту, «підвісити роботу Верховної Ради».
Коментарі для «ВЗ»
Володимир Бондаренко, народний депутат (БЮТ)
- Перипетії навколо регламенту викликані бажанням окремих діячів в оточенні Президента розвалити державні установи вищого рівня. Це стосується не лише Верховної Ради, а й Конституційного Суду. КС сьогодні опинився під загрозою розвалу, бо мотивацію, якою скористався Президент щодо судді Станік, можна скористатися і до інших, здається, восьми суддів, які приймали присягу так само, як Станік (скасування указу про призначення С.Станік суддею КС В.Ющенко мотивував порушенням процедури прийняття суддівської присяги. – «ВЗ»). Це все вписується у бажання централізувати владу на Банковій, яке сповідує Секретаріат Президента і його керівник Віктор Балога.
Стосовно виходу з ситуації, яка склалася через рішення КС щодо регламенту, то у Верховної Ради було кілька варіантів. Можна було повернутися до позаминулого регламенту або ж затвердити з поправками порядок, за якими працювали досі, - з перспективою розробки законопроекту про регламент. Зійшлися на другому. Ухваливши тимчасовий регламент, Верховна Рада убезпечила себе від можливих неприємних сюрпризів і маніпуляцій, які могли б виникнути, якби регламенту не було взагалі.
- Яка ймовірність того, що після ухвалення закону про регламент Президент накладе на нього вето?
- Президент намагатиметься вичавити з цього закону все, що заважатиме йому для централізації влади, і зробити його таким, щоб Верховна Рада була ручною. Але питання в тому, чи мовчатиме на це парламент. Верховна Рада не може бути пунктом виконання чиїхось вказівок.
Володимир Фесенко, політолог
- Тут є дві проблеми. Перша полягає у тому, що іноді Конституційний Суд дає такі неоднозначні і нечіткі тлумачення, що їх треба ще додатково тлумачити. Щодо питання регламенту Верховної Ради, то відповідно до Конституції регламент має ухвалюватися як закон. Це треба було вже давно зробити, але не робили. Тобто протиріччя навколо статусу регламенту існувало і раніше. Швидше за все, під впливом Секретаріату Президента Конституційний Суд ухвалив своє рішення. Депутати зверталися до КС з приводу окремих положень регламенту, а у КС пішли далі, прозоро натякнувши на те, що потрібно ухвалити регламент як закон, інакше він буде неконституційним. Верховну Раду поставили перед необхідністю не просто ухвалити «регламентний» закон, а погодити його з Президентом. Депутати зробили крок у відповідь: завдяки ситуативній більшості ухвалили тимчасовий регламент. Прийняття його більш як 300 голосами – показовий момент. Це прозорий натяк Президентові на те, що у разі продовження протистояння між ним і парламентом у Верховній Раді можуть бути ухвалені конституційні зміни, всупереч тим змінам, котрі готує Президент. Закон про регламент все одно доведеться ухвалювати. Але, як свідчить практика, іноді тимчасове діє як постійне. Так що не виключено, що тимчасовий регламент Верховної Ради може працювати достатньо довго.
- Вся ця катавасія з регламентом виглядає як елемент гри «Хто у владному домі господар»…
- Про необхідність ухвалення регламенту як закону багато говорили й експерти, і політики. Але, зважаючи на нинішні обставини, можна говорити про політичну кон’юнктуру. Президент хоче використати ситуацію на свою користь, його опоненти – на свою. Але знову кожен залишився при своєму: наразі тактична нічия.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=64178АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК: «Я РАЗГОВАРИВАЮ И НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ»
Елена Блоха, «Салон Дона и Баса», 08.04.2008, Донецька обл.
По мнению спикера украинского парламента сейчас необходимо защитить прежде всего родной язык.Самый молодой министр, а теперь и самый молодой спикер Верховной Рады Арсений Яценюк, безусловно, заслуживает особого внимания к своей персоне.
Его взгляд на некоторые направления во внутренней и внешней политике не всегда совпадают с мнением его старших товарищей по партии в блоке НУНС. Еще раз убедиться в этом "Салон" смог, приняв участие во встрече председателя украинского парламента с региональными СМИ, которая состоялась в прошлую пятницу в стенах Верховной рады в Киеве.
Национальный или исторический вопрос?
- Арсений Петрович, как вы относитесь к заявлению Госдумы Российской Федерации о непризнании голодомора 30-х годов прошлого столетия геноцидом украинского народа?
- Как правило, я ко всем заявлениям политиков отношусь совершенно спокойно, как и ко всем заявлениям, которые звучат со стороны тех или иных депутатов. Думаю, что это самый взвешенный подход. Что же касается голодомора, то я хотел бы обратить внимание, что в прошлом году я несколько раз предлагал этой стране сделать совместное заявление. И поэтому меня удивляет позиция, когда те или иные представители Российской Федерации не воспринимают этот подход, ведь это наша общая трагедия, общая страница истории. Зачем строить преграды на этом пути, если мы можем выступить с общим заявлением, которое бы, с одной стороны, перевернуло эту страницу, а с другой стороны, заложило хорошее будущее для наших отношений. Ведь не зная и не уважаю историю, сложно строить будущее.
На отдельные замечания, в том числе и наших коллег из РФ, что, мол, у вас там погибли не десять, а семь миллионов или четыре миллиона во время голодомора, мой ответ был прост: а у нас что, трагедией считается, если погибли 50 миллионов. Если умерли 5 миллионов, то это уже не трагедия? А 500 тысяч, это тоже не трагедия?
- Да, но дело в том, что депутаты Госдумы прежде всего предлагают не делить голодомор 30-х годов прошлого века по национальному признаку, ведь тогда погибли люди и других национальностей и в других регионах Советского Союза.
- Говорить, конечно, можно разные вещи. Но я читал немало исторических документов, в том числе и документы режима, начиная от резолюций Сталина и заканчивая резолюциями товарищей из НКВД. Поэтому я знаю, что в период голодомора очень много людей других национальностей пострадали и умерли. Но, к сожалению, основная масса погибших - это наши украинские люди.
Если есть какие-то исторические факты, которые пока не исследованы, то мы предлагаем нашим российским друзьям, историкам: давайте сядем вместе, поднимем архивы КГБ, которые остались, часть которых попросту пропала. Поднимем архивы НКВД УССР, и давайте исключительно на основании фактов рассуждать. Тяжело сегодня говорить о том, каковы реальные цифры жертв, ведь переписи были разные, а советская статистика, она, как правило, была самая честная статистика. Поэтому для историков здесь есть работа. Но есть уже факты, которые неопровержимы. И не хотелось бы, чтобы кто-либо топтался на костях миллионов людей, которые умерли вследствие этой трагедии.
Поэтому еще раз подчеркну, что подход в виде совместного заявления - это самый правильный, самый разумный и самый гуманный вариант, по моему мнению.
Сначала защитим украинский
- А каково ваше мнение о возможном признании русского языка вторым государственным в Украине?
- Этот вопрос, кстати, мне очень часто задают в России. У меня есть чудесный ответ на ваш вопрос. Ну, например, то, что я разговариваю с вами на русском языке - лучший ответ. О каком преследовании русского языка может идти речь? Когда ты видишь, что на раскладке практически нет украинских книг и газет. Когда ты включаешь телевизор - там все говорят по-русски. И поэтому иногда возникает вопрос: а что с украинским языком делать?
В языковом вопросе я вам хочу рассказать о своем подходе. Начну с собственной семьи. У меня в семье жена разговаривает по-русски, потому что она киевлянка, и по-украински, потому что ее отец - профессор, который преподает большое количество лет и разговаривает по-украински и по-русски. Дети говорят на украинском, русском и английском языках. То есть для меня - это свидетельство, в первую очередь, образованности человека. Если человек не может выучить еще один язык, кроме родного, то это его проблема. Нормальное явление, когда личность, если она хочет чего-то достигнуть, вынуждена сегодня контактировать с людьми порой на другом языке.
Другой вопрос касается защиты русского языка на территории Украины. Мне кажется, что та степень защиты, которая существует для него - одна из наивысших. Во-первых, это Конституция Украины. Единственный иностранный язык, который предусмотрен у нас основным законом - это русский. Там четко указано, что украинское государство защищает права русского и иных иностранных языков. Другой закон - это закон Украины о языках, где предусмотрено, что русский язык является языком межнационального общения. Третий - Конституция Автономной республики Крым (это территория компактного проживания русскоговорящего населения), которая четко предусматривает защиту русского языка.
Конечно, сейчас звучат обвинения, что государство заставляет дублировать фильмы на украинский язык. Это потому, что украинский - государственный язык. Но можно пойти в магазин и приобрести русскоязычный, как и англо-, немецко-, французскоязычный вариант фильма.
Так что я считаю, что языковой вопрос, как правило, используется только с одной целью - инсценирования политического противостояния в обществе. Но с каждым годом оно все меньше и меньше. Знаете, почему? Потому что мы с вами подрастаем. Молодое поколение политиков, таких, как я, оно уже не интересуется этим вопросом. Сейчас уже все говорят на двух-трех языках, и существует только очень узкая прослойка людей, которые просто не хотят учиться. Вот они могут быть этими вопросами заинтересованы, и они спекулируют на этих настроениях населения. Но вот посмотрите, еще пройдет пять-десять лет и это пройдет.
- Но, может, тогда стоит в языковом вопросе признать то, что является де-факто, де-юре, как это сделали в свое время в Канаде с французским языком, и больше не спекулировать на этой теме?
- Может. В том случае, если бы в Украине были созданы нормальные условия для развития украинского языка. Тут я с вами согласен. Может, только давайте сначала создадим все условия для общения на украинском языке, а после этого будем рассматривать права других языков. Ведь тут в чем основная проблема? Проблема в том, что на протяжении трех столетий родной язык этой территории искоренялся. Вот это проблема. А когда мы обеспечим гарантии украинского языка, нам будет намного легче обеспечивать гарантии и русского языка. Ведь это процесс двустороннего движения.
Проблему угольной отрасли надо решать жестко
- В августе прошлого года вы во время своего визита к нам в Донецк первый раз в своей жизни спустились в шахту. Насколько я помню, на вас это произвело неизгладимое впечатление. Но вот уже второй год правительство никак не может принять программу о повышении престижности шахтерского труда. На ваш взгляд, каким образом можно действительно повысить рейтинг этой профессии?
- Да, действительно, я в прошлом году побывал в одной из шахт крутого падения в Донбассе. Это те шахты, которые самые сложные вообще и которые в Европе закрыты и запрещены. Я дошел до самой лавы и даже отбойным молотком минут 20 добывал уголь.
Могу сказать одно. Во-первых - это адские условия труда. Во-вторых, какой бы закон ни принимали, он не поможет. Я вам объясню, почему. Потому что здесь нет экономической составляющей. Если мы оставим энергетический и угольный рынок в том виде, как они сейчас присутствуют, то будет продолжаться абсолютно неэффективная дотация отрасли, которая только разворовывается. По моим прикидкам, в год разворовывается в угольной отрасли 250 миллионов долларов из государственного бюджета.
- Это на государственных предприятиях?
- Да, конечно. По частным шахтам все замечательно. Приватизированы исключительно хорошие шахты. Причем как прошла приватизация, мы прекрасно знаем. Сначала государство внесло сумасшедшие суммы инвестиций, а после этого пришли хорошие ребята и тихонько за пару копеек приватизировали эти предприятия. А государству оставили то, что сегодня приватизировать крайне сложно.
Во-первых, шахты надо приватизировать в пакете с энергетическими компаниями. Вот если мы подойдем к вопросу в пакетном варианте, то я эту позицию правительства поддерживаю. То есть, приватизация той или иной ТЭС (теплоэлектростанции) должна быть сопряжена с приватизацией предприятия угольной отрасли. Исключительно экономическим методом необходимо рассматривать вопрос. А не методом принятия того или иного закона, которые будут предусматривать увеличение званий шахтера или заслуг - все это до лампочки. Если будут по три тысячи гривень платить шахтеру и с теми сотнями людей, которые мрут в шахтах, и огромными инвестициями на безопасность, которые неизвестно куда уходят, - это не подход.
Я считаю, что, во-первых, должна начаться приватизация в угольной отрасли при понятной программе ценообразования по углю. Во-вторых, пакетирование ТЭС совместно с шахтами. В-третьих, и я обязан это сказать, что если мы исчерпаем все средства и методы, то придется закрыть нерентабельные шахты. От этого мы никуда не денемся. Вот, например, на той шахте, где я был, у них дотация на тонну угля 1250 грн., при том что стоимость угля на энергорынке - 250-300 грн. Более тысячи гривень государство дотирует.
Я уже не говорю о той коррупции, которая происходит в угольной отрасли, - тотальное воровство. Посмотрите, что происходит в энергетических компаниях Украины по зольности угля. Если четыре года назад зольность составляла в среднем 22%, то сегодня мы имеем зольность 37%. И это не потому, что зольность поднялась, а потому что денег больше воруют. Поэтому в угольной отрасли, на мой взгляд, подход может быть один - это жесткое наведение порядка с финансированием, а также принятие окончательного решения по судьбе каждого предприятия.
На текущий момент даже надо будет что-то законсервировать. Через 40 лет, возможно, придется вернуться к этим шахтам. Но их надо консервировать, а не водой заливать и воровать все оборудование на металлолом и еще списывать немереные суммы на консервирование, как это сейчас делается.
- Но при этом необходимо обязательно принять и социальные программы для шахтеров.
- Совершенно верно. Я сразу вспомнил про Маргарет Тэтчер. В политике есть два вида деятелей. Одни - это ведущие политики, те, которые ведут за собой людей. А другие - это ведомые политики, которые утром берут опрос населения и фактически подыгрывая электорату, делают заявления, при этом не предлагая никаких законов.
Так вот Тэтчер как раз была из первой категории политиков. Она брала на себя ответственность за непопулярные реформы, но она вошла при этом в мировую историю. И когда она принимала программу реформирования угольной отрасли, вот тогда был внедрен и социальный пакет. Шахтерам открывали счета под бизнес, не давали деньги на руки. Почему? Потому что дав им деньги в руки, прекрасно понимали, что через год этот человек придет назад без зарплаты, без работы, без средств, и опять вернется старая проблема. Прошли этот болезненный процесс, но это уже перевернутая страничка в экономической истории Великобритании.
