Огляд реґіональної преси

«Український рамадан» –удар по економіці,печінці,підшлунковій…
Наталія Балюк, «Високий замок», Львівська обл.
Віктор Ющенко звернувся до Верховної Ради з пропозицією - відмовитися від зимових канікул. Відповідного листа він надіслав Голові Верховної Ради. За словами Президента, “кількатижневий відпочинок нещодавно сформованої Верховної Ради недоцільний, а з огляду на низку невідкладних завдань перед владою, вирішення яких чекає все суспільство, – аморальний”.

«Коаліція та уряд взяли на себе серйозні зобов’язання, тому будь-яка пауза у їх втіленні здатна викликати несприятливі наслідки, підірвати довіру громадськості до проголошених цілей, віру в їх досяжність. Зрештою, люди не зрозуміють, чому тоді, коли вся країна працює, виняткова каста недоторканних байдикує. Новорічних і різдвяних свят цілком достатньо, щоб депутати освіжили власні сили», – заявив В. Ющенко.
Згідно з пропозицією Президента, наступна сесія Верховної Ради шостого скликання має відкритися не в лютому, а 22 січня, тобто наступного вівторка після закриття першої сесії.
Своєю чергою, народний депутат від Партії регіонів Нестор Шуфрич назвав ініціативу Президента «абсурдною і юридично неграмотною». Шуфрич нагадав, що дати відкриття чергових сесій Верховної Ради визначаються нормами Конституції, а саме - у перший вівторок вересня і перший вівторок лютого, і скасувати цього не може ніхто, навіть Президент.
З одного боку, тішить, що Президент нарешті звернув увагу на таку актуальну в Україні тему, як невмотивовано довгий відпочинок. Особливо в період новорічно-різдвяних свят. Але хотілось би, щоб на цю тему подивилися ширше, а не лише під популістським кутом депутатських канікул. Адже протягом останніх років у грудні-січні Україна впадає у затяжний стан ступору, коли усі починають масово святкувати. Період “українського рамадану” (починається з Андрія, а у декого і з Романа) загострюється з кінця грудня. Робочий ритм у країні з цього періоду починає нагадувати ритм хворого серця – стає все повільнішим та повільнішим і нарешті завмирає… А після “штучного дихання” з середини січня так само потроху відновлюється. Зрештою, у цей період пульс України ледь прослуховується, бо практично завмирає уся її економіка. Здається, жодна країна світу не святкує стільки, скільки Україна. Але ж кожен день вимушеного дармоїдства треба якось компенсувати, наверстати. Найбільше це б’є по бізнесу, який живе і працює у конкурентному середовищі. Якщо бізнес кілька днів невмотивовано простоює, то хто йому потім компенсує незаплановані збитки? У бізнесі що заробив, те і з’їв. Чому держава, яка щедро роздає “червоні дні” у календарі, про це не думає, не дбає? Зрозуміло, що всі люблять і відпочити, і посвяткувати. Але відомо також, що все, чого забагато, нездорово. Вже мовчу про такі часом непоправні речі, як втрата фігури, і такі тяжкі наслідки, як удари по печінці та підшлунковій. Треба ж трохи думати і про здоров’я нації, бо нація сама у цьому питанні навряд чи буде свідомою. Тим паче, після такого загулу…
А щодо відпочинку депутатів, то тут теж треба брати проблему у комплексі, а не виривати з контексту лише парламент, з якого і так вже зробили м’ячик для биття. Якщо Президент так стурбований цими питаннями, то варто було б починати з себе, показати, так би мовити, власним прикладом, а не грати відверто на публіку. Бо спочатку вся країна спостерігає, як глава держави катається на лижах, і до нього “з докладом” за сотні кілометрів, як по святу воду, їздять чиновники різних рівнів, а потім раптом чує, що Президент перейнявся депутатськими канікулами. Чи не здається вам, що Президента вкотре підставляють цими моралізаторськими ініціативами?
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=61916

Володимир Сівкович: «Наша робота – не тільки натискати кнопки...»
Іван Фаріон, «Високий замок», Львівська обл.
Двадцять днів пропрацював новий уряд, а зі стану опозиції не чути обіцяної жорсткої критики його дій. Чи означає це, що опозиція змирилася з плином подій? Про це кореспондент «Високого Замку» запитав у члена парламентської фракції Партії регіонів Володимира Сівковича.

І це, незважаючи на те, що Кабмін прийняв низку резонансних рішень, зокрема щодо соціальних виплат населенню, підтримки вугільної галузі, стану в енергогосподарстві. Склалося враження, що свята «заколисали» той бік «барикад».Чи означає це, що опозиція змирилася з плином подій? Про це кореспондент «Високого Замку» запитав у члена парламентської фракції Партії регіонів Володимира Сівковича.
- За що нам цей уряд критикувати, якщо він ще не зробив усіх кадрових призначень і перебуває у стані організації? – каже Володимир Сівкович. – Опозиція – це, в першу чергу, контроль. Зрештою, опозиція живе разом з народом України. А він – святкує. Особисто я Новий рік зустрів у столиці. А Різдво провів разом з батьками на Київщині.
- Як ви ставитеся до ідеї Віктора Ющенка скоротити депутатські канікули?
- Якщо Президент думає про роботу парламенту, то йому не треба було розганяти Верховну Раду. З його волі вона не працювала 9 місяців, і він тоді її працездатністю не переймався. А зараз, коли всі відзначають Новий рік, коли Кабінет Міністрів не подав у ВР ще жодного законопроекту, Президент закликає до роботи! Сьогодні низку законопроектів подано на Банкову, Конституційний Суд прийняв по них рішення, визнав, що вони є конституційними – нехай Віктор Ющенко їх підпише, і ми потім будемо працювати. Виходить так, що свою роботу, яка стосується законодавства, Президент робити не хоче, а нас, депутатів, заставляє приходити до Верховної Ради. І що ми там повинні робити?
Зараз у нас триває робота у комітетах. Я, наприклад, працюю над 17 законопроектами з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, які подано ще депутатами минулого скликання. Зрозуміло, що кожний новопризначений міністр подаватиме свої законопроекти, для цього їм потрібен хоча би мінімальний час – до 20 січня - 1 лютого. Все це треба узгодити. Життя йде вперед, треба змінювати або шліфувати законодавство щодо ДАІ, Генпрокуратури, Національного бюро розслідувань. Верховна Рада мовчала, коли Президент не приїжджав на роботу. А зараз ми законно відпочиваємо. Точніше, не відпочиваємо, а працюємо.
Наша робота не тільки тоді, коли ми натискаємо кнопки, а й тоді, коли у комітетах розробляємо законопроекти, складаємо законодавчу програму. Якщо Президент цього не знає, то взагалі не розумію, що в нього за радники. Зрештою, у Конституції чітко написано, що друга сесія парламенту починається у перший вівторок лютого. Якщо Віктор Ющенко хоче, щоб ми раніше почали роботу, він повинен запропонувати зміни до Основного Закону. У мене таке враження, що у Секретаріаті Президента нашу бідну Конституцію ніхто не читає. Ви, преса, порадьте нашому Президенту її читати! А піаритися і думати, що всі люди в нашій Україні або неграмотні, або трошки дурнуваті – це негарно.
- Якими будуть кроки опозиції, якщо їй не сподобаються рішення нової влади? Ви спланували свої дії на «час ікс»?
- Ще нема ніякого «часу ікс». Дії опозиції, як і більшості, повинні бути в рамках закону. Таких дій, які вчиняла нинішня влада, будучи опозицією, ми, швидше за все, робити не будемо.
- Чи маєте ви якісь напрацювання до законопроекту про опозицію?
- Сьогодні є кілька таких законопроектів. Партія регіонів готує власний. Ми його узгоджуватимемо з усією Верховною Радою, у тому числі з представниками більшості. Тому що «все тече, все змінюється»: сьогодні вони при владі, завтра – в опозиції.
- Прем’єр Тимошенко звернулася до колег з більшості, до опозиції з пропозицією взяти участь у розробці програми уряду. Ви готові до такої роботи?
- Звичайно, будемо вносити свої пропозиції. Але спочатку слід мати на руках сам проект. Поки що, крім передвиборчих, суто піарних гасел, нічого нема.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=61924

Тимошенко потребовала: поселить, наказать, выплатить
«Верже», Запорожская обл.
Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко выступила за привлечение шахтой им.Засядько кредита для немедленного обеспечения жильем семей погибших в результате недавней трагедии, а также за наказание виновных в нарушении техники безопасности на шахте.

