Огляд реґіональної преси

Хоча сто днів парламентської коаліції передували такій же точці відліку для створеного нею уряду, за традицією більше говорили про Кабмін, про його здобутки й прорахунки. Та, мабуть, справа тут не лише в традиції — як могла продуктивно проявити себе невпевнена в своїх силах, часто суперечлива позиціями своїх членів, більше віртуальна, ніж реальна парламентська більшість та ще й умовах тривалих зривів опозицією засідань Верховної Ради? А от деструктивно змогла. Й не раз. Бо помаранчева коаліція й без опозиції вміє сама собі створювати складнощі.

Черговий вияв союзницьких розбіжностей якраз співпав із стоденним "ювілеєм" коаліції та її уряду і пов'язаний з рішенням парламенту провести перевибори столичної влади, котрі днями вже й взяли визначений законом старт. Їх суть в тому, що коаліціянти кинули виклик Черновецькому, не будучи готовими гідно протистояти йому на травневих виборах, перемогти на яких — на цьому сходяться всі — можна лише з єдиним кандидатом. Його нема і навряд чи буде, як спрогнозував днями лідер "нашоукраїнців" В'ячеслав Кириленко.

Кажуть політологи, що нинішні демократи можуть знаходити порозуміння лише перед "розстрілом", тобто перед піком загрози. Так-от, офіційним стартом столичної передвиборної кампанії, можна сказати, вони вже виведені на "розстріл". В черговий раз. Чи згуртуються хоча б ситуативно й цього разу перед самісінькою командою "плі!", яка означатиме нищівну політичну поразку?

Якщо повернутися до того, з чого почали, до ста днів коаліції, й подивитися, які політичні оцінки вона отримала в середовищі політологів, бо ставлення до парламенту виборців завжди було й залишається незмінно негативним, то побачимо, що Верховну Раду, — а відтак, зрозуміло, й її більшість — експерти наділяють лише 35% відповідальності за політичну ситуацію в країні. Основна відповідальність — на Президентові. А хіба таке співвідношення має бути в парламентсько-президентській країні?

Серед факторів, що вплинули на ті успіхи уряду протягом його стоденної діяльності, які справді треба визнати, нема підтримки Верховної Ради (більшості). Знову ж таки, хіба це нормально — не бути помічником Кабміну, який більшість, хоч і з величезними потугами, але таки сформувала? Ще більше вражає те, що деякі політологи схильні вважати, що через нескінченні чвари помаранчевих свої уряду шкодили навіть більше, ніж опозиція. Справді — знай наших!

Такі вони, сто днів демократичної коаліції.

http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=231

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Жінка за кермом. Перші підсумки роботи нового Уряду: він рухається значно швидше, ніж сподівалися

Ганна Орешко, «Нова Доба», 27.03.2008, Черкаська обл.

Щойно Тимошенко впритул приступила до реальної детінізації економіки, як її уряд опинився під шквалом звинувачень, зіткнувся із тиском та штучно створеними перешкодами. Але перешкоди – це стихія Тимошенко…

Три місяці урядування – надто невеликий термін, щоби вести мову про якісь глобальні досягнення або прорахунки Кабінету Тимошенко. Натомість перших ста днів надзвичайно активної роботи цього уряду цілком достатньо, аби зробити висновки про його наполегливість у досягненні поставленої мети. Тому перш за все треба окреслити завдання, які поставила перед своєю командою Прем’єр-міністр. А вже відтак дивитися – наскільки успішно вони виконуються. Отже, завдання перше: забезпечити зростання доходів населення, яке випереджало б ріст цін та інфляцію. Завдання друге: розвиток вільної конкуренції на ринках, бо тільки так можна побороти цінове свавілля та сприяти створенню нових підприємств та нових робочих місць. Але жоден уряд не буде успішний без підтримки та розуміння його дій з боку суспільства. Звідси – трете завдання уряду Тимошенко: відновлення взаємної довіри населення та влади.

Три означені завдання випливають із однієї стратегічної мети Юлії Тимошенко: наведення ладу в країні. Саме це пропонувала виборцям Тимошенко-політик. А нині навіть такі солідні опоненти, як Леонід Кравчук, змушені визнати: Тимошенко-прем’єр, – це перший політик в Україні, який, прийшовши до влади, взявся виконувати власні передвиборні обіцянки. До цієї обставини ми ще повернемося, а зараз подивимося, які конкретні заходи та результати можна зарахувати до урядового «активу» за сто днів, що минули.

Соціальна статистика: зростання доходів усе ж таки випереджає зростання цін

Найсильніша складова роботи уряду на сьогодні – соціальна політика. Варто лише подивитися на виправлений Державний бюджет 2008-го року, який урядові вдалося швидко провести через парламент (а як ефективно працює нині парламент України – бачать усі). Саме завдяки зусиллям урядової команди Тимошенко (БЮТ та НУНС) країна ввійшла в новий рік із затвердженим бюджетом, у який внесено суттєві соціальні корективи. Зокрема, підвищили розмір допомоги при народженні дитини: віднині це 12 тис 240 грн ( а було 8,5 тис). На народження другої та третьої дитини сума допомоги становитиме 25 та 50 тис грн відповідно. Одночасно із підвищенням виплат Кабмін запроваджує суворий контроль за їхнім використанням: ніхто не буде платити людям, які відмовилися від власних дітей. Для кожної покинутої батьками дитини відкриватиметься спеціальний рахунок, де гроші накопичуватимуться до повноліття дитини.

Не забув уряд ні про молодих, ні про літніх людей: удвічі підвищено стипендії учням ПТУ та студентам ВНЗ (при цьому зарплати вчителів зростуть у півтора раза). А розмір середньої пенсії тільки за січень виріс до 750 грн, тобто на 27%. Протягом усього 2008-го року планується збільшити пенсії на 37%. Але уряд розуміє, що вся пенсійна система потребує вдосконалення: вже готова Концепція пенсійної реформи, яку незабаром буде винесено на загальне обговорення. До речі, Уряд категорично відмовився від ідеї підвищення пенсійного віку!

Окремо слід відзначити виконання Юлею Тимошенко передвиборних зобов’язань щодо повернення заощаджень, утрачених нашими громадянами у колишньому Ощадбанку СРСР. Виплати по внесках почалися, щойно новий уряд став до роботи, і вони не обмежаться компенсаціями в 1000 грн, які вже одержали майже 3 мільйони жителів України. До кінця року Кабмін планує розрахуватися із 60% ошуканих вкладників Ощадбанку. Сума виплат, прямо запланована у бюджеті-2008, становить 6 млрд грн. Варто підкреслити, що це у 31 раз більше, ніж у 2007-му спромігся виплатити попередній уряд Януковича, й у 5,3 раза більше, ніж отримали вкладники за всі роки незалежності України. Ще 14 млрд грн для вкладників уряд має намір одержати від приватизації. Адже навіть затятим опонентам прем’єра відомо, що Юлія Тимошенко вміє проводити приватизацію прозоро й брати з нового власника справжню ціну. Тому опоненти уряду всіляко перешкоджають наведенню ладу в приватизаційних справах взагалі й у Фонді держмайна зокрема. Робиться все, щоби зірвати приватизаційні плани, бо це означає позбавити бюджет грошей, що мають піти на повернення вкладів. А отже, зрозуміло, опоненти звинуватять у всьому «поганий уряд». Але Прем’єр-міністр впевнена, що протягом двох років українцям повернуть заощадження у повному обсязі – адже це не тільки питання відновлення справедливості, а й запорука довіри населення до влади в майбутньому.

Уряд забезпечує зростання доходів населення швидше за темпи інфляції. У цілому таке зростання у січні-лютому 2008 року становило 23,4% і це майже вдвічі більше, ніж за той же період 2007-го. Та в команді прем’єра добре розуміють, що інфляцію, яку залишив у спадок уряд Януковича, треба гальмувати. Спільно із Національним банком Кабмін розробив і вже впроваджує цілий комплекс антиінфляційних заходів. Але високу інфляцію погасити швидко неможливо, отже – це лишається стратегічним завданням уряду на середньострокову перспективу. Головне на сьогодні – не допустити, щоби зростання цін завдало нищівного удару по найвразливіших верствах населення: пенсіонерах, студентах, працівниках бюджетної сфери.

Контрабандисти та тіньовими сумують за Януковичем

Зрозуміло, що гроші на підвищення соціальних стандартів не беруться з повітря. Ці гроші ще треба забрати в тих, хто звик державні кошти «обертати», ділити, присвоювати (а кажучи просто – красти). За багато років в економіці та навколо бюджету склалося чимало відшліфованих схем для тіньового, або й відвертого, «дерибану». Уряд Тимошенко послідовно ламає такі схеми, що викликає шалений опір задіяних у темних оборудках чиновників та високо посадовців. Обсяги розкрадань та шахрайства можна оцінити на прикладі відновленої Кабміном програми «Контрабанда-стоп». Варто було уряду взятися за наведення порядку на митниці, як щоденні митні надходження до бюджету виросли на 80%. У переліку на гривні – це мільярди: тільки за лютий 2008-го митниця зібрала 7,6 млрд грн, що вдвічі більше, ніж надходження за цей місяць торік.

Загалом Державна митна служба за два перші місяці року перерахувала до бюджету в 1,7 раза більше коштів, ніж на початку минулого року. Ці надходження становили 12,6 млрд грн. Таким чином уряд Тимошенко повернув до казни надходження, які за урядування Януковича безсоромно розкрадалися. А Янукович з Азаровим у цей час пропонували населенню «затягнути паски» й не «проїдати» державні гроші…

Ще більші масштаби тіньових оборудок спостерігалися у сфері постачання в Україну природного газу. Хитрі посередницькі схеми розрослися на енергоресурсах як ракова пухлина й почали загрожувати вже не тільки економіці, а й національній безпеці України. І порятунок був тільки в негайному «хірургічному втручанні», яке й провела Юлія Тимошенко, відрізавши від газової годівниці сумнівних посередників: «РосУкрЕнерго» та «УкрГазЕнерго». Перехід на прямі та прозорі схеми роботи із російським «Газпромом», започаткований урядом Тимошенко, дасть не тільки грошовий виграш для казни, а й можливість уряду контролювати цінову ситуацію на цьому визначальному сегменті економіки. Уряд уже домігся сталої ціни на газ у поточному році, забезпечивши тим незмінну ціну на газ для населення.

Такого, що робить Тимошенко, – не прощають

Очевидно, що зламу корупційних схем і повернення грошових потоків у соціальне русло прем’єрові не пробачили. Не пробачили ті, хто на тіньових схемах добряче підгодовувався. Щойно Тимошенко впритул приступила до реальної детінізації економіки, як її уряд опинився під шквалом звинувачень, зіткнувся із тиском та штучно створеними перешкодами. Серед невдоволених втратою непрозорих надприбутків виявилися не тільки старі політичні опоненти, а й чиновники високого рангу із «дружнього» президентського секретаріату. Таке враження, що без «цінних вказівок» та «суворих доган» чинному урядові це панство не може прожити й дня.

А чого варте вперте блокування роботи парламенту фракцією Партії регіонів, яка за спритністю вигадування безглуздих «приводів» блокади перевершила вже самого барона Мюнхгаузена? Адже регіонали чудово розуміють: не даючи змоги працювати вищому законодавчому органу України, вони гальмують і роботу уряду. Тож, варто очікувати, що за відсутності нових причин соратники Януковича блокуватимуть ВР через спеку в Африці та сніг в Антарктиді. Бо кожен день роботи уряду Тимошенко зменшує їхні шанси на омріяний реванш, на повернення до влади і грошей. От тоді можна буде знову взятися до старих доходних схем, а народові тільки кидати мізерні подачки, й то – під вибори.

Утім, судячи із наполегливості та рішучості, з якою прем’єр Тимошенко та її уряд вирішують найважчі проблеми країни, «людям з минулого» ніякий реванш не світить.

В Ливадии прошло заседание нацсовета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления

Алла Горева, пресс-секретарь Председателя Верховной Рады АРК, «Крымские известия», 27.03.2008

Были рассмотрены вопросы по усовершенствованию законодательства, реформированию органов местного самоуправления в стране.

В нем приняли участие Президент Украины Виктор Ющенко, Председатель Верховной Рады Украины Арсений Яценюк, Председатель Совета национальной безопасности и обороны Украины Раиса Богатырева, Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко, Председатель Совета министров автономии Виктор Плакида, а также представители Секретариата Президента Украины, члены украинского правительства, главы областных госадминистраций, областных советов, городские головы и другие должностные лица.

Указом от 20 марта 2008 года № 241 глава Украинского государства утвердил Положение и состав Национального совета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления. В него вошли Председатель Верховной Рады Украины, Председатель Совета министров Автономной Республики Крым, члены Кабинета Министров страны, а также главы городов и районов Украины. Перед Нацсоветом поставлена основная цель — разработка согласованной позиции в вопросах общегосударственного и регионального значения.

На первом заседании Нацсовета, состоявшемся в Ливадийском дворце, были заслушаны предложения представителей регионов по внесению изменений в Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2008 год и о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины». Кроме того, участники заседания обсудили вопросы усовершенствования законодательства о государственных закупках, а также материально-техническое состояние коммунальных аэропортов во всех областях Украины, уделив особое внимание тем аэропортам, которые, как планируется, будут принимать участников чемпионата Европы по футболу 2012 года.

Президент Украины Виктор Ющенко во время заседания Нацсовета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления заявил о необходимости скорейшего реформирования органов местного самоуправления в стране. Он подчеркнул, что такая реформа назрела давно, ее следует провести до принятия новой редакции Конституции Украины, и призвал мэров городов и глав районных госадминистраций принять активное участие в подготовке будущего плана реформирования органов местного самоуправления. Президент страны предложил рассмотреть этот вопрос уже на следующем заседании Национального совета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления, чтобы сформировать соответствующие конституционные изменения. Говоря о госбюджете 2008 года, глава государства отметил, что правительство Украины должно как можно скорее разработать законопроект о внесении изменений и дополнений в главный финансовый документ страны, чтобы Украина имела реальную возможность эффективно бороться с инфляцией. Что касается нового закона о госзакупках, то Виктор Ющенко призывает Кабмин разработать этот документ в течение ближайших двух недель.

Президент Украины также в очередной раз заявил, что вступление в НАТО не создаст никаких рисков для других стран, и в первую очередь для России. Он особо подчеркнул, что политика Украины не направлена против кого-то.

На прошедшей в Ливадии пресс-конференции президент страны, отвечая на вопросы крымских журналистов, пообещал, что Украина и Россия возобновят переговоры на правительственном уровне по поводу завершения работ по ликвидации последствий аварии, которая произошла в ноябре 2007 года в Керченском проливе. Глава государства подчеркнул, что 21 марта провел телефонный разговор с Президентом РФ, во время которого стороны обговорили вопросы предотвращения экологической катастрофы в Керченском проливе, возможные механизмы борьбы с ее последствиями, а также вопросы компенсации за нанесенный ущерб. Виктор Ющенко сообщил, что утилизация собранной в акватории и на побережье мазутно-песчаной смеси будет начата в ближайшие дни и завершится в течение двух-трех недель.

В свою очередь Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко, комментируя этот вопрос, отметил: «В Крыму проведена большая и довольно трудная работа по устранению последствий аварии в Керченском проливе. В том числе и при активной поддержке руководителей страны. Однако проблема не исчерпана. Крымское руководство надеется на скорейшее разрешение вопроса утилизации четырех тысяч тонн собранной смеси мазута, песка и водорослей, которые сегодня находятся на причале Керченского морского торгового порта, и около двухсот тонн — на территории Ленинского района. Кроме того, автономия также очень рассчитывает на государственную помощь по сбору остатков нефтепродуктов, которые могут появиться в прибрежной зоне в связи с повышением температуры воды».

Виктор Ющенко выразил пожелание, чтобы заседания Нацсовета по вопросам взаимодействия органов государственной власти и органов местного самоуправления проводились не реже одного раза в квартал и чтобы на них рассматривались не только вопросы общегосударственной важности, но и 2—3 текущие проблемы жизнедеятельности органов местного самоуправления, которые требуют незамедлительного решения.