Поэтому вопрос о закрытии шахт должен быть обязательно связан с социальным пакетом. Я посмотрел на этих людей, и мне трудно представить, чем они могут заняться, без соответствующей социальной адаптации.
- Здесь вы правы. Эти люди всю жизнь проработали в шахте и ничего другого не умеют.
- Это, знаете, такая же проблема, как у нас с военными была. Помните, в 90-х годах, когда была принята программа сокращения вооруженных сил и мы тогда не знали, что делать, потому что эти люди ничего не умели, кроме того, что Родину защищать. И сейчас ситуация с шахтерами будет точно такая же. Но я уверен, что при разумном подходе мы ее решим.АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК: О НАТО, ИНФОРМАЦИИ И НОВОЙ ГЕНЕРАЦИИ
Александр Бриж, «Донбасс», 08.04.2008, Донецька обл.
Первая встреча спикера парламента А. Яценюка с руководителями региональных СМИ прошла в формате пресс-конференции.Главный редактор газеты 'Донбасс' Александр Бриж рассказал спикеру о проблемах доставки периодики. В ответ Арсений Яценюк пообещал обсудить деятельность 'Укрпочты' с Кабинетом министров и президентом Украины.
Информацию - из первых уст
Тон задал сам Арсений Петрович, сразу подчеркнув, что журналисты региональных СМИ должны получать информацию из первых уст, в том числе от руководителей государства. И что такие встречи теперь станут регулярными. Преследовалась, как отметил спикер, еще одна цель - объединительная. Поэтому в конференц-зале находились журналисты с разных берегов Днепра.
На вопросы, связанные с деятельностью СМИ, их доставкой, А.Яценюк отвечал прямо. И хотя журналисты не всегда получали готовые решения, но импонировал подход к их рассмотрению - открытый и всесторонний.
Так, проблемы доставки периодики, которые затронул представитель газеты "Донбасс", спикеру уже известны: он взял их на карандаш. Осознавая, что почта - это самая широко разветвленная сеть доставки, где носят и газеты, и письма, и пенсии, и компенсационные выплаты, Арсений Петрович обещал обсудить деятельность "Укрпочты" с Кабинетом министров и президентом Украины. Это проблема государственного масштаба, и ее нужно решать в законодательном порядке.
Евро-2012 - тест для Украины
Тест на соответствие нашей страны европейским стандартам - именно так рассматривает спикер парламента наше участие в Евро-2012 в качестве принимающей стороны. По нашим аэропортам, дорогам, гостиницам мир будет судить о том, какое место займет Украина в европейском табеле о рангах. И государство должно позаботиться о создании нормальной инфраструктуры, ведь она нужна не только для гостей. А строительство гостиниц европейского уровня - это бизнес, и туда надо привлекать частный капитал.
Своя точка зрения у спикера и на вопрос о НАТО. Его удивляет риторика некоторых политиков, ведь этот вопрос законодательно урегулирован еще пять лет назад, когда вначале было принято постановление, а потом и Закон о полноправном членстве в НАТО. К тому же, заверил А.Яценюк, план действий по членству в НАТО - это инструмент реформирования страны, где только десять процентов относятся к военной сфере. А решение, принятое в Бухаресте, поможет снять истерию по этому вопросу как в Украине, так и за ее пределами.
Надежда на молодую генерацию
Характеризуя ситуацию, сложившуюся в Верховной Раде и в стране в целом, Арсений Петрович указал на причины нестабильности. Это, прежде всего, фрагментарность Рады, где фактически силы коалиции и оппозиции соотносятся 50:50. Отсюда - ситуативное голосование, превращение трибуны Рады в агитационную площадку. А общество уже устало от политической агрессии, наши соотечественники хотят жить в мире и покое.
Говоря о высоких темпах инфляции, спикер подметил, что она обусловлена тем, что рост социальных выплат не сопровождается увеличением выпуска товаров. Административным регулированием инфляцию не остановить, утверждает Яценюк. Здесь может помочь интервенция аграрного фонда, однако он ее не делает.
Есть два вида политиков, философски заметил Арсений Петрович: ведущие, предлагающие свою программу развития, и ведомые, изучающие путем опроса мнения электората и следующие за ним. Сегодня нам нужны именно ведущие, способные предложить перспективную социальную программу и вывести общество из кризиса. Их нужно искать в рядах новой, молодой генерации политиков, законодателей, экономистов...
Создать условия для прорыва, считает А.Яценюк, можно только в рамках парламентско-президентской республики, в которой наличие президента обязательно. При этом нужно обеспечить независимость всех ветвей власти - парламента, президента и Кабмина. Это и станет гарантией успешного государственного управления, а значит, стабильного развития страны и повышения уровня жизни украинцев.
http://www.donbass.dn.ua/showtext.php?mat=8053&rubr=7ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
ПЕТРО КОБЕВКО МОЖЕ ОГОЛОСИТИ РОСІЇ ВІЙНУ?
«Час», 10.04.2008, Чернівецька обл.
Блок національних сил Буковини звертається до Президента України, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради з проханням вжити всіх заходів щодо забезпечення цілісності держави і добряче «дати по руках» тим, хто посміє зазіхнути на нашу землю.— До цього нашу державу спонукає президент Російської Федерації Володимир Путін, — сказав член ради Блоку національних сил Буковини, депутат обласної ради Петро Кобевко. – На закритій зустрічі ради Росія-НАТО Путін висловився, що у разі приєднання до НАТО України Росія може анексувати (загарбати) Крим та Схід нашої країни. Це пряма загроза нашій територіальній цілісності.
Більше того, Путін зазіхнув на українські землі.
Президент і українська влада змушені негайно дати адекватну відповідь аґресорові Путіну. Можна розірвати дипломатичні відносини з Росією, оголосити персоною нон-ґрата Володимира Путіна та посла Віктора Черномирдіна. Подібні висловлювання перших осіб держави ведуть навіть до оголошення війни, яку Україна виграє. Росія сьогодні, як ніколи, слабка держава. Вона не може впоратись з Чечнею, яка нараховує не більше мільйона людей. А з Україною з майже 50-мільйонним населенням та багатомільйонною українською діаспорою Росії ніколи не впоратись. Грізні слова найвищого керівника РФ нічого іншого не несуть, як пустий звук. Але ми повинні їм дати гідну відсіч. І змусити поважати Україну як суверенну незалежну европейську державу.
http://www.chas.cv.ua/15_08/3.htmlЗРОБИЛИ? МОЛОДЦІ! ВІДДАЙТЕ!
Руслан Ковальчук, «Старий Замок Паланок», 09.04.2008, Закарпатська обл.
Уряд вирішив вилучити у державну власність 24 комунальні аеропорти.Нинішній прем’єр-міністр України любить під один ніж пускати усіх “курей” без розбору – і слабих та непродуктивних, і хижих, що запливають від жиру, і чесних, які несуть мало не золоті яйця. Закарпатці добре запам’ятали це ще з початку 2005-го, коли за одну ніч, всупереч міжнародним стандартам і елементарним правилам поваги та вдячності інвесторам, “заодно” зарубали всі українські СЕЗ та ТПР. Тепер, на початку 2008-го, під один “гребінь” Юлії Володимирівни потрапляють усі аеропорти України.
За прогнозами Міжнародної організації цивільної авіації у період з 1997 по 2020 рік загальний попит на повітряні перевезення в середньому щорічно зростатиме на 4,5%, а кількість операцій повітряних суден на 3,5%. З урахуванням такого попиту світовий парк літаків збільшиться майже вдвічі. Це означає, що до 2020 року аеропорти повинні обслуговувати пасажирські перевезення, обсяг яких збільшиться майже в 2,7 рази. А обсяги вантажних перевезень зростуть ще більше.
Напевно начитавшись таких оптимістичних прогнозів, уряд вирішив забрати усі аеропорти під крило Мінтрансу, вивівши їх з комунальної власності. Таке ставлення держави можна порівняти з поведінкою недбайливої матері, що у скрутні часи виставляє дітей на вулицю – йдіть, рятуйтесь самі, виживете – добре, ні – теж не погано. Проте, коли запахне зиском, мати наказує дітям повертатися та ще й трусить медовим пряником.
Міністр транспорту Йосип Вінський заявив, що для оновлення і забезпечення чіткого функціонування в аеропорти України буде вкладено 2,5 млрд. державних коштів, а решту вкладуть приватні інвестори. Не відомо тільки, з якого дива — хіба що їх «нагинатимуть», як за часів Кучми, або зацікавлять тіньовими преференціями.
Один з аргументів передачі аеропортів з комунальної власності — підготовка до Євро-2012. Однак голова Національної агенції з підготовки до Чемпіонату Євген Червоненко вважає, що робити цього не слід, бо передача викличе зливу судових позовів і відтермінує вкладення коштів у покращення інфраструктури «повітряних гаваней».
Ужгородський аеропорт уже побував у державній власності — Постановою Кабміну у 1999 році Ужгородське ДАП «Універсал-Авіа», в тому числі аеропорт, віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. У 2001 році з цього підприємства відокремлено самостійне державне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород». Однак наприкінці того ж року, на підставі розпорядження Кабміну, аеропорт передали у власність нашої області з подальшим найменуванням «Закарпатське обласне комунальне підприємство (ЗОКП) ««Міжнародний аеропорт Ужгород».
З 1993 року аеропорт ледве животів — обсяги та доходи різко скоротилися, витратна частина вдвічі перевищувала доходи, виросла кредиторська заборгованість, основні засоби, приміщення не оновлювались, працівники не отримували зарплату. Поступове відродження почалося лише з другої половини 2002 року, коли зробили поточний ямковий ремонт злітно-посадкової смуги та перону і капітальний ремонт світло-сигнальної системи. Обласна рада виділила на це 394 тисячі грн.
У 2006 році облрада затвердила спеціальну програму підвищення ефективності функціонування ЗОКП „Міжнародний аеропорт „Ужгород” на 2006-2008 роки і тоді ж на розвиток аеропорту з обласного бюджету пішло 129,8 тис. грн. на ремонт злітно-посадкової смуги та світлосигнального обладнання, що дало можливість продовжити термін сертифікаційної придатності аеропорту. Багато коштів також було вкладено за рахунок власних доходів підприємства.
А минулого року в капітальний ремонт злітно-посадкової смуги та інші необхідні роботи вклали вже більше 3,3 млн. грн., Зокрема, завдяки цьому злітна смуга стала кращою серед комунальних аеропортів України, така є лише у Борисполі. Ще 3,5 млн. грн. запланували виділити у цьому році.
Нині крім рейсових літаків наш аеропорт приймає і чартерні, зокрема й маленькі приватні літаки. Це, зокрема, зручно для інвесторів, які відвідують нашу область та для доставки вантажів на їхні підприємства, що працюють на Закарпатті. Аеропорт віднесено до категорії гірських і він може приймати повітряні судна як за звичайної погоди, так і в складних метеоумовах.
Надзвичайно важливе значення аеропорту ще й в тому, що наша область належить до небезпечних у плані природно-техногенних катастроф. І якраз під час паводків 1998 та 2001 років з аеропорту у найвіддаленіші постраждалі райони вирушала гуманітарна допомога, спеціалісти. У 2001 в Ужгородський аеропорт літаки «Геркулес» з Нідерландів за 5 рейсів доставили на Закарпаття 4 потужні насоси, які допомогли у відкачці води в підтоплених районах, що зменшило руйнування людських осель та матеріальні збитки.
Зрештою, ми ж прагнемо зробити наш край туристичним, а щоб відпочивальники могли до нас доїхати — легше, дешевше, швидше і реалістичніше розвивати аеропорт, ніж зробити через гори якіснішу залізницю. Перспектива, що навіть за кілька років залізницею до Львова доїздитимемо швидше, ніж за 7-8 годин, а до Києва за 17-18 — дуже примарна.
Тому облдержадміністрація, опрацювавши запропонований урядовцями проект Концепції державної цільової програми розвитку аеропортів України на період до 2020 року, внесла пропозиції підтримувати розвиток ЗОКП „Міжнародний аеропорт „Ужгород” для прийому тільки пасажирських літаків та літаків „бізнес-класу”; включити питання його реконструкції до Державної цільової програми розвитку аеропортів України до 2020 року, залишивши його в комунальній власності області.
Крім цього, в області на базі колишнього військового аеродрому в місті Мукачево створене в грудні 2007 року Мукачівське міське комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт „Мукачево”. За кошти Мукачівського міськвиконкому розроблено техніко-економічне обґрунтування доцільності будівництва аеропорту цивільної авіації на базі колишнього військового аеродрому та ведуться роботи по збору матеріалів для розробки технічної документації для його відновлення.
Виходячи із перспектив розвитку аеропорту „Мукачево” пропонується передати його в державну власність при умові, що вже в поточному році будуть виділені кошти з державного бюджету на його відновлення, та включити його до Державної цільової програми розвитку аеропортів України на період до 2020 року.
Та уряд Тимошенко не спішить зважити на думку із Закарпаття і реально сприяти розвитку транзитного потенціалу України загалом і Закарпаття зокрема.РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ПОСИДЕНЬКИ З ГУБЕРНАТОРОМ
За матеріалами buknews, «Час», 10.04.2008, Чернівецька обл.
Чернівецький губернатор Володимир Куліш під час спілкування з журналістами – про фактори, що суттєво впливають на ріст інфляції в Україні.Володимир Куліш, зокрема, назвав не лише зовнішні чинники – подорожчання енерґоносіїв та ситуацію з світовими продовольчими ринками. Окремо, як на причину інфляції, губернатор вказав на виплату вже 5 мільярдів гривень заощаджень вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР, які уряд має намір здійснювати й надалі та виплатити всі 14 мільярдів. «На жаль, я поки що не чув офіційної заяви, що саме уряд збирається робити для того, щоб подолати наслідки інфляції. І це незважаючи на те, що Президент вже кілька разів вказував йому на необхідність розробки таких заходів», - констатував Володимир Куліш.