На совещании, посвященном рассмотрению ситуации на шахте им.Засядько, Юлия Тимошенко заявила: «Шахта берет кредит, а мы, Министерство финансов поможем взять долгосрочный кредит, но чтобы жилье было предоставлено срочно».
Глава правительства подчеркнула, что заниматься ликвидацией последствий аварий должно не только государство, а в первую очередь шахта, допустившая возможность таких аварий. В частности, Тимошенко считает, что обеспечением жильем семей погибших шахтеров должна заниматься исключительно шахта при поддержке правительства.
Замминистра труда и социальной политики Виктор Иванкевич, являющийся сопредседателем комиссии по ликвидации последствий и выявлению причин на шахте им. Засядько, выступая на совещании, отметил, что семьям погибших шахтеров шахта планирует выделить 44 квартиры в строящемся ею доме, сдача которого запланирована на август 2008 года.
Он также отметил, что в бюджете необходимо дополнительно предусмотреть 2,2 млн гривен на ремонт 44 квартир, а кроме того, в бюджете Министерства угольной промышленности в 2008 году выделить дополнительно 0,8 млн гривен для приобретения 4 квартир семьям погибших горных спасателей.
Наказание виновных
Кроме того, во время совещания Тимошенко также выступила за наказание виновных в нарушении техники безопасности труда на шахте Засядько, приведшем к взрывам и большим человеческим жертвам. Она высказала неудовлетворение докладами министра угольной промышленности Виктора Полтавца и председателя Государственного комитета по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору Сергея Сторчака о предварительных результатах комиссии по ликвидации последствий и выявлению причин аварий. В частности, Тимошенко не устроило, что в докладе четко не указаны причины аварий и лица, виновные в этих авариях.
«Есть причины субъективного характера. Если мы и дальше будем покрывать виновных, когда люди гибнут, давайте не будем комиссии собирать. Зачем они нужны?» — сказала премьер-министр.
В ходе доклада Сторчак отметил, что проект решения комиссии называет вероятной причиной аварий прямые нарушения техники безопасности на шахте. Тимошенко критически высказалась относительно неопределенности этой формулировки.
Полтавец, ссылаясь на предварительный отчет комиссии, отметил, что к авариям на шахте привела высокая концентрация газа метана. Он также сказал, что пока источник взрывов окончательно комиссия не установила. Комментируя работу предыдущей правительственной комиссии во главе с бывшим вице-премьером Андреем Клюевым, Полтавец охарактеризовал ее как проведенную на профессиональном уровне.
Заниженная зарплата шахтеров
Помимо прочего, Тимошенко выступила за привлечение к ответственности лиц, виновных в начислении заниженной зарплаты шахтерам на шахте им.Засядько. Тимошенко поручила Министерству юстиции, Государственному комитету по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору, Министерству труда и социальной политики проанализировать факт нарушений с начислениями зарплат шахтерам шахты им.Засядько, которые начислялись в других пропорциях, чем предусмотрено законодательством в соотношении к минимальной зарплате.
Директор арендного предприятия «Шахта им.Засядько» Игорь Ефремов в ответ сказал, что шахта не дотируется государством, и поэтому несколько отстает по срокам с приведением зарплат в соответствие с минимальной зарплатой.
http://verge.zp.ua/N02/text36.htm

Харьков будет жить по средствам? Судя по всему, время всеобщей прибедняемости прошло
Инна Питя, «Время», Харьковская обл.
По крайней мере, от чиновников мэрии уже не услышишь каких-либо нелестных определений новой сметы Харькова. В общем, по словам заместителя городского головы Татьяны Таукешевой, в нынешнем году мы имеем бюджет развития.

Что, понятно, далеко не синоним процветания, потому что собственными средствами Харькову даже дыры (в том числе, на дорогах) не залатать. Поэтому планируется взять крупный заем в 505 млн. грн. — в основном на восстановление и строительство магистралей и ремонт энергосетей. Кто и под какой процент намерен дать деньги областному центру, пока неизвестно. Татьяна Дмитриевна подчеркнула — новый кредит не станет использоваться на выполнение старых финансовых обязательств. А они имеются. В июне 2008-го Харьков должен будет вернуть 100 млн. грн. предыдущего муниципального займа. По словам Т. Таукешевой, средства для этого уже заложены в бюджет на 2008 год. Кроме того, предстоит расплачиваться за новые трамваи, троллейбусы и прочую спецтехнику — эти расчеты будут вестись по лизинговой схеме.
Продолжая говорить о такой больной для Харькова теме, как ремонт дорог, отметим, что на их содержание, реконструкцию и ремонт планируется выделить 390,7 млн. грн., что в 3,8 раза больше, чем в 2007-м. Сколько из этой суммы потратят на обещанный харьковчанам ремонт улицы Пушкинской, Татьяна Дмитриевна пока сказать не может — все зависит от тендеров.
Т. Таукешева также сообщила, что в 2008 г. в 5,3 раза (с 26,7 до 143 млн. грн.) увеличены расходы на капремонт жилого фонда. Кроме того, 443,7 млн. грн. планируется направить на благоустройство города, что в 2,7 раза больше, чем в минувшем году. По словам Т. Таукешевой, общая сумма запланированных расходов на жилищно-коммунальное хозяйство Харькова составляет 691,7 млн. грн. (в 2,8 раза больше, чем в 2007-м).
В принципе, расходы возрастут во всех сферах. Правда, львиная их доля уйдет, как и в прошлые годы, на зарплату и энергоносители. Так, на 56 тыс. работников бюджетной сферы города на текущий год фонд оплаты труда запланирован в объеме 1,1 млрд. грн. (на 40% больше, чем в 2007 году).
На содержание аппарата горисполкома из казны в этом году будет потрачено почти в полтора раза больше, чем в прошлом. Татьяна Дмитриевна объясняет это ростом минимальной зарплаты и увеличением штата некоторых управлений.
К примеру, на управление по вопросам предпринимательства, инвестиций и потребительского рынка в целом планируют выделить более 3,5 млн. грн. Из них — только 100 тыс. грн. направят на поддержку бизнеса. Почти все остальное «проедят» сотрудники. В целом, на содержание всех управлений горисполкома и горсовета придется потратить около 22 млн. грн. Обычно 70 — 80% всех расходов на аппарат идет на жалованье, 5 — 6% уходит на энергоресурсы, остальное — капитальные расходы.
Планируется, что доходы бюджета-2008 тоже возрастут. Напомним, основная их статья (две трети всей казны) — налог с доходов физических лиц. То есть каждый легально работающий вносит часть своего заработка в общую копилку. Об этом стоит помнить хотя бы для того, чтобы не робеть перед кабинетом того или иного чиновника.
http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=1772

Введено «собачий» збір у розмірі 1 грн. 70 коп. на рік на догоду прокурорському припису
Rionews, 11.01.2008, Закарпатська обл.
Сесія Ужгородської міської ради ухвалила низку рішень, які стосуються збереження рослинного генофонду парку «Боздоський», збереження існуючої забудови Ужгорода, повернення на баланс закладів освіти міні-котелень, поліпшення зайнятості населення та встановлення збору з власників собак.

Перше питання порядку денного стосувалося програми підтримки роботи з організації масового дозвілля КП «Парк культури та відпочинку «Боздоський» на 2008 рік.
Мета програми спрямована на підтримку роботи цього комунального підприємства, його розвиток та збереження генофонду рослинного світу парку. Згідно з проведеним розрахунком, на виконання програми планується залучити кошти на суму 335 тис. грн. Окрім капітального ремонту старих атракціонів, планується встановити нові, розбудувати інфраструктуру парку, а також створити мережу сервісного обслуговування з сауною, російською лазнею, сувенірною крамницею, фотомайстернею, дитячим кафе, піцерією тощо.
Депутати ухвалили рішення про затвердження червоних ліній м. Ужгорода. Червоні лінії вулиць були затверджені в 1994 р. й потребують перегляду у зв’язку з затвердженням нового ген-плану в 2004 р. й реалізацією його відповідно до схеми магістралей для максимального збереження існуючої забудови, забезпечення чіткого розмежування міського земельного фонду на власне комунальну частину і ту, що може приватизовуватися, передаватися у користування, в оренду тощо. Території у червоних лініях мають становити виключно комунальну власність міста.
Депутати також проголосували про відміну рішення міської ради від 27 вересня 2007 року про передачу міні-котелень 15 навчальних закладів міста на баланс КП «Енергетичні системи м. Ужгорода» . Оскільки плата цьому комунальному підприємству за надання послуг перевищує суми, передбачені формульними розрахунками, вирішено залишити міні-котельні на балансі закладів освіти.
Сесія прийняла програму сприяння зайнятості населення на 2008—2009 роки. При цьому чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості станом на початок 2005 року, становила 1356 чоловік, на початок 2006 року — 1205, на початок 2007 року — 804, та 800 — на початок 2008-го. Найбільший внесок у зростання промислового виробництва, яке значно зросло порівняно з попереднім періодом 2006 року, становлять підприємства, які виготовляють меблі, а також під-приємства хі-міч-ної, харчової та легкої промисловості. Торік у місті діяло 214 під-при-ємств з іноземними інвестиціями, було створено 4460 нових робочих місць. При цьому середньомісячна заробітна плата штатного працівника, зайнятого в галузях економіки, по м. Ужгороді склала станом на серпень 1394 грн., тобто порівняно з відповідним періодом минулого року вона зросла на 29, 9 %.
Депутатам довелося проголосувати за рішення про встановлення збору з власників собак, якому передував припис прокуратури до негайного виконання. Збір із власників собак не встановлювався Ужгородською міською радою з кількох причин. Гранична ставка для зазначеного збору становить усього лише 1 грн. 70 коп. на рік, при цьому платники «собачого» збору при перерахуванні коштів через установи банків повинні сплачувати одну-дві гривні за послуги. До того ж процедура адміністрування збору з власників собак та створення бази даних про них є доволі трудомісткою і вимагає навантаження на підприємства житлово-комунального господарства через необхідність додаткового використання людських і фінансових ресурсів, які не можуть навіть частково компенсуватися з бюджету міста через мізерний розмір збору з власників собак. Збір із власників собак не проводиться ніде в області, він є тільки у деяких містах в Україні, але і нам, очевидно, доведеться виконувати цю неоднозначну вимогу.

Городские власти просят добавить на мосты еще 300 миллионов
«Верже», Запорожская обл.
Городской голова Запорожья Евгений Карташов надеется, что бюджет страны, скоропостижно принятый Верховной Радой в конце 2007 года, будет пересмотрен с учетом интересов каждого города, особенно городов-доноров.