По завершении заседания Нацсовета Виктор Ющенко вручил государственные награды выдающимся крымчанам за особые заслуги перед государством, после чего принял участие в посадке деревьев на аллее возле Ливадийского дворца.

http://www-ki.rada.crimea.ua/nomera/2008/057/livady.html

Первые дни демократии в Украине

«Луганская Правда», 26.03.2008

Об итогах первых ста дней работы демократической власти рассказывает луганский лидер БЮТ, народный депутат Украины Виталий Курило.

– Виталий Семенович, готов ли БЮТ утверждать, что первый этап работы нового правительства был максимально насыщенным, плодотворным и результативным?

– Едва ли не впервые за всю историю своей независимости наша страна получила действительно трудоспособное и ответственное правительство, которое работает прозрачно, открыто, в интересах государства.

Юлия Тимошенко с первого дня во власти начала выполнять свои предвыборные обещания и реализовать программу «Украинский прорыв». Правительство повысило минимальные зарплаты, стипендии, пенсии, выплаты пенсионерам, «детям войны», матерям с малолетними детьми, увеличило пособие по рождению ребенка.

БЮТ инициировал снятие депутатской неприкосновенности и ликвидацию льгот нардепов. БЮТ создал прецедент возвращения долгов по вкладам в Сбербанк.

Правительство Тимошенко успешно завершило вступление Украины в ВТО. Этого результата полтора последних десятилетия безуспешно старались достичь 13 предыдущих украинских правительств.

– Тимошенко обвиняют в росте инфляции. Вы можете это прокомментировать?

– Правительство Юлии Тимошенко получило от предыдущей власти в наследство стремительно растущую инфляцию. По итогам 2007 года ее показатели составляли уже 17%. Но уже сегодня жители Украины могут ощущать замедление роста цен. Нам удалось решить газовые вопросы в интересах Украины, ликвидировав посредников на этом рынке. Стабилизируются цены на продукты питания. Параллельно ведется работа над формированием достойного социального пакета, который позволит украинцам менее остро ощущать негативные последствия непродуманных и безответственных политических действий наших предшественников.

На данный момент завершается утверждение с Нацбанком и Президентом антиинфляционного пакета, разработанного правительством Тимошенко.

– В Луганской области до сих пор не произошло никаких кадровых изменений. В нашем регионе БЮТ в оппозиции. Грядут ли перемены?

– Команде Юлии Тимошенко приходится работать в неблагоприятной, агрессивной среде. Мы прилагаем огромные усилия, чтобы преодолеть популистское противостояние в парламенте, сопротивление политически заангажированных чиновников в государственных институциях. Луганщину ждут кадровые перемены. Этот процесс будет доведен до конца. Те чиновники, которые не выполняют программу правительства и препятствуют ее выполнению вопреки своим должностным обязанностям, вынуждены будут распрощаться со своим креслом. Некоторым уже было предложено написать заявление, но они резко ушли на больничный. Самое главное, на чем я хочу акцентировать внимание: БЮТ никогда не проводил кадровых чисток по политическим мотивам. Если человек качественно, ответственно выполняет свои обязанности и работает на достижение целей, поставленных на государственном уровне, его никто не будет снимать. Сегодня наша задача состоит в том, чтобы максимально быстро решить социально-экономические проблемы Украины.

– Где правительство планирует брать средства на то, чтобы реализовать все свои социальные инициативы?

– Эти деньги всегда были в Украине. Только они не попадали в бюджет. Юлия Тимошенко начала открытую и беспощадную борьбу с контрабандой, с коррупцией, теневой экономикой.

Первые результаты программы «Контрабанде – стоп!» – увеличение ежедневных таможенных отчислений в бюджет на 80%. Это результат отмены вексельных НДС, ликвидации коррупционных схем в этой сфере и остановки контрабанды, которая процветала в предыдущие годы.

С приходом Тимошенко к власти снова набирает обороты кампания по детенизации экономики. Это ликвидация необоснованных налоговых льгот, установленных для «своих» предприятий бывшим правительством. Это разрушение незаконных схем уклонения от уплаты налогов. Это препятствование практике незаконного возмещения НДС.

В результате, как и в 2005 году, правительство Тимошенко уже в течение первого месяца своей работы резко увеличило прибыльную часть госбюджета. В январе-феврале 2008 года по сравнению с аналогичным периодом прошлого года бюджетные доходы выросли на 51,9%.

Пока оппозиция игралась в блокирование парламента и надувала шарики, правительство наводило порядок в украинской экономике.

– Виталий Семенович, как профессиональный педагог, что вы можете сказать о внешнем независимом тестировании выпускников школ. Это позитивная реформа?

– Правительство Тимошенко систематически борется с коррупцией в Украине. Возможность выпускников поступать в университеты и академии без взяток – это проблема, которую долго не могли решить в Украине. В этом году впервые внедрено внешнее независимое оценивание в школе, которое позволит эффективно бороться с коррупцией в образовательной сфере. Главное теперь – это работа на местах по организации и проведению этого тестирования. Многие вузы пошли навстречу этой программе. Уже несколько месяцев в университетах абитуриенты могут пройти пробное тестирование и адаптироваться к программе. В Луганском национальном педагогическом университете, который я возглавляю, в эти выходные уже в третий раз мы будем собирать абитуриентов и проводить пробное тестирование в рамках Дня открытых дверей.

– И последний вопрос. Много шума было вокруг инициативы создания в Украине контрактной армии. Что конкретно сделано в этом направлении?

– В рамках стратегии перехода на контрактную армию уже в ходе призывной кампании этого года по решению правительства в ряды Вооруженных Сил Украины будет призвано на 7 тысяч человек меньше, чем осенью прошлого года. Кроме того, на недавнем заседании правительство приняло Основные направления реализации государственной политики по улучшению социальных гарантий военнослужащих-контрактников. Речь идет о повышении престижности службы по контракту. Правительство намерено ощутимо повысить уровень денежного содержания контрактников и довести его до размеров на 15 – 20% больше, чем средняя зарплата по Украине. Также военнослужащие получат льготы на приобретение жилплощади, получение образования, будет установлен качественно новый уровень продовольственного, вещевого, медицинского и прочего обеспечения.

http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=1043

Сергій Гриневецький: «У співдружності незалежних держав є майбутнє. І це підтверджує саме робота її міжпарламентської асамблеї»

Іван Кара, «Одеські вісті», 27.03.2008

У Санкт-Петербурзі відбулося засідання Постійної комісії Міжпарламентської асамблеї (МПА) СНД з питань оборони та безпеки, в якому взяв участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони Сергій Гриневецький. Про проблеми, що обговорювалися на засіданні – в інтерв’ю з народним депутатом.

– Сергію Рафаїловичу, останнім часом експерти оцінюють СНД з двох позицій: перша – "СНД швидше жива, аніж мертва", друга – "СНД швидше мертва, аніж жива". Як Ви оцінюєте нинішній стан Співдружності та її перспективи?

– Ви знаєте, за моєї пам'яті Співдружність незалежних держав "ховають" уже ледве чи не щороку. Час від часу, то в Україні, то в Грузії, то в Молдові лунають заклики до виходу зі складу СНД. Проте, СНД існує. І доказ її існування – засідання Постійної комісії, у якій я брав участь, засідання важливе за змістом, і, відзначу, своєчасне.

Звичайно, Співдружність поки що не стала важливим інструментом економічної інтеграції, вірніше навіть, реінтеграції, оскільки держави, які до неї входять, понад шістнадцять років тому становили єдине ціле. Не останню роль у цьому зіграло й ставлення до СНД як до інструменту "цивілізованого розлучення", що домінувало у перші роки її існування. Час минув, але остаточне "розлучення" так і не відбулося. Адже навіть незважаючи на те, що були зроблені спроби створити альтернативні організації, наприклад, ту ж ГУАМ, усі держави, які входять до них, далі залишаються членами Співдружності. Чому так відбувається?

Я гадаю, що не останню роль відіграє той факт, що керівники країн, які входять до Співдружності, усвідомлюють – у яких би відносинах не перебували ці держави між собою, існують певні загальні проблеми, які сьогодні необхідно розв’язувати. Одна з таких проблем – тероризм і організована злочинність. Обидва ці явища вже давно вийшли за рамки окремих держав і стали транснаціональними.

Нарешті, ще кілька важливих соціально-економічних чинників. Насамперед, це транспортна інфраструктура і соціальна система – пенсії, права ветеранів війни та багато іншого.

Окрім того, я не вважаю, що сьогодні інтеграційний потенціал Співдружності вичерпано. Вочевидь, сьогодні вже немає рації говорити щодо відновлення старих зв'язків. Створюються нові підприємства, освоюються нові види виробництв, відповідно, якісно іншим має бути й характер міжгосподарських зв'язків у рамках Співдружності. Кожна з держав пішла своїм шляхом ринкових перетворень, і для нас цінний досвід кожної з них.

– Навколо вступу України до Міжпарламентської асамблеї СНД свого часу було зламано чимало списів. Супротивники вступу мотивували це тим, що подібний крок буде сприяти обмеженню суверенітету України...

– І що ж? Ми вже кілька років у Міжпарламентській асамблеї і поки що жодних обмежень суверенітету не відчули. Навпаки, найсерйознішою загрозою щодо суверенітету є те безладдя, що сьогодні панує в усіх гілках влади в Україні.

Що ж стосується Міжпарламентської асамблеї, то ми, швидше, одержали користь від участі в ній. Адже ніхто не роз'яснив свого часу громадянам, що таке МПА. Питання стояло так – за СНД або проти СНД. У такій же площині це питання розглядають і сьогодні.

Насамперед, головним завданням Міжпарламентської асамблеї є підготовка модельних законопроектів. Ці документи готуються за відповідною процедурою: Асамблея, за пропозиціями національних парламентів та своїх постійних комісій (таких комісій 10) ухвалює перспективний та поточний план законотворчої діяльності. На базі постійних комісій створюються робочі групи для підготовки кожного модельного акту, відбуваються засідання цих робочих груп. У кінцевому підсумку модельний законодавчий акт виноситься на пленарні засідання Міжпарламентської асамблеї, які його остаточно затверджують.

При цьому, хочу підкреслити, що статус модельного законодавчого акту не припускає загальнообов'язкового впливу на національне законодавство. Це, так би мовити, продукт колективних зусиль, створений на підставі загального бачення проблеми, вивчення світового та власного досвіду.

Якщо говорити про Україну, то сьогодні одна з наших ключових проблем – це неякісне законодавство. Тому та законотворча робота, яка провадиться сьогодні у рамках Міжпарламентської асамблеї СНД, для нас дуже корисна. Це до речі, стосується, такої важливої сфери, як боротьба з тероризмом, організованою злочинністю, наркоторгівлею. Росія, як відомо, має значний практичний досвід боротьби із тероризмом. І вона готова ним поділитися. Очевидно, що сьогодні важливо боротися не лише з тероризмом як явищем, але й, за можливістю, усувати причини, що його породжують.

– Україна, на відміну від Росії, не стикалася поки що із тероризмом як таким. Чи означає це, що такої загрози для України не існує взагалі?

– На жаль, процеси, які відбуваються в країнах Співдружності – це чудова живильна основа для проявів тероризму. Насамперед, йдеться про політичну нестабільність. Про це свідчать останні події у Вірменії, Грузії, а також в Україні. Правовий нігілізм з боку органів влади викликає аналогічну реакцію з боку громадян. У цих умовах тероризм може стати чинником впливу на владу з боку різного роду екстремістських та радикальних угруповань, які вдадуться до нього, як до "останнього доказу".

Згадаєте, наприклад, який резонанс викликала у 2005 році загроза невідомого підірвати дамбу Київської ДРЕС, котрий вимагав звільнення голови Донецької облради Бориса Колесникова. Нехай це виявилося фіктивною тривогою, як і багато інших анонімних дзвінків. Але вона показала, що можливі будь-які ситуації.

Окрім того, зараз до внутрішнього політичного нігілізму додався й міжнародний правовий нігілізм. Я маю на увазі "косовський прецедент". Адже він може дати поштовх ефекту доміно. Якщо Косову "дозволено" проголосити незалежність, то чому подібне ж не можна дозволити якомусь іншому етнічному анклаву або території. На території низки країн Співдружності існують невизнані держави. Як правило, це не тільки мілітаризовані території, заповнені зброєю, але й свого роду "сірі зони", через які здійснюється контрабанда наркотиків і зброї. Тому якнайшвидше розв’язання придністровської, абхазької, південноосетинської та карабаської проблем дозволить усім державам СНД успішніше боротися із тероризмом.

Ще один важливий чинник, який сприяє зростанню тероризму – це корупція. Фактично в усіх країнах СНД причини її появи – ті самі: бідність населення, недостатнє забезпечення державної служби, відсутність дієвого громадянського контролю за діяльністю влади. Очевидно, що зменшивши негативний вплив корупції, держава зможе ефективніше перешкоджати терористичній діяльності.

Не слід забувати й про якість роботи правоохоронних органів. На жаль, їхня робота, зокрема, в Україні, дуже заполітизована, що призводить до вимивання професійних кадрів як з органів внутрішніх справ, так і зі спецслужб. З другого боку, на органи, покликані протидіяти тероризму, покладаються невластиві їм обов'язки, набагато більше уваги приділяється власне поліцейським функціям, стеженню за політичними опонентами, аніж власне виконанню покладених на них законом обов'язків.

Нарешті, живильним середовищем для тероризму є нелегальна міграція. Підписавши угоду із Європейським союзом про реадмісію, Україна поставила себе у вкрай невигідну ситуацію. Фактично вона перетворюється в своєрідний "відстійник нелегалів". Очевидно, що усунути цю загрозу самостійно вона не зможе. Саме тому потрібен якісно новий рівень координації відповідних відомств для протидії цьому явищу. Не можна забувати й того, що нелегальна міграція сприяє й зростанню ксенофобії серед населення. І в Росії, і в Україні непоодинокі випадки конфліктів на національному або расовому підґрунті, нападів на іноземців.

– Які ж рецепти пропонує Міжпарламентська асамблея СНД для розв’язання цих проблем?

– Насамперед, я хотів би відзначити багатоплановість роботи Асамблеї. Так, минулого року було проведено семінари щодо обговорення проектів модельних законів "Про безпеку на повітряному транспорті", "Про боротьбу із торгівлею людьми", "Про надання допомоги жертвам торгівлі людьми", "Про протидію екстремізму".

У жовтні на 29-му пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї було ухвалено й рекомендовано для використання при розробці національного законодавства модельні закони "Про безпеку на транспорті" й "Про безпеку на повітряному транспорті". До речі, вони одержали високу оцінку на засіданні Ради голів урядів СНД при розгляді питання щодо вдосконалення транспортної співпраці.

На чергове пленарне засідання Асамблеї будуть винесені дуже важливі проекти законів, які стосуються протидії торгівлі людьми. Ви знаєте, що це явище сьогодні набуло загрозливих масштабів, друковані засоби масової інформації пістрявіють повідомленнями про долі тих, хто став жертвою торгівців людьми. Постійно провадиться рекламна кампанія, яка попереджає громадян щодо можливих негативних наслідків та закликає не довіряти сумнівним посередникам. Однак для ефективної боротьби із цим явищем потрібна й міцна законодавча база.

Те ж стосується й безпеки на транспорті. Згадайте, скільки за минулий рік в Україні було надзвичайних пригод, пов'язаних із залізничним транспортом, скільки аварій на дорогах. До цього переліку можна додати ще й порушення техніки безпеки на виробництвах, які призводять до численних жертв. Часом здається, що недбалість, корупція, відсутність елементарної керованості процесами в державі завдає шкоди серйознішої, аніж терористичні акти.

– Ви неодноразово брали участь у роботі різних міжнародних форумів. Але, наскільки мені відомо, як парламентарій у роботі постійної комісії Міжпарламентської Асамблеї СНД Ви взяли участь вперше. Ваша оцінка роботи МПА, наскільки вона корисна для України?

– Скажу чесно, засідання у Санкт-Петербурзі дало мені неоціненний досвід і як депутатові, і як політикові. На жаль, громадяни України мало поінформовані про те, що реально робить Міжпарламентська асамблея. На поверхні опиняються, як правило, якісь гучні теми, на зразок тієї ж проблеми із постачаннями російського газу, або заяви відомих політиків.