Відповідаючи на запитання про те, що Президент так само вимагає від уряду продовжувати здійснювати ці виплати, Володимир Куліш сказав наступне: «Президент наполягає на продовженні виплат, але при запровадженні певних антиінфляційних заходів, які уряд має запропонувати суспільству. У тому числі запровадження оцих компенсаторів найбіднішим прошаркам суспільства... І не тільки це... А цього немає... Я не можу коментувати дії уряду, але можу констатувати, що на сьогодні цього немає. Міністерство економіки, на жаль, поки що не спромоглося запропонувати своє бачення розвитку подій, а в цих умовах дуже складно ухвалювати рішення на реґіональному рівні... Ми шукаємо ці відповіді, але у нас дуже обмежені повноваження щодо реґулювання цін».
Так само важко було зрозуміти логіку, якою керувався губернатор краю, критикуючи урядову постанову № 90 «Деякі питання проведення земельних аукціонів». Усе б нічого, якби лише за день до того, 7 квітня, його підлеглі - заступник голови ОДА Віталій Усик та начальник обласного головного управління земельних ресурсів Григорій Ямнюк на традиційній селекторній нараді в ОДА не назвали цей документ таким, що «ставив за мету забезпечити єдину державну політику у зазначеній сфері». Натомість їхній безпосередній начальник озвучив тезу про те, що «це положення навпаки зупинило ринок землі в Україні». Наприклад, якщо у І кварталі 2007 року на Буковині продали землі на 15 млн. гривень, то за перших три місяці 2008 року заробили на цьому лише 3 мільйони.
Несподівано з’ясувалося, що всі закиди Блоку національних сил Буковини щодо непрофесійності ще одного члена губернаторської команди - керівника новоутвореного Головного управління реґіонального розвитку, архітектури та інфраструктури ОДА Олександра Лієва безпідставні. «Спокійно ставлюся до всіх політичних сил. У мене ніколи не було і не буде ставлення до людей за їх партійною приналежністю, або того, щоб вибирати фахівця за партійною ознакою», - наголосив Володимир Куліш. «Щодо Лієва, то я вважаю, що це досить серйозний фахівець, який довів свою ефективність власною працею...»
Що більше, Володимир Куліш запевнив присутніх у тому, що зробить усе можливе для того, щоб такий професіонал як Лієв, який не сьогодні-завтра може стати народним депутатом верховної ради АРК, якомога довше працював на Буковину та її громаду.
«Політично, він належить до іншої партії. До речі, ближчим часом він може стати депутатом Верховної Ради Автономної республіки Крим. Це питання фактично вирішене. Моє завдання – його туди не пустити. Кажу відверто: мені прикро, що Буковина може втратити такого фахівця. А те, що пов’язано з політичними подіями тих часів, то медаль має кілька сторін.
Губернатор каже, що у єдиний центр його не кликали
На запитання щодо власних намірів губернатора приєднатися до нової партії Єдиний Центр, створеної кількома колишніми членами НСНУ, Володимир Куліш відповів, що запрошень щодо цього йому не надходило.
Проте у будь-якому випадку залишати лави такої перспективної, за його словами, партії як Народний Союз «Наша Україна» губернатор не збирається, бо остання ще скаже своє вагоме слово.
«Пропозицій не надходило. Це – перше. А по-друге, я вважаю, що у «Нашої України» сьогодні є усі шанси відновитися, відродитися і зайняти дійсно належне місце у політичній системі України. Принаймні для цього зроблю усе, що залежить особисто від мене, щоб на Буковині «Наша Україна» здобула ту роль, яка їй належить. І пов’язано це перш за все з тим, що робить крайова виконавча влада».
Питання про кадрові зміни Куліш залишає без відповіді
Під час нещодавної зустрічі губернатора з представниками ЗМІ фактично без конкретної відповіді залишилися раніше анонсовані керівником виконавчої влади краю можливі кадрові зміни у його команді.
Назвати ті 4 райони, де такі зміни можливі, так само як і ім’я того свого заступника, якому доведеться розпрощатися з керівним кріслом, Володимир Куліш відмовився.
«Залиште поки що це питання без відповіді. Зараз ми опрацьовуємо різні варіанти, у тому числі такий, що кадрове підсилення обов’язково відбудеться. Можливо, з ротацією кадрів, коли один голова райдержадміністрації перейде в інший район – це також можливо», — пояснив губернатор свою позицію.
http://www.chas.cv.ua/15_08/2.htmlУКРАЇНА, ЯКУ МИ МАЄМО ЗБУДУВАТИ
Марія Шатун, «Місто», 10.04.2008, Чернігівська обл.
Нову концепцію державної регіональної політики обговорювали на міжнародній конференції у Ялті представники Ради Європи та Української асоціації місцевих та регіональних рад.Владу у державі децентралізують, а місцеве самоврядування наділять більшими повноваженнями. Така принципова основа нової концепції, яку наразі розробляє Міністерство з питань регіонального розвитку та будівництва України.
Делегацію представників органів місцевого самоврядування від Чернігівщини на конференції представляла голова обласної ради, член делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи Наталія Романова. У своїй доповіді вона акцентувала увагу на нагальних проблемах місцевого самоврядування. Далеко не всі політичні сили в Україні прагнуть децентралізації, положення Конституції та чинне законодавство про місцеве самоврядування не чіткі, ситуація з дотриманням демократії та верховенства права на місцевому та регіональному рівні викликає серйозну стурбованість — такі висновки другого моніторингу, який проводився в Україні Конгресом Ради Європи. Враховуючи його результати, європейці рекомендують українцям створити “конституційно визначену, демократичну систему регіонального самоврядування, яка безпосередньо презентуватиме інтереси громад на проміжному рівні між місцевою та центральною владою”. При цьому зміни територіальних кордонів можуть відбуватися тільки з урахуванням думки громад і, можливо, шляхом референдуму. Передача обов’язків місцевим радам в обов’язковому порядку має супроводжуватися передачею для їх реалізації фінансових ресурсів. Щодо ролі мерів, то Конгрес Ради Європи рекомендує більш чітко визначити в чинному законодавстві їх статус, норми, які регулюють відносини між мером, радою та виконавчим комітетом, підкріпити повноваження міського голови правовими, судовими гарантіями.
Для інформації
9 листопада 1995 року Україна набула членства у Раді Європи. Під час вступу нашою державою була взята на себе низка зобов’язань, в тому числі і стосовно дотримання положень Європейської Хартії місцевого самоврядування, яка є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях та засади місцевого самоврядування, що є обов’язковим для держав-членів.
Про виконання окремих положень резолюції Європейської Хартії і йшлося на міжнародній конференції у Ялті. Її учасники дослідили стан правового регулювання місцевого самоуправління в Україні та обговорили процес пошуку власної моделі децентралізації державної влади з дотриманням принципів Європейської Хартії про місцеве самоврядування. Підсумком конференції стало прийняття Заключної декларації, що підтримала в цілому проект нової концепції державної регіональної політики, підготовленої Міністерством регіонального розвитку та будівництва у співпраці з робочою групою, утвореною відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 року.ЗАКЛЮЧЕНИЕ ВСК ПО ХАРЬКОВУ. ОФИЦИАЛЬНО
«Главное», 09.04.2008, Харьковская обл.
Вниманию читателей предлагается заключение Временной следственной комиссии ВР, изучавшей нарушения Конституции и законодательства Украины мэром Харькова Михаилом Добкиным и секретарем горсовета Геннадием Кернесом.Верховна Рада України
Інформація
Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин щодо фактів порушення Конституції України, законів України у сфері тарифних, майнових, земельних, бюджетних та фінансових відносин Харківським міським головою Добкіним Михайлом Маркевичем та секретарем Харківської міської ради Кернесом Геннадієм Адольфовичем при виконанні ними службових обов'язків.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування обставин щодо фактів порушення Конституції України, законів України у сфері тарифних, майнових, земельних, бюджетних та фінансових відносин Харківським міським головою Добкіним Михайлом Маркевичем та секретарем Харківської міської ради Кернесом Геннадієм Адольфовичем при виконанні ними службових обов'язків утворена Постановою Верховної Ради України №138-У1 від 07 березня 2008 року. Склад Комісії налічує 9 членів, які пропорційно представляють всі парламентські фракції. Головою Комісії обрано Ляшка О.В., представника фракції «Блок Юлії Тимошенко». Заступником голови Комісії обрано Грицака В.М., представника фракції Партії регіонів України. Секретарем Комісії обрано Катеринчука М.Д., представника фракції Блоку «Наша Україна - Народна самооборона».
Тимчасовою слідчою Комісією Верховної Ради України визначено такі основні напрямки роботи: - порушення законодавства України у земельній та майновій сферах; - порушення законодавства України у фінансово-бюджетній сфері.
У матеріалах, які надійшли до Тимчасової слідчої комісії від управлінь МВС України, СБУ України, КРУ України в Харківській області, прокуратур м. Харкова і Харківської області, мешканців м. Харкова, повідомляється про наступне.
Порушення законодавства України у земельній та майновій сферах
З набуттям повноважень Харківського міського голови і Харківської міської ради була запроваджена практика порушення та ігнорування норм чинного законодавства, що призвело до численних фактів прийняття на сесії Харківської міської ради протиправних рішень про надання дозволів та розроблення проектів відведення земельних ділянок та надання у власність земельних ділянок фізичним та юридичним особам, що підтверджується, зокрема, рішеннями судів у таких справах:
1. За позовом ТОВ «АЛЬ-ПАРІ» до Харківської міської ради про скасування пункту 41 та пункту 42 рішення Харківської міської ради від 21.02.2007 року №8/07:
- постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року скасовано пункт 41 та пункт 42 рішення Харківської міської ради від 21 лютого 2007 року №8/07 «Про скасування рішень Харківської міської ради», якими було скасовано попереднє рішення Харківської міської ради про надання в оренду земельних ділянок ТОВ «АЛЬ-ПАРІ»;
- рішенням Господарського суду Харківської області від 10 травня 2007 року Харківській міській раді було відмовлено у задоволенні позову до ТОВ «АЛЬ-ПАРІ» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку; - постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2007 року у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено та залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2007 року.
Таким чином, три судові інстанції підтвердили незаконність рішення Харківської міської ради від 21.02.2007 року №8/07.
2. За позовом ТОВ «Таміра» до Харківської міської ради про визнання незаконним рішення №73/06 від 26.07.2006 року в частині скасування пункту 53 додатку до рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 року №178/03:
- постановою Господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року позовні вимоги ТОВ «Таміра» до Харківської міської ради задоволене в повному обсязі - визнано незаконним рішення № 73/06 від 26.07.2006 року в частині скасування пункту 53 додатку до рішення від 24.09.2003 року №178/03, яким ТОВ «Таміра» надавалася в оренду земельна ділянка;
- ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року залишено без змін. Таким чином, незаконність рішення Харківської міської ради №73/06 від 26.07.2006 року підтверджено у судовому порядку.
У судовому порядку також встановлені факти неукладання або зволікання з укладанням договорів оренди земельних ділянок посадовими особами Харківської міської ради, зокрема:
- постановою Київського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2007 року задоволені позовні вимоги ТОВ «Левада-Сіті» до Харківської міської ради - Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано виготовити три примірники договору оренди земельної ділянки та надати їх на підпис ТОВ «Левада-Сіті»;
- постановами Київського районного суду міста Харкова від 06 вересня та від 03 жовтня 2007 року задоволені позовні вимоги АТ «Концерн АВЗК» до Харківської міської ради - Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано виготовити три примірники договору оренди земельної ділянки та надати їх на підпис Харківському міському голові, який від імені міської ради уповноважений підписувати договори оренди.
Мають місце факти невиконання рішень судів Харківським міським головою, Харківською міською радою та її посадовими особами, зокрема:
- ухвалою Київського районного суду м. Харкова про забезпечення позову у справі №2а-578/06/09 від 06.12.2006 року Харківській міській раді, головному управлінню містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради було заборонено вчиняти певні дії та призупинити дії по підготовці документів, рішень і погоджень, спрямованих на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Фізкультурній іншим особам (крім позивача Сорокіна В.Г.). Проте листом (вих. №9750 від 15.08.2007 року) за підписом начальника управління містобудування та архітектури Харківської міської ради С.Г. Чечельницького позивача було повідомлено про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки (по вул. Фізкультурній) іншій особі, чим було грубо порушено вимоги вказаної вище ухвали суду;
- ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2008 року у справі за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави до Харківської міської ради, Державного підприємства «Укрспецзем» про визнання недійсним рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу щодо визначення спеціалізованої організації для проведення земельних торгів Харківській міській раді було заборонено проводити земельні торги у місті Харкові до розгляду справи по суті. Ухвала підлягала негайному виконанню, була оголошена державним виконавцем у приміщенні Великої зали Харківської міської ради, де проводилися земельні торги у присутності Харківського міського голови та секретаря Харківської міської ради, які однак привселюдно та демонстративно відмовилися її виконувати. Земельний аукціон було продовжено, що свідчить про умисне невиконання Харківським міським голови та секретарем Харківської міської ради судового рішення, різновидом якого є ухвала адміністративного суду.