Главные ожидания запорожцев — деньги на строительство мостов через Днепр. Как известно, городские власти просили выделить на главную запорожскую стройку 600 миллионов, но в Госбюджете-2008, который подписал Президент, пока заложено 350 миллионов гривен. (В прошлом году мостостроители полностью освоили 250 миллионов, выделенные государством, а с 2004 года — 520 миллионов.)
Глава правительства Юлия Тимошенко заверяет, что это решение не окончательное, показатели будут пересмотрены к февралю, и тогда же в закон о бюджете на 2008 год будут внесены соответствующие изменения. «В январе-феврале нам придется буквально жить в Киеве, стучать во все двери, чтобы правительство, депутаты прониклись нашей тревогой и добавили еще 300 миллионов на мосты», — заявил мэр.
Сейчас городской голова проводит встречи в министерствах и парламентских комитетах, где идет подготовка изменений к принятому бюджету. Интересы нашего региона в парламенте представляют:
Валерий Баранов — заместитель председателя Комитета по вопросам строительства, градостроения, жилищно-коммунального хозяйства и градостроения;
Вячеслав Богуслаев — заместитель председателя Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны;
Александр Пеклушенко — заместитель председателя Комитета по вопросам бюджета;
Ярослав Сухый — заместитель председателя Комитета по вопросам социальной политики и труда;
Тариэл Васадзе — член Комитета по вопросам налоговой и таможенной политики;
Борис Петров — член Комитета по вопросам правовой политики;
Сергей Соболев — член Комитета по вопросам правосудия;
Валерий Гацько — член Комитета по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства;
Валерий Крайний — член Комитета по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства;
Алексей Бабурин — член Комитета по вопросам транспорта и связи.
Но, прежде всего, решение по финансированию мостов, будет зависеть от политической воли Кабинета министров
http://verge.zp.ua/N02/text47.htm

Что у нас в бюджете?
Татьяна Жакова, «Вечерняя Одесса»
На заседании коллегии облгосадминистрации, которое прошло 8 января, рассматривался лишь один вопрос — проект областного бюджета Одесской области на 2008 год.

По словам основного докладчика, временно исполняющей обязанности начальника главного финансового управления облгосадминистрации Марины Васюры, прогнозные расчеты доходной части областного бюджета на нынешний год без учета межбюджетных трансфертов определены в сумме более 660 миллионов гривен. Если же учесть предусмотренные государственные субвенции и дотации, то общий объем доходов областного бюджета составит почти 2 миллиарда гривен.
В этом году в бюджет области поступит из государственной казны 1 млрд. 52 млн. 500 тыс. грн. в качестве субвенций, сообщила Марина Васюра. По ее словам, упомянутая цифра на 27 миллионов 200 тысяч гривен превышает полученное областью в 2007 году. Всего в регион поступят субвенции по 25 направлениям. В то же время, как отметила М. Васюра, объем капитализированных субвенций в регион снизится на 104 миллиона 200 тысяч гривен, или в 2 раза, поскольку государство не будет выделять деньги на реконструкцию оперного театра и на реализацию ряда инвестиционных проектов. Кроме того, в область не поступят государственные средства на сохранение исторической застройки населенных пунктов, на благоустройство учреждений, предоставляющих социальные услуги, на предотвращение разрушения дамбы Хаджибейского лимана, на приобретение расходных материалов, на строительство и ремонт автомобильных дорог и на составление государственного реестра избирателей.
Государство берет на себя полную выплату помощи семьям с детьми, малообеспеченным семьям, инвалидам с детства, детям-инвалидам и предусмотренные законом льготы и жилищные субсидии населению. В полном объеме и своевременно должна выплачиваться заработная плата работникам бюджетных учреждений. В этом вопросе, считает глава облгос"администрации Николай Сердюк, никаких спекуляций быть не должно. И вообще, он полагает, что областной бюджет 2008 года является социально направленным, он оптимальный и реальный для выполнения.
По сравнению с прошлым годом доходы областного бюджета на 2008 год увеличены почти на треть. В основном, такой рост обусловлен значительным увеличением расходов на заработную плату. Как известно, с 1 января нынешнего года размер минимальной заработной платы повышается до 515 гривен, с 1 апреля — до 525 грн., с 1 октября — до 545 грн., и с 1 декабря — до 605 грн. Возрастет не только налог с физических лиц, но и плата за землю, сборы за специальное использование природных ресурсов, плата за лицензии на торговлю алкоголем и табаком и другие основные виды бюджетообразующих поступлений.
Глава облгосадминистрации удовлетворен тем, что многие проблемы региона, которые в первоочередном порядке необходимо решать, учтены в проекте главного финансового документа. Значительные средства будут выделены на газо-, водоснабжение области, ремонт дорог. В бюджете заложено 100 миллионов гривен на строительство судового хода Дунай — Черное море, 14 миллионов — на берегоукрепительные работы на острове Змеиный. А вот на строительство железнодорожной ветки Измаил — Рени, дороги Одесса — Рени государственным бюджетом средства не предусмотрены. Хотя эти объекты крайне важны для развития Придунавья, поэтому деньги на их реализацию все же придется изыскивать.
Впрочем, обсуждаемый документ — пока лишь проект, заметил председатель облсовета Николай Скорик. Он тщательно обсуждался депутатами на заседаниях постоянных комиссий, поэтому надеется, что на предстоящей сессии облсовета 14 января его поддержит большинство депутатов.
С информацией о возвращении населению вкладов бывшего Сбербанка СССР выступил начальник регионального управления «Ощадбанка» Александр Дацюк. Кампания по возврату людям обесцененных вкладов, заметил начальник банка, потребует значительных усилий и поддержки со стороны руководителей местной власти. (Подробнее об этом — в сегодняшней публикации под рубрикой «Тема дня»).
http://vo.od.ua/article/7569

Юрій Костенко: "УНП влаштує демократичній коаліції екзамен на патріотизм"
Наталя Максименко, «Нова доба», 10.01.2008, Черкаська обл.
Якось після виборів 2006 року лідер Української народної партії Юрій Костенко сказав, що без націонал–демократів парламент довго не протримається. Як у воду дивився. Через рік очолювана ним УНП повернулася в стіни Верховної Ради. Минуло не так багато часу після виборів, і вже очевидно, що ця права партія займатиме особливу позицію – не лише в демократичній коаліції, а й у блоці "Наша Україна – Народна самооборона" вона є найбільш націоналістичною політичною силою.

І фактично, єдиною, хто готовий відстоювати національний інтерес в україно-російських стосунках. Ще одна особливість — УНПісти, щодо яких не було жодного корущійного скандалу (дивина в українській політиці), здається, єдині, хто відверто говорить про присутність олігархів у лавах навіть демократичних блоків. А отже, про те, що "шкурні" інтереси цих нардепів нерідко суперечать інтересам національним.
Що робитиме УНП в парламенті, повернувшись туди після короткої перерви? Які законопроекти готують її фахівці? Чи схилиться завдяки їй політика коаліції "праворуч" — про це розповідає народний депутат України усіх скликань, окрім розпущеного, Юрій КОСТЕНКО.
– Багато розмов було навколо складу нового Кабінету Міністрів. Ви не були помічені в тому, що "розштовхували ліктями" коле гу боротьбі за крісло чи погрожували б щось там не підписати...
– Ви ж зі мною погодитеся, що для виборців, які голосували за наші блоки, важливо не те, в яке крісло сяде Костенко чи Луценко, а яку програму ця коаліція та її уряд реалізовуватиме для українців? Бо під час виборів і НУ–НС, і БЮТ давали багато обіцянок. Дехто навіть коралі та вишиванки одягав. Тому я і мої колеги в УНП зосередилися на тому, аби внести в Програму першочергових дій, яку ми будемо разом виконувати, пріоритет українських національних інтересів – економічних, геополітичних та культурно-історичних. Я б не хотів думати, що наші колеги по коаліції лише спекулювали на почуттях правого електорату.
– Чи обіцяла вам   Тимошенко як прем'єр дотримуватися таких пріоритетів?
– Перед голосуванням я поставив їй три запитання: чи подасть вона одразу після обрання від імені уряду заявку на вступ України до НАТО; чи готова її фракція голосувати за визнання воїнів УПА борцями за незалежність України;   чи   підтримає   визнання   втрачених   заощаджень   українців,   що зберігалися в Ощадбанку СРСР, державним боргом Росії перед Україною? Не можу сказати, що я одразу почув категорично ствердну відповідь, але після прохання відповісти однозначно прозвучало "так".
– Які саме законопроекти ви внесете найперше?
– Я вже вніс. Це законопроект про гастрольний збір, яким пропоную з іноземних гастролерів брати не 3 відсотки податку з прибутків, як і з наших виконавців, а 20 відсотків. У нас полюбляють говорити про захист національного виробника, але як до діла... Голосування покаже, кого насправді захищають народні депутати України.
Я не прихильник будувати "повітряні замки", як це роблять новачки в політиці. Ми готові запропонувати "точкові удари", які розставлять крапки над "і" в питанні: що це за держава й на кого вона працює?
УНП чимало повоювала за те, щоб законодавчо встановити кримінальну відповідальність за публічне заперечення голодомору 1932–33 років як акту геноциду українського народу. Я радий, що нарешті Президент від свого імені вніс цей законопроект. Така ж ситуація і з законопроектом про ліквідацію на території України символів та назв тоталітарної епохи, на якому наполягала УНП. Українська народна партія уже 7 років вимагає визнати воїнів ОУН–УПА борцями за незалежність України та надати їм статус учасників війни – торік Президент підписав відповідний Указ, а ми ще раз внесемо законопроект. Серед пріоритетів – забезпечити реальне, а не удаване функціонування української мови як єдиної державної – через переведення всіх ВНЗ, шкіл та дошкільних закладів на українську мову навчання, обов'язкове дублювання всіх фільмів державною мовою та складання іспиту з української мови для претендентів на посаду в органах влади.
– Чи вважаєте ви,   що українцям можливо повернути втрачені заощадження ?
– Так. Для цього треба прийняти запропонований нами закон "Про визнання втрачених заощаджень українських громадян,   що зберігалися в Ощадбанку СРСР, державним боргом Росії перед Україною". Бо саме до Росії в 1991 році було переведено ці кошти. Розраховувати лише на Державний бюджет України – просто несерйозно. Він становить близько 40 мільярдів доларів на рік, а повертати треба 132 мільярди доларів!
– Якось ви пропонували встановити пам'ятник Мазепі в Петербурзі – як українську відповідь монументу Катерині II в Одесі. Це був жарт?
– Тільки так можна показати, наскільки абсурдні обидві ідеї. Це – конфлікт символів різних держав, інтереси яких не завжди збігалися протягом їхньої історії. Кожна держава має своїх героїв. Настільки ж абсурдним є збереження в Україні, де від голодомору вимерло понад 10 мільйонів, пам'ятників Леніну. І поки ми не визначимося із символами, з героями, доти не дамо однозначної відповіді, в якій державі живемо: в УРСР, Малоросії – чи все-таки в Україні. Я працюватиму, аби Україна повернула своїх національних героїв. Щодо пам'ятника, бачте, в Росії таке на думку нікому не спаде, а в Україні – спало ж.
– "Кадри вирішують усе"?
– Я б сказав, їхній менталітет. Щоб проводити українську державну політику, а не радянську, потрібна люстрація. По-перше, від влади слід категорично усунути колишніх комуністичних функціонерів; по-друге, необхідна люстрація й за корупційною ознакою – особу, звинувачену судом в корупції, слід по життєво позбавити права обіймати державні посади. Ми готові ще раз внести законопроект "Про люстрацію".
– Ваш прогноз: як швидко можна ухвалити ці закони?
– Настільки швидко, наскільки захочуть наші колеги по коаліції. Ці законопроекти не вимагають додаткових видатків з бюджету. Це лише свідчення політичної позиції більшості. Саме через те, що це політика, їх не ухвалив жоден з попередніх складів парламенту, де більшість контролювали проросійські або прокомуністичні сили. Ці питання за 17 років не просто назріли, а перезріли. Тому їх треба голосувати одразу, не відкладаючи "на потім".
– Ви припускаєте, що колеги по коаліції можуть їх знов відкласти?
– Бажання розглядати ці законопроекти та результати голосування – це екзамен для демократичної більшості на патріотизм та намір вести реальну проукраїнську політику.