Можливо, робота Міжпарламентської асамблеї не настільки широко висвітлюється, як діяльність інших структур. Але ж, якщо чесно, парламентська робота не складається із виступів на пленарних засіданнях. Це, так би мовити, видима частина айсбергу. Є ще робота у комітетах, підготовка та обговорення законопроектів, що саме становить суть роботи народних депутатів.

Те ж саме стосується й МПА. Підготовлені нею модельні закони, я впевнений, ляжуть в основу національного законодавства.

Є ще один дуже важливий аспект. Спілкуючись між собою, парламентарі різних країн можуть краще довідатися про те, що відбувається на пострадянському просторі. Адже, як і більшість громадян, значну частину інформації про те, що відбувається в Азербайджані, Вірменії, Узбекистані, ми черпаємо із засобів масової інформації, а вони, як відомо, приділяють увагу лише ключовим та знаковим подіям, залишаючи "за бортом" величезний масив інформації про реальний стан справ у державах СНД.

Я впевнений, що, незважаючи на деякі песимістичні прогнози, у Співдружності незалежних держав є майбутнє. І це підтверджує саме робота її Міжпарламентської асамблеї.

http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=10064

«Жуйте реже!»

Валерий Голенко, «Наша газета», 27.03.2008, Луганская обл.

Кабинет Министров, похоже, своей работой откровенно призывает население Украины питаться то ли реже, то ли в усеченном объеме. Своими мыслями делится председатель Луганского облсовета Валерий Голенко.

Понимаю, что автоматически попадаю под критику тех, кто полагает, что «Юля — святая» только потому, что «тыщу дала». Верно, отличная получилась пиар-акция. Только вот до конца ли честная? Не буду даже вести счеты-подсчеты, сколько вернули и каково соотношение советского рубля и незалежной гривни. Об этом уже много писалось! Но объясните, отчего это выплаты вдруг уменьшились? И теперь на руки достоявшимся в очередях выдают не 1002, а всего лишь 978 гривень? Официальная версия — «доллар похудел», но ведь в бюджете-то закладывались суммы в национальной валюте?! Возможно, для кого-то «двадцатка» деньги и небольшие, но в отделения Сбербанка пришли люди совсем не богатые… И нет сомнений, что и эти крохи пригодились бы им в решении своих «первоочередных задач», где главное — коммунальные платежи, лекарства и питание.

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко 19 марта заявила о росте в январе-феврале реальных доходов населения, уровня ВВП, падении темпов инфляции в стране. Более того, она вдохновенно говорила о системном, месяц за месяцем, сокращении инфляции! И оценила свою деятельность в этом направлении как «абсолютно позитивную».

Однако люди на рынках, в магазинах высказывают абсолютно противоположную оценку. Об этом свидетельствуют и результаты опроса, проведенного социологической службой «Украинский барометр»: более двух третей населения считают первоочередной задачей правительства борьбу с ростом цен! Согласитесь, такой подход уже изначально дает ответ на популярный вопрос «пече це народ, чи не пече».

Здесь самое время перейти к статистике, которая секретной не является и доступна практически всем интересующимся вопросом. Итак, согласно данным Госкомстата, индекс инфляции в январе-феврале составил 105,7 процента. Ее прирост за 2 месяца достиг почти половины от макроэкономического показателя, взятого за основу при расчете Государственного бюджета Украины в 9,6 процента! В сравнении с соответствующим периодом 2007 года темпы инфляции увеличились до 21,2 процента. Будем вспоминать, что при «плохом Януковиче» в 2007 году к уровню 2006-го этот негативный показатель составил 9,7 процента?

За это правительство антикризисной коалиции, как вы помните, подвергалось жесточайшей критике тогдашней оппозицией, прямо плакавшей публично о горькой судьбе украинского народа. Теперь те, кто оппозиционно плакал, получили всю полноту власти. Лить слезы они перестали, ликвидацию антикризисной коалиции как соперника отпраздновали, а вот сам кризис усугубили. Да еще и как!

Вместо принятия эффективных мер по сдерживанию темпов роста цен народу приводят цифры якобы роста реальных доходов в сравнении с январем-февралем прошлого года. Правда, при этом ловко уходят от сравнительной динамики. Заглянем на рынок продовольствия?

Специалисты говорят: продукты питания с начала года подорожали практически на 55 процентов. Безусловно, есть и объективные причины, среди которых сокращение внутреннего производства сельхозпродукции, повышение спроса «на еду» в целом на мировом рынке. Огромные регионы вроде Китая и Индии начинают хорошо питаться. Естественно, потому, что там хорошо работает экономика. Надо полагать, в Украине теперь обратная ситуация?! Будем меняться с этими странами местами?

Второй важный фактор — инфляция идет из-за роста цен на энергоносители. Тоже мировая тенденция — тут уж что объективно, то объективно… Но те же самые специалисты уверены, что все-таки главная причина неуправляемого увеличения наших повседневных затрат на питание — в хронической неспособности правительства (как же громко нам обещали собрать команду самых лучших профессионалов! Так неужели это они и есть?!) адекватно реагировать на ситуацию, отсутствие четкой экономической политики вообще и антиинфляционных мер в частности. Отсюда и снижение реальных доходов населения при победной отчетности. Бумажек в кошельке, может, и стало побольше, а вот купить на них что-нибудь полезное можно уже только поменьше...

В сравнении с соответствующим периодом прошлого года цены на продукты увеличились в феврале на 35 процентов, что на 5,3 процента больше даже показателя за январь. Согласитесь, наглядно опасная тенденция! Хлеб и хлебопродукты стали дороже минимум на четверть, мясо и мясопродукты — почти на 22 процента. Заметьте, ни Юлия Владимировна, ни ее ближайшие соратники — никто, как три года назад, не обещает, что к Пасхе в каждой семейной кастрюле будет мясо для борща или иных вкусностей!

Однако продолжим наш печальный «мартиролог»: молоко, сыр и яйца подскочили в цене на 45 процентов, масло и жиры, овощи — в 1,6 раза. Растительное масло и вовсе почти вдвое! Продолжать этот перечень?!

Оперативные данные мониторинга за вторую декаду марта свидетельствуют о дальнейшем росте цен на хлеб, муку, вермишель, рис, крупу манную, колбасы, масло растительное, говядину, свинину, сало, мясо куриное, овощи… С такой скоростью ценники не менялись давно, и, прямо скажем, это успокоения гражданам не приносит. Впрочем, как и то, что Кабмин по сей день официально не утвердил программу «Украинский прорыв: для людей, а не для политиков». А ведь одним из ее приоритетов так красиво было определено снижение инфляции. Впрочем, в уме и сметке согражданам не откажешь — ни программы они не ждут, ни перемен к лучшему. Все большее их количество понимает, что ничего, кроме решения собственных задач, все «оранжево» и «бело-сердечные» делать и не могут, и не собираются.

Резонно поинтересоваться: дальше-то что будет? Эксперты дают разные оценки — от прогнозируемого годового уровня инфляции в 9,6 процента (это те, кто ближе к официальной власти) до 20 — 30 процентов у тех, кто никакими финансовыми и политическими обязательствами с тем же БЮТом не связан. Кому больше поверим? И надолго ли хватит еще Украине иллюзий «на скорую лучшую жизнь»?!

Вот ведь вопрос…

http://nashagazeta.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=468

Нардепы уехали совещаться

Аркадий Генкин, «Время», 26.03.2008, Харьковская обл.

«Есть нарушения Конституции, есть нарушения закона». О визите в Харьков рабочей группы Верховной Рады.

В Киеве прошло заседание подкомитета по местному самоуправлению Комитета по государственному строительству и местному самоуправлению Верховной Рады Украины.

Перед отъездом в Киев двое членов этого подкомитета, которые работали в Харькове в составе рабочей группы Верховной Рады, проверяющей представление губернатора Харьковской области Арсена Авакова относительно нарушений Конституции и законодательства Украины, допущенных харьковской городской властью, встретились с журналистами. Это был уже второй визит в Харьков представителей рабочей группы.

Как отметил председатель подкомитета по вопросам местного самоуправления Верховной Рады Николай Трайдук, рабочая группа предоставит свои выводы комитету уже на этой неделе. «А те материалы, которые мы получили в первый наш приезд, уже отработаны со всеми юридическими управлениями и комитета, и Верховной Рады. Нарушения есть».

— Есть нарушения Конституции, есть нарушения закона, — заявил Николай Федорович. — То, что по этому поводу сообщил секретарь горсовета Геннадий Кернес (Геннадий Адольфович утверждает, что рабочая группа Комитета ВР не нашла никаких нарушений в работе Харьковского городского совета и его исполнительных органов. — Прим автора.), это, мягко говоря, неправда. На заседании комитета было отмечено, что нарушения действующего законодательства со стороны городской власти есть. Хотя некоторые факты, содержавшиеся в представлении, не получили своего подтверждения…

Николай Трайдук считает, к примеру, «грубейшим нарушением законодательства страны» факт отсутствия решения горсовета о предоставлении полномочий районам города Харькова. По мнению народного депутата (и так записано в Конституции и Законе «О местном самоуправлении»), горсовет принимает решение быть или не быть районному делению в городе. Но, если районы есть, райсоветам нужно дать какие-то полномочия. Сегодня в Харькове райсоветы не знают, чем они должны заниматься и за что несут ответственность.

— Сегодня в Украине многие городские головы начали считать себя князьками, — считает народный депутат Вадим Петренко. — К сожалению, в ряде случаев и в Харькове органы местного самоуправления противопоставляют себя государственной власти. Свои выводы мы доложим на заседании комитета. А окончательное решение останется за Верховной Радой…

http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=2386

100 днів діяльності уряду Тимошенко: коментарі політологів

За матеріалами ZAXID.NET, «POST Поступ», 27.03.2008, Львівська обл.

Відомі політологи - про позитивні та проблемні питання роботи уряду Тимошенко.

Анатолій Романюк: Уряд Тимошенко проіснував 100 днів - це вже досягнення

"Те, що уряд Тимошенко проіснував 100 днів (у чому сумнівалося багато експертів), - це вже досягнення. Якщо ж говорити про формальні ознаки діяльності уряду - Україна підписала документи щодо СОТ, "знято" газову кризу (навіть ліквідовано систему посередників), а також розпочалося виконання зобов’язань щодо виплат заощаджень Ощадбанку колишнього СРСР", - заявив політолог Анатолій Романюк, оцінюючи 100 днів діяльності уряду Юлії Тимошенко.

За його словами, під час свого другого пришестя уряд Тимошенко "намагався уникнути ситуацій, які були у 2005 році, а тому займався більш прагматичними питаннями і обходив усі гострі кути".

"Також уряд Тимошенко не розпочав процес реприватизації - чого усі боятися. Тому можна сказати, що цей уряд займає виважену позицію, яка і характерна для усієї його діяльності", - додав політолог.

Щодо негативів, якими ознаменувалися 100 днів уряду Тимошенко, Анатолій Романюк вважає такими "інфляційні процеси, реалізацію популістських гасел, які несуть навантаження на бюджет, а також незначну перевагу більшості, що не завжди забезпечує підтримку потрібних законопроектів".

Михайло Погребинський: Тимошенко перемагає Секретаріат Президента

"Коли оцінювати 100 днів роботи уряду Юлії Тимошенко, слід, насамперед, сказати, що значну частину своєї енергії цей уряд витратив на боротьбу не зі своїми опонентами. А з партнерами. Насамперед, йдеться про Секретаріат Президента і "клієнтів" цього секретаріату від БНУНС. І рахунок у цій боротьбі - на корить Тимошенко", - заявив політолог Михайло Погребинський, оцінюючи 100 днів діяльності уряду Юлії Тимошенко.

За його словами, насамперед, цей "рахунок на користь Тимошенко" стосується газових питань та перевиборів міського голови Києва.

"Чого не змогла Тимошенко? Їй не вдалося встановити контроль над Фондом Державного майна України та призначити такого, як бажала, віце-прем’єра", - додав політолог.

"Насправді є дуже мало інформації про фактичні рішення уряду Тимошенко. Адже ці рішення впливатимуть на процеси в майбутньому. Тому говорити про будь-які успіхи в економіці поки рано", - резюмував Михайло Погребинський.

Володимир Фесенко: "Медовий місяць" Юлії Тимошенко закінчився

"100 днів уряду - це такий собі медовий місяць, який закінчився, а відтак може наступити розчарування та розлучення. І щоб цього не сталось - уряд має працювати у режимі буденної політики, а не піарних речей. Бо уряд Тимошенко чомусь сприймають, як уряд короткотривалого використання. І щоб довести протилежне - уряд має працювати на довготермінову перспективу", - заявив політолог Володимир Фесенко, коментуючи 100 днів діяльності уряду Юлії Тимошенко.

За його словами, "для більшості українських громадян 100 днів уряду Тимошенко запам’ятаються тим, що виплачували по 1 000 гривень колишніх радянських заощаджень". "Це був, якщо говорити мовою Тимошенко, соціальний прорив. І, звичайно, це вагома політична перевага Тимошенко над попередніми урядами", - додав політолог.

"Позитивними моментами діяльності уряду Тимошенко було й те, що зросли зарплати і пенсії. Також до перемог Тимошенко можна дописати й газову угоду, навіть незважаючи на те, що ця угода лише на поточний рік. Головне - в очах людей Тимошенко вдалося відстояти національні інтереси та відбити атаку "Газпрому". До слова, ми маємо приклад, що коли прем’єр та президент діють разом - вони досягають позитивних результатів", - зазначив Володимир Фесенко.

"Загалом уряд Тимошенко є урядом швидких результатів. Йому вдалося швидко ухвалити бюджет на цей рік з фірмовою "фішкою" Тимошенко - соціальною спрямованістю. Однак бюджетний процес на наступник рік, як бачимо, загальмувався", - наголосив він.

"Головною проблемою Тимошенко і її уряду нині є стрибок цін (хоча ця тенденція почалася ще до уряду Тимошенко). Бо коли хвиля інфляції не буде зупинена - це створить ризики і для цього уряду, і для економіки країни", - переконаний Володимир Фесенко.

Іншим негативом, який відзначив 100 днів уряду Тимошенко, політолог вважає "протистояння із Секретаріатом Президента та відсутність міцного парламентського тилу, оскільки по більшості принципових рішень голосує ситуативна більшість".

Дмитро Видрін: Уряд Тимошенко попрацював блискуче… Як виборчий штаб

"Розцінювати діяльність уряду Тимошенко можна у двох сферах: як діяльність передвиборчого штабу, і як діяльність безпосередньо уряду. Так от, як передвиборчий штаб уряд Тимошенко пропрацював просто блискуче - він зробив усе можливе, аби збільшити шанси керівника цього штабу на президентських, парламентських виборах, і, можливо, навіть на майбутні місцеві вибори", - заявив політолог Дмитро Видрін, оцінюючи 100 днів діяльності уряду Юлії Тимошенко.

"Щодо другої сфери діяльності уряду Тимошенко - як безпосередньо уряду - я її просто не побачив взагалі. Адже уряд має займатись стратегією (розвитку інфраструктури країни, підготовки до Євро-2012, енергетичної незалежності держави тощо), якої я не побачив. Тобто, в режимі генерального штабу української економіки цей уряд не попрацював взагалі", - наголосив Дмитро Видрін.

Андрій Окара (Москва): Тимошенко жорстко переграла Президента та довела власну політичну живучість

"За ці 100 днів роботи уряду Юлія Тимошенко досягла майже усіх політичний цілей, які вона ставила перед собою. Їй це вдалося - вона переграла Президента. Адже рейтинг Тимошенко (на відміну від рейтингів Ющенка і Януковича) має тенденцію до зростання", - заявив політичний філософ з Москви Андрій Окара, оцінюючи 100 днів діяльності уряду Юлії Тимошенко.

За його словами, дуже важливо, що "Тимошенко вдалося утриматися в кріслі та уникнути переформатування коаліції".

"До досягнень Тимошенко можна віднести відставку Леоніда Чернівецького, виплати компенсацій вкладникам "Ощадбанку", фактичне налагодження газових відносин із Росією. Єдине, що для мене не є очевидним, - це необхідність приватизації великих підприємств", - зазначив політичний філософ.