Також органами внутрішніх справ порушено ряд кримінальних справ за фактами фіктивного підприємництва щодо фірм, яким рішеннями Харківської міської ради були надані в оренду земельні ділянки, зокрема, щодо:
- ТОВ «Моріон-1», місцезнаходження ділянки - вул. Плєхановська, площа 8600 м2, цільове призначення - торгово-офісний комплекс;
- ТОВ «Барс», місцезнаходження ділянки - вул. Полтавський Шлях, цільове призначення - гіпермаркет будівельних матеріалів, площа 34511 м2 (рішення X сесії V скликання від 27.12.2006);
- ТОВ «Фірма Гагат Плюс», місцезнаходження ділянки - вул. Воровського, цільове призначення - автостоянка вантажних автомобілів, площа 32567 м2 (рішення XI сесії V скликання від 21.02.2007);
- ТОВ «Крокус-монт», місцезнаходження ділянки - перехрестя вул. Л.Пастера і вул. 17 Партз'їзду, цільове призначення - котеджна забудова, площа 64015 м2 (рішення X сесії V скликання від 27.12.2006);
- ТОВ «Алькес XXI», місцезнаходження ділянки — район житлового масиву «Горизонт» в Орджоникідзевському районі, цільове призначення - торгівельний комплекс, площа 35518 м2 (рішення X сесії V скликання від 27.12.2006);
- ТОВ «Алія Плюс», місцезнаходження земельної ділянки - пр-т Московський (вул. Пліточная), цільове призначення - житловий комплекс, площа 9,7234 га (рішення XI сесії V скликання від 21.02.2007);
- ТОВ «Цихар», місцезнаходження земельної ділянки пр-т. Московський на перетині з вул. Плєхановською, площа 9200 м2 (рішення VII сесії V скликання від 22.11.2006);
- ТОВ «Празем-1», місцезнаходження земельної ділянки - пр-т. Леніна (в районі готелю «Мир»), цільове призначення - торгівельно-офісний центр, площа 32676 м2 (рішення XIII сесії V скликання від 25.04.2007);
- ТОВ «Підприємство Арес», місцезнаходження земельної ділянки - вул. Р.Ейдемана, цільове призначення - житловий комплекс, площа 0,98 га (рішення XI сесії V скликання від 21.02.2007);
- ТОВ «Мейса-пром», місцезнаходження земельної ділянки — вул. Саперна, цільове призначення — супермаркет, площа 0,47 га (рішення XI сесії V скликання від 21.02.2007);
- ТОВ «Нозеам», місцезнаходження земельної ділянки - пров. Воробйова, цільове призначення — офісна будівля, площа 441 м2 (рішення ХЗІ1 сесії V скликання від 25.04.2007).
Загальна площа земельних ділянок, наданих рішеннями Харківської міської ради в оренду фіктивним фірмам, становить понад 300 тис. м2.
Встановлені також порушення під час прийняття Харківською міською радою рішення від 04.07.2007 року про затвердження «Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади Харкова на 2007-2011 роки». До вказаної Програми приватизації включено пам'ятники архітектури, хоча згідно зі статтею 1 Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» приватизацію пам'яток культурної спадщини заборонено до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Прокуратурою міста Харкова внесено протест на це рішення Харківської міської ради.
Прокуратурами міста Харкова та Харківської області неодноразово проводились перевірки законності прийнятих рішень сесіями Харківської міської ради п'ятого скликання, за результатами яких принесено 32 протести.
Прокурором міста Харкова протести внесені, зокрема, на такі рішення Харківської міської ради:
- протест від 22.03.2007 року на Положення про порядок акредитації журналістів та технічних працівників засобів масової інформації при Харківській міській раді;
- протест від 17.01.2007 року на п. 16 додатку до рішення Харківської міської ради № 166/06 від 22.11.2006 року «Про скасування рішень Харківської міської ради»;
- протест від 22.10.2007 року на рішення Харківської міської ради №224/07 від 03.10.2007 року;
- протест від 08.10.2007 на рішення Харківської міської ради №12/07 від 21.02.2007 року;
- протест на рішення Харківської міської ради №151/07 від 04.07.2007 року «Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади Харкова на 2007-2011 роки»;
- протест на п. 5 додатку до рішення Харківської міської ради №166/06 від 22.11.2006 року «Про скасування рішень Харківської міської ради»;
- протест на п. 1 та п. 2 рішення №180/07 «Про скасування рішень Харківської міської ради та її виконавчого комітету щодо приватизації та оренди комунального майна»;
- протест на п. 24 рішення Харківської міської ради від 03.10.2007 року №181/07 «Про скасування рішень Харківської міської ради»;
- протест від 27.09.2007 року на п. 76 додатку №1 до рішення Харківської міської ради четвертого скликання №75/05 від 27.04.2005 року.
Порушення законодавства України у фінансово-бюджетній сфері
Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (директор Яковлєв А.А., призначений розпорядженням Харківського міського голови), засноване на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 26.07.2006 року та підпорядковується виконавчому комітету Харківської міської ради на чолі з М.М.Добкіним, впродовж 2007 року згідно рішень сесії міської ради одержало на розрахункові рахунки 30 млн. грн. в якості приросту обігових коштів. Встановлено, що в порушення вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» посадові особи КП «Жилкомсервіс» у березні 2007 року уклали угоду з ТОВ «МКС» на поставку комплекту робочого місця оператора (комп'ютерна техніка) на загальну суму 1120 тис. грн. При цьому вартість вказаної техніки на ринку значно нижче (на 200-250 тис. грн.) ціни придбання. За вказаним фактом порушено кримінальну справу.
У жовтні 2007 року в порушення вимог Закону України «Про закупівлю товарів робот та послуг за державні кошти» посадовими особами КП «Жилкомсервіс» було придбано офісне обладнання на суму 1 млн. грн., вартість якого необгрунтовано збільшена на 300 тис. грн. За вказаним фактом порушено кримінальну справу.
У 2007 році КП «Жилкомсервіс» уклало договір з ТОВ «ІФТ-Консалтінг» (директор останнього А.А.Челобітчиков до моменту реєстрації працював комерційітим директором в «НПК Холдінг», засновником якого є секретар Харківської міської ради Кернес Г.А.), яке надало послуги по оренді комп'ютерної техніки КП «Жилкомсервіс» на загальну суму 1 млн. 800 тис. грн. Вказане підприємство також надавало аналогічні послуги Харківській міській раді на суму 750 тис. грн.
У березні-серпні 2007 року КП «Жилкомсервіс» перерахувало київському ТОВ «Інформаційно-облікові системи», яке має ознаки фіктивності, майже 14 млн. грн. за послуги щодо системного проводження та оренді програмного комплексу.
За матеріалами відділу Державної служби по боротьбі з економічними злочинами ГУ МВСУ в Харківській області слідчим відділом 14.03.2008 року порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами в сумі 700 тис. грн. посадовими особами КСП «Харківміськліфт» шляхом зловживання службовим становищем.
Установлено, що між КСП «Харківміськіфт» та Головним управлінням житлово-комунального господарства Харківської обласної державної адміністрації від 05.09.2007 року укладено договір №171 на виконання робіт по ремонту ліфтів в житлових будинках на території Червонозаводського району міста Харкова. Згідно акту прийому виконаних робіт за грудень 2007 року, роботи виконано. Проте під час перевірки КРУ встановлено, що вказані роботи не проводились, а посадові особи КСП «Харківміськліфт» заволоділи бюджетними коштами в сумі 700 тис. грн.
Проведеною спеціалістами КРУ ревізією в Державному підприємстві «Харківський метрополітен», Управлінні комунального майна та приватизації Харківської міської ради, комунальному підприємстві «Шляхрембуд», комунальному підприємстві «Міськсвітло» встановлені фінансові порушення на загальну суму майже 2 млн. гривень. Зокрема, через завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт ДП «Харківський метрополітен» сплачено підрядним організаціям зайві 738 тис. грн. Ревізією фінансового-господарської діяльності комунального підприємства «Шляхрембуд» встановлено фінансових порушень на 200 тис. грн. Ревізією фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Міськсвітло» виявлено фінансових порушень на загальну суму понад 100 тис. грн.
Беручи до уваги наведені факти, Тимчасова слідча комісія направила матеріали до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України для прийняття рішення відповідно до закону.
Голова Тим часової слідчої комісії народний депутат України - Олег Ляшко.
P.S.
8 апреля, Верховная Рада так и не смогла включить в повестку дня вопрос о заслушивании отчета временной следственной комиссии по мэру и главе горсовета Харькова и проведению досрочных выборов в городе. «За» проголосовало лишь 212 депутатов от коалиции. Перед этим на трибуну вышел председатель следственной комиссии Олег Ляшко, который заявил, что нет смысла слушать отчет по расследованию обстоятельств относительно фактов нарушения Конституции и законов Украины Михаилом Добкиным и Геннадием Кернесом без внесения в повестку дня постановления о выборах. О.Ляшко также сообщил, что на заседание комиссии 1 апреля пришло 5 членов из 9, но когда дошла очередь до отчета по визиту в Харьков, депутат Василий Грицак (представитель ПР), «пообщавшись перед этим с отсутствующим коллегой, взял список и вычеркнул свою фамилию». Когда Ляшко заговорил о постановлении о выборах, несколько регионалов окружили трибуну, но быстро разошлись, поняв, что голосования не будет…
http://www.glavnoe.kharkov.ua/articles/a711ПАРЛАМЕНТСКАЯ КОМИССИЯ РАСКРЫЛА СЕКРЕТЫ ХАРЬКОВСКОЙ ЗЕМЛИ
«Газета по-харьковски», 09.04.2008
Харьковский горсовет в 2007 г. предоставил свыше 3 тыс. кв. м земли фиктивным фирмам, заявил народный депутат Украины О. Ляшко.Об этом сказал на пресс-конференции глава Временной следственной комиссии Верховной Рады Украины по вопросам расследования обстоятельств нарушения законодательства в земельно-имущественной и бюджетных сферах в Харькове Олег Ляшко. Он отметил, что до предоставления этих земельных участков были 32 протеста органов городской прокуратуры на эти решения, сообщает РБК.
О.Ляшко также сообщил, что государственным предприятием "Харьковский метрополитен", коммунальным предприятием "Горсвет" и управлениям коммунального имущества и приватизации Харьковского горсовета были осуществлены финансовые нарушения на общую сумму почти 2 млн грн.
http://gazeta.kh.ua/city/2008/04/09/143805.htmlДОБКИН ЖЕСТКО ОТВЕТИЛ ПАРЛАМЕНТАРИЮ
«Газета по-харьковски», 10.04.2008
Михаил Добкин заявил о том, что обвинения, которые в последнее время звучат в адрес городских властей Харькова, основываются не на демократических принципах, положенных в основу Конституции Украины, а на диктатуре, подкрепленной неприкрытой ложью и фальсификациями.Приводим полный текст заявления:
«Прикрываясь депутатской неприкосновенностью и используя трибуну Верховной Рады в интересах финансово-торговых кланов, группа народных депутатов, рассказывая о якобы массовых нарушениях Конституции и законов Украины органами местного самоуправления, насаждает обществу мнение о том, что «невменяемая, неуравновешенная власть в Харькове запугала местные правоохранительные органы».
Хочу напомнить гражданину Украины, народному депутату О.Ляшко о том, что правоохранительные и судебные органы не подчиняются органам местного самоуправления. Может быть, говоря о давлении на правоохранителей, горе-обвинитель Олег Ляшко вспомнил о возбуждаемых фиктивных уголовных делах для создания информационных поводов? Или о силовом захвате здания мэрии и похищении документов спецподразделением СБУ по борьбе с терроризмом «Альфа»?
Я уверен, что марионетка О.Ляшко не до конца понимает свое место «винтика» в большой политической игре, которая направлена на противозаконную дискредитацию органов местного самоуправления, в том числе и в Харькове.
Верховная Рада Украины, к счастью, состоит не только из таких «ляшек», а из народных депутатов, имеющих государственные позиции, знающих, в том числе, полномочия местных органов власти.
Я уверен, что конструктивная часть депутатского корпуса Верховной Рады готова к плодотворной работе и принятию Законов, направленных на реализацию социальных гарантий наших сограждан, на возрождение экономики страны, на восстановление и реформирование системы жилищно-коммунального хозяйства, на усиление роли органов местного самоуправления, в том числе и их ответственности перед территориальными громадами.
Любые антиконституционные попытки объять необъятное, как заверял еще Козьма Прутков, не приведут к значимому результату, как и вчерашнее, сегодняшнее и будущее выступления в «театре одного актера» народного депутата Украины, члена БЮТ Олега Ляшко».
http://gazeta.kh.ua/city/2008/04/10/103538.htmlМЕСТНЫЕ СОВЕТЫ: СТРАШНО ДАЛЕКИ ОНИ ОТ НАРОДА…
Анна Бердичевсkая, «Юг», 10.04.2008, Одесская обл.
На пресс-конференции «Два года после выборов — обратная связь» были представлены итоги двухлетнего мониторинга деятельности местных советов Одесской области и политических сил, представленных в них.Пресс-конференция вызвала немалый интерес уже в силу того, что в Украине впервые на выборах-2006 депутатов в местные советы избирали исключительно по пропорциональной системе, то есть по партийным спискам. И разумеется, было интересно узнать, как это обстоятельство сказалось на деятельности местных советов: появилось ли больше открытости в их работе, стали ли ближе они к избирателю и его проблемам, возросла ли эффективность и проч.
Руководитель Одесской областной организации KИУ Анатолий Бойко свое выступление начал так:
— С апреля 2006 года мы проводим мониторинг деятельности местных советов Одесского региона и политических сил, представленных в них. В качестве объектов исследования были выбраны Одесский, Измаильский, Ренийский, Белгород-Днестровский, Раздельнянский и Kотовский городские советы и Одесский областной. Kроме того, по ряду вопросов использовались материалы Ильичевского, Теплодарского и Южненского городских советов.
Методика нашего исследования включала анкетирование и беседы с руководством партий, мониторинг СМИ, опрос сотрудников аппаратов советов, анализ документации местных советов и информации, собранной мониторами на местах.
Увы, итоги мониторинга свидетельствуют, что серьезного прогресса в обеспечении открытости и прозрачности работы местных советов, а также четкой отлаженной взаимосвязи депкорпуса с избирателями достичь пока не удалось.
А. Бойко отметил, что «советы стали более заполитизированными и вместо того, чтобы решать насущные проблемы своих избирателей, депутаты начинают поднимать вопросы вступления Украины в НАТО, статуса русского языка и так далее, хотя эти вопросы не входят в компетенцию местных советов».
По мнению аналитиков KИУ, депутатский корпус, избранный по партийным спискам, не стал ближе к избирателям.
В отчете о мониторинге, розданном журналистам, отмечается, что далеко не все депутаты системно работают с избирателями, что по-прежнему многие наши избранники игнорируют норму о личном приеме граждан, передоверив эту «рутину» своим помощникам.
— В большинстве случаев депутаты подходят к вопросу организации приема граждан формально, — сказал Анатолий Бойко. — И хоть указывают адреса своих приемных, но в действительности непосредственно с гражданами не работают. K тому же зачастую по указанным адресам депутатские приемные просто отсутствуют. Случается, что порой депутаты вообще не сообщают в свои советы адреса и телефоны приемных.