«Регионы» подтянули дисциплину. Что дальше?
Кирилл Сазонов, «Донбасс», Донецкая обл.
Переход Раисы Богатыревой на работу в СНБО создал для Партии регионов неприятный прецедент. На собственном опыте в этом убедился депутат Верховной Рады от фракции Партии регионов Юрий Мирошниченко, которого не так давно активно "сватали" в Национальный конституционный совет. Видимо, после горячей внутрипартийной дискуссии, депутат заявил, что на это он пойти не может.

         Переход Раисы Богатыревой на работу в СНБО создал для Партии регионов неприятный прецедент. "Теперь кто угодно может запросто бегать по разным организациям и сотрудничать с властью?" - задавали наверняка себе вопрос многие партийцы. Как выяснилось, не многие. И что положено Юпитеру, остальным запрещено. На собственном опыте в этом убедился депутат Верховной Рады от фракции Партии регионов Юрий Мирошниченко, которого не так давно активно "сватали" в Нацио-нальный конституционный совет. Видимо, после горячей внутрипартийной дискуссии, депутат заявил, что на это он пойти не может.
         "Ни в коем случае не буду принимать участия в работе конституционного совета, кроме как в статусе специального делегата, по соответствующему поручению ПР", - говорит теперь Мирошниченко. И заявляет, что некоторые средства массовой информации обнародовали недостоверные сведения о мотивах, по которым Мирошниченко допускает возможность работы в совете. В связи с этим депутат подчеркивает, что необходимость внесения изменений в Конституцию - один из основных программных принципов Партии регионов. "В то же время любое сотрудничество с другими политическими силами в рамках конституционного процесса возможно исключительно на принципах оппозиционности Партии регионов, официально объявленной руководством", - отмечает депутат. Вот это совсем другой разговор.
         Так что ПР подтянула партийную дисциплину до уровня, необходимого активной оппозиции. Депутаты готовы идти за лидером, не допуская несанкционированного сотрудничества. Проблема только в направлении. Как-то пропал лидер из информпространства. Не слышно Виктора Януковича, а это приводит к растерянности в рядах. С другой стороны, может он был занят? Как раз "подтягивал" дисциплину? Тогда скоро мы все увидим.
http://www.donbass.dn.ua/showtext.php?mat=5856&rubr=1

Партійні «кишенькові» — у прольоті
Інна Пукіш-Юнко, «Високий замок», Львівська обл.
Що б ви відповіли, якби вас спитали, скільки грошей готові викласти на фінансування політичних партій? У прихильників державного фінансування партій – свої аргументи. Для простих українців з їхніми скромними зарплатами і пенсіями мільйонні суми – кусючі. Свої коментарі надали відомі політики: Ігор Гринів - народний депутат (БЮТ), Андрій Єрмолаєв - політолог, Тамара Прошкуратова, у ВР ІV скликання представляла фракцію СДПУ(О).

Хтось покрутив би пальцем біля скроні: «Таку армію чиновників годуємо, то ще й партії за народні гроші утримувати?!». Хтось схопився б за голову, згадуючи, скільки ж в Україні тих партій і партійок (на цифрі 141 «партрозмноження» навряд чи зупиниться) і на скільки бюджетних грошей вони б «потягнули». У прихильників державного фінансування партій – свої аргументи. Кажуть: у багатьох розвинутих країнах – це норма, яка діє вже десятки років. Хто правий, а хто ні, можна сперечатися. А ось перевірити, чи виправдає себе звична для Заходу практика державного фінансування партій в українських реаліях, знову не вдасться. Закон про бюджетну «стипендію» для партій ухвалили ще у Верховній Раді IV скликання, але він так і пролежав без діла. Цьогорічним «бюджетним» законом взагалі виключили законодавчі статті про державне фінансування статутної діяльності політичних партій і компенсацію з бюджету витрат на передвиборчу агітацію переможцям парламентських виборів.
За народну «гуманітарку» голосували навіть комуністи
2003 року прихильники ідеї державного фінансування партій виграли словесну битву за ухвалення відповідного закону. За законопроект «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій» авторства тоді ще «нашоукраїнця» Ігоря Гриніва (нині він депутат від БЮТ) проголосували 276 нардепів з семи фракцій: підтримали «Наша Україна», БЮТ, соціалісти, «аграрії», НДП, «промисловці-трудовики» і комуністи.
Ті, хто лобіював ухвалення закону, запаслися цілою обоймою аргументів на його користь. Аргумент перший: щоб партії могли виконувати важливу роль у суспільстві, держава повинна створювати їм сприятливі умови, у тому числі і фінансові. Аргумент другий: посилення ролі партій на політичній арені зробить їх привабливими для «грошових мішків», які пропонуватимуть спонсорство в обмін на можливість лобіювати власні бізнесові інтереси. А державне фінансування дозволить забезпечити партіям незалежність від такого грошового донорства.
Прихильники бюджетного фінансування партій переконували також, що їхня ідея – шанс врятувати Україну від ще однієї хронічної болячки: безрозмірної до абсурду багатопартійності. “Сумніваюся, що хтось даватиме гроші партіям, які не матимуть підтримки населення, не матимуть державного фінансування, а отже, і перспективи, - заявляв тоді Ігор Гринів в інтерв’ю «ВЗ». - Такі партії ставитимуть питання або про об’єднання з іншими, або про припинення своєї діяльності”.
Стипендії для «трієчників»
За законом, партії є неприбутковими організаціями і мають лише два законні джерела фінансування – членські внески та добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб (та й то з багатьма обмеженнями). Це якщо не враховувати так звані бюджетні «стипендії» (так звані, бо залишилися на папері), які передбачалися не для всіх. «Політична партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо на останніх чергових виборах народних депутатів виборчий список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів», - дописали у Законі «Про політичні партії». У список «стипендіатів» потрапляли і партії-учасниці блоків, які подолали тривідсотковий прохідний бар’єр.
Виділені у бюджеті «партійні» кошти мали розподіляти пропорційно: хто набрав більше народних голосів, тому й народних грошей більше. Відповідальним за щоквартальне поповнення партрахунків - гроші мали надходити авансом, на початку кварталу - призначили Міністерство юстиції. І так доти, доки не запрацює парламент наступного скликання (пройшла партія знову – знову «стипендія» упродовж всієї парламентської каденції). Роль контролерів за використанням бюджетних грошей для партій закріпили за Рахунковою палатою та Головним контрольно-ревізійним управлінням.
Гроші на статутну діяльність – окремо, на виборчі витрати – окремо. У законі про вибори передбачили ще один приз для переможців виборчих перегонів: набрав три і більше відсотків голосів – держава компенсує витрати на передвиборчу агітацію. Але у сумі не більше ста тисяч розмірів мінімальних заробітних плат для кожної партії (блоку), яка подолала прохідний бар’єр.
Ціна питання
Норма про фінансування статутної діяльності партій мала запрацювати з 1 січня 2007 року. Але не запрацювала. У торішньому законі про бюджет її дію зупинили на рік, і «партійні» кошти у державний гаманець не заклали. У цьогорічному бюджеті фінансування партій теж «зарубали». Як і компенсацію витрат на виборчу агітацію. Так що у Центрвиборчкомі марно підбивали бухгалтерію, вивчаючи звіти блоків і партій про агітвитрати у торішній виборчій кампанії (за підрахунками ЦВК, з держбюджету-2008 переможцям виборів мали б виплатити 186 мільйонів гривень).
У не менш кругленьку суму обійшлися б і державні «стипендії» для представлених у парламенті партій. Формулу розрахунку виписали у законі про партії: 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помножена на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України. За підрахунками «ВЗ», минулоріч блокам і партіям, які пройшли до Верховної Ради на виборах-2006, мали виплатити з бюджету 130 з «хвостиком» мільйонів гривень. Майже 54 мільйони – Партії регіонів, 37 мільйонів – БЮТ, 23 – «Нашій Україні», 9,5 – СПУ, і шість мільйонів Компартії. Для переможців торішніх виборчих перегонів сума річного фінансування зросла б (збільшився розмір мінімальної зарплати) до 148 мільйонів гривень. А парламентська каденція – це не рік, а п’ять років.
Для простих українців з їхніми скромними зарплатами і пенсіями мільйонні суми – кусючі. Тому більшість (як показали результати соцдосліджень, понад 60 відсотків) і не сприйняла ідею про бюджетні «стипендії» для партій. Може б, і не так шкода було віддати кілька кровних гривень з податків на житіє партійне, якби партії могли похвалитися більшою довірою до себе у суспільстві. Наразі ж досягнення маловтішні. Лише чотири відсотки українців повністю довіряють політичним партіям. Тих, хто зовсім не довіряє, - 31 відсоток (за результатами соцопитування, проведеного Центром ім. Разумкова у грудні 2007 року).
Коментарі для «ВЗ»
Ігор ГРИНІВ, народний депутат (БЮТ)
Хоча бюджет ставлять понад законодавчою нормою про державне фінансування партій, переконаний, що таке фінансування необхідне. Коли кажуть про те, що в реаліях української політики ця практика може не виправдати себе, - це надумано. Тут напрошується паралель з армією: якщо держава не фінансуватиме власну армію, то рано чи пізно вона фінансуватиме чужу.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, політолог
Якщо ми говоримо про утвердження парламентаризму і нормальний розвиток партій, то бюджетна підтримка потрібна. Можливо, ще не настав той час, і парламентарії вважають, що є інші, значно важливіші речі. Але рано чи пізно до цього питання треба повертатися. Бо навіть відносно невеликий рівень бюджетного фінансування парламентських партій дозволяє мінімізувати вплив на їхню діяльність приватних інвесторів. Інший «плюс» - державне фінансування дозволяє забезпечити більшу прозорість у діяльності партійних структур.
Тамара ПРОШКУРАТОВА, у ВР ІV скликання представляла фракцію СДПУ(О), яка не підтримала законопроект про держфінансування партій
Залежно, про фінансування яких партій йдеться. Якщо парламентських, то я категорично проти. Партійне фінансування має бути перш за все за рахунок тих людей, які є членами партії. У партій, які представлені у владі, з фінансуванням немає проблем: їх є кому підтримувати. Багато ж позапарламентських партій, нормальних, нештучних і «недиванних», не можуть профінансувати себе, їм важко пробитися. Тому краще було б за ті гроші, які передбачалися для парламентських партій, дати можливість заявити про себе іншим політичним силам. Щоб у народу був ширший вибір.
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=61923