"Юлія Тимошенко довела, що в Україні вона має найвищий рейтинг в процесі реалізації власних політичних планів. Ще раз кажу - вона жорстко переграла Президента та довела власну політичну живучість", - резюмував Андрій Окара.

http://postup.brama.com/usual.php?what=60644

РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА

Головний підсумок роботи – прийняття обласних соціальних програм

Анатолій Васевич, «Зоря Полтавщини», 28.03.2008

Розвиток обласного бюджету Полтавської області, підтримка соціально-економічної сфери - головний результат роботи пленарного засідання.

25 березня ц.р. відбулося пленарне засідання 14-ї сесії Полтавської обласної ради п’ятого скликання. Його відкрив і вів голова обласної ради Олександр Удовіченко (ПР). У роботі сесії взяли участь заступники голови облради Володимир Марченко (БЮТ), Петро Ворона (НСНУ), народний депутат України Сергій Гордієнко (КПУ), заступники голови облдержадміністрації, керівники районних рад і райдержадміністрацій, міські голови, начальники обласних управлінь і служб, журналісти.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлого депутата обласної ради Валентина Андрущенка.

Почесні грамоти обласної ради були вручені начальнику головного управління економіки облдержадміністрації Валентині Поліщук та начальнику відділу організаційного забезпечення апарату облради Леоніду Григору. Депутата Володимира Онищенка (СПУ) привітали з днем народження.

Затверджуючи порядок денний сесії, депутати внесли ряд додаткових питань. Були вилучені з розгляду питання про затвердження обласної Програми захисту прав споживачів на 2008–2012 роки, про внесення змін до Комплексної програми розвитку малого підприємництва, які, на думку депутатів, потребують доопрацювання. Через відсутність голови облдержадміністрації Валерія Асадчева, який перебував у службовому відрядженні, його звіт про виконання Програми економічного і соціального розвитку області, обласного бюджету, здійснення делегованих радою повноважень за 2007 рік перенесено на наступну сесію.

Про виконання обласного бюджету за 2007 рік на сесії доповів начальник головного фінансового управління облдержадміністрації Володимир Шапошніченко. Обласний бюджет за доходами (без врахування трансфертів із Держбюджету) виконано в сумі 387,8 млн грн, що становить 110,4% до річних планових показників. Проти 2006 року надходження збільшилися на 105,4 млн грн, або на 37,3%. До загального фонду, без урахування трансфертів з Держбюджету, надійшло 320,6 млн грн, що на 7,8% більше плану. Видатки загального фонду обласного бюджету, з урахуванням міжбюджетних трансфертів, освоєні в сумі 97,6 млн грн, або на 89% до уточненого плану за звітний період. Основна питома вага коштів бюджету спрямована на галузі соціального призначення і загалом складає 413,7 млн грн. Сесія обласної ради затвердила звіт про виконання обласного бюджету за 2007 рік по доходах у сумі 1297,4 млн грн, по видатках – у сумі 1273,2 млн грн.

Зі станом виконання Програми земельної реформи депутатів ознайомив заступник начальника головного управління земельних ресурсів у Полтавській області Олександр Шило. На виконання заходів Програми з різних джерел фактично використано 26,4 млн грн. А 335,5 тисячі (95,8%) всіх власників земельних паїв посвідчили своє право власності державними актами. Запитання, зауваження і пропозиції з цієї теми висловили депутати Юрій Кобченко (ПР), Анатолій Шкарбан (БЮТ), Олександр Масенко (КПУ), Тетяна Корост (ПР), Семен Антонець (Блок Литвина), Іван Коваль (СПУ), народний депутат України Сергій Гордієнко. Зауваження стосувалися розрахунків за оренду землі, захисту прав власників земельних ділянок, ефективного використання та інвентаризації земель, відшкодування втрат від сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. З цього питання прийняте рішення – звернути увагу органів виконавчої влади на незадовільне виконання Програми земельної реформи в частині фінансування заходів, дієвого контролю за використанням і охороною земель тощо. Депутати прийняли Програму розвитку земельних відносин на 2008–2012 роки в Полтавській області.

Депутати розглянули і затвердили низку обласних програм. Програма розвитку обласного комунального підприємства “Аеропорт-Полтава” на 2008 рік дозволить забезпечити сертифікаційну спроможність цього підприємства та його подальший розвиток. Цільова Програма підтримки інвестиційної діяльності, зміцнення міжнародного іміджу та розвитку міжнародного співробітництва Полтавської області на 2008–2010 роки передбачає, зокрема, активізацію виставкової діяльності, розвиток бренда Полтавської області та експортного потенціалу регіону. Обласна Програма підтримки роботи з обдарованою молоддю на 2008–2010 роки пропонує виплачувати грошові винагороди вчителям і учням-переможцям обласного етапу Всеукраїнських олімпіад та конкурсу-захисту наукових робіт МАН. Обласною Програмою зайнятості населення на 2008–2009 роки передбачається створити в області у нинішньому році 29400 робочих місць, у наступному – понад 31 тисячу, найбільше – в галузях торгівлі, ремонту техніки, переробній промисловості, з надання комунальних послуг.

Сесія обласної ради затвердила також обласну Програму будівництва сучасних спортивних майданчиків зі штучним покриттям на 2008–2011 роки, якою передбачено збудувати такі споруди у поточному році в Козельщині, Шишаках, Карлівці, Семенівці. Депутати прийняли Програму розвитку обласного державного телерадіомовлення Полтавської ОДТРК “Лтава” на 2008–2010 роки; продовжили на 2008 рік дію обласної Програми “Попередження виникнення аварійних ситуацій в окремих загальноосвітніх закладах області”; внесли зміни до обласної Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2010 роки, Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року.

Депутати погодили видатки фонду охорони навколишнього природного середовища області, затвердили пооб’єктний перелік робіт з охорони земель, витрати по яких підлягають компенсації за рахунок коштів обласного бюджету, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Було прийняте рішення про створення регіонального страхового фонду продовольчого зерна.

Тривалу дискусію у сесійному залі викликало обговорення Звернення обласної ради до Президента України та Кабінету Міністрів України щодо прискорення реагування на рішення районних рад стосовно висловлення недовіри окремим головам райдержадміністрацій області. Текст Звернення оприлюднив голова постійної комісії з питань забезпечення законності і правопорядку Олександр Масенко (КПУ). Зокрема Зіньківською, Козельщинською, Семенівською районними радами рішення про недовіру головам райдержадміністрацій прийняте більшістю депутатів від загального складу ради, Машівською та Новосанжарською райрадами – понад двома третинами депутатів. Обговорюючи це питання на сесії, частина депутатів обласної ради, у тому числі голова Олександр Удовіченко, голова постійної депутатської комісії Іван Момот (ПР), депутати Олег Кулініч (БЮТ), Юрій Кобченко (ПР) народний депутат України Сергій Гордієнко (КПУ) висловилися за прийняття Звернення, відзначали важливість дотримання законності не лише громадянами, а й державними органами. Оскільки районні ради після висловлення недовіри головам райдержадміністрацій не отримали від Секретаріату Президента України відповіді у визначені законом строки, наголошували депутати, обласна рада зобов’язана відреагувати, заявивши про свою позицію з цього питання. Віктор Іноземцев, керівник фракції СПУ, назвав серед причин такої ситуації недосконалість виборчої системи і двовладдя у районах.

Голова постійної депутатської комісії Валерій Капленко (НСНУ), депутати Олег Пустовгар (НСНУ), Семен Антонець (Блок Литвина), Ірина Гулей (НСНУ) говорили про те, що прийняття такого Звернення треба відхилити, адже воно ще більше політизуватиме ситуацію на місцях. Пропоноване Звернення не прийнято.

Дискусію на сесії викликало також питання про Програму розвитку інформаційної сфери, книговидання та книгорозповсюдження у Полтавській області на 2008–2010 роки. Депутат Юрій Шляховий (БЮТ) пропонував для фінансової підтримки газет «Зоря Полтавщини» та «Село полтавське», співзасновниками яких є обласна рада і облдержадміністрація, кошти виділити лише після реформування цих ЗМІ у друковані органи обласної ради. Голова облради Олександр Удовіченко наголошував, що з даного питання працює робоча група. Він запропонував кошти виділити, аби не заблокувати роботу видань. Олександр Масенко просив роз’яснити ситуацію щодо минулорічної затримки надання «Зорі Полтавщини» облдержадміністрацією частини коштів, виділених обласною радою. Олександр Удовіченко запевнив, що зробити це можна буде тільки після того, як КРУ завершить відповідну перевірку. Депутати прийняли Програму розвитку інформаційної сфери, книговидання та книгорозповсюдження у Полтавській області на 2008–2010 роки, не задовольнивши пропозицію Юрія Шляхового.

На сесії також внесено зміни до показників обласного бюджету на 2008 рік. Було виділено кошти на реконструкцію та будівництво низки об’єктів соціальної сфери. Секретар Полтавської міської ради Олександр Козуб акцентував увагу на необхідності приділити більшу увагу підготовці до проведення заходів з нагоди відзначення 300-ліття Полтавської битви. За його словами, наша область має використати цю подію, як, втім, і те, що вона потрапила у зону проведення Євро-2012, для того, аби стати одним із провідних туристичних центрів України. «Для цього є всі реальні підстави, – наголошував він. – Надавши сьогодні пріоритет і фінансову підтримку Полтаві, матимемо спільний виграш у майбутньому». Голова обласної ради пообіцяв, що дане питання обов’язково буде розглянуте на одній із наступних сесій, і депутати всіляко сприятимуть його вирішенню. «Об’єкти, які необхідно реконструювати, – повідомив Олександр Удовіченко, – знаходяться на балансі комунальної власності м. Полтави, а тому передусім необхідно, аби міська рада разом із облдержадміністрацією скоординувала свої зусилля і склала спільний план проведення даних заходів».

Розглядаючи питання про виділення коштів для надання в області пільгово-дострокових кредитів на молодіжне будівництво, реконструкцію та придбання житла, депутат Юрій Шляховий наголошував, що регіональним управлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву кредити виділяються вузькому колу людей. Викликають сумнів прозорість цього процесу та доступність кредитування для багатьох молодих сімей. Тому до з’ясування усіх необхідних обставин пропонувалося кошти не виділяти. Але Анатолій Шкарбан (БЮТ) та Іван Близнюк (НСНУ) наголошували, що певну суму треба все-таки зарезервувати. А безпосередньо фінансування розпочати тільки тоді, коли на засіданні комісії обласної ради буде заслухано звіт про використання коштів у попередні роки і продемонстровано прозору схему надання кредитів. «Дана програма є двосторонньою, – пояснив Олександр Удовіченко, – частина коштів виділяється з державного бюджету. Свій вклад повинна вносити і Полтавська область задля щорічної участі у цьому проекті». Тож обласна рада прийняла рішення зарезервувати 2 млн грн для регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та доручила профільним комісіям обласної ради спільно з облдержадміністрацією вивчити роботу регіонального управління фонду з використання бюджетних ресурсів.

Сесія не підтримала звернення до Президента України про проголошення Всеукраїнського референдуму щодо вступу України до НАТО, внесеного фракцією Комуністичної партії України в обласній раді. З цього приводу дискутували Василь Сільчук (КПУ), Олександр Масенко (КПУ), Сергій Гордієнко (КПУ), Дмитро Хрістов (БЮТ), Віктор Іноземцев (СПУ), Іван Близнюк (НСНУ).

На сесії також розглянуто низку інших питань. Загалом, з урахуванням зауважень і доповнень депутатів, прийнято рішення по 52 пунктах порядку денного.

У ході пленарного засідання було погоджено депутатські запити Валерія Капленка (НСНУ), Івана Коваля (СПУ), Юрія Шляхового (БЮТ), Володимира Гришка (СПУ), Андрія Козерода (ПР), Олега Кулініча (БЮТ) та ухвалено звернення до Кабінету Міністрів України щодо фінансування з Державного бюджету програми житлового будівництва на селі «Власний дім».

Виступаючи у «Різному», Анатолій Шкарбан та Сергій Гордієнко порушували екологічні проблеми, Олександр Масенко, повідомивши, що у с. Бричківка Полтавського району зруйновано пам’ятник Леніну, закликав до толерантного ставлення до минулого, Василь Неїжмак (НСНУ), Дмитро Хрістов та Юрій Шляховий висловлювалися щодо об’єктивності окремих публікацій у всеукраїнському друкованому виданні «Україна молода».

Після закінчення пленарного засідання голова обласної ради Олександр Удовіченко прокоментував представникам ЗМІ роботу сесії. Зокрема він зазначив:

– Ми сьогодні розподілили надпланові кошти обласного бюджету, зароблені полтавською громадою. Профінансовані об’єкти – це результат злагоджених дій усіх депутатських комісій. Намагалися поєднати субвенції соціального розвитку, державні кошти і надпланові надходження до обласного бюджету для того, щоб у регіонах підтримати об’єкти, які є пріоритетними для нашої громади, передусім соціально-економічної сфери. На сесії також прийняли низку програм, направлених на вирішення соціальних проблем. Це, на мою думку, і є головним результатом роботи сьогоднішнього пленарного засідання.

Микола Палійчук зустрівся з Президентом України Віктором Ющенком

«Західний кур’єр», 27.03.2008, Івано-Франківська обл.

В рамках щотижневих бесід Президента України з керівниками регіонів, відбулася розмова глави держави з головою Івано-Франківської ОДА Миколою Палійчуком, на якій було окреслено низку негативних тенденцій, що стримують розвиток області.

Зокрема, за підсумками 2007 року область є єдиною серед регіонів України, яка спрацювала зі спадом промислового виробництва, що становив 22%,– повідомляє ОДА.

Окрім того, занепокоєння викликає екологічний стан цього регіону. Президент повідомив, що за результатами екологічного моніторингу Івано-Франківщина займає 22 місце по Україні.

Ситуацію на Івано-Франківщині ускладнює і застаріла інфраструктура області. Так, дві третини населення проживає в гірських населених пунктах, соціальна інфраструктура яких, в більшості випадків, не відповідає сучасним вимогам. Особливо це стосується якості наданих медичних та освітніх послуг.

У стані незавершеного будівництва залишається значна кількість об'єктів соціальної сфери, окремі із них набули передаварійного стану, а терміни їх будівництва перевищують нормативні у 6-8 разів.

Глава держави переконаний, що виправлення тенденції спаду промисловості, а також покращення екологічної ситуації в регіоні є першочерговим завданням керівництва області. Він також поставив вимогу активізувати роботу щодо виконання Указу Президента України від 14.05.2002 року «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина».

Президент дав доручення голові ОДА опрацювати питання щодо розроблення державної цільової Програми підтримки та розвитку гірських територій. Адже стаття 3 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передбачає забезпечення державних гарантій соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських. Проте вона не виконується в повному обсязі.

Глава держави також поставив завдання забезпечити неухильне та своєчасне виконання актів Президента України, які стосуються загальноосвітніх шкіл, а саме, модернізації їхніх приміщень; а також стовідсоткового забезпечення медикаментами та обладнанням ФАПів, завершити обладнання державних установ та закладів пандусами.

Віктор Ющенко також доручив протягом другого кварталу 2008 року прийняти рішення щодо доцільності розробки Державної програми ліквідації наслідків стихій, що були впродовж 2000-2007 років.

Довідка

Впродовж семи останніх років в області надзвичайними явищами природного характеру (снігопадами, повенями, градобоями, зсувними процесами і буревіями) завдано збитків на загальну суму понад 456 млн. гривень. Обмежені фінансові можливості стримують відновлення зруйнованих об'єктів, що безпосередньо впливає на життя населення та економічну ситуацію регіону.

http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=1828

Кандидати поки мовчать

Володимир Крушельницький, «Рівне вечірнє», 27.03.2008

Міськрада Рівного ухвалила рішення звернутися до Верховної Ради України з проханням призначити дату виборів нового міського голови.

Згідно з чинним законодавством із дня призначення виборів до дня голосування має пройти 70 днів. Тож якщо нічого несподіваного не станеться, у червні ми будемо обирати нового міського голову. Хто буде кандидатами на цю посаду? Із цим запитанням ми звернулися до тих, хто або сам міг би бути кандидатом, або здатен відчутно вплинути на процес виборів.