Так же формально организована и сама отчетность. Подавляющее большинство депутатов местных советов отчитываются исключительно перед своими коллегами — регистрируют письменный отчет в секретариате совета или не отчитываются вовсе.
Kстати, на пресс-конференции прозвучала информация о том, что подавляющее большинство районов области в областном совете вообще не представлено.
Отвечая на вопрос о том, оправдала ли себя пропорциональная система выборов в местные советы, Анатолий Бойко сказал:
— На мой взгляд, «пропорционалка» уместна и оправдана в крупных городах. Но и здесь выборы должны проводиться по открытым партийным спискам. А в небольших населенных пунктах, в селах, поселках, думаю, более оправдана была бы мажоритарная система.
В KИУ считают тревожным и такое явление, как отсутствие отчетности местных партийных организаций перед избирателями. Хотя именно за них — за определенные парторганизации — избиратели отдавали свои голоса на выборах. И именно местные организации партий и блоков несут перед избирателями всю полноту ответственности за выполнение своих предвыборных обещаний.
Что же касается обеспечения открытости и гласности работы местных советов, то она, мягко говоря, оставляет желать лучшего. По словам Анатолия Бойко, большинство граждан, интересующихся проблемами своих городов, не имеют доступа к материалам сессий советов, другим документам:
— Советы предоставляют возможность ознакомиться всем желающим с их решениями только через СМИ или же на официальных сайтах. И то публикуют лишь часть документов, а самую важную информацию, к примеру, решения по земельным вопросам, не афишируют.
Нередко журналистам ограничивают доступ на заседания постоянных комиссий. Уже стало традицией, что представителям СМИ, как правило, не выдают весь комплект документов, рассматриваемых на сессиях.
На пресс-конференции был озвучен и такой любопытный факт. Белгород-Днестровский горсовет начал выпускать информационные бюллетени по итогам своих сессий, в которых обнародуются все решения, принятые депутатами. Хорошее дело!
Но одновременно тот же горсовет внедрил абсолютно незаконную процедуру аккредитации представителей СМИ, требуя от них, к примеру… копии уставных документов представляемых ими изданий!
А Измаильский городской совет и вовсе посчитал излишним заранее известить общественность города и СМИ о своей первой в нынешнем году сессии, принимавшей бюджет-2008.
И о партийной прессе. На Одесщине она функционирует лишь на областном уровне. Свои газеты издают Социалистическая партия, Партия регионов, Kоммунистическая партия, СДПУ(о), Партия пенсионеров. Большинство партийных изданий не пользуются популярностью, издаются малыми тиражами и распространяются спорадически партийными активистами. Аналитики KИУ делают вывод: «Причина такой ситуации очевидна: партийные издания не пользуются популярностью у массового читателя — их выписывают часто в приказном порядке лишь члены соответствующих политических сил».
Похоже, нашим избранникам есть над чем работать. И Одесская областная организация ВОО «Kомитет избирателей Украины» рекомендует партиям, депутатским фракциям и депутатам местных советов привести в надлежащее состояние процедуру приема избирателей, оповестить местные советы об адресах и графике приема депутатов и опубликовать эту информацию в СМИ. А также регулярно, не реже одного раза в год, отчитываться на открытых собраниях граждан о проделанной работе и выполнении предвыборных обещаний.
Секретариатам местных советов обеспечить свободный доступ работников средств массовой информации и общественных организаций к официальной документации совета, равный и свободный доступ на все мероприятия, организованные советом, кроме тех, что подпадают под ограничения, содержащиеся в Законах Украины «Об информации» и «О государственной тайне».
http://www.yug.odessa.ua/new/view.php?tid=10345&tr=aЗЕМЛЯ І... ПЕНСІЯ
Надія Онищенко, «Деснянська правда», 08.04.2008, Чернігівська обл.
Земля і пенсія - ці питання є найболючішими сьогодні для сільських жителів і вони найголосніше обговорювалися на сходах сіл Ніжинського району.Така подія чи не найголовніша після виборів. Селяни, переважно пенсійного віку, збираються раз на рік, аби висловитися і бути почутими про головний біль свого нелегкого життя. Працездатні такі заходи або ігнорують, або ж заробляють гроші далеко від батьківського села. Тому звіти голів сільрад про виконання плану соціально-економічного та культурного розвитку села чи селища слухають ті, хто «звікував у колгоспі», «пальчиками зводив контору» і запам’ятовував розповіді розкуркулених батьків про свої колишні земельні наділи, млини чи ферми. А після розпаювання землі й отримання державного акта на право володіння пенсіонери розгубилися. Бо не знали вони, як тепер тими гектарами розпоряджатися: самі обробляти їх не в змозі, а інвестори, взявши паї в оренду, всіляко намагалися їх ошукати.
У квітні 2006 року у селі Данине на зборах власників земельних ділянок було вирішено розірвати договори оренди з орендарем СТОВ АПК «Злагода». По Данинській сільській раді на 2006 рік було укладено 622 договори оренди землі площею 1320 гектарів. Сума орендної плати складала 134,67 тисячі гривень, або 1,5 відсотка від проіндексованої вартості землі. Заборгованість за 2005 рік щодо оренди землі становила 17,32 тисячі гривень. 220 власників земельних ділянок не отримали орендної плати за 2005 рік. 619 договорів оренди землі, зареєстровані 01.06.2005 року терміном на 5 років. Три договори оренди, зареєстровані 12.07.2005 року, терміном на 5 років.
Розірвати договори за взаємною згодою генеральний директор СТОВ Микола Полуда відмовився, обіцяючи натомість виплатити заборговане з очікуваного прибутку. Збори ж обрали сільського голову Олексія Андрусенка та жительку села Валентину Семенко уповноваженими особами власників земельних ділянок села Данине при розірванні договорів оренди земельних ділянок (паїв) у суді.
Та до суду не дійшло. Коли інвестор привіз у село обіцяне зерно, орендодавці кинулися його розбирати. І хоч намагався їх зупинити комірник Петро Шимко, нагадуючи про суд, та його не послухали. А на сході знову почали голосно висловлювати претензії до «Злагоди»: платять за паї мало, недодали по 15 кілограмів цукру, не допомагають зорювати городи, використовують землі невитребуваних паїв і землі запасу, за які не платять ні людям, ні державі. Заступник генерального директора «Злагоди» Микола Панченко обіцяв виправити становище і збільшити плату за оренду паїв до трьох відсотків від їх вартості.
Конфліктна ситуація негативно вплинула на стосунки сільради та інвестора. Якщо раніше останній надавав якісь меценатські кошти на соціальний розвиток села, то тепер перестав. А за куций сільський бюджет і кошти самооподаткування не можна відремонтувати фельдшерсько-акушерський пункт, школу, дорогу, опалювати клуб, обгородити кладовище, зробити опалення в дитячому садку.
Про серйозну вигоду говорив на сході перший заступник голови райдержадміністрації Микола Полєшко. Якщо сьогодні розпаювати невикористані землі запасу, то завтра вони принесуть конкретний прибуток. Так за їх оформлення треба ж заплатити, чулося у відповідь. Люди готові битися за 15 кг цукру і не розуміють справжньої ціни землі. Їх вкотре можуть ошукати ті інвестори, які вже сьогодні пропонують дві тисячі гривень за гектар паю за умови, що коли продаватиметься земля, вони будуть першими покупцями. Такої суми в районі не платить ніхто, але орендарі все активніше вступають у ніжинські землі.
2 серпня 2007 року депутати Ніжинської районної ради на сесії ремствували на те, що використовується лише 21 відсоток земель запасу і резервного фонду. Не обробляється 22,5 тис. га сільгоспугідь, з яких 8 тисяч орної землі. Чим не Клондайк для підприємливих? Такі знайшлися і почали активно агітувати орендодавців у різних селах. Навчені гірким досвідом, селяни все уважніше придивляються до умов договору. Чи зможуть розірвати угоду при невиплаті за орендовані паї аби передати їх іншому, вигіднішому інвестору?
Жителі Стодол і Переходівки хочуть здавати в оренду паї на 2–3 роки, а не на п’ять і більше, як пропонує орендар. Але він на це не погоджується, тому що йому спочатку треба окультурити занедбані землі, аби через рік-два отримати прибуток, вирощуючи біопаливо. Він обіцяє платити від 1,5 до 2 відсотків вартості паю грошима або ж сільгосппродукцією, забезпечити роботою, пристойною зарплатою. Сьогодні підвищується ціна на сільськогосподарську продукцію і якщо розумно господарювати, можна вже заробити не тільки на солярку. Так заявляв новий інвестор.
Голові ще існуючого в цих селах СВК «Зоря» Віктору Максименку доводилося лише виправдовуватися. Господарство ледь-ледь виживає, бо техніка застаріла, піщані грунти потребують великої кількості добрив, зменшується кількість поголів’я, землі засіваються лише в Стодолах. 100 гектарів угідь у Переходівці не обробляються. Тому в рахунок орендної плати надають транспортні послуги та гній. За такої практики господарювання «Зоря» конкуренції не витримає. Підуть звідси і кращі спеціалісти.
Але люди не поспішають забирати паї. Землю вхопити всі ласі, а хто думатиме про село, кажуть вони. Максименко і дітей до школи підвозить, і дороги від снігу розчищає, і труну з машиною на похорони виділить. А хто це робитиме замість нього? Орендар пропонує, натомість, створити при сільраді комунальне підприємство, яке він підтримуватиме.
У відремонтованому ошатному Будинку культури селища Лосинівка не було вільних місць. І не тому, що в колишньому райцентрі та сусідньому селі Погребець проживає 4270 чоловік. Люди схвально вислухали доповідь вперше обраного голови селищної ради Анатолія Стрільця. Його добрі починання, спрямовані на впорядкування доріг, сміттєзвалища, ремонт культурних закладів, поліпшення оперативної обстановки, підтримали депутати районної ради Микола Шматок та Іван Бондар, депутат обласної ради Віталій Кільовий, які звітували і про свою громадську діяльність. Присутніх найбільше непокоїла ситуація, що склалася тут із землею – Лосинівська селищна рада залишається єдиним острівцем на Ніжинщині, де земля й досі не розпайована.
Таким було рішення громади у 1993 році. Колишні колгоспники з «Ленінського шляху» вирішили тоді за краще господарювати, як і раніше, колективно, разом зі своїм незмінним керівником, заслуженим працівником сільського господарства, орденоносцем Іваном Морозом. У 1977 році господарство отримало статус високої культури землеробства, і тому не поспішали працівники розривати на часточки впорядковані лани і майно. Ще в радянські часи лосинівці активно вели дослідницьку роботу, вирощуючи насіння провідних зернових культур для регіону. Вирішили й надалі співпрацювати з науковими установами, зокрема з Українською академією аграрних наук. Отож лосинівський колгосп став державним підприємством – дослідним господарством «Агрофірма «Лосинівська». І хоч такий хід псував районні реформаторські показники і викликав невдоволення у декого з селян, але політика виявилася правильною і далекоглядною. Наприкінці 90-х років колишні колгоспники в інших селах разом з державними актами на землю отримали статус безробітних і не мали за що купити хліба. А на долю агрофірми «Лосинівська» припадало 24 відсотки усього валового продукту, що вироблявся в Ніжинському районі. На тлі суцільної колгоспної руїни лосинівці пишалися своїм особливим статусом і становищем, зайнятістю і пристойною зарплатою.
Сьогодні тут обробляють всі 4800 гектарів землі, вирощуючи десять культур зернових, з яких п’ять основних. Мають найбільшу кількість великої рогатої худоби в районі. Зберегли всі переробні цехи, які функціонують і приносять прибуток. За зароблені гроші тут звели три шістнадцятиквартирні будинки для працівників агрофірми і два восьмиквартирні для вчителів місцевої школи. Вкладали немалі кошти в газифікацію селища. Незабаром збудували і АГРС. Ця розподільча станція дала змогу прокласти труби в Носівський та Ічнянський райони, і там теж почалася масова газифікація сіл. В останні два-три роки активно газифікуються й інші села Ніжинщини. Та держава тепер оплачує лише підвідні газомагістралі. Вуличні мережі селяни тягнуть за власні кошти. А це від трьох до шести тисяч гривень.
Та про це не згадували на сході селища. Як і про те, що в середині 90-х усім бажаючим надавали можливість відокремитися. Агрофірма пропонувала виділити сільраді 700 гектарів угідь. Бажаючих не виявилося. Це вже згодом з’явилися ходоки в усі інстанції зі скаргами, що земля не розпайована, а люди хочуть отримати свої частки. Селян підбурюють і нечесні бізнесмени, яким кортить відірвати ласий шматочок від найпотужнішого господарства у районі, і бажання мати більші прибутки. А ще недосконала державна політика щодо села. Напередодні сходу в Лосинівці на засіданні активу агрофірми представник академії говорив про те, що держава сьогодні не спроможна сповна матеріально підтримати дослідні господарства. Отже, колективу самому треба шукати ділового партнерства з інвесторами в законодавчому порядку. Це насторожує: чи не поцупить той інвестор їхню землю?
Лунало обурення з місць і з приводу невеликої зарплати, яка негативно позначається на страховому стажі і змушує людей шукати більш оплачуваної роботи в столиці. Як пояснили в управлінні Пенсійного фонду України в Ніжинському районі, у 2006 році з агрофірми надійшло індивідуальних відомостей на 954 застраховані особи. У зв’язку з тим, що їх робота є сезонною, 97 відсотків за цими відомостями мають помісячну зарплату нижче мінімальної. Тобто середній заробіток у них високий, але за законом повний страховий стаж їм не зараховується. За статистичними даними 2007 року, заробіток в агрофірмі є найбільшим у районі серед сільськогосподарських підприємств.
І про пенсію. Ніжинський район сьогодні за віком найстаріший на Чернігівщині. З 32?000 населення - пенсіонерів проживає 13?577. Середня пенсія складає 614 гривень. Дуже часто пенсіонери є годувальниками в родинах безробітних дітей. Зі своїх невеликих пенсій вони сплачують від двох до десяти гривень на рік самооподаткування, від 10 до 20 гривень – на утримання пожежної команди, а ще на благоустрій кладовищ, на ремонт церкви тощо. Такі рішення приймаються на сходах сіл, хоча виконують їх тільки совісні. Здоровіші ще доглядають корівку. Але прибуток від неї невеликий. У день сходу в Стодолах приїжджі підприємці продавали сметану за 11 гривень кілограм, а молокозаводи приймали молоко від населення за 1,60 гривні.