Народные депутаты обещают сделать украинцев трезвенниками
Юлия Суконкина, «Крымское время»
Нардепы-бютовцы, похоже, всерьез обеспокоились пивным алкоголизмом украинцев и в конце прошлого года зарегистрировали законопроект, запрещающий распивать пиво в общественных местах. Что касается жителей Симферополя, то, как оказалось, у нас больше сторонников, чем противников введения такого запрета.

«Посмотрите, что сейчас происходит. Выросло предложение на пивном рынке, упала цена, повысился спрос. Люди стали пить все и везде: на улицах, в барах, в метро, дома и в транспорте. Даже девушки, попивающие пиво на ходу, стали распространенным явлением. Мы хотим защитить молодежь и ее будущее» — так объясняют свою законодательную инициативу представители БЮТ.
Обещает увеличить количество украинцев-трезвенников и принятый в канун Нового года бюджет-2008, который преподнес «подарок» всем любителям алкогольной продукции. По сообщению «Деловой недели», главный финансовый документ страны предусматривает повышение ставок государственного акцизного сбора на этиловый спирт и алкогольные напитки на 13,2%. К этой сумме надо добавить еще и расходы на энергоносители. И, как результат, по прогнозам производителей, в 2008 году водка может подорожать на 10—15 гривен от ее нынешней цены.
Ну и наконец, приготовил Новый год сюрприз и любителям шампанского «Новый Свет», которое, по сообщению агентства «Контекст-медиа», из-за повышения стоимости виноматериалов в ближайшем будущем подорожает на 15—20%.
Однако вернемся от аристократического шампанского к простонародному пиву. Обещание нардепов запретить распивать этот напиток в общественных местах уже вовсю обсуждается населением в интернет-пространстве. Причем у этого нововведения хватает как сторонников, так и противников. Первые в пользу законопроекта выдвигают такие аргументы: «Нормальные люди пьют пиво в пивных, а не на улице, в метро и парках, оставляя после себя кучу разбросанных бутылок». Вторые же считают новый законопроект «обычным махровым жлобством на государственном уровне» и признаком отсутствия в стране демократии.
Что касается жителей Симферополя, то, как оказалось, у нас больше сторонников, чем противников введения запрета на распитие пива в общественных местах.
Что ж, возможно, предложение нардепов запретить распивать слабоалкогольные напитки в общественных местах не так уж и плохо. К слову, подобный закон действует во многих европейских странах. Вот только ненароком вспоминаешь об аналогичном законе о запрете курения в общественных местах, вступившем в силу на Украине в прошлом году, и о том, что из этого получилось. А получилось следующее: все как курили, так и курят кто где хочет, а стражи порядка не обращают на это вопиющее нарушение действующего законодательства никакого внимания.
http://time4news.org/index.php?option=com_content&task=view&id=2077&Itemid=31

БЮТовцы решили завоевать симпатии двоечников
Наталья Киселёва, «Крымское время»
Принятие такого закона, по мнению авторов, создаст непосредственный механизм защиты прав студентов, курсантов и аспирантов, а также послужит формированию у молодежи способностей «к участию в демократических механизмах решения общественных дел» и их развитию «как членов гражданского общества».

Нардепы от фракции БЮТ Николай Томенко и Евгений Суслов зарегистрировали в парламенте законопроект № 1280 «О внесении изменений в Закон Украины «О высшем образовании».
А для того чтобы все студенты, курсанты и аспиранты прошли путь эволюции от просто членов общества до «членов гражданского общества», бютовцы предлагают ввести следующую норму формирования вузовских и факультетских ученых советов: не менее 15% от общей численности их состава должны составлять представители студенчества. По такому же принципу господа Томенко и Суслов предлагают формировать высший коллегиальный орган общественного самоуправления в вузах. До сих пор, по Закону «О высшем образовании» (ст. 37), таким органом в вузах было общее собрание (конференция) трудового коллектива. Бютовцы предлагают трудовой коллектив ликвидировать, точнее, ликвидировать это понятие, и ввести вместо него «академічну громаду», собрание которой планируется сделать высшим органом самоуправления. И, как все уже наверняка догадались, среди делегатов подобного собрания студенты с аспирантами должны составлять не менее 15%.
Но главную «замануху» для вузовской молодежи Томенко с Сусловым заложили не в нормах формирования ученых советов, а в возможности самим студентам устанавливать, «кого казнить, а кого миловать». Так, авторы предлагаемого законопроекта наделяют органы студенческого самоуправления правом решать, кого отчислять из вузов, а кого оставлять в стенах альма-матер, потому что решение об отчислении может приниматься только с их согласия. На практике это может выглядеть следующим образом. Злостные прогульщики, не отличающиеся умом и сообразительностью, получают на сессии двойки по всем или нескольким предметам и вполне заслуженно должны покинуть стены учебного заведения. Но здесь на их сторону становится тот самый ОРГАН студенческого самоуправления (далее для краткости и экономии газетной площади мы будем называть его просто органом), состоящий сплошь из «членов гражданского общества», которые выступают против отчисления нерадивых студентов из высшего учебного заведения. И что потом? А потом, надо понимать, преподаватели должны будут выставить в зачетки вместо заслуженных «неудов» либо «хорошо» и «отлично», либо, на худой конец, «удовлетворительно». Таким образом они удовлетворят и ОРГАН, и, наверное, авторов предлагаемого законопроекта, которые из самых чистых побуждений хотят развить из студентов «членов гражданского общества».
Но наиболее полному удовлетворению потребностей ОРГАНА будет служить, конечно, финансирование, на которое Томенко с Сусловым предлагают отчислять в обязательном порядке «не менее 1% из бюджета соответствующего высшего учебного заведения».
Кстати, в этом вопросе щедрость Николая Томенко увеличивается с каждым разом ровно вдвое. Дело в том, что аналогичный законопроект он предлагал еще в феврале 2007 года, будучи депутатом Верховной Рады Украины пятого созыва. И его предыдущий законопроект под номером 3178 от 15.02.2007 г. был как две капли воды похож на свежезарегистрированный под номером 1280 от 25.12.2007 г., только финансирование ОРГАНА в февральском варианте предполагалось на уровне 0,5% от вузовского бюджета, а теперь, как видите, увеличилось вдвое. Можно предположить, что если законопроект провалится и на этот раз, то в следующем документе Томенко объем финансирования ОРГАНА еще раз удвоится. Если повторять процедуру подачи такого документа ежегодно и все время удваивать процент, то через два года, ко времени президентских выборов, бютовцы могут завоевывать симпатии студентов, обещая финансирование органа студенческого самоуправления на уровне 4%, а через пять лет, ко времени очередных парламентских выборов, эти обещания смогут вырасти и до 32% от вузовского бюджета.
Вот такой щедрый популизм от страдающего этим недугом БЮТа мы получаем. Хотя самоуправление, конечно, вещь хорошая, и студенческое в том числе. Но как оно соотносится с оранжево-«демократическим» самоуправством и диктатом, когда из Киева приказывают вузам, на каком языке им преподавать?!
http://time4news.org/index.php?option=com_content&task=view&id=2076&Itemid=31

Рік закінчився, рік розпочався
Валерій Шептуха, "Донеччина", 11.01.2008
Досить непростим видався минулий рік для нас. Суспільство постійно збурювали то позачергові парламентські вибори, то нова "прем'єріада" з усіма її перипетіями, то інші аж занадто заполітизовані події. Та, незважаючи на все це, економіка країни навіть за таких умов працювала. Про це повідомив журналістам на прес - конференції голова Донецької облдержадміністрації Володимир Логвиненко.