Роман Василишин, депутат обласної ради, заступник директора департаменту страхової компанії «Княжа»:

— Кого вважаю достойним очолити Рівне — скажу лише після того, як Верховна Рада прийме рішення про позачергові вибори. Таїтися з цим не буду, особливо якщо побачу, що обійняти посаду голови захочуть дурні. Свою ж кандидатуру висувати не збираюся, хоча до мене вже неодноразово зверталися, щоб йшов на голову. Бо вважаю, що застарий вже для такої посади, молодший має бути міський голова хоча б на десять років. Водночас це має бути людина, яка добре знається на комунальному господарстві, зможе забезпечити безперебійну роботу всіх служб, зокрема, щоб сміття вивозилось, дороги асфальтувались, вода в кранах була і тепло в оселях. Цього ж чекають від міського голови рівняни, а з іншими питаннями вони й самі впораються... Незважаючи на те, що серед потенційних кандидатів є люди, яких я готовий підтримати, з цим не кваплюся, нікому поки нічого не обіцяю, бо рано про це ще говорити.

Юрій Собчук, начальник управління ЖКГ Рівненського міськвиконкому:

— На будь-які запитання готовий відповісти, тільки не на це. Дозволю собі утриматися від жодних коментарів щодо дострокових виборів міського голови Рівного.

Олександр Данильчук, голова обласної ради:

— Торгун, Сорока, Матчук, Хомко, Богатирчук-Кривко — загалом багато претендентів може бути. Ми ж у БЮТ ще не визначились зі своєю кандидатурою. Тим часом, особисто я підтримав би нинішнього голову ОДА Віктора Матчука. А загалом рано говорити про когось конкретно, невідомо ще, чи взагалі ті дострокові вибори міського голови відбудуться. У Верховній Раді ось-ось знову почнуться блокування: окремі політичні сили вимагатимуть відставки міністра МВС Юрія Луценка. Та й сама Верховна Рада може «розлетітися». В результаті, не виключено, що в Рівному ще років два не буде міського голови.

Олександр Кравчук, колишній перший заступник міського голови Віктора Чайки:

— Зважаючи на те, що я довго працював у міській раді, маю 26 років стажу державного службовця, багато хто вже хотів би отримати мій коментар про дострокові вибори міського голови. Але я волію кілька днів зачекати. Серйозні переговори на багатьох рівнях ще тривають, політичні сили ще не визначились зі своїми кандидатами, навіть усередині них йде сильна боротьба. Тому поки що можу сказати лише те, що, можливо, буду довіреною особою одного з кандидатів. Не з числа тих, хто зараз обіймає посади у владі Рівного — у них, вважаю, шансів на перемогу немає. Мій «клієнт» — це справді достойна кандидатура. Якщо за ці дні вдасться заручитися підтримкою на його користь ще двох-трьох вагомих голосів, можна буде сказати, про кого мова.

Віктор Матчук, голова облдержадміністрації:

— Те, що депутати Рівненської міської ради прийняли звернення до Верховної Ради — це дуже добре. Але найголовніше попереду, громада міста має обрати найдостойнішого з кандидатів... З одного боку, всі з тих, хто претендує на посаду міського голови Рівного, самодостатні люди, з іншого — не проти заручитися підтримкою, в тому числі й моєю. Скажу більше, вже, так би мовити, двері з петель злітають від цих ходоків. Але я не поспішаю; щоб прийняти рішення, як керівник РОДА, мушу все добре зважити. Бо посада міського голови Рівного дуже відповідальна, і від того, хто її обійме, залежить не лише життя міста, а й всієї Рівненщини. Адже Рівне — це, зокрема, майже чверть всього населення області, вагома частка загального виробничого потенціалу, надходжень до бюджету. З іншого боку, я сам рівнянин, народився і живу в цьому місті, тому мені не байдуже, хто саме керуватиме Рівним.

Світлана Богатирчук-Кривко, заступник міського голови Рівного:

— На сьогодні поки приглядаюся до кандидатів і ще не прийняла рішення, чи сама балотуватимусь на посаду міського голови. Разом з тим окремі політичні сили вже розгорнули масовану атаку проти мене, тримають під постійним прицілом, намагаються «повісити» на мене фактично все, що було зроблено у Рівному не так чи взагалі не зроблено мало не з часів княгині Несвицької... Не намагаюсь і заручитися підтримкою когось із впливових людей чи якоїсь політичної сили. Взагалі, переконана, що політика у цій справі — зайва. Міський голова мав би бути взагалі позапартійним, щоб задля громади працював нарівні зі всіма представленими у міській раді фракціями і не залежав від жодної з них.

Сергій Васильчук, заступник міського голови Рівного:

— Про себе поки говорити не буду, ще зарано. А загалом достойних і «достойників» на посаду міського голови ми побачимо багато. Єдине, що серед них не буде явного лідера і прекрасного господарника, яким був Віктор Чайка. Натомість будуть люди, які затято боротимуться за крісло голови. Ось їм я хотів би сказати, щоб пам’ятали, що крісло міського голови — це не місце для сидіння чи вирішення своїх питань, а дуже тяжка, напружена, щоденна і відповідальна робота на благо всіх рівнян.

Володимир Хомко, керівник «Облводоканалу»:

— Особисто я ще не визначився, чи претендуватиму на посаду міського голови, а також не веду про це ні з ким жодних переговорів. Хоча з окремими пропозиціями до мене вже зверталися... Я не є членом тієї чи іншої партії, скажімо, УНП, яку мені інколи помилково «приписують», і не намагаюсь заручитися підтримкою жодної з них. Але разом з тим розумію, що без втручання політичних сил у вибори міського голови Рівного не обійдеться, вони будуть усіляко підтримувати своїх висуванців і критикувати їхніх конкурентів. Що ж, від цього нікуди не подітися. Хоча, як на мене, посада міського голови Рівного не є політичною. На цьому місці повинна бути людина з великим життєвим досвідом і справжній господарник.

http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=017889

Горсовет в очередной раз «зарубил» референдум

Ирина Власова, «Панорама», 26.03.2008, Сумская обл.

Сумской горсовет не захотел голосовать за проведение городского референдума по вопросам досрочного прекращения полномочий горсовета и мэра 25 мая.

За включение этого проекта решения в перечень вопросов на обсуждении на сессии сегодня проголосовали лишь 22 депутата из 70 присутствующих.

Этих голосов не хватило для принятия решения.

Инициатором рассмотрения вопроса в очередной раз был мэр города Геннадий Минаев. В проекте решения, в частности, предлагалось назначить референдум на 25 мая.

Вынести на городской референдум два вопроса: «Согласны ли Вы, чтобы полномочия мэра Сум Минаева Г.М. были прекращены досрочно?», а также «Согласны ли Вы, чтобы полномочия Сумского городского совета V созыва были прекращены досрочно?».

Финуправлению предлагалось до 23 апреля внести на рассмотрение горсовета предложения об источниках финансирования на проведение референдума.

http://rama.com.ua/news+article.storyid+1300.htm

Когда в товарищах согласья нет

Светлана Александрова, «Украина Центр», 26.03.2008, Кировоградская обл.

Пятнадцатая сессия Кировоградского областного совета прошла под знаком раскола. Отдельные фрагменты заседания и вовсе напоминали ситуацию с тремя известными персонажами дедушки Крылова...

Общий настрой заседания задало сообщение главы облсовета Николая Сухомлина о том, что троих депутатов - Виктора Андреева, Светлану Орел и Андрея Малыка - исключили из фракции БЮТ на основании ранее поданных ими заявлений. Не добавило оптимизма избранникам и известие, что до сих пор Кабмином не принят ряд постановлений, которые определили бы механизм распределения субвенций из госбюджета. Поэтому все вопросы, касающиеся госфинансирования, депутаты снова отложили в долгий ящик.

Но главные страсти минувшей сессии разгорелись, когда областные избранники решали: отдавать им в аренду стадион «Звезда» или не отдавать. Регионал Александр Корнюша открыто выступил против передачи спортивного объекта в руки ООО «Олимпик», главным инициатором и вдохновителем которой является тоже представитель фракции ПР Николай Онул. Депутат-оратор в своем театрально-пафосном, обличительном спиче не только усомнился в эффективности инвесторов, но и обозвал деятельность комиссии облсовета, которая занималась конкурсом, «профанацией». По словам А. Корнюши, договором аренды, который был представлен депутатам для утверждения, вместо создания 100 рабочих мест предусмотрено только 50, не нашла в нем отображения и реконструкция лекгоатлетического манежа и прочее. Как альтернативу он предложил привлекать в Кировоград международные футбольные организации, что вызвало на лице многих депутатов нескрываемые иронические улыбки.

Также с претензиями к конкурсной комиссии выступил депутат облсовета от фракции БЮТ Станислав Березкин, хотя и добавил, что голосовать будет «за». В то же время, напомним, он и его сопартийцы почему-то упорно выступают против аренды другого, не менее нуждающегося в этом стадиона АРЗ. Такая позиция бютовцев нашла свое отражение и на минувшем заседании сессии.

В конце концов многострадальный стадион «Звезда» все же был отдан в аренду ООО «Олимпик». Первоначальные вложения со стороны инвестора предполагаются в размере 25 млн. гривен, затем ежегодно по 5 млн. гривен. На сегодняшний день на содержание стадиона из областного бюджета выделяется всего лишь 500 тыс. грн.

http://www.uc.kr.ua/fresh/3463/

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ

Дмитро Шлемко: «Допомагати потрібно тим, хто на цій землі буде допомагати нам»

Руслан Угринчук, «Західний кур’єр», 27.03.2008, Івано-Франківська обл.

Головні гравці, як від політики, так і від бізнесу, роблять свої ставки на майбутні президентські вибори.

Про це розмовляємо з народним депутатом України, лідером обласної організації Блоку Юлії Тимошенко Дмитром Шлемком.

— Дмитре Васильовичу, ви в команді Юлії Тимошенко практично з самого початку її політичної кар’єри. З приходом Юлії Володимирівни на посаду прем’єр-міністра логічно, що ви сподівалися отримати певні дивіденди. Наприклад, крісло голови ОДА?

— Дійсно, я вже в когорті партійних працівників, які очолюють обласні партійні організації «Батьківщина», є старійшиною, бо з самого початку, з 1999 року (це вже навіть важко подумати) працюю в команді Юлії Володимирівни. Крім того, нині я є першим заступником керівника виконавчого секретаріату партії «Батьківщина». Доводиться вирішувати питання не лише реґіональної організації, а й партії «Батьківщина» в цілому.

Безперечно, коли відбулися дострокові парламентські вибори і 30 вересня симпатії прикарпатців розділилися так, що вперше за всю історію Блок Юлії Тимошенко забезпечив собі абсолютну перемогу, набравши практично 51%, ми надіялися, що Президент (а саме він є тією людиною, яка розставляє кадри на місцях) вирішуватиме питання, пов’язані з призначенням голови ОДА (тим більше, що виникло вакантне місце), так, що прерогатива надаватиметься представникам тієї політичної сили, на боці якої електоральні симпатії. Однак Президент вирішив інакше. Безумовно, це його право. Але, крім права, є ще й інші критерії — політичної доцільності і моральності. Власне через ці критерії Юлія Володимирівна не мала жодних претензій. Крім того, із коаліційної угоди, за наполяганням Президента, було виведено розподіл 50/50 державних адміністрацій. Таким чином Президент у цій ситуації практично узурпував адміністративну владу зверху донизу.

— Як складаються ваші стосунки з нинішнім головою ОДА «нашоукраїнцем» Миколою Палійчуком?

— До речі, коли виникали різні кадрові пропозиції для розгляду Президента, то я був одним з тих, хто підтримав кандидатуру Миколи Палійчука. Я не бачив за його спиною тих особистісних речей, що були характерні для кандидатур, які в тій чи іншій мірі пропонувалися. Мені здається, я не помилився. Сьогодні, як свідчать ті, хто з ним постійно спілкується і працює, це принципова і відповідальна людина, що вчиться і прагне вчитися. Він не ставить питання, які б суперечили громаді, лобіювали б інтереси його особисті або його команди. Якщо так працюватиме й далі, то має шанс отримати довіру і всієї громадськості області.

— Бютівці традиційно впродовж останнього часу були лобістами інтересів бізнес-групи “Приват” на Прикарпатті, однак дебати та голосування про розширення меж села Поляниця на 650 га продемонстрували нові тенденції – бютівці виступили проти. Тепер, аналізуючи останні події довкола «Укртатнафти» та «Укрнафти», де зараз працює приватівський менеджмент, бачимо, що уряд намагається встановити на цих підприємствах керівництво держави, яка володіє і в першому, і в другому випадку контрольним пакетом акцій. Якщо вдасться (а це може бути доволі знаково), чи не прогнозуєте ви, що вплив “Привату” на Прикарпаття може послабшати? «Нафтохімік» не працює, доля аеродрому, який перебуває в оренді тих же ж «нафтохіміків», ще не визначена (а з огляду на заяви Юлії Тимошенко про необхідність державної програми розвитку аеродромів, теж може підпасти своєрідній ревізії), «Магнієвий» стоїть… Забери «Укрнафту», і зі всіх підприємств, що стабільно працюють на Прикарпатті, з орбіти “Привату” залишаються хіба що «Прикарпаттяобленерго» та туркомплекс «Буковель»…

— Питання лобістського підходу до “Привату” в мене виникло в 2005 році, коли я прийшов у облдержадміністрацію заступником з економічних питань і почав вивчати, а що ж на теренах області мають ті чи інші фірми, як вони сплачують податки, як працюють. І коли тривалий період депутати не могли (а вірніше, не хотіли) проголосувати за виділення «Буковелю» землі з метою розвитку інвестиційних проектів, я зрозумів, що за цим криються не стільки господарські питання, скільки питання особистих інтересів. Коли ми говорили, що області потрібні інвестиції, то в мене виникало питання, а чиї ж інвестиції, як не вітчизняні, ми повинні лобіювати. Я зрозумів, що ці люди хочуть прийти, як то мовиться, всерйоз і надовго, бо вони вкладають сюди гроші, створюють робочі місця, дають можливість розвиватися місцевому регіону. Допомагати потрібно тим, хто на цій землі буде допомагати нам. Ось так у мене й виникло поняття лобіювання інтересів, якщо це взагалі можна назвати лобіюванням.

Тепер, коли розпочалися процеси, спрямовані дещо в інший бік – розширити межі села, ми в цій ситуації були противниками. Вважали, що потрібно віддати землю (в тому числі для «Буковеля») не просто в межі села, аби сільська рада як би захотіла, так би нею й розпоряджалася. Ми наполягали, аби чітко зафіксувати – земля буде продаватися тільки з аукціону, буде задіяний контроль, куди ітимуть ці кошти, буде контролюватися процес розподілу цієї землі. Тобто, ми хотіли, щоб цей процес був прозорий, чіткий і зрозумілий. Ми цього добилися.

— І все-таки, чи прогнозуєте ви зменшення впливу “Привату”, адже очевидними є процеси, коли Юлія Тимошенко на бізнесі Ігоря Коломойського намагається затягнути ледь не такий собі зашморг?

— Думаю, це не стільки зашморг на бізнесі Коломойського, скільки є питання, пов’язані з тим, що “Приват”, як й інші структури, повинні працювати у правовому полі. Дотепер великі структури в тій чи іншій мірі вміли дуже зручно виходити з тієї чи іншої ситуації. Юлія Володимирівна сказала, що правила гри будуть однаковими для всіх. В уряду Юлії Тимошенко є один інтерес – інтерес державний.

Думаю, все внормується. Не буде ні тиску на “Приват”, ні зменшення економічного впливу “Привату” в області. Адже хто вже вклав свої інвестиції, завжди очікує від інвестицій віддачу. Це нормальна проста логіка, арифметика. “Приват” на сьогодні вклав у Івано-Франківську область одну з найбільших інвестицій. Івано-Франківщина повинна цим гордитися, адже інвестиції пішли не в якусь іншу область, а саме в нашу.

— Яку лінію в нових умовах вестиме обласний осередок Блоку Юлії Тимошенко, зокрема ви – давній соратник нинішнього прем’єра і водночас людина, яка одним зі своїх помічників-консультантів, як народний депутат, має представника того ж “Привату”, недавнього заступника директора ТзОВ «Скорзонера» (підприємства, що є власником «Буковеля»), а тепер начальника головного управління земельних ресурсів області Юрія Добровольського?