На всі сходи сіл виїздили провідні спеціалісти, начальник управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі, депутат райради Олександр Ворона, які роз’яснювали законодавчі положення про пенсію, вирішували конкретні проблеми пенсіонерів. Люди з вдячністю говорили і про директора Ніжинського відділення «Ощадбанку» Марію Роговинську, яка зуміла організувати реєєстрацію і видачу 1000 гривень компенсації на ощадкнижки безпосередньо в населених пунктах. Селянам, а це в основному пенсіонери, не довелося їздити за ними в Ніжин. З тривогою очікують своє майбутнє селяни передпенсійного віку. За статистикою, за січень-грудень 2007 року в галузі сільського господарства зарплата селян є найменшою і складає 456 гривень.
Підсумки сходів невтішні. Селяни з надією дивляться на заїжджих інвесторів. Спеціалісти їм не довіряють, бо ті збираються вирощувати культури, які на наших землях високого врожаю не дадуть.ЕКОНОМІКА
ПРИБОРКАННЯ ЦІН
Тетяна Мартинова, «Вечірні Черкаси», 09.04.2008
Питання цінової ситуації на споживчому ринку вирішується в регіонах.Батіг і пряник
Аби стабілізувати цінову ситуацію на споживчому ринку, Кабмін підписав меморандум із представниками семи найбільших мереж роздрібної торгівлі в Україні: "Національною асоціацією розвитку торгівлі і сервісу", "Фоззі-Груп" ("Фоззі", "Сільпо", "Фора", "Бумі-Маркет"), "Фуршетом", "Великою кишенею", "Метро Кеш енд Керрі Україна", "ЕКО-маркетом", "О'кей" і "БІЛЛА".
Згідно з меморандумом, із 1 квітня і до кінця року мережі роздрібної торгівлі встановлюватимуть торговельну націнку на соціально значущі продовольчі товари (32 найменування) не вище 10% від ціни виробника-постачальника. В свою чергу Кабмін зобов'язався наповнити споживчий ринок товарними ресурсами для виробництва цих продовольчих товарів та підписав із представниками 18-ти компаній і асоціацій виробників продуктів харчування меморандум, у якому ті обіцяють не підвищувати оптові ціни на соціальну групу продовольчих товарів із 7 квітня і до кінця 2008 року.
У столиці справа вже зроблена, і зараз питання вирішуватиметься у регіонах. Перший заступник голови облдержадміністрації Петро Гаман запевняє, що на Черкащині і без меморандуму одні з найнижчих в Україні ціни на продукти харчування. Сьогодні обласна влада чекає на розпорядження Кабміну, після чого планує зібрати усіх черкаських представників торговельних мереж, аби підписати стримувальний меморандум на регіональному рівні.
– Наше управління економіки уже розробляє механізми реалізації меморандуму, – запевняє Петро Гаман. – Думаю, представники торговельних мереж підтримають це.
Посадовці переконані, торговельна націнка в українських супермаркетах сьогодні становить 20-50%, тож торговельні мережі мають резерви для зниження цін. Але бізнес ще ніколи не працював собі у збитки, і цього разу, аби зберегти прибутки, він, найімовірніше, піде в обхід, роздувши накладні видатки або піднявши ціни на товари, які не входять до переліку Кабміну.
Приручена економіка
Адміністративні міри контролю за цінами працюють лише в адміністративній, а не ринковій системі економіки, вважає засновник ПП "Бізнес-Гранд" Андрій Бородай.
– Те, що сьогодні відбувається, називається піар-політикою. Штучно керувати ринком не можна! – переконаний він. – Неможливо зупинити інфляцію чи знизити ціни у ручному режимі, все має відбуватися логічно.
До меморандуму, який поки що підписали представники дев'яти суб'єктів мережевої роздрібної торгівлі, можуть приєднуватися всі охочі, щоправда, підприємці біль-ше з острахом, ніж із радістю, сприймають ініціативи Кабміну.
– Ми оцінюємо цей меморандум як надзвичайну ситуацію, адже тепер нам доведеться повністю переглядати свою цінову політику, – ділиться хвилюваннями комерційний директор ВАТ "Гранд Маркет" Алла Колодич. – Торговельна націнка йде на покриття наших затрат та розвиток бізнесу, її зменшення може призвести до жахливих наслідків.
У акціонерному товаристві запевняють: середній розмір торговельної надбавки в їхніх супер-маркетах – 17 %, а соціальна група продовольчих товарів складає від 30 до 50% товарообігу, тому примусове зниження торговельної надбавки на ці продукти загрожуватиме їм банкрутством.
– Звичайно, держава має забезпечити рівновагу між цінами на товари і доходами громадян. Але логічно, щоб ціни роздрібної торгівлі визначали виробники, – говорить голова територіального відділення антимонопольного комітету Володимир Соколовський. – Сьогодні фактично ніхто не регулює їх ціни, а там можуть бути резерви.
На думку Володимира Соколовського, якби підприємства-виробники самі визначали роздрібні ціни, конкуруючи між собою, тоді б процес контролю цін був би значно легшим. Окрім того, товари від виробника до реалізатора часто потрапляють через посередника, прибуток якого також закладений у кінцевій ціні товару. Тож процес регулювання і утримання цін надзвичайно складний, він не може обмежуватися лише зниженням торговельної надбавки у роздрібній мережі. В антимонопольному комітеті України переконані: у державі має бути ухвалений закон "Про ціни перепродажу продовольчих товарів", який би врегулював ці питання.
Харчі заморські – голландські й польські
Знижувати вартість продуктів слід по всьому ланцюжку від поля до прилавка. Причина високої вартості продуктів харчування, на переконання комерційного директора ВАТ "Гранд Маркет" Алли Колодич, криється у дороговизні сировини, з якої вони виготовляються. Ситуацію можна вирішити і забезпечити українців дешевими продуктами, давши можливість розвиватися фермерським господарствам, що має призвести до збільшення сировинної бази та здешевлення продовольчих товарів. Сьогодні ж черкащанам доводиться задовольнятися польським м'ясом, голландською морквою та китайським часником.
Можливі наслідки підписання меморандуму
Продукти, які не належать до соціально значущих, можуть значно подорожчати, адже підприємці збільшуватимуть на них торговельну надбавку, щоб отримати свій прибуток.
Перекладання прибутку на іншу групу продовольчих товарів, скажімо, кондитерські вироби, каву або алкоголь, уплине на товарообіг, люди перестануть купувати ці продукти, бо вони стануть їм не по кишені. Це зменшить прибуток суб'єктів мережевої роздрібної торгівлі.
Асортимент соціально значущих продовольчих товарів може значно скоротитися, бо супермаркетам буде невигідно ними торгувати.
Імовірно, виникнуть черги по дешевий товар і його дефіцит.
Зменшення замовлень роздрібною торгівлею спровокує зниження доходів виробників. Окрім того, по виробниках ударить підписаний ними з Кабміном меморандум про утримання оптової ціни на рівні 3 квітня до кінця 2008 року, адже ніхто не обіцяв утримувати до кінця року закупівельні ціни на сировину.
Усі ці заходи можуть позначитися на якості продуктів.
http://vechirka.ck.ua/2008/04/09/priborkannja_cn.htmlРІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
ЦІНА ЦІНИ СУМСЬКОГО МОЛОКА
Олександр Вертіль, «Сумщина», 10.04.2008
Протягом кількох останніх тижнів жителі області не могли не помітити доволі суттєвого зростання цін на більшість продовольчих товарів, у тому числі на молочні вироби.Подорожчали сир, масло, кефір, сметана… Але разом з тим, у березні-квітні зафіксовані інші факти, які явно суперечать вищенаведеним: молокопереробні підприємства почали поступово знижувати закупівельні ціни на продукцію, що виробляється в селянських підсобних господарствах. Подібні заяви надійшли від мешканців сіл Рогинці Роменського, Рибальське Охтирського, Слоут Глухівського районів та ряду інших. Якщо раніше за літр молока переробники платили 1,5-1,6 гривні, то зараз ціна опустилася на 20-30 копійок.
За словами першого заступника голови облдержадміністрації Володимира Сапсая, у загальній молочно-закупівельній ситуації немає жодних підстав для таких дій. Селяни не зменшують обсягів виробництва, справно реалізовують продукцію переробникам. Завдяки цьому навіть дещо зросла – на 2,3% – завантаженість молокозаводів. Та чи позначилося це на відпускних цінах? Позначилося, але у спотвореному вигляді. Замість зниження продукція підприємств до торговельної мережі надходить за тими ж цінами, що й раніше. Якщо і є якесь коливання – то на відсоток-півтора і не більше. Де ж зникає ота гривнева різниця, що з’являється завдяки подібним економічним ножицям?
Аби робити якісь висновки, необхідно насамперед вислухати всі зацікавлені сторони, максимально «промоніторити» ситуацію, а вже тоді ставити крапки над «і». В цьому відношенні позиція керівництва молокозаводів чітка й однозначна: через подорожчання електроенергії, пакувальних та інших матеріалів, підвищення мінімального рівня заробітної плати підприємства опинилися на межі банкрутства. Як вважає директор Сумського молочного заводу Юлія Назаренко, якщо сьогодні не вжити кардинальних заходів, молокопереробна галузь може зайти в безповоротно глухий кут. Цю думку одностайно поділяють директори Роменського та Конотопського молочних заводів Володимир Пляцук та Тетяна Дудко, інші їхні колеги. Більше того, вони пропонують, аби контролюючі чи якісь інші органи перевірили всю «кухню» собівартості молочної продукції, впевнившись, що переробники ледь-ледь зводять кінці з кінцями.
З подібними аргументами, звісно ж, не можна не погодитися. На жаль, дорожчає все. Але чому в цьому випадку знову крайніми стають селяни? Чому саме на їхніх молочних копійках переробники хочуть врятувати власну економіку? Невже немає інших фінансових важелів, задіявши які можна було б хоч якось замортизувати цінові коливання? Всі ці запитання з розряду риторичних. І, на щастя, за бажання на них можна і потрібно шукати практичні відповіді. Звичайно, набагато простіше одним розчерком авторучки чи пера знизити закупівельну ціну і почуватися більш-менш спокійно. Але ж подібні «винаходи» область вже переживала два роки тому і що з того вийшло – всі добре знають: поголів’я корів у приватному секторі почало різко скорочуватися. Селяни, вкотре впевнившись, що молоко від домашніх Лисок не цінується, просто-напросто відмовляються працювати з переробниками або ж взагалі позбуваються худоби.
Чи не нагадує це іншу ситуацію – цукрову? Ще й як. Бурякопереробники настільки швидко втратили довіру господарств, що сьогодні опинилися віч-на-віч з головною проблемою – відсутністю сировини. Зараз не треба бути Павлом Глобою, аби спрогнозувати, що наступного вересня в області працюватиме не більше 3-4 цукрозаводів (із 17 колись існуючих). У той же час пам’ятаються роки, коли осінній бурякопереробний сезон розпочинали більше десятка підприємств. Звідки ж братися сировині, якщо за останні 15-20 років площі під цукристими скоротилися щонайменше у 6-7 разів?
Заплативши доволі високу ціну за буряки і водночас за цукор, область не має жодного права повторити цю ж помилку у молочному скотарстві. Протягом останнього часу проведено значну роботу щодо спорудження сучасних доїльних залів, нарощування поголів’я корів і на основі цього – максимального завантаження виробничих потужностей переробних підприємств. Обставини складаються таким чином, що без приватного молока обійтися ніяк не вдасться. Інша справа, що процес його приймання необхідно максимально адаптувати до сучасних умов та стандартів: обладнувати пункти з відповідним обладнанням, враховувати якість продукції тощо. Але ця робота ще попереду.
Сьогодні ж, за наявного цінового диспаритету, необхідно якомога швидше виправляти ситуацію, до якої потрапляють селяни – власники корів. Першим практичним кроком на цьому шляху стало втручання у справу фахівців обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Як поінформував його керівник Микола Ільченко, посадовці детально вивчили наведені факти і розпочали розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання. У правове поле зору потрапили шість переробних підприємств.
Зараз зарано ставити остаточну юридичну крапку. З одного боку, до певної міри можна зрозуміти і переробників, а з іншого - навіщо, образно кажучи, знищувати курку, яка несе золоті яйця? Тут потрібно знаходити той баланс і середину, які б дозволили ефективно господарювати як власникам худоби, так і переробникам. Іншого не дано.КОВТОК ВОДИ – ЗА БАРЕЛЬ НАФТИ?
Володимир Чернов, «Сумщина», 10.04.2008
На Сумщини є місцевості, де вуглеводні лежать буквально під ногами. Та людям радості мало. Навпаки: чим більше під селом нафти й газу, тим більше у селі біди.Проблема наскільки серйозна, настільки й несподівана. Прийнято вважати, що основні біди України – від браку енергоносіїв. Через це на нас тиснуть, шантажують, а іноді по-справжньому перекривають газ. Тоді здається: скоро перекриють і кисень. Однак на території Сумщини є місцевості, де вуглеводні лежать буквально під ногами. Та людям від того радості мало. Навпаки: чим більше під селом нафти й газу, тим більше у селі біди.
На минулому тижні представницька делегація, до складу якої входило чимало впливових людей, побувала у найбільш «енергоємкому» районі регіону – Роменському. На Сумщині видобувають більше половини української нафти, і понад 69 її відсотків – під Ромнами. Тут же качають 75% сумського газу. Очолив «десант» на Роменщину голова облради В’ячеслав Шапошнік. Як пізніше з’ясувалося, подія відбулася з ініціативи голови Роменської райради Олексія Біловола, який вирішив продемонструвати обласному керівництву критичну ситуацію на місці і без посередників.
- Раніше у нас були всі умови для нормального життя, - говорить сільський голова Миколаївської сільради Володимир Матяш. - Близькість до міста, родюча земля, чудова природа, робота – що ще потрібно селянинові? Та поступово все змінилось. Можна сказати, виникла революційна ситуація, бо люди вже не живуть, а виживають.