Тарифи дорожчають
— Ми зараз виходимо на такий рівень, — зазначив Володимир Іванович, — коли суб'єкти господарювання все менше залежатимуть від політики.
У нашій області, за його словами, теж основні плани соціально – економічного розвитку виконано. Однак проблемними, як і раніше, залишаються вугільна галузь та житлово-комунальне господарство. Перший керівник області пояснив, що нам аж ніяк не уникнути зростання тарифів на комунальні послуги через подорожчанням газу та електроенергії. Вже в першому кварталі слід очікувати й зростання тарифів на питну воду, бо тарифи у цій сфері поки що не збалансовані. Але при цьому ми не повинні будемо компенсувати постачальникам втрати води.
По всьому видно, що нам доведеться змиритися й з подорожчанням хліба. Власне, цей процес вже розпочався, хоча влада області й стримує рівень рентабельності хлібопекарних підприємств до 10 % та торгівельні надбавки до 15 %. Але ж ціни на зерно зросли з 900 грн. до 300 доларів за тонну. До цього ж прилучилася інфляція, яка перевищила 15 %.
От такі не дуже веселі перспективи очікують на нас у цьому році.
Готуємося до Євро – 12
А розпочалася розмова з губернатором із запитання про підготовку Донецька та області до фінальних ігор Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Володимир Іванович відзначив, що певний досвід у цій справі дала підготовка до молодіжного Євро-2009. А загалом, на його думку, підготовка до такої важливої події у країні поки що ведеться безсистемно, необхідно вже зараз організаційно вибудувати цей процес. І висловив сподівання, що Євген Червоненко, який нещодавно очолив цю роботу в масштабах країни, зможе це зробити.
Важливо вже зараз розуміти джерела фінансування, розумне спрямування тих коштів, які надходитимуть в область для реалізації тих проектів, які сприятимуть нормальному проведенню Чемпіонату.
Серед проблем, що постають у цьому плані, В.Логвиненко назвав передусім рівень спеціалістів різного профілю. Треба вже сьогодні розпочинати підготовку людей, котрі працюватимуть під час підготовки до Чемпіонату та його проведення. Починаючи від правоохоронних органів до тих, хто організовуватиме культурне дозвілля футбольних болільників. Адже сам футбол займе лише 64 години. Додайте сюди ще з двісті годин сну, а решта — понад триста годин ми повинні чимось зайняти гостей. Треба їм дати можливість познайомитися з нашим краєм, з нашими багатими традиціями, з нашим культурним надбанням.
Вже цього, 2008 року планується здати в дію новий стадіон у Донецьку, отже він зможе прийняти учасників Євро – 2009.
В найближчі два роки передбачається завершити будівництво основних доріг у напрямку Харкова та Києва, що дасть можливість з'єднати сучасними шляхами Схід із Заходом. Щодо внутріобласних доріг, то вони відновлені й перебувають у задовільному стані. Проблеми залишаються у самих містах і, особливо, внутріквартальні під'їзди. Адже вони повинні відновлюватися за рахунок місцевих бюджетів, але далеко не всі міста і райони мають виділяти кошти на це.
Важливим напрямком залишається будівництво об'їзної дороги навколо Донецька.

Черкащина реалізує програму Президента України „10 кроків назустріч людям”
«Нова доба», 10.01.2008, Черкаська обл.
Під час виборів на посаду Президента України програма Віктора Ющенка „10 кроків назустріч людям” одержала широку підтримку й послідовно втілюється в життя. Що в цьому напрямку зроблено в Черкаській області, сьогодні перша інформація на сторінках „Нової Доби”.

1. Створення робочих місць з гідною зарплатою
Протягом 2005-2007 років в області створено 94,2 тис нових робочих місць, що у 2,5 раза більше проти 2002 – 2004 років. Середньомісячна заробітна плата зросла на 65,6 % і становила за січень – листопад 2007 року 1063 грн, що у 2.3 раза більше проти 2004 року (у листопаді 2007 року – 1200 грн).
Обсяг реалізованої промислової продукції у 2007 р. становив – 11,5 млрд грн (за оперативними даними), що майже у 2 рази більше порівняно з 2004 роком. Упродовж 2005-2007 років область майже повністю забезпечується основними видами продовольчих товарів місцевого виробництва. У загальному обсязі роздрібного товарообігу ця продукція в 2007 році займає на внутрішньому ринку до 75 % проти 50 % у 2004 році. За 2005-2007 роки у харчову промисловість вкладено понад 1 млрд грн внутрішніх та іноземних інвестицій, що майже в 1,7 раза більше порівняно з 2002-2004 роками.
Запроваджено спрощену процедуру реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності за схемою “єдиного вікна” в усіх районах і містах області. Утворено центри з видачі дозвільних документів за принципом організаційної єдності. Протягом 2006-2007 років видано 2 тис дозволів. За 2005-2007 роки переглянуто 301 регуляторний акт, кількість суб’єктів малого підприємництва зросла до 61,9 тис одиниць, або на 26,2 % (у 2002-2004 – на 22,2%).
З місцевих бюджетів у 2005-2007 роках пільгові кредити отримали 94 суб’єкти підприємницької діяльності на суму 1,7 млн грн у т. ч. з обласного – 1 млн грн (у 2002-2004 рр. – 1,4 млн грн, з обласного – 0,8 млн грн). Регіональним фондом підтримки підприємництва профінансовано 58 суб’єктів малого бізнесу на суму 1,4 млн грн. Протягом 2007 року часткове відшкодування відсоткових ставок за кредитами отримали 25 суб’єктів на загальну суму 871,6 тис грн.
Загальний обсяг інвестицій в основний капітал за 2005-2007 рр. становить 9414,2 тис грн, що у фактичних цінах в 3,2 раза більше, ніж у 2002-2004 рр. (2894,6 тис грн – без урахування 1062,3 тис грн на будівництво автобану Київ-Одеса.), у тому числі: у промисловості за 2005-2007 рр - 3356 тис грн, що в 2,8 раза більше, ніж за 2002-2004 рр. (1190,8 тис грн); у сільському господарстві за 2005-2007 рр. – 2683 тис грн, (у 8,8 раза більше (у фактичних цінах), ніж за 2002-2004 рр. (390,7 тис грн).

«Запорожсталь» едва не остановилась
«Миг», г. Запорожье
Крайне серьезные проблемы возникли с наступлением Нового года в работе ОАО «Запорожсталь» – одного из градообразующих предприятий Запорожья. В первых числах января прекратились поставки железорудного сырья с Ингулецкого ГОКа, кокса от «Запорожкокса» и извести от поставщиков из Керчи.

В течение 2007 года ОАО «Ингулецкий горнообогатительный комбинат» [ИнГОК], г.Кривой Рог – один из основных поставщиков железорудного сырья на «Запорожсталь» – хронически не выполнял объемы поставок: за 11 месяцев при запланированных 3,7 млн тонн фактически было отгружено 3,5 млн тонн. К дефициту в 200 тысяч тонн добавилось 70 тысяч тонн недопоставленных ИнГОКом на «Запорожсталь» в декабре.
А 1 и 2 января поставки сырья вообще прекратились. Из-за этого комбинат «Запорожсталь» был вынужден сократить производство чугуна в два раза. Дело начало принимать совсем скверный оборот после того, как ОАО «Запорожкокс» в начале января прекратило поставки кокса на «Запорожсталь». Кроме этого, комбинат перестал получать известь от своих поставщиков из Керчи.
Стоит отметить, что и Ингулецкий ГОК, и «Запорожкокс» контролируются структурой под названием «Метинвест», которая осуществляет стратегическое управление горнометаллургическим бизнесом ЗАО СКМ [«Систем Капитал Менеджмент»], 90 процентов акций которой принадлежат народному депутату Украины Ринату Ахметову.
Руководство «Запорожстали» ударило в набат и направило срочные телеграммы Президенту Украины Виктору Ющенко и Премьер-министру Юлии Тимошенко. По информации «МИГа», состоялся, по крайней мере, один телефонный разговор Премьера Тимошенко и председателя правления генерального директора ОАО «Запорожсталь» Виталия Сацкого.
Как стало известно «МИГу», в Министерстве промышленной политики состоялось совещание, на котором перед партнерами ОАО «Запорожсталь» замаячила перспектива повышения вывозной пошлины на железорудное сырье, увеличение железнодорожных тарифов на его вывоз, проверки обоснованности цен, по которым сырье отгружалось за рубеж в прошлом году.
Своеобразным итогом всех этих новогодних перипетий стало подписание ООО «Метинвест Холдинг», управляющей компании группы «Метинвест», с ОАО «Запорожсталь» контракта на поставку до 2011 года 11-ти миллионов тонн железорудного концентрата и двух миллионов тонн флюсо-доломитной продукции.
“Первая отгрузка продукции в рамках данного контракта уже осуществлена”, – приводит сайт «Укррудпром» слова пресс-службы группы «Метинвест».
После этих новогодних инцидентов еще более понятной становится ситуация, возникшая в Запорожском областном совете, по поводу Куксунгурского месторождения железных руд. Напомним, что на его освоение претендуют металлургические гиганты «Запорожсталь» с мариупольским комбинатом им. Ильича, а также малоизвестная структура «Ремпостач», которую слухи связывают все с тем же г-м Ахметовым.
В минувшем году облсовет так и не смог решить, кому отдать право на строительство горнообогатительного комбината в приморских степях. А новый год начался вот с таких неприятностей для «Запорожстали». Не является ли это намеком на большую сговорчивость? Так что все только начинается.
Со стороны Запорожской облгосадминистрации участие в решении проблемы принимал и первый заместитель председателя ОГА Александр Бережной: “Будь-які негаразди, які можуть статися із будь-яким підприємством Запоріжжя, обов’язково так чи інакше позначаються на соціальній ситуації в місті та області. А те, що відбувалось у ці новорічні свята з комбінатом «Запоріжсталь», найгіршим чином могло відобразитись не лише на запоріжсталівцях, а й на всьому проммайданчику. А це – пів-Запоріжжя. Тому ця справа, яка спочатку виглядала виключно як стосунки між суб’єктами господарювання, вийшла за ці рамки. Оскільки вона торкалась і двадцятип’ятитисячного колективу «Запоріжсталі» та їх сімей, і майже трьохсот тисяч працівників Запорізького проммайданчика.
Облгосадміністрація вже 1 січня втрутилась у ситуацію. Оскільки загроза зупинки комбінату, а саме фізичної зупинки доменних печей, була цілком реальною”.
[Что было бы, например, с жилыми домами, потребляющими тепло от «Запорожстали»? – ред.].
http://www.mig.com.ua/events.php?eventID=21470