— У мене, як в людини, яка давно працює в команді Юлії Володимирівни, є один-єдиний напрямок – це напрямок роботи команди. Сьогодні команда працює при уряді. Юлія Володимирівна очолює цю команду. Як буде визначати напрямок дій уряд, так буде працювати в цій команді і Шлемко на Івано-Франківщині. На інші шляхи не може розраховувати ніхто.

— На найближчу сесію обласної ради виноситься питання про приєднання лісів військового лісгоспу до агролісів. Мета дещо нагадує ту, яка полягала в розширенні меж Поляницької сільської ради, тобто приймати рішення на місці без участі Києва. На чий млин воду ллє БЮТ в цьому випадку? Якщо під час дебатів довкола Поляниці бютівці були проти, то тепер за…

— БЮТ має свою позицію, але вона має бути забезпечена законодавчим рішенням. Ліси в перспективі повинні бути державною власністю. Це загальнонародне надбання і ніхто не має права його нищити, незалежно від того, до якої форми власності вони належать. Ми є свідками того, що за роки незалежності маємо те, чого не мали за всю історію. Різні тут були окупанти, починаючи від австро-угорських, польських, радянських, але ми не мали того, що маємо тепер – повна безгосподарність, не останнім чином пов’язана з переходом від однієї форми власності до іншої. Тому ми хочемо, щоб відбувся процес концентрації. Сьогодні військові поступово позбуваються господарської діяльності. Можемо собі уявити, коли військові неконтрольовано залишать на місцях ліси, що з цього буде. Дуже просто – ті люди, які будуть близько до цих лісів, вони їх просто нищитимуть. То нехай краще сьогодні ліси передадуть в іншу власність – агроліс, а в перспективі ми будемо наполягати на тому, щоб це була єдина загальнодержавна власність. Тільки за цієї умови наступні покоління матимуть змогу в лісах відпочивати і мати з них зиск.

— Кажуть, немає вічних ворогів і вічних друзів — вічними є інтереси. Найбільші політичні та бізнес-гравці роблять ставки на майбутні президентські вибори. Якщо в таборі Віктора Ющенка, принаймні на нинішньому етапі, опинилися, скажімо, Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, то в таборі Юлії Тимошенко — Віталій Гайдук, Сергій Тигіпко, колишні й нинішні очільники СДПУ (о). Зокрема, від Леоніда Кравчука на адресу Юлії Тимошенко чуємо чимало позитивних відгуків. Тут же видніється тінь Віктора Медведчука, який, за деякою інформацією, є головним лобістом прем’єр-міністра України в Росії. Як би ви охарактеризували останні процеси, що намітилися? До чого вони можуть призвести?

— Коли проходять вибори в США, ось зараз відбувається виборча кампанія, то вже через якийсь проміжок часу можна сказати, хто буде президентом. А знаєте чому? Тому що зразу порахують, в чию корзину більше профінансовано. Подібний процес сьогодні відбувається в Україні. Є два загальнонаціональних лідери, які визначають політику держави. Є Президент Віктор Ющенко і є Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Ні один, ні другий не сказали, що вони не будуть іти на президентські вибори. Правда, Юлія Володимирівна заявила, що не братиме участі у виборах, якщо їй дадуть нормально працювати на посаді прем’єр-міністра і виконувати передвиборчу програму. Сьогодні всі прекрасно усвідомлюють, що майбутнє Української держави в тій чи іншій мірі залежатиме від форми правління: або це буде президентська, або парламентська держава. У Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко на це різні погляди. Юлія Володимирівна хоче, щоб ми створили парламентсько-президентську модель, Віктор Ющенко хоче посилити (зі значно більшими повноваженнями, ніж були у Кучми) президентську модель. Тепер ми справді бачимо певний політико-бізнесовий водорозділ. Це нормальне явище. Виграє сильніший. Станом на сьогодні статистика показує, на чий бік схиляються шальки терезів у політиці, а бізнес дуже швидко переорієнтовується на тих, хто сильніший. Думаю, що вже впродовж наступних півроку ми побачимо, що на одній зі сторін бізнесу буде значно менше, ніж на іншій.

Що ж до СДПУ(о), напевно, в даному випадку треба вести мову не стільки про політично структуровану організацію СДПУ(о), скільки про окремих її людей, оскільки така політична сила канула в лету. Окремі з тих людей, справді, як, наприклад, Гайдук (він, до речі, і раніше працював в уряді з Юлею Тимошенко), тепер в нашій команді. На жаль, у такій величезній Українській державі спеціалістів у паливно-енергетичному комплексі, які могли б наводити порядок і забезпечувати функціонування її як системи, є небагато.

Що стосується Медведчука, то я не маю такої інформації про його надання допомоги нашій політичній силі і взаємодію. До речі, Юлія Володимирівна на закиди, що в нас є окремі люди, яких називали кучмістами, сказала, що ми беремо тих людей, які при тому режимі мусили себе зреалізувати як професіонали. Якщо вони професіоналами залишилися, то ми беремо їх не для політики, а для професійної роботи на тих чи інших ділянках. Думаю, цей підхід, можливо, в перспективі, стане домінуючим. Тому що не може одна політична сила, прийшовши до влади, викидати за борт тих людей, які мають високий ступінь професіоналізму і могли б державі приносити користь.

— На рівні області маємо також нові розклади. Якщо раніше обласний БЮТ фінансували приватівці, зокрема, куратор приватівських проектів на Прикарпатті Ігор Палиця, то вже остання виборча кампанія БЮТ пройшла значним чином за фінансових вливань бізнесмена Олега Бахматюка…

— Перш за все хочу сказати, що ні одне, ні друге не має під собою основи. У партії є центральний фінансовий фонд, який забезпечував фінансування виборчої кампанії. Я як керівник штабу і в 2006-му, і в 2007 році для того, щоб можна було забезпечити нормальне функціонування штабів на місцях, отримував кошти у центральному штабі.

Ми самодостатня політична сила.

— І все-таки деяке наближення Олега Бахматюка до Блоку Юлії Тимошенко є очевидним. Наприклад, під час тиску уряду Віктора Януковича на західноукраїнські облгази, які пов’язувалися з іменем івано-франківського бізнесмена, бютівці виступили на їхній захист, а під час дострокових парламентських виборів Олег Бахматюк розглядався як ймовірний кандидат в народні депутати за списками БЮТ…

— Оцінюючи діяльність Олега Бахматюка, скажу таке: дай Боже, аби у всіх так працював бізнес, як у нього. Подивіться, хто як накопичував капітали з тих олігархів, які сьогодні є в Україні. Вони заробляли, в основному, за рахунок того, що «присмокталися» або до бюджету, або до газової чи нафтової труби. Що робить Олег Бахматюк? Він бере запущені птахофабрики і виводить їх в люди. Область завдяки йому сьогодні є лідером з виробництва яєць, м’яса, курей. Будує нові підприємства. Наприклад, з виробництва алкогольної продукції чи яєчного порошку. В нас землі сотнями гектарів простоюють, а він їх бере й обробляє, при цьому повністю стовідсотково розраховується за це з людьми.

Звичайно, Олег Бахматюк може бути в тій чи іншій політичній силі. Сьогодні він не є в БЮТі. Він не ставив питання, щоб бути членом партії. Так, в нас були розмови з приводу того, що Олег Романович мав прагнення бути народним депутатом і ставив питання, чи не міг би він заручитися підтримкою керівництва партії. На даному етапі цього не сталося. Імідж, який створили про нього, не дав можливості керівництву партії прийняти позитивне рішення. Але думаю, що Олег Бахматюк від цього не страждає. Він і далі має надзвичайно серйозні потуги в бізнесі. Якщо він так і далі буде працювати, вкладати інвестиції в українське село, то має всі шанси потрапити в будь-яку політичну силу як депутат Верховної Ради.

— Цього тижня інтернет-видання «Українська правда» з посиланням на джерела в БЮТ повідомило, що услід за мером Києва Леонідом Черновецьким коаліція може ініціювати відставку міських голів і низки інших обласних центрів. Бютівці кажуть, що непогано змінити б владу в Харкові, Сумах і Дніпропетровську. Хитке становище й у градоначальників Одеси та Львова. Івано-Франківська в цьому переліку немає…

— Буде! Зразу хочу сказати, думаю, буде одним з перших. Те, що накопичено за цей проміжок часу керівництвом міста, дає всі підстави, щоб наступним після Києва і Харкова був саме Івано-Франківськ. БЮТ має чіткі принципи: якщо продається земля, за неї мають платити істинну ціну, а визначити її потрібно шляхом аукціону; якщо ми говоримо про тарифи, то вони повинні бути економічно обґрунтованими. Є достатньо аргументів для того, щоб ставити перед Верховною Радою питання про необхідність створення тимчасової слідчої комісії по Івано-Франківську, а відтак вирішувати питання з достроковим припиненням повноважень і міського голови, і міської ради. Ми готові іти ще раз на вибори, щоб громада міста сказала — правильно працює БЮТ в міській раді чи не правильно. Якщо правильно — значить ми виграємо, якщо не правильно, тоді будемо думати над тим, як робити далі.

— Дмитре Васильовичу, але ж коли міський голова Віктор Анушкевичус виступив з ініціативою перевиборів міської ради і міського голови, то ніхто з опозиційних до мера сил, в тому числі фракція БЮТ, таку пропозицію не підтримав. Мовляв, якщо міський голова хоче перевиборів, то нехай переобирається, а міська рада на дострокові вибори не піде.

— У мене були керівник фракції та секретар міської ради і ми про це говорили. Якщо на наступній сесії розглядатиметься це питання, то ми, незалежно від того, що «Наша Україна» не хоче цього (тоді наше не голосування – то була дружня послуга «Нашій Україні»), голосуватимемо «за». За дострокове припинення повноважень і міського голови, і міської ради. Нам нема чого в цій ситуації боятися. Ми хочемо нової команди в Івано-Франківську.

— А чи не припускаєте ви, що з можливою відміною імперативного мандата фракційна дисципліна БЮТ у міській раді дасть збій і відповідно більшість знову може переформатуватися довкола міського голови?

— Закон не має зворотної сили. Закон про імперативний мандат вступив у дію. Вся проблема полягає в тому, коли потрібно було розпочати процес його реалізації. Чи він стосується нині діючих депутатів, які обрані до місцевих рад у 2006 році, чи вже наступних. На цьому власне був зав’язаний судовий процес. Ми виключили 2 червня 2007 року на з’їзді Блоку Юлії Тимошенко 165 депутатів місцевих органів влади загалом в Україні. Лише приблизно 70 з них ще не замінені. Тішити себе тим депутатам, які вже виключені, буцімто вони мають шанси повернутися в якості депутатів, немає чого, адже, як я вже наголошував, закон зворотної сили не має. На мою думку, повністю імперативний мандат не відмінять. Можуть бути прийняті хіба що певні поправки.

http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=1831

КРИТИКА ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Чи потрібна Україні нова Конституція?

Степан Рутар, «POST Поступ», 27.03.2008, Львівська обл.

Про колізії та прогалини чинної Конституції розмірковує член Громадської конституційної ради Львівщини Степан Рутар.

Ініційований главою держави конституційний процес, кінцева мета якого є прийняття нової Конституції України, став об’єктом особливої уваги з боку політиків, громадськості, політологів та юристів – конституціоналістів. В цьому сенсі виникає кардинальне питання, чи цей процес стане черговим виявом політичної кон’юнктури, що має призвести до посилення президентської влади, чи навпаки, забезпечить суспільну потребу у вдосконаленні конституційного ладу? Відповідаючи на це питання варто зупинитися передовсім на колізіях і прогалинах чинної Конституції, а згодом на порядку прийняття нового Основного закону.

В рамках цієї статті я хочу зупинитися лише на тих конституційних проблемах, без вирішення яких стає неможливим забезпечити права народу як суверена і створити ефективну, збалансовану систему державної влади.

Аналізуючи чинну Конституцію, в першу чергу привертає увагу колізія між проголошеним принципом, згідно якого народ визнається суб’єктом змін конституційного ладу (розділ 1, ст. 5) і порядком внесення конституційних змін, в рамках якого його суб’єктами є тільки органи державної влади – Президент і ВРУ (розділ 13, ст. 154). Таким чином виникає потреба доповнити статтю 154 нормою, яка має закріпити конституційну суб’єктність народу через механізм народної законодавчої ініціативи. Крім цього право народу на законодавчу ініціативу треба закріпити в статті 93, оскільки в ній таким правом наділені тільки глава держави, уряд і народні депутати.

Виходячи з того, що чинна Конституція не передбачає порядку прийняття нового основного закону, а лише – порядок внесення конституційних змін в рамках двох процедур відповідно до статей 155 і 156, то закріплення такого порядку має стати вагомим кроком на шляху розширення прав народу як суверена. Найбільш демократичним способом, як свідчить цивілізована конституційна практика, є прийняття Конституції конституційними зборами (конституантою). Однак, конституанта не завжди відображає найбільш демократичний характер конституційного процесу, а лише в тих випадках, коли вона сформована на основі широкого народного представництва. Мова йде про те, що склад конституанти має формуватися шляхом прямих виборів із представників від партій, впливових громадських організацій, які мають загальнонаціональний статус, органів регіонального та місцевого самоврядування. В цьому контексті важливим є закріплення вимог до членів конституанти (наприклад, що вони не мають права балотуватися до всіх представницьких органів влади на період їх каденції у після конституційний період). Така вимога унеможливить пріоритет політично доцільної мотивації над потребою вдосконалення юридичної конструкції Конституції в інтересах суспільства.

Що стосується проблеми конституційного закріплення ефективної, збалансованої системи державної влади, то треба сказати, що чинна Конституція, навіть після конституційної реформи (2004р.), не створила правової основи для такої системи. Якщо до конституційної реформи політико-правова система України була авторитарною („м’якого авторитаризму”) в силу надто широких повноважень глави держави, то після її проведення, стала більш демократичною, але недостатньо збалансованою з точки зору ефективного державного управління.

Аналіз чинної конституції дозволяє виявити ті колізії та прогалини, які ускладнюють створення демократичної та ефективної політико-правової системи. Їхня сутність полягає у наступному:

- надто складна, громіздка процедура імпічменту, яка практично унеможливлює дострокове припинення повноважень глави держави (ст. 111);

- Президент є гарантом додержання Конституції, що суперечить принципу розподілу влади, оскільки така функція належить Конституційному суду (ст. 102);

- втручання глави держави в процес державного та регіонального управління шляхом призупинення актів Кабміну з одночасним зверненням в Конституційний Суд та скасування актів уряду АРК (ст. 106,пп. 15-16);

- суперечливий порядок формування уряду, в рамках якого одна частина міністрів призначається парламентом за поданням Президента, а інша – Прем’єр-міністра (ст. 85,п. 12);

- недосконалий механізм формування уряду, який передбачає необхідність попереднього створення коаліції депутатських фракцій, що виглядає зайвим етапом (ст.83);

- відсутній логічний зв’язок між терміном формування коаліції депутатських фракцій і терміном формування уряду, відлік якого починається від відставки попереднього уряду, а не етапу створення парламентської більшості (ст. 83,90, 115);

- слабкі контрольні функції парламенту виражені у неспроможності тимчасових слідчих комісій розслідувати і передати в суд справи щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб (ст. 89);

- надто широкий обсяг імунітету народного депутата, що значно ускладнює або зовсім унеможливлює механізм його притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 80);

- недосконалий механізм дії імперативного мандату, що не дозволяє достроково припинити повноваження народного депутата, якщо він одночасно входить і до урядової коаліції, і до опозиції (ст. 81);

- статус і повноваження місцевих державних адміністрацій, а також порядок призначення їхніх голів ускладнює державне управління і зводить нанівець можливість повноцінного регіонального самоврядування (ст. 118);

- статус і повноваження прокуратури, а також призначення Генпрокурора та прокурорів інших рівнів суперечить статусу подібного органу у країнах із розвинутою політичною демократією (ст. 121);

- порядок призначення та звільнення суддів Конституційного Суду ставить в залежність цей орган від політичних органів влади, які сформували його склад (ст. 148).