Головна проблема – вода. Вона у сільських колодязях опустилась до такої глибини, що її вже й не дістати, а там, де ближче до поверхні, має такий склад і такий запах, що й собаки пити не наважуються.
- Почалось усе, я помітив, десь два роки тому, - розповідає 70-річний житель села Житнього Петро Дяченко. - Звідтоді вода впала на добрий десяток метрів. Зараз ледь дістаю відро з 18-метрової глибини.
Жительки Миколаївки Наталія Іванченко і Надія Солдатенко стверджують, що у колодязях вода взагалі непридатна.
- А де ви берете воду? – запитуємо.
- У магазині купуємо, - відповідає Іванченко. Вона працює у шкільній їдальні. Розповідає, що воду для кухні качають із 65-метрової глибини, але вона все одно погана: дуже мутна і з якоюсь плівкою. Солдатенко (вона – депутат райради) додає:
- За будь-яких обставин, таку воду використовувати не можна. Та змушені миритися з її якістю: приїде санстанція, закриє шкільну їдальню, і на тому все скінчиться.
Жителька Калинівки Катерина Малащенко говорить, що протягом року висота водяного стовпа у її колодязі впала із 3,6 метра до 60 сантиметрів.
- У нас неподалік було болото, а тепер нема. Болото висохло! І це - весною, - каже жінка.
У Калинівці в холодному клубі відбулась сільська сходка, у якій, окрім представників влади, взяли участь уповноважені особи підприємства «Охтирканафтогаз» та деяких обласних і районних служб. Голова Роменської райради Олексій Біловол прокоментував захід образно, але вичерпно-точно:
- Влада приїхала до свого джерела, яке почало замулюватись.
В’ячеслав Шапошнік пообіцяв селянам розглянути проблему з водою у рамках програми «Питна вода Сумщини». Ця програма прийнята облрадою на 2007-2011 роки, і нинішнього року її заплановано профінансувати на 5 млн. грн. Коштів на всю область явно небагато.
- Ми визначимо села, де проблема стоїть найгостріше, - пообіцяв В. Шапошнік.
Територію Роменського району, де видобувають енергоносії, голова облради порівняв із Кувейтом. Якби в Україні діяла така ж соціально-економічна логіка, як у арабській державі, місцевість процвітала б, говорить В’ячеслав Іванович.
За словами заступника директора «Охтирканафтогазу» Олександра Макаренка, лише самої рентної плати за використання надр це підприємство минулого року сплатило понад 2 млрд грн. Близько 1,17 млрд грн з цих коштів дав державі Роменський район. Область виходила на Київ з ініціативою, аби столиця дозволила регіону залишити 25 % рентної плати у себе. Гроші пішли б на компенсацію шкоди, заподіяної нафтогазовидобуванням: на рекультивацію земель, реконструкцію розбитих важким транспортом доріг, поновлення водопостачання. Та минулого року Сумщина одержала за експлуатацію своїх надр лише 40 млн грн. Ці гроші прийшли не всі одразу, і не з бюджету - їх випросили у «Укрнафти». Причому, О. Біловол та В. Шапошнік вважають, що і їх розподілили несправедливо. Облдержадміністрація застосувала принцип зрівнялівки. У результаті, минулого року Роменський район одержав лише 1,9 млн. грн. «нафтових» грошей. На 2008 рік поки що передбачається ще менше: 1,19 млн. грн. За словами заввідділом Роменської райради Миколи Стрижка, минулого року із «нафтових» грошей Конотопський район одержав більше, ніж Роменський. Де справедливість?
Нафту і газ у Роменському районі видобувають на території 21-ої сільради. О. Біловол говорить, що загалом тут у землі прокручено 336 свердловин. Чи не найбільше – у п’яти селах, що входять до Миколаївської сільради. В. Шапошнік разом з ескортом керівників та фахівців відвідав три села: Житнє, саму Миколаївку і Калинівку. Попри те, що район постачає енергоносії всій Україні, сам він газифікований менш як наполовину. Село Горове Миколаївської сільради, можна сказати, стоїть на газі, але «голубе паливо» не підведене до жодної хати.
Окрім відсутності або непридатності води, район потерпає й від інших проблем. Найбільш зрима серед них – дороги, розбиті вщент важким буровим транспортом. О. Біловол на сходці розповів селянам, що намагався вирішити це питання протягом цілого року. Дієво вплинути на дорожню організацію у голови райради не вийшло. Причина - та ж: відсутність фінансів. Раніше нафтогазовидобувники перераховували шляховикам цільові кошти, та згодом це почало здійснюватись через посередників. Спочатку – область, потім – район, а потім – куди вирішить начальство.
Втім, за словами голови Миколаївської сільради В. Матяша, в соціально-екологічних бідах місцевості винні не лише нафтогазовидобувники (хоч вони, безперечно, наплодили їх левову частку). На території працюють такі потужні сільгоспвиробничі підприємства, як «Нафкомагро» та «Агроінвестиції», але, говорить Матяш, вони не хочуть укладати із сільрадою соціальних угод. При цьому використовують шкідливі технології, які впливають не лише на екологію, а й на здоров’я людей.
Остання проблема стоїть також досить гостро. Згідно з інформацією начальника районного відділу охорони здоров’я Л. Косолап, у селах має місце значна кількість захворювань на злоякісні новоутворення. Зростає рівень первинної інвалідності серед населення.
Керівні гості запевнювали селян, що дуже добре зрозуміли їхні біди і зроблять все можливе, аби покращити ситуацію. Та учасники сходки наполягали, аби називали конкретні дати: коли й де буде вирішено одну проблему, а коли – іншу. Зрештою, домовились: голова облради разом із головою райради відзвітують перед людьми 15 вересня. До цього часу вони розв’яжуть хоча б деякі проблеми місцевості. Насамперед – проблему питної води.
Довідково
На території Роменського району видобувають енергоносії підприємства «Охтирканафтогаз», «Полтаванафтогаз» і «Чернігівнафтогаз». У їх постійному користуванні перебуває 225 га земель. Під комунікаціями цих підприємств знаходиться ще більше тисячі гектарів землі. Щорічно нафтовики будують 30-50 кілометрів нових продуктопроводів і бурять 5-7 свердловин. У 2004 р. на території району було видобуто 670 тис. тонн нафти і 696,8 тис. кубометрів газу. У 2007 р. - 796,7 тис. тонн нафти і 820,8 тис. кубометрів газу. У січні-вересні 2007 р. у нафтогазовидобувну промисловість було інвестовано близько 113 млн. грн. На охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів виділено лише 32 (!) тис. грн. Геологорозвідувальні роботи показують високу перспективність Роменського району. Середньорічний приріст нафтогазовидобування становить тут 190 тонн умовного палива на 1 метр буріння. Аналогічний середньоукраїнський показник становить 82,1 тонни.НЕУЖЕЛИ ПРИДЕТСЯ РАБОТАТЬ "НА ОДНИ ЛЕКАРСТВА"?
А. Бородин, «Эхо», 10.04.2008, Житомирская обл.
За несколько последних месяцев возросли цены на лекарственные препараты.Мы как-то сосредоточились на диком росте цен на продукты - главной для большинства населения примете галлопирующей инфляции. Рост цен такой, что даже попытка премьера Ю. Тимошенко (которой почти всегда удается скормить нашему простодушному электорату самый грубый, "ломовой" пиар) превратить отчет о результатах стодневной работы своего правительства чуть ли не во всенародный праздник, с треском провалилась. И даже ее заклятые друзья из президентского Секретариата предложили ей быть, очень-очень мягко говоря, скромней.
Но что же происходит с ценами на лекарства? То же, что и со всеми другими ценами в стране, руководство которой занимается чем угодно (вкровь бьется со своими опонентами по вопросам языка, НАТО, реабилитации бандеровцев, голодомора, религиозной независимости, доветхозаветной трипольской культуры и т.д.), но только не экономикой. По мнению экспертов, к которым мы обратились, основные причины роста це на лекарственные препараты - инфляция, колебания курса евро и повышение тарифов на энергоносители.
Пенсионеры - основные посетители аптек, которые могли бы уже привыкнуть к своим бесконечным бедам, тем не менее в: "Пенсию добавили на сколько? А дорожает все на сколько? Как же быть без лекарств - ложись и умирай?"
Насколько все же подорожали лекарства в житомирских аптеках за последние полгода? Мы сравнили прошлогодние сентябрьские и сегодняшние цены на очень нужные лекарства в одной из обычных аптек, расположенной в самом центре Житомира. Итак, корвалол, стоивший здесь полгода назад 1 грн. 95 коп., сейчас стоит 2 грн. 40 коп. (подоржал на 24%), валидол соответственно - 65 коп. и 75 коп. (15%), макропен в таблетках - 21 грн. 56 коп. и 32 грн. 95 коп. (52%), имудон - 53 грн. 70 коп. и 101 грн. (88%), дуовит - 17 грн. 90 коп. и 20 грн. 80 коп. (16%), гепабене - 31 грн. 05 коп. и 34 грн. 95 коп. (14%), эссенциале - 40 грн. 80 коп. и 47 грн. 25 коп. (15%), фервекс - 18 грн. 40 коп. и 20 грн. 40 коп. (10%), терафлю - 22 грн. и 25 грн. (13%), супрадин - 24 грн. и 32 грн. 65 коп. (36%), утрожестан - 58 грн. 89 коп. и 73 грн. 50 коп. (24%).
И выходит, что в Житомире подорожали все лекарства: и отечественные (на 10-15%), и незапатентованные импортные препараты (на 15%), и эксклюзивные, которые выпускает непосредственно сама фирма (на 60%). А в среднем лекарства у нас уже подорожали на 26%!
Конечно, читатели обратили внимание на резкий рост цен, скажем, на такие препараты как макропен и имудон (на 52% и на 88% соответственно). Как объяснили нам эксперты, это особый случай. Есть целый ряд препаратов, которые фирмами-производителями выпускаются для так называемых стран "третьего мира" по более низкой цене, чтобы их как-то поддержать. И когда фирма видит, что препарат в такой стране уже "раскручен", идет хорошо, цена на него поднимается до реальной. Все это, увы, касается и Украины.
Кстати, она из причин роста цен на лекарства - появление новых дорогих препаратов. В принципе высокая цена далеко не всегда свидетельствует о том, что новый препарат значительно лучше своего более дешевого аналога. И побочные действия у дорогих лекарств такие же, как и у более дешевых. Но реклама делает свое дело: люди покупают более дорогие лекарства, не доверяя их не таким дорогим аналогам. И это, между прочим, фактор наибольшего прироста цен, который увеличивает их аж на 16%. А где же более дешевые препараты? Разве не должны беспокоиться наши чиновники о их производстве и наличии в продаже?
Увы, и здесь сказывается топорная работа наших чиновников. Есть целая категория препаратов, на которые установлено ограничение торговой наценки. И максимум, который могут себе позволить аптеки при их продаже, - 30%. Хорошее дело? Только на первый взгляд, поскольку такое вмешательство в рыночный механизм невольно провоцирует аптекарей сбывать именно дорогие препараты, ведь это же понятно, что 30 процентов от цены дорогостоящего лекарства гораздо больше, чем от цены дешевого.
Будут ли и дальше такими темпами дорожать лекарства? Сначала многие думали, что происходит традиционное ежегодное подорожание, связанное со временем простудных заболеваний (ноябрь-январь). Однако в нынешнем году цены неумолимо росли в феврале, в марте... Но больше всего тревожит другое: есть ли вообще в стране те, кому нужно беспокоиться об этом в первую очередь? Не пенсионерам же, сидящим на последних копейках, следить за этим процессом.ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
ТРАГЕДІЯ ОРІЛІ
Ірина Рогожинська, «Зоря Полтавщини»,09.04.2008
Про походження назви однієї з найчистіших не лише на Полтавщині, а й в Україні, річок існує чимало легенд. Але сама Оріль через людську недбалість та байдужість нині опинилася на межі загибелі...Ні риби, ні рака, ні птиці...
"Своєю" Оріль по праву вважають і харків'яни, і дніпропетровці, і полтавчани. Та минулої весни поблизу села Нехворощі Новосанжарського району буквально за кілька днів рівень води в Орілі знизився майже на метр. "Що ж трапилося?" – забили на сполох нехворощани. Одним із перших про причину обміління здогадався 78-річний Костянтин Федосійович Подріз. Він протягом тридцяти років очолював місцевий колгосп імені Ілліча і за ці роки добре вивчив "поведінку" Орілі.
– Спочатку думали, що вода спала через малосніжну зиму і відсутність опадів минулої весни, – розповідає Костянтин Федосійович, поки йдемо берегом Орілі. – Але річка міліла надто стрімко, і я припустив, що вода розмила дамбу, бо таке вже траплялося раніше. Ми поїхали на місце, і виявилося, що це насправді так...
У 1970–1981 роках на лівобережжі Орілі тривало масштабне будівництво каналу "Дніпро – Донбас". Ця рукотворна водна артерія перерізала русла близько 200 малих річок на території України. Русло Орілі – більше двадцяти разів. Крім того, аби захистити канал із питною водою від весняних розливів Орілі, паралельно з основним каналом спорудили водовідвідний дренажний канал К-7а довжиною 3,5 кілометра з регулюючими спорудами. Через це відбувся перерозподіл поверхневих вод, Оріль стала впадати через протоку – річку Циганку – у дренажний канал. Ним і тече річка далі за Нехворощею. В одному місці канал перегороджений так званим дюкером – дамбою, через яку зайва вода скидається у балку за допомогою перемички з труб. Саме від надійності перемички та дамб каналу і залежить рівень води в Орілі й прилеглих заплавних болотах.
– Коли навесні минулого року ми виїхали на місцевість, виявили, що у дамбі обвалування водовідвідного дренажного каналу "Дніпро – Донбас" вода поступово розмила 15-метрову протоку, – розповідає Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – Певна річ, у цю протоку, яка знаходиться на території Магдалинівського району Дніпропетровської області, й спрямувався основний стік Орілі. Коли це трапилося, рівень води у річці біля Нехворощі знизився більш ніж на півтора метра.