Вистраждані вклади
Ярослав Паливода, Олександр Вівчарик, «Нова доба», 15.01.2008 Черкаська обл.
Хороше рішення про повернення заощаджень втілюється в життя, як це часто у нас буває, в абсолютно ганебному вигляді.

Микола Танцюра уже декілька днів сидить у безнадії в приміщенні центральної філії Смілянського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України». Він мріє отримати обіцяну урядом тисячу гривень, але не може навіть подати заяву на перереєстрацію свого вкладу. Бо щоранку тут видають лише 70 омріяних папірців у порядку живої черги.
Пан Микола живе далеко і втовпитися в 70 щасливчиків ніяк не встигає. Адже чергу займають ще з ночі ті, хто живе ближче.
– Мені ці гроші так терміново не потрібні, – говорить пенсіонер. – Та моя донька купила невеличку квартиру в Одесі. Змушена була взяти на її придбання чималенький кредит у банку. Ми з дружиною чим можемо допомагаємо доньці, щоб вона швидше виплатила позичене. Бо треба платити й проценти. Тому навіть ця тисяча була б для нас підмогою.
– Це якийсь жах, – бідкається педагог-пенсіонер Раїса Натальченко, яка за третім разом заяву таки взяла. – Що тут коїться! Адже працівників у філії для цієї справи явно не вистачає. Не завжди вони можуть дати й кваліфіковану пораду. А люди, переважно старенькі, губляться. Не кожен може правильно заповнити ту заяву, більшість недобачає. А як неправильно її заповнив – втратив. І ксерокопію не дозволяють робити.
Натомість працівники банку нарікають на нетерплячість та нестриманість вкладників.
– Уже двічі в дверях вікно висадили, – скаржився начальник відділу безпеки Смілянського відділення „Ощадбанку” Анатолій Кононов, Анатолій Михайлович. – Люди такі агресивні, що інколи страшно і в операційний зал вийти. Хоч би скоріше закінчилася ця епопея. В обласному центрі учора вже не було такого ажіотажу довкола відділень „Ощадбанку”, як у перші кілька днів реєстрації та виплат. Тоді ж лише за два дні в чергах було травмовано двоє осіб.
За словами головного лікаря Черкаської станції „Швидкої допомоги” Людмили Хоменко, минулого четверга внаслідок тисняви біля одного з відділень банку знепритомніла свідомість одна з його працівниць, а в п’ятницю, впавши зі східців іншого, травмувала ногу пенсіонерка.
Упоратися із чергами працівникам черкаських відділень „Ощадбанку” допомогло введення „талончиків” з номерками.
– Кожен із вас отримав номерок, – пояснювала черзі працівниця відділення № 220/1, що на вул. Смілянській у Черкасах. – За його допомогою ви можете порахувати, коли вам варто прийти по гроші. Тож, не варто стояти тут і мерзнути, адже наше відділення за день може надати послуги лише близько 150 особам.
– То я піду додому грітися, полегшено зітхнула пенсіонерка з Черкас Ольга Петрівна, – адже в мене тисячу сімсот якийсь номер, тож прийти мені потрібно буде... днів через десять.
– Я здогадуюся, чому Юля вирішила почати повертати людям заощадження під час депутатських канікул, висловила своє бачення ситуації Ольга Петрівна. – Адже „народні обранці” будь-якої миті можуть скасувати цю її ініціативу. Тому люди й стоять по холоду, не вірять, що виплати не відмінять.
Подібні покоювання висловили і Сміляни.
– А раптом Юлю уб’ють хто тоді виплатить наші заощадження? – гомоніли в черзі.
За інформацією Черкаського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, з 8 по 12 січня цього року до „Реєстрації вкладів заощаджень громадян на Черкащині було внесено 21657 прізвищ. Загалом же у області існує більше 1,7 млн. рахунків колишніх вкладників Ощадбанку СРСР на яких перебувало понад 4 млрд. карбованців. З 12 січня вже почалися виплати компенсаційних коштів.

Всё штопаем да латаем. Всё латаем да штопаем...
Александра Горгуль, «Луганская правда»
В Луганске в период понижения температуры до минус 24 градусов (в течение недели) котельные останавливались 59 раз. Директор ГКП «Теплокоммунэнерго» Виктор Андреев на последнем брифинге в горсовете рассказал о причинах и ознакомил представителей СМИ с проблемами отрасли.

«В Луганской области отопительный сезон планируется начать своевременно, с 15 октября», – заявил восьмого октября прошлого года на брифинге заместитель начальника Главного управления жилищно-коммунального хозяйства облгосадминистрации Николай Щербаков.
С тех пор прошло три месяца. И чуть ли не каждый день средства массовой информации рассказывают народу то об одних порывах, то о других. Тем не менее директор ГКП «Теплокоммунэнерго» Виктор Андреев на последнем брифинге в горсовете заявил: «Отопительный сезон в городе Луганске проходит удовлетворительно. Но если посмотреть центральное телевидение, то можно предположить, что в городе Луганске люди, как медведи, ходят в шубах, и везде здесь холодно, и нет здесь воды, и нет здесь электроэнергии, газа и всего остального, но город живет, а наше предприятие намного активнее стало работать в устранении аварийных ситуаций».
Улучшилось качество «товара»?
На сегодняшний день, по словам Виктора Андреева, нет ни одного неотапливаемого дома. А, кажется, совсем недавно составлялись списки домов – злостных неплательщиков. Сегодня же заявляют, что в Луганске «домов, которые вообще не платят, уже нет».
– На сегодняшний день я имею право отключать потребителей, которые не оплачивают мои услуги, но сейчас я не вправе отключить ни один дом, хотя у нас есть отдельные квартиры, хозяева которых не платят и по сей день, – рассказал Виктор Андреев. – У них долги три, пять, семь тысяч…. И не только отдельные квартиры, но и отдельные подъезды. Я сделал выборку, направил всем предупреждения и отправил всю информацию, которой я владею, городскому прокурору, а так же поставил в известность городского голову, и 30% в течение прошлого месяца отреагировали и какую-то часть задолженности погасили, подписали договор на реструктуризацию долгов и выполняют этот договор. Но те квартиры и те подъезды, которые вообще не отреагировали, и ни копейки не заплатили, будут отключаться, я об этом постоянно говорю, мы не благотворительная организация, и мы не в состоянии бесплатно брать газ, воду, электроэнергию. Другого выхода нет. Будем решать все через суд. И мы вынуждены будем строить более жесткие отношения.
Виктор Григорьевич говорит, что ситуация изменилась кардинально. Так, если раньше только четверть населения добросовестно платила за тепло, то сегодня эта цифра возросла вдвое. Да и сбор платежей составляет 89%. Неплохой результат, не правда ли?
И эти цифры, по словам Виктора Андреева, не случайны. Он считает, что такой прогресс связан в первую очередь с тем, что предприятие «Теплокоммунэнерго» стало предоставлять более качественные услуги, улучшилось качество «товара», подаваемого теплоносителем.
– Котельные работают без сбоев, – заверил Виктор Григорьевич, – те аварийные ситуации на сетях, которые возникают, имеют другой характер. То есть если мы в прошлом отопительном сезоне имели аварии, из-за которых приходилось останавливать подачу тепла в 80 – 100 домов, то в этом году подобных случаев нет, и если где-то возникает аварийная ситуация, то не такая значительная, максимум 15 домов может остаться без тепла, да и то в течение нескольких часов мы в состоянии эту аварийную ситуацию устранить. Сегодня очень много аварий на трубопроводах мелких диаметров, на которые у нас просто не хватило средств, мы их штопали, латали, но тем не менее их надо капитально ремонтировать.
Государственный бюджет принят. И, по словам Виктора Андреева, надеяться не на что. В этом году средств на строительство и на капитальные ремонты, на реконструкцию «нашего» хозяйства будет выделено еще меньше. Так что, штопая и латая, придется пережить еще не одну зиму. И это тревожит.
Но иногда виноваты не только гнилые трубы. В Луганске в период понижения температуры до минус 24 градусов (в течение недели) котельные останавливались 59 раз, основной причиной остановки котельных стало отключение электроэнергии. Естественно, жители Луганска почувствовали дискомфорт, а работники «Теплокоммунэнерго» получили дополнительные проблемы, но аварийные бригады укомплектованы транспортом, оснасткой, поэтому быстро справлялись с задачами, которые возникали. Значит, все-таки есть сбои?
Определенный дискомфорт люди чувствуют еще и из-за ужасного состояния внутридомовых сетей. Поэтому во всех грехах директор предприятия себя виновным не считает.
– Необходимо помнить о состоянии домов, – говорит он. – Радиаторы бывают горячие, а столярка уже не выдерживает никакой критики. Везде сквозит, везде дует. Да и 50 – 60% домов 96-й серии, а это значит, что девятиэтажки панельные, которые просто необходимо утеплять… И только 20 – 30% жильцов таких домов с момента строительства поставили более-менее современные окна, вот в этих квартирах тепло. У нас есть отдельные объекты соцкульбыта, которые часто показывают по телевидению, работники таких объектов говорят, что мы – негодяи, заморозили их. Я лично побывал на одном из таких объектов, в одну комнату захожу +22 градуса, в другую захожу – +12о. Ну как я могу там натопить? Поэтому внутридомовые сети надо приводить в порядок, и это достаточно весомая работа, и она не зависит только от жилищно-эксплуатационных организаций, она еще и зависит от желания тех людей, которые в этих домах живут. Они должны стремиться к тому, чтобы там навели порядок.
Так будет ли повышение тарифов на тепло?
Конечно, у ГКП «Теплокоммунэнерго» проблем всегда было предостаточно. И они не могут исчезнуть раз и навсегда в один день.
Так необходимо осуществить стопроцентную оплату за электроэнергию, а еще вода, газ… Пока идут на уступки, но все когда-нибудь заканчивается, поэтому на «авось пронесет» надеяться не приходится. Так, за электроэнергию рассчитались на 81%, за воду – на 93%, более 50% заплатили за газ.
Но цены растут бешеными темпами. Увеличилась стоимость газа, электроэнергии, вырос налог на воду. Естественно, это не могло не повлиять на экономику предприятия. В результате таких скачков цен предприятие понесло дополнительные убытки в размере 16,7 миллиона за 2007 год.
– Я считаю, что должна быть как-то возмещена тарифная разница, – говорит Виктор Андреев, – я был вынужден подать иск в суд на Кабинет Министров, три заседания суда не увенчались успехом для нас ввиду того, что в законодательстве записано: Кабинет Министров не является хозяйственным органом и не отвечает по долгам. Но тем не менее мы руки не опускаем, обратились в вышестоящую судебную инстанцию. В законе четко и ясно записано: тот, кто принимает изменения в течение бюджетного года, должен возместить убытки. Тарифная разница за последние пять лет огромная – собралось порядка пятидесяти восьми миллионов, а механизма реализации, как воспользоваться этими деньгами, к сожалению, нет. Мы, естественно, сделали все необходимые расчеты и перерасчеты, и данные эти передали в вышестоящие органы, но передали эти данные лишь для того, чтобы знали, какие убытки несет городское коммунальное предприятие, и почему нет возможности рассчитаться за энергоресурсы.
Такое состояние дел заставляет задуматься: а не влечет ли такой перерасчет повышение тарифов на тепло?
Виктор Григорьевич не отрицает, что тариф может измениться, но не для населения. Слишком уж в последнее время население нищее.
– Сегодня нет необходимости говорить об увеличении стоимости тарифов для населения, – заверил Виктор Андреев, – стоимость нашей услуги достаточно высокая, а доходная часть горожан отстает, людям тяжело и так платить, доказательством является количество семей, которые пользуются сегодня субсидиями, только за последние полтора года (по моему предприятию) с трех с половиной тысяч до четырнадцати тысяч увеличилось число семей, пользующихся правом субсидии. А это говорит о том, что доходной части населению не хватает, поэтому я не вправе сегодня говорить о цифрах, потому что они будут только будоражить население.
О том, что еще рано говорить о каких-то изменениях тарифов и конкретных цифрах, говорит и пресс-служба горсовета. Впереди финансовый и технический аудит, экспертиза в отделе цен облгосадминистрации и только после этого рассмотрение в органах местного самоуправления. А это немало воды утечет, так и отопительный сезон закончится. Но вот другого мнения начальник управления экономики Луганского горсовета Светлана Дроботенко. О том, что тарифы на теплоснабжение повысят уже в феврале, по предварительным данным на 10 – 11%, луганчане смогли узнать в этот же день из местных новостей от нее самой. Так кому же верить?
http://www.pravda.lg.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=871

Перевізники заплатять по тисячі
Оксана Колдун, «Рівне вечірнє»
На тисячу гривень оштрафували кожного з перевізників маршрутних таксі Рівне-Оржів, які підвищили ціну за проїзд на 45% без погодження з обласною держадміністрацією.

Якщо раніше ціна за проїзд становила 2,75 грн., то перевізники цього маршруту брали з пасажирів по чотири гривні. Це порушення було встановлене внаслідок перевірок Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
— На маршруті Рівне-Оржів ми виявили восьмеро перевізників, які незаконно підвищили тариф з 10 копійок за кілометр до 15. Минулої п’ятниці відбулося засідання колегії, і на кожного з порушників було накладено штраф по тисячі гривень, — повідомив голова Рівненського відділення АМКУ В’ячеслав Біліба. — Ми також провели перевірки за маршрутами Рівне-Корнин, Рівне-Зарічне, Рівне-Кузнецовськ, Рівне-Оржів та Рівне-Здолбунів, внаслідок яких було виявлено, що на маршрутах, де контролери відсутні, виручка від перевезення була заниженою у два-три рази.
http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=017341

Закон регламенту не указ?
Ганна Яловегіна, «Зоря Полтавщини»
На сесії обласної ради, яка відбулася 25 грудня 2007 р., заступник голови облради Петро Ворона поінформував, що від імені групи депутатів правоохоронним органам передане звернення з приводу законності перебування на посаді голови Семенівської районної ради.

Йдеться про те, що 12 липня 2007 року восьмою сесією Семенівської районної ради п’ятого скликання було прийняте рішення про обрання головою ради Валерія Книша. Це рішення, на думку Петра Ворони, суперечить вимогам Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому що згідно зі статтею 59 рішення ради приймається більшістю депутатів від загального складу ради. У Семенівці відповідно до протоколу лічильної комісії за кандидатуру Валерія Книша було віддано 21 голос, що не є більшістю загального складу ради. “Таким чином, – йдеться у зверненні, – вищевказане рішення, а також перебування Книша В.Є. на посаді голови Семенівської районної ради є незаконним та підлягає скасуванню... Звертаємося з вимогою вжити заходів щодо усунення порушень законності Семенівською районною радою при прийнятті рішення “Про обрання голови Семенівської районної ради” від 12 липня 2007 року”. Звернення підписали 14 депутатів обласної ради – членів фракції “Народний Союз “Наша Україна”.
Петро Ворона розповідає, що звертався з цього приводу до Генеральної Прокуратури України, звідки скарга була направлена до обласної прокуратури. У відповіді перший заступник прокурора Полтавської області О.В. Кириченко визнає законність рішення Семенівської районної ради, посилаючись на її регламент.
“Семенівська районна рада складається з 45 депутатів, – коментує Петро Ворона. – За Валерія Книша проголосували 21 із 45 депутатів, і він приступив до роботи. Закон про місцеве самоврядування говорить, що всі рішення ради приймаються більшістю голосів від її складу. Голова обирається рішенням ради, згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування”, більшістю голосів від складу ради (стаття 59). Це не є процедурне питання, коли можна голосувати простою більшістю. Мені просто дивно, що людина, яка знає закон про місцеве самоврядування, очолює раду незаконно. В мене особисто щодо цієї людини немає ніяких претензій, але у що тоді перетворюється сам статус, інститут місцевого самоврядування? Так само можна обрати іншою частиною депутатів, теж 21 голосом, ще одного голову, і тоді Семенівська районна рада матиме двох голів. За логікою ж так виходить? І регламент повинен чітко відповідати законодавству. Нехтування законом не йде на користь розвитку місцевого самоврядування...
На цю ситуацію не можна не звертати уваги, – продовжує Петро Ворона. – Бо в нас є обрані мери, за яких по 9, по 19 відсотків виборців голосували. Зараз іноді там просто свавілля. Я був на похоронах колишнього міського голови Лубен А.М. Соболєва, я це бачив. Коли представники обласних рад у Львові обговорювали пропозиції Президенту України з приводу реформування місцевого самоврядування, то однією з наших пропозицій було те, щоб голови міст, сіл, селищ обиралися, як раніше це було, 50% виборців, які прийшли на вибори, плюс один голос. Щоб була справді більшість, і обраними були ті, кого справді шанує громада, а не її певна частина. Говорили й про те, що голову районної чи обласної рад теж повинні обирати всі мешканці відповідної території, якщо буде проведене відповідне реформування і створені виконкоми рад. Сподіватимемося, що 2008 рік буде значно сприятливішим для розвитку місцевого самоврядування, воно наповниться реальним змістом, ми більше не будемо допускати правового нігілізму, що дискредитує обрану людьми представницьку владу”.
http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=318

Внимание! Дети под тендером. Для чего и кому служит система закупок за деньги бюджета
«Главное», Харьковская обл.
В мире существует несколько видов бизнеса, которые позволяют получить максимальную прибыль при минимальных издержках. Это наркотики, оружие и спиртное. Не исключено, что в Украине к этому списку вскоре может добавиться поставка продуктов питания в детские сады и школы. В частности, в Харькове для этого сложилась «благоприятная» обстановка.

Каждый год в начале декабря во всех районах города проводятся тендерные торги среди предпринимателей на поставку продуктов питания для школ и детских дошкольных учреждений за счет бюджетных средств. Такой тендер может выиграть предприниматель, который предложит самую низкую цену за самую качественную