Отже чинна Конституція містить ряд прогалин і колізій, які необхідно усувати конституційним шляхом. Однак для цього не потрібно приймати нової Конституції як пропонує Президент. Оскільки цей спосіб є, по-перше, неконституційний (чинна Конституція передбачає лише внесення конституційних змін в рамках двох процедур). По-друге, у конституційних проектах запропонованих В. Шаповалом і С. Гавришем, як представниками президентської сторони, простежується неприховано наміри глави держави посилити президентську владу. По-третє, у такій формі конституційний процес не зможе досягти суспільної мети, а лише спричинить конфлікти між основними гравцями української політики і в першу чергу у середині урядової коаліції. Тому, на мій погляд, необхідно внести зміни до Конституції в рамках другої процедури відповідно до статті 156. Ці зміни мають торкнутися передусім конституційного закріплення порядку прийняття нової Конституції, створення демократичної, ефективної політико-правової системи, розширення прав народу як суверена.

http://postup.brama.com/usual.php?what=60654

ЕКОНОМІКА

Не только экономическая категория

Елена Коптева, «Наша газета», 27.03.2008, Луганская обл.

На 21-й сессии Луганского областного совета была принята программа занятости населения области на 2008 — 2009 годы.

Об особенностях программы рассказал директор областного центра занятости, депутат Луганского облсовета Андрей Черкасов. Прежде всего, приняли во внимание опыт аналогичной региональной программы в 2007 году: тогда на ее подготовку ушло полтора года, а одобрена депутатами она была лишь тогда, когда год, на который она была предусмотрена, отсчитывал отнюдь не свое начало. На сей раз ситуация развивалась по-другому. Подготовку программы начали заблаговременно. Была создана комиссия, которую возглавил первый заместитель председателя облгосадминистрации Юрий Арефьев. Подключили к этому профильные управления облгосадминистрации, службы занятости. Были учтены замечания, высказанные на заседаниях постоянных депутатских комиссий. Приняли во внимание программы, одобренные в городах и районах, которые также прошли обсуждение у местных депутатов. «Такой синтез мнений и информации позволил достичь качественно иных результатов при формировании программы и получить основательный документ».

В чем отличие принятой программы? Прежде всего, она рассчитана на два года. Принципиально постарались учесть и сбалансировать интересы территорий, чтобы было ясно, откуда и по какому поводу появилась та или иная строка. Записали конкретные задания по территориям и отраслям. Кроме того, каждая цифра в программе подкреплена планами и прогнозами в сфере трудоустройства на конкретных предприятиях на каждой территории области.

«Впервые подобный документ сбалансирован по территориальному признаку», — отметил Андрей Черкасов, не отрицавший при этом его некоторую несовершенность.

Еще одна особенность принятой программы: много внимания уделено работе с лицами с ограниченными физическими возможностями. Для сравнения: если в минувшем году на этот период на учете в центрах занятости стояли 317 человек данной категории, то сейчас — 601. Количество трудоустроенных из них увеличилось вдвое и достигло 120 человек против 60. «Конечно, по отношению к общей цифре это не самый большой показатель, — признал Андрей Черкасов. — Остальные проходят обучение по различным специальностям. К тому же требуется время на обустройство рабочего места, приспособленного для инвалида». Для этой категории желающих трудоустроиться во всех центрах занятости предусмотрены информационные уголки, которые организованы с учетом их физических особенностей. Есть специалисты по работе с инвалидами. Кстати, в этой связи были упомянуты пандусы, которые должны появиться во всех центрах занятости, что тоже является одним из пунктов программы.

Что ж, документ одобрен и принят депутатами, самое время приступать к выполнению поставленных задач, главной из которых является организация работы по реализации ее положений, чем и озаботятся как областной Центр занятости, так и главное управление труда и социальной защиты облгосадминистрации в союзе с другими управленческими структурами. По словам Андрея Черкасова, первые месяцы работы в текущем году показали, что программа жизнеспособна и вполне реальна к выполнению.

Уровень безработицы — это один из обязательных показателей, который озвучивают, когда заходит речь о занятости. Уточним, что обычно озвучивают две цифры: одну рассчитывают по методологии МОТ (Международная организация труда), вторую — по методологии фиксированной безработицы, так как при этом учитываются разные показатели. Выбирайте сами, какая цифра вам больше нравится: на первое января 2008 года уровень безработицы по Луганской области составляет около 7 процентов по МОТу и 1,8 процента по второму варианту. В обоих случаях надо отметить небольшое — в пределах 0,5 процента — снижение данного показателя по сравнению с 2007 годом. А вот количество безработных, состоящих на учете в об-ластной службе занятости по состоянию на начало марта текущего года, возросло почти на 8 тысяч человек — до 35,7 тысячи. В 2007 году комплекс социальных услуг получили 80 тысяч человек, причем деньги на их выплату выделялись не из областного или государственного бюджетов, а исключительно из Фонда социального страхования на случай безработицы.

Помочь безработным найти себе достойную работу, а работодателям — профессиональных работников призваны ярмарки вакансий, которые также стоят в плане программных мероприятий. Такие ярмарки намерены проводить для выпускников и вузов, и колледжей, и ПТУ. Хотя специалистов среднего звена «отрывают с руками» еще раньше, не доводя дело до ярмарок.

В частности, одна из таких мини-ярмарок вакансий была проведена для будущих выпускников вузов, которые не всегда могут сами найти себе работу. Уже сейчас известно, что 144 студента ЛНАУ заключили договоры на трудоустройство, еще 52 подписали договоры на прохождение практики. Правда, с одним «но»: большинство из них после окончания вуза поедут поднимать сельское хозяйство за пределами Луганской области. И не потому что сами родом оттуда и хотят вернуться домой, а потому что им там предложили лучшие условия труда, более высокую зарплату. Кстати, Андрей Черкасов так и говорит потенциальным работодателям, которые приходят на ярмарку в поисках работников: «Во-первых, зарплата должна быть легальная. Во-вторых, зарплата должна быть не ниже средней по области». И уж, конечно, никто даже не говорит о том, что зарплата может выплачиваться в конвертах.

Проведение ярмарок следует рассматривать также как один из элементов информирования работодателей, которые, чего уж греха таить, за небольшую зарплату хотят иметь классного специалиста. Так не бывает. А если и бывает, то не-долго. Ну разве это дело, что в прошлом году почти 40 процентов вакансий были с зарплатой ниже прожиточного минимума?! На состоявшейся уже в этом году ярмарке наши, луганские работодатели, вынуждены были по ходу поднимать и обещать более высокие ставки и оклады, так как соседи из Донецкой области изначально предлагали их выше. «Сегодня мы стараемся воплотить эффективные методы информирования, ведь сейчас ведется борьба за выпускников школ», — отметил руководитель областного центра занятости. При этом он привел примеры того, что Украина как последний «трудовой» донор Европы скоро будет сама испытывать серьезные трудности с кадрами.

Сельская безработица и сель-ская занятость — две стороны одной медали. Сегодня в аграрный сектор приходят инвесторы, которые применяют новые технологии, что приводит к такому раскладу: класс работника выше, количество работников — меньше. То есть там, где раньше работали сто человек, теперь достаточно десяти. Но люди-то остаются жить в селах, поселках. Поэтому в таком случае можно и нужно активно развивать сферу обслуживания, как вариант возможной занятости населения, убежден Андрей Черкасов. Также решению проблемы трудоустройства селян должна способствовать транспортная доступность, что можно увидеть на примере европейских сельских поселений: их жители ездят на работу за 50 — 60 километров. Но даже при множестве наших проблем депутат об-ластного совета уверен: «У сель-ского жителя есть возможности для трудоустройства. Уровень безработицы не будет повышаться». В качестве положительного опыта он напомнил журналистам о сотрудничестве со швейной компанией «Глория Джинс», открывшей свои филиалы в Марковском, Белокуракинском, Антрацитовском районах. «Пожалуй, это единственный случай, когда работодатель выполнил все наши рекомендации по охвату населения трудоустройством», — задумавшись на несколько секунд, произнес Андрей Черкасов.

http://nashagazeta.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=465

"Лафарж" в Артемівську. Донецьких будівельників забезпечать гіпсом французи

Наталя Ларіонова, «Донеччина», 25.03.2008

Нове підприємство такого рівня — велика подія не тільки для Артемівська та Донецької області, а й для всієї України.

В Артемівську відкрито завод з виробництва гіпсокартону й сухих будівельних сумішей ЗАТ «Лафарж Гіпс». В урочистому відкритті взяли участь голова обласної ради Анатолій Близнюк, заступник голови облдержадміністрації Борис Адамов, Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Жан-Поль Везьєн, міський голова Артемівська Олексій Рева та президент «Лафарж Гіпс» Кристіан Ерро.

Французьким підприємцям знадобилося всього два роки і 30 млн. євро, аби перетворити занедбаний завод на сучасне підприємство. Перша черга заводу дозволить випускати 15 млн. квадратних метрів гіпсокартону й 40 тис. тонн гіпсобудівельних сухих сумішей, які під час будівельного буму напередодні європейських чемпіонатів з футболу підуть нарозхват. Введення в експлуатацію другої черги заводу дозволить випускати до 40 тис. тонн продукції на рік.

Передаючи слова вітання та найкращі побажання від голови облдержадміністрації Володимира Логвиненка, його заступник Борис Адамов відзначив, що нове підприємство такого рівня — велика подія не тільки для Артемівська та Донецької області, а й для всієї України.

— Створення нових робочих місць, зміцнення промислового потенціалу, зростання надходжень у бюджет — усе це позитивні моменти, які мають повну підтримку органів влади всіх рівнів. Вважаю, що реалізований проект виявиться не тільки успішним, а й створить нові інвестиційні проекти, розширення виробництва й активізацію економічного життя регіону, — відзначив Б.Адамов, підкресливши, що відкриття нового підприємства є ще одним вагомим кроком в успішній реалізації намічених планів по підготовці до проведення чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.

Правда, поки інвестиційні очікування Донецької області від Євро-2009/2012 не виправдуються, вважає голова обласної ради Анатолій Близнюк, який назвав основною причиною несприятливого інвестиційного клімату політичну нестабільність.

Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Жан-Поль Везьєн переконаний, що поява заводу «Лафарж» в Артемівську залучить нові французькі компанії, які прийдуть зі своїми інвестиціями.

Не приховує задоволення і міський голова Артемівська Олексій Рева. Інвестори гарантують забезпечити місто як мінімум 70 робочими місцями. Середній заробіток кожного буде не менший, ніж 3,3 тисячі гривень. О.Рева відзначив, що очікує від нового виробництва «гарного прибуткового податку від високої зарплати, серйозний соціальний пакет, що є присутнім у компанії «Лафарж» та соціальні проекти».

Працівники нового виробництва вже пройшли курс практичного навчання професії на закордонних підприємствах компанії. Ще на етапі будівництва нового заводу компанія «Лафарж» приєдналася до вирішення соціально-економічних проблем Артемівська. Коштом компанії був відреставрований міський парк відпочинку та відремонтовані кілька міських доріг.

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

Вода для степового міста

Анатолій Михайленко, «Одеські вісті», 27.03.2008

Ситуація з постачанням прісною водою жителів Роздільної, що на Одещині, настільки загострилася, що для її розв’язання у місто неодноразово виїжджали і голова Одеської обласної ради, і губернатор.

Що зроблено і робиться для того, щоб пройдене не повторилося? Наш кореспондент зустрівся із заступником міського голови Юрієм Палазовим, відповідальним за діяльність житлово-комунального господарства, і поцікавився долею державних субвенцій, виділених на поліпшення водопостачання цього населеного пункту. Як відомо, вони склали суму в 2,5 мільйона гривень.

– Виділені місту гроші освоює приватне підприємство «Сервіс-НЗ», яке виграло тендер на проведення реконструкції водогінних мереж ще позаторік, – говорить Ю. Палазов. – Добре, що проектна документація не застаріла і відповідає всім вимогам. Якщо говорити коротко, її суть полягає в тому, щоб подавати воду, яка надходить по водоводу Степанівка – Роздільна, по двох незалежних одна від одної гілках – західній, де, переважно, розташовані одноповерхові будинки приватного сектора, і східній, забудованій багатоповерховими і адміністративними будинками. Така автономність дозволяє уникнути багатьох неприємностей і, насамперед, у плані проривів водопроводу через високий тиск, як це траплялося неодноразово у минулому.

Треба сказати, що на першу декаду березня трубопроводи з поліетиленових труб високого тиску вже прокладені на вулицях Київській, Комсомольській, Радянській аж до міського «парк-банку» і по вулицях Будьонного, Малиновського, Черняховського і Фрунзе в обох частинах міста. На час мого відрядження до Роздільної роботи тут наближалися до завершення. Крім перерахованого вище, для кращого постачання прісною водою жителів центральної частини міста відремонтовано кількох артсвердловин. За словами Ю. Палазова, вже практично розроблено документацію на відновлення ще однієї – по вулиці Котовського. Гроші для проведення робіт на цьому об’єкті теж є.

На жаль, заміна старої на нову водогінну мережу не розв’язує всіх проблем водопостачання міста. Гостро стоїть на порядку денному заміна старого водогону Степанівка – Роздільна, побудованого ще у сорокові роки минулого сторіччя. Він був споруджений із чавунних труб і більш ніж за свою шістдесятирічну історію дуже зносився. І тут також непоодинокі аварії, усунення яких забирає чимало часу, що негативно позначається на подачі води мешканцям районного центру. Тому й цікавлюся у заступника міського голови, що місцева влада робить у цьому напрямі?

– Міськвиконкомом на даний час вже укладено договір з дочірнім підприємством «Трансбудпроект» відомої одеської фірми «Укргазифікація-Південь» на виготовлення проектно-кошторисної документації щодо будівництва нової водопровідної гілки Степанівка – Роздільна довжиною п’ятнадцять кілометрів, – говорить Ю. Палазов. – Сподіваємося, що ця фірма – один з найбільших виробників поліетиленових труб високого тиску на півдні України, – буде брати участь у тендері на право будівництва водогону і стане переможцем. Тому що вона не тільки виробляє високоякісні труби, але й має відповідну техніку і досвід укладання їх у ґрунт.

– За рахунок яких коштів буде здійснюватися це будівництво?

– Оскільки в бюджеті міста таких коштів немає, сподіваємося на одержання державних субвенцій, – продовжує Ю. Палазов. – Якщо поточного року їх буде недостатньо, будівництво гілки плануємо провадити поетапно протягом декількох років і завершимо його. Тому що від цього залежить якісне забезпечення жителів Роздільної питною водою.

Залишається сподіватися, що всі ці плани здійсняться. А підприємство «Роздільнаводоканал» досягне такого технічного рівня, що дозволить надавати населенню послуги найвищої якості. І вони будуть вчасно і у повному обсязі оплачуватися споживачами.

http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=10065

Скільки б не трамбували ми сміття — вивозити доведеться все одно

Алла Скорик, «Місто», 26.03.2008, Чернігівська обл.

Проблема відходів в Україні досягла серйозних масштабів. Народ прагне до чистоти, але про ідеали охайності чомусь забув.

Все сміття дійсно не вмістити в одне відро. Скільки б ми не відводили квадратних кілометрів під звалища, все одно колись доведеться переробляти. У багатьох країнах на сміття давно перестали дивитися як на неминуче зло. Це цінна сировина, переробка якої не просто корисна для екології, а й доволі прибутковий бізнес. Так, між іншим, експерти підрахували, що на звалищах Північного Заходу в складі електронного сміття знаходиться близько 120 тонн золота! Знали б про це чернігівські бомжі, то воювали б за сміття як за скляні пляшки і допомогли б нашим комунальникам зробити Чернігів блискучим у всіх розуміннях.

Сміттєва жила стане золотою?

Чому ж так брудно? Коли ми вже навчимося прибирати за собою? Так говорять чернігівці самі про себе. Ми прагнемо до чистоти на прикладах Канади чи Великобританії, але про власні ідеали охайності чомусь забули. Історичні факти доводять, що наші предки одні з найчепурніших у світі. Біленька хатка, перші і нехай ще примітивні туалети, обов’язково банні процедури — це все про нас учорашніх. А сьогодні часом, не помітивши поруч контейнера, ті, хто нещодавно ходив з транспарантами за чисті вулиці, кидають сміття, де заманеться. Проблема відходів в Україні досягла серйозних масштабів. Фінансування утилізації з роками не зростає, водночас збільшується кількість сміття. Про переробку і сортування відходів заговорили всерйоз. І, можливо, це золота жила для бізнесу.

Контейнери врятують від сміття?

Справді, від будівництва сміттєпереробного заводу Чернігів отримає мультиплікаційний ефект. Відколи сміття стане сировиною, тобто товаром, його стане значно менше на вулицях і дорогах. Чернігівські комунальники розповідають: місто почистішало з тих пір, коли у дворах масово з’явилися контейнерні майданчики.

— Стихійних сміттєзвалищ стало удвічі менше, — говорить інженер з благоустрою КП “Деснянське” Василь Олійніченко. - Вдалося позбутися стихійних сміттєзвалищ на вулицях Рокоссовського, Київській, Шевченка. Ахіллесова п’ята комунальників — це пішохідний міст із лісосмугою, де масово вивантажують сміття “вдячні” відпочиваючі, по Кільцевій дорозі розкидають сміття автомобілісти-транзитники. Не допоможуть їм ні контейнери, ні урни. А от що стосується дворів, то контейнерні майданчики — це найкоротший шлях до чистоти.

Вже цього року планують повністю завершити контейнеризацію житлового фонду Чернігова і розставити майданчики вже у приватному секторі. За словами начальника міського управління житлово-комунального господарства Вадима Антошина, це залежатиме від того, наскільки швидко затвердять зміни до Правил благоустрою. Тоді кожен житель приватного сектору буде зобов’язаний складати договори і платити за вивіз і утилізацію сміття. У новій редакції Правил благоустрою за відсутність оплаченого договору на порушника складатимуть адміністративний протокол, а це від 17 до 51 грн. штрафу. З одного боку, не так і дорого. Та все одно краще сплатити 1 гривню в місяць за тарифами, аніж у 50 разів більший штраф.

А скільки сміття виробляєте ви особисто?

Те, що приватний сектор у Чернігові чомусь потопає у смітті, підтверджує заступник начальника КП “АТП-2528” Руслан Кречківський.

— На сьогодні у нас у приватному секторі близько 50% домовласників не сплачують за послуги з вивезення твердих побутових відходів. Незважаючи на те, що на сьогодні в місті встановлено близько 500 євроконтейнерів, в кращому випадку це сміття виноситься до них, — розповідає він.

Мешканці, які укладають договори і справно платять, вимагають від обслуговуючих організацій надавати якісні послуги. Їх основна вимога — це чиста вулиця. Водночас існує інша категорія — люди, які і не думають розраховуватися за вивезення сміття. Вони шукають, де б і кому б його підкинути. На думку комунальників, це замкнене коло і є основним фактором забруднення вулиць та лісосмуг. Обслуговуючі підприємства як тільки не намагалися покращити організацію вивезення сміття у приватному секторі. У районі Бобровиці на вулиці Шевченка вирішили провести експеримент: виносити сміття можна було лише в мішках з емблемою АТП-2528. Це б дозволило контролювати норми викиду і вчасну оплату вивезення відходів. Але експеримент не спрацював. Той, хто звик не платити, почав виносити сміття вночі, аби ніхто не бачив.

Будеш погано вчитися, віддадуть у двірники

Про охайність чернігівців багато можуть розповісти двірники. Це їм доводиться мести увесь непотріб, який хтось не зміг донести до контейнерного майданчика чи до урни. Робота непроста і невдячна. Звісно, двірників у Чернігові не вистачає, хоча заробітна плата у них і підвищилася після перегляду тарифів. Інженер з благоустрою КП “Деснянське” Василь Олійніченко розповідає, що за деякими чернігівцями жоден двірник не встигне поприбирати:

— Бувають такі випадки, коли дійсно контейнерні майданчики завалені побутовим сміттям: холодильниками, телевізорами, коробками. Вивезеш все це, а через добу знов те саме. Ми щодня виділяємо по 4 трактори і 2 навантажувачі. Треба проводити з людьми роботу, щоб вони були культурними, відчували відповідальність.

Черговий сезон боротьби зі сміттям з нагоди ювілею

Керівництво комунального підприємства “АТП-2528” ставить до себе підвищені вимоги напередодні святкування 1100-річчя першої літописної згадки про Чернігів. Планується, що обласний центр відвідає багато іноземних делегацій, гостей із сусідніх областей. Чернігів має блищати — ставить завдання місцева влада.

— У нас щоденні посилені вимоги, — запевняє заступник начальника КП “АТП-2528” Руслан Кречківський. — Наше завдання — забезпечити безперебійну, ритмічну роботу підприємства. А для цього потрібно, щоб покривалися витрати. Тоді можна буде говорити про красиве та чисте місто.

ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРУШЕННЯ

Цель не оправдала средства?

«Украина Центр», 26.03.2008, Кировоградская обл.

В Кировограде должностные лица территориального центра социального обслуживания пенсионеров обвиняются в злоупотреблении служебным положением.

В Ленинском суде Кировограда слушается уголовное дело по обвинению по ч.2 ст. 364 УК Украины в отношении должностных лиц территориального центра социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан Ленинского района. Речь идет о незаконном, по оценке прокуратуры, заключении договора подряда с коллективным предприятием «Кировоградский ремонтно-механический завод им. Таратуты» и перечислении ему авансом бюджетных средств в сумме 90 тыс. грн.

Деньги предприятию, как сообщила редакции Валентина Пахаева, начальник отдела областной прокуратуры, были перечислены для строительства объекта социального назначения. Однако сам договор подряда, под который перечислены бюджетные средства, был заключен без утверждения проектной документации. И хотя строительные работы были выполнены на сумму 93 тыс. грн., Государственная инвестиционная экспертиза и областная санэпидемстанция пришли к выводу, что данный проект строительства не был согласован, поскольку противоречит требованиям ст. 7 Закона Украины «Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения в Украине». В итоге здание стало объектом незавершенного строительства и не может быть в дальнейшем использовано по целевому назначению.

Уголовное дело было возбуждено Прокуратурой Ленинского района г. Кировограда. Подсудимым вменяется в вину злоупотребление служебным положением.

http://www.uc.kr.ua/fresh/3461/

ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

Щоб дихалося на повні груди

«Полтавський вісник», 27.03.2008

«Зелені насадження і газони міста: проблеми та шляхи їхнього розв’язання» – такою була тема круглого столу, що відбувся за ініціативи громадської колегії при Полтавському міськвиконкомі.

До розмови запросили депутатів міської ради, представників виконавчих структур, науковців. За словами голови колегії Олександра Келима, бурхливий розвиток будівництва й несанкціоноване вирубування дерев ставлять під загрозу статус Полтави як міста-саду. Вже нині на душу населення у нас припадає 8 кв. метрів зелених насаджень при нормі 11. Багато верб, тополь, кленів старі й небезпечні. Тому останнім часом побільшало звернень громадян з проханням знести такі дерева. Зрештою, проблема не унікальна – вона хвилює всіх українців.

Коло питань, порушених під час круглого столу, досить широке: повільна інвентаризація насаджень, диспропорція між їхнім знесенням і відновленням, брак цілісного підходу в деяких служб. Головний художник міста Ірина Особік зазначила, що нині підготовлено пропозиції зі створення нових парків і скверів. Цьогоріч в Октябрському районі планують посадити 440 дерев і кущів, у Київському – 380, Ленінському – 550.

Учасники круглого столу ухвалили резолюцію, серед пунктів якої – розробка довгострокової комплексної програми озеленення Полтави, створення відділу архітектурно-ландшафтного дизайну та комісії з інвентаризації насаджень.

СТИХІЙНІ ЛИХА, АВАРІЇ, НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Запланированное ЧП?

Юрий Соколов, «Время»,26.03.2008, Харьковская обл.

Почти на целый час было остановлено движение поездов на Салтовской линии Харьковского метрополитена.

Около 9.00 на станции «Исторический музей», «Студенческая» и «Имени академика Павлова» пассажиров попросили освободить вагоны и выйти на поверхность. Движение на Салтовской линии было приостановлено в обе стороны и возобновилось только около 10 часов утра.

Как сообщил начальник метрополитена Сергей Мусеев, произошли выбросы почвы или подтопление в тоннеле между станциями «Имени академика Барабашова» и «Героев труда». На эту же причину ссылались работники обеих станций, эвакуируя одних пассажиров и перекрыв вход в «подземку» другим. В то же время в Главном управлении МЧС Украины в Харьковской области журналистам распространили информацию о том, что «в районе станции метро «Имени академика Павлова» проводятся запланированные ремонтные работы в тоннеле», из-за чего движение поездов на Салтовской линии приостановлено.

В итоге сотни людей вынуждены были добираться до центра города или к себе домой в микрорайоны Салтовского жилмассива наземным транспортом.

А накануне в ряде харьковских СМИ появились публикации о том, что деятельность торгового центра «Барабашово» представляет собой серьезную угрозу как для безопасности пассажиров, пользующихся услугами расположенных рядом станций метро, так и проходящих на территории ТЦ и по соседству с ней подземных инженерных коммуникаций, и не сегодня-завтра приведет к техногенной катастрофе.

Президент концерна «АВЭК» Сергей Семочкин вынужден был провести в понедельник пресс-конференцию для того, чтобы прояснить ситуацию. Он представил журналистам заключения экспертов, из которых следует, что угрозу вышеуказанному участку метрополитена и инженерным коммуникациям представляет не работа ТЦ «Барабашово», а сверхнормативная заиленность реки Харьков, являющаяся первопричиной подтопления станций «подземки». Руководство «АВЭКа» обратилось с предложением к Харьковскому горсовету произвести за счет концерна расчистку русла реки на полуторакилометровом участке, но получило отказ. Без ответа остались и предложения концерна руководству горсовета по строительству дополнительных транспортных магистралей, за счет которых можно было бы вывести общественный транспорт за территорию ТЦ и разгрузить ныне действующие дороги, ведущие в «спальные» районы Салтовки.

Сергей Семочкин сообщил, что концерн «АВЭК», тем не менее, выполнил работы по наращиванию вентиляционных шахт метро и укреплению грунта в районе торгового центра и готов вести работы по водоотведению из образовавшегося в районе станции метро «Имени академика Павлова» подземного котлована, стоки из которого просачиваются в дренажные системы метрополитена. Кроме того, концерн выделил по 4 млн. гривен на усовершенствование имеющихся на этом участке ливневых канализаций и обустройства дорог. Несмотря на это, по его словам, именно «АВЭК» и ТЦ «Барабашово» руководство горсовета пытается выставить перед харьковчанами в роли исчадия зла во всем, что происходит в этом районе города, где сегодня обостряется и без того сложная исторически сложившаяся гидрогеологическая ситуация.

Сергей Семочкин прямо заявил, что городская власть в лице мэра Михаила Добкина и секретаря горсовета Геннадия Кернеса в собственных политических интересах провоцирует создание общественного мнения, направленного на дискредитацию деятельности концерна «АВЭК» и ТЦ «Барабашово», который предоставляет сегодня работу, как минимум, 30 тысячам харьковчан и платит исправно и в полном размере немалые налоги в городскую казну. По словам Семочкина, харьковские власти в своих сиюминутных корыстных устремлениях не остановятся перед эскалацией провокаций — вплоть до планирования различных ЧП, в том числе и возможных терактов.

События вторника подтвердили, что в своих опасениях Сергей Семочкин не так уж и далек от реальности.

А вот какое официальное заявление сделал вчера народный депутат Украины и почетный президент концерна «АВЭК и К°» Александр Фельдман:

«Я, А. Фельдман, официально заявляю, что сегодняшнее закрытие Салтовской ветки метро является прямым продолжением событий, о которых мы предупреждали харьковчан — руководители города, под которыми закачались кресла, пойдут на любые провокации, на любые беззакония, чтобы удержаться у власти.

По поводу деятельности господ Добкина и Кернеса в настоящее время работает несколько следственных комиссий Верховной Рады. Единственная возможность для городских властей хоть как-то оттянуть время и замести следы своих преступлений и нарушений законности — это отвлечь внимание от себя какими-то громкими скандалами и провокациями. И как по заказу — скандалы и провокации в Харькове начались именно с момента создания Следственной комиссии и продолжаются по сей день.

Это та самая ситуация, когда известно, кто громче всех кричит «держи вора». Добкин и Кернес намеренно идут на эскалацию социального напряжения, провокации и клевету, даже не задумываясь, что своими действиями они угрожают жизни и благополучию жителей Харькова. Считаю, что этими действиями они полностью дискредитировали себя, показав свою неспособность быть руководителями города.

Необоснованные нападки на ТЦ «Барабашово» и концерн «АВЭК» — это одна из таких провокаций, это личная месть мне со стороны Кернеса и Добкина за мое участие в создании Следственной комиссии Верховной Рады, которая должна расследовать их многочисленные злоупотребления. Это месть за мою борьбу против коррумпированной и прогнившей городской власти.

Я собираюсь обратиться к губернатору Авакову с просьбой — создать независимую от Кернеса и Добкина комиссию, которая проведет экспертизу деятельности ТЦ «Барабашово», разберется во всей этой ситуации, беспристрастно расставит все точки над «i» и призовет к ответу «авторов» провокации».

http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=2384

ПАМ'ЯТЬ

Узгоджується концепція відзначення 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя Миколи Гоголя

Олена Ігнатенко, «Зоря Полтавщини», 26.03.2008

З метою узгодження концепції спільного відзначення Україною і Росією 300-річчя Полтавської битви на Полтавщині перебували заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін та Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін.

У аеропорту “Полтава” гостей зустрічали голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, голова обласної ради Олександр Удовіченко, Полтавський міський голова Андрій Матковський. Гості оглянули обласний центр, поклали квіти до меморіалу Солдатської слави, побували у Музеї історії Полтавської битви. Гості залишилися приємно вражені тим, що вони побачили безпосередньо на місці – збережені усі пам’ятні знаки, у музеї дуже багато експонатів, багатий архівний матеріал. Було відзначено, яку велику роботу проводить Україна і зокрема Полтава для підготовки ювілею. “Ми ознайомилися із концепцією підготовки і відзначення 300-ліття Полтавської битви, – зазначив Віктор Черномирдін. – Прямо скажу – вона унікальна і водночас непроста. Навіть промислові об’єкти в якомусь розумінні будувати легше. Та наша участь буде обов’язковою. І перш за все мова йтиме про відновлення Могили російських воїнів”. (На її реконструкцію, як зазначив автор концепції Валерій Трегубов, необхідно 3 млн доларів. – Авт.). У четвер представники обох країн зустрічатимуться у Києві, де відбудеться предметна розмова про те, якою буде участь російської сторони у відзначенні ювілейної дати, у яких обсягах Росія фінансуватиме ті чи інші проекти. Тут же обговорюватиметься спільне російсько-українське святкування 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя.

У ході прес-конференції журналісти не оминули увагою і пропозицію спорудити на полі Полтавської битви пам’ятники Івану Мазепі та Карлу XII, а також трактування подій 300-літньої давнини як європейський вибір України. На що Віктор Черномирдін зазначив: “Кожний народ має право трактувати історію так, як він вважає за необхідне. Головне, не порушувати істину і не ображати почуття тих народів, які брали у цьому участь. Кожну історичну постать можна характеризувати з різних точок зору. Це характерно і для росіян. Та не обов’язково виловлювати ті факти, які можна по-різному трактувати. Головне – бачити у них те, що об’єднує. Щодо спорудження пам’ятників, то спершу, вважаю, треба відновити ті об’єкти, що вже були створені, бо багато з них під впливом часу стали непридатними. Треба навести лад довкола, бо саме тут відбуватимуться головні події. А змістову частину повинні визначати спеціалісти. Я не думаю, що у цьому є складності. Ці історичні події не настільки далекі, багато документів збережено, треба все відтворити достовірно”.

У ході розмови з журналістами для Віктора Черномирдіна стала несподіванкою інформація про те, що батьки дружини новообраного Президента Росії Дмитра Медведєва Світлани Медведєвої родом із Полтавської області. Тому він висловив сподівання, що і приїзд Президента Російської Федерації до Полтави бачиться цілком ймовірним.

* * *

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 27 березня 2008 року включно.

Заявки на отримання друкованих версій, а також зауваження та пропозиції можна надсилати за адресою:
nekrasova@rada.gov.ua
або телефоном: 255-23-94,
Некрасовій Олені Станіславівні.