Вода знайшла собі новий шлях – її інтенсивний потік направився в озеро Сльозяне, далі – у річку Заплавку. А поблизу Нехворощі рівень води заплавних боліт та самого русла Орілі продовжував знижуватися. Різке обміління річки призвело до порушення екологічної рівноваги.
– Високо над водою опинилися гнізда водоплавної птиці, загинула ікра, яку риба під час нересту відкладала на мілководді, згодом зникли і сама риба та раки, не знайти тут уже і мотиля, – розповідає Костянтин Подріз. – Загалом вода у річці спала більш ніж на два метри...
Річка стогне, та чиновник не дрогне
У які тільки інстанції не зверталися жителі села Нехворощі, депутати сільської ради на чолі з сільським головою Юрієм Любимським, районне керівництво з проханням якомога швидше зарадити екологічній катастрофі. Та домоглися лише того, що для з'ясування обставин була створена комісія за участю спеціалістів управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації, Полтавського та Дніпропетровського облводгоспів, інституту "Дніпродіпроводгосп", Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району, Магдалинівської райдержадміністрації та Гупалівської сільської ради Дніпропетровської області, а також управління каналу "Дніпро – Донбас". У травні 2007 року представники всіх цих поважних інституцій виїхали на Оріль, обстежили місце прориву і навіть пообіцяли допомогу. Але жодних конкретних заходів для поліпшення гідрологічного та екологічного стану річки не вживалося. Не проводилися й роботи з ліквідації прориву дамби. Хоча це була єдина можливість врятувати Оріль від загибелі.
– Відразу після прориву дамби свою допомогу пропонувало СП "Полтавська газонафтова компанія", яке проводить діяльність на території сільської ради, – розповідає Нехворощанський сільський голова Юрій Любимський. – Підприємство було готове виділити кошти і надати свою техніку, щоб загатити прорив. Але, незважаючи на серйозність ситуації, ініціатива компанії не знайшла належної підтримки водних служб та центральних органів влади. Мовляв, необхідно проводити постійний моніторинг, розробляти проект, складати кошторис і таке інше. Думаю, насправді управлінню каналу "Дніпро – Донбас" з ряду причин просто вигідно, щоб рівень води в Орілі був нижчим, аніж у каналі.
Натомість ліквідацію екологічного лиха розпочали із… накопичення паперів. Врешті, після виступу "Зорі Полтавщини" 3 липня 2007 року, коли була надрукована стаття "Чому плаче Оріль?", 12 липня 2007 року у Держводгоспі України було проведено виробничо-технічну нараду. На порядку денному стояло одне питання – про відновлення гідрологічного режиму ділянки річки Оріль у районі села Нехворощі та її заплавних земель на території Полтавської і Дніпропетровської областей. На ній було вирішено перегородити русло річки Грякова, яка сполучає Оріль із дренажним каналом, регулюючою переливною дамбою поблизу села Нехворощі. Були визначені й ділянки розчистки русла річки в напрямку від села Нехворощі до села Шедієве, які замулилися. Їх загальна протяжність – три кілометри. Проектно-вишукувальні роботи доручили інституту "Дніпродіпроводгосп".
Але вода не чекала ні проведення нарад, ані розробки проектів. Вона стрімко текла. Через місяць після публікації, у серпні 2007 року, ми ще раз поверталися до цієї проблеми. Та виявилося, справа так і не зрушила з мертвої точки. Тоді, коментуючи ситуацію, головний інженер "Полтававодгоспу" Володимир Кириленко сказав, що проект дамби буде виготовлено до 1 листопада 2007 року. Але проект має пройти експертизу, яка може затягнутися до кінця року. Тож, за найоптимальнішими прогнозами, будівництво регулюючої споруди повинно було розпочатися не раніше цієї весни.
Тим часом Оріль та її заплавні землі продовжували пересихати. На фоні відсутності опадів минулого літа рівень води у ній знизився до катастрофічного, у річці не залишилося майже нічого живого...
Десяток самоскидів із камінням проти тонни паперів
Треба сказати, що прогнози фахівців "Полтававодгоспу" щодо термінів закінчення проектно-кошторисного етапу робіт з порятунку Орілі виявилися аж занадто оптимістичними. Минув рік, та через забюрократизований державний механізм ще навіть і до цього часу інститут "Дніпродіпроводгосп" так і не спромігся завершити розробку проекту переливної дамби. За словами Нехворощанського сільського голови Юрія Любимського, в обласному виробничому управлінні "Полтававодгосп" його запевняли, що проект буде готовий у травні. В присутності автора цього матеріалу головний інженер "Полтававодгоспу" Володимир Кириленко зателефонував у інститут і отримав відповідь, що в кращому випадку це станеться лише у червні... Проведення ж самих будівельних робіт цього року взагалі під питанням.
– Я згоден із тим, що канал "Дніпро – Донбас" – серйозна гідротехнічна споруда, тому необхідно все чітко прорахувати і передбачити у проекті, – говорить Юрій Любимський. – Та вода не чекатиме. Щоб не втратити річку, з самого початку треба було вжити тимчасових заходів, провести ремонт дамби і загатити прорив. Скільки ж тут роботи для сучасної техніки?! І лише потім можна вирішувати питання подальшого регулювання стоку та виготовлення проектно-технічної документації. Але цю, по суті копійчану, справу перетворили на грандіозну проблему, на якій нагріє руки ще не один чиновник...
Втім, управління каналу "Дніпро – Донбас" і справді "часу не гаяло". Восени 2007 року прорив загатили. Та зробили це так, що результати того ремонту дуже швидко "пішли за водою"... Костянтин Подріз розповідає, що будівельники, які виконували роботи, засипали прорив камінням і глиною. Але рівень насипу зробили нижчим за береги річки. На його думку, вищий насип дав би можливість воді піднятися, і спрацювали б так звані "труби" – дамба, через яку трохи далі проходить Оріль. Вода й справді піднялася, але лише до того рівня, щоб "перекотитися" через насип і з часом розмити його знову.
– Цієї весни вода трохи піднялася, коли спустили Краснопавлівське водосховище, але зараз знову падає. Подивіться, яка швидка течія, – показує місце повторного прориву дамби Костянтин Федосійович. – У цьому місці канал прокладали за допомогою земснаряда, тож і береги – це фактично насипаний пісок, який вода дуже швидко розмиває. Бачите, до чого призводять усілякі експерименти з необдуманим регулюванням річок... Вони можуть завдати значно більшої шкоди, ніж принести користі. Так вийшло і з нашою Оріллю. Адже те, що сьогодні ми фактично втратили її, – наслідок будівництва каналу "Дніпро – Донбас", яке добряче зачепило русло річки. А ще – безгосподарності людей, на яких сьогодні покладено відповідальність за експлуатацію цієї гідротехнічної споруди.
У правоті Костянтина Федосійовича ще раз упевнилася, коли під'їхали ближче до тих самих "труб". Іще кілька років тому це було улюблене місце відпочинку місцевої молоді, адже тут утворився такий собі водоспад. Нині картина не радує око: вода так давно не піднімалася до рівня труб, що вони вже стали легкою здобиччю мисливців за металобрухтом. Ще трохи – і від дамби не залишиться й сліду. Можливо, як і від самої річки...
Проблема недосконалості гідротехнічних споруд на ділянці Орілі поблизу села Нехворощі відома давно. Фахівці попереджали про можливі екологічні негаразди ще в 1994 році. Тоді проектно-кошторисними розробками Харківського інституту "Гідропроект" та "Полтававодгоспу" пропонувалося здійснити розчистку ділянки русла річок Орілі та Заплавки і влаштувати їх регулювання шлюзами-регуляторами. Але за відсутності фінансування ідея так і залишилася на папері. На жаль, і сьогодні водні служби не помічені у якихось активних діях, направлених на порятунок Орілі. Хоча не треба бути фахівцем, аби зрозуміти, що десять самоскидів із бутовим камінням скоріше б урятували Оріль, аніж тонни паперових проектів та витрачених на їх виготовлення державних коштів.ДЕМОГРАФІЯ
ТОЙ САМИЙ ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР…
Петро Громовий, «Деснянська правда», 08.04.2008, Чернігівська обл.
Про демографічну ситуацію в Чернігівській області – розмова з начальником відділу статистики населення Головного управління статистики в області Тетяною Дусь.– Тетяно Валеріївно, допоки наші земляки здаватимуть невідомо кому свій життєвий простір? Невдовзі від окремих районів тільки назви залишаться. Чим не догодила людям древня Сіверська земля?
– Процеси депопуляції (скорочення населення) характерні не тільки для нашої області. Просто на Чернігівщині вони проявилися особливо яскраво. Сьогодні немає жодного району чи міста обласного підпорядкування, де б кількість населення щороку не зменшувалася. Можна говорити хіба що про суттєве скорочення в останні роки темпів депопуляції.
Перший тривожний дзвінок прозвучав ще в далекому 1979 році. Тоді рівень смертності зрівнявся з рівнем народжуваності, а потім і перевищив його. Цей процес почав лише прискорювати свою ходу. Загалом же по Україні таке відбулося пізніше – у 1991 році. В ті часи спостерігався дефіцит робочої сили – і аграрна Чернігівщина вдосталь постачала її на великі будови Сибіру, Приполяр’я і Заполяр’я, на промислові гіганти в Україні.
Десь на 90 відсотків населення скорочується за рахунок природних факторів, решта залежить від характеру міграційних процесів чи змін в територіально-адміністративному устрої.
Так ось: у 1990 році природне скорочення становило 5578 чоловік, торік – 14 933. Тобто, протягом року не стало району за кількістю населення, рівному сьогодні Талалаївському. Звертає увагу й таке: при загальному скороченні населення смертність суттєво не знижується. Навпаки, в перші роки незалежності вона зростала, а потім зупинилася, правда, на досить високому рівні. З народжуваністю картина дещо інша. У 1990 році народилося 15 283 малюки, торік – 9 500. Із 2002-го року народжуваність в області почала зростати. Очевидно, позитивні результати принесли і вжиті на державному рівні заходи щодо соціальної підтримки родини та дитини.
В окремих районах становище з демографічними показниками просто критичне. Візьмемо статистику за минулий рік. У Ріпкинському районі, приміром, кількість померлих на тисячу жителів становила торік 24 (найбільше в області), а новонароджених – тільки 6,4 (найменше). Складна ситуація в Козелецькому, Коропському, Куликівському, багатьох інших районах.
– Боляче, коли помирають люди, але якщо услід за ними – і села…
– Помирають, на жаль, і села. З 1990 року знято з обліку 35 сільських населених пунктів як такі, де ніхто вже не проживає. Їдуть людські житла в інші місця, руйнуються негодою чи, може, чекають – не дочекаються своїх господарів. Де їх сьогодні набрати? За 17 років населення Чернігівщини скоротилося на 280 з лишком тисяч чоловік, причому жіночої статі поменшало мало не в півтора раза більше, ніж чоловічої. Динаміка сьогодні не на користь демографічному здоров’ю Придесення: у міських поселеннях помирає в 1,7 раза більше, ніж народжується, у сільській місцевості – у 4,1 раза.
– Чим більше буде молодих сімей, тим привабливіше виглядатиме перспектива. Наскільки міцний інститут сім’ї? І взагалі – як працює нинішня сімейна «кузня кадрів»?
– На рушничок долі сьогодні стають молоді люди, народжені ще в більш благополучні для родини часи. А тому кількість шлюбів, крім деяких високосних років, крутих змін не зазнавала. В останні роки навіть намітилася тенденція до зростання кількості шлюбних союзів. Непокоїть інше – динаміка укладення шлюбів і розлучень. Якщо у 1990 році зареєстровано 11 505 шлюбів і 3 850 розлучень, то у минулому – відповідно 9 174 і 4 083. В окремі роки (2000-ий і 2005-ий) це співвідношення виглядало ще загрозливіше. Традиційно менше розлучень, як і раніше, фіксується у сільській місцевості.
За підсумками минулого року найвищий показник шлюбності мали Прилуки (більше 10-ти на тисячу жителів), найнижчий – у Городнянському районі (менше 6-ти). Найактивніше одружуються молоді люди у віці 20-24 років (серед цієї вікової категорії – 49,3 відсотка чоловіків і 55,8 відсотка жінок). Шлюбний максимум торік припав на листопад, мінімум – на березень.
Про розлучення. Рівень розлучень торік коливався від 2,2 на 1000 жителів у Срібнянському і Ніжинському районах до 5-ти у Прилуках (і тут відзначилися!). 28 відсотків пар розлучилися, проживши спільно до 4-х років, що притаманно передусім міським поселенням. У сільській місцевості 30,5 відсотка пар розлучилися, проживши 5-9 років. Середня тривалість розірваних шлюбів становить 11,6 року.
Звичайно, зростання розлучень призводить до збільшення кількості повторних шлюбів. Це також слід враховувати при аналізі репродуктивних можливостей регіону. Непокоїть інше: зростає питома вага позашлюбних дітей (позаторік вона становила 22,9 відсотка,торік – 23,5).
– Отже, демографічне перевантаження нам не загрожує.
– Якщо судити по щільності населення, то, звичайно ж, ні. На квадратний кілометр території припадає 36 чоловік (найменше в Україні), у Сосницькому районі і того менше – 14 осіб. Якщо говорити про співвідношення непрацездатного (молодого і пенсійного віку) населення і працездатного, то тут похвалитися нічим. Воно справді завелике для працездатних (на 1000 працездатних маємо 751-го непрацездатного, а в сільській місцевості – 1113). Область продовжує «старіти». Середній вік жителів сьогодні – 43 роки. А середня тривалість життя наших земляків невисока: жінок – 74 роки, чоловіків – 60. У сільській місцевості чоловіки живуть лише… 56 (!) років. Куди нам до високорозвинутих країн?
Найближчим часом не «перевантажать» область і мігранти. Поки що з Чернігівщини більше вибуває людей, ніж приїздить сюди на постійне місце проживання. Виняток становлять хіба що 1991-1993 роки, коли діти України поверталися в рідні краї з неблагополучного близького зарубіжжя. Загалом же на поліпшення демографічної ситуації повинні спрацювати передусім соціальні чинники: люди прагнуть жити комфортно, в тому числі і на Придесенні.
* * *
Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 10 квітня 2008 року включно.
Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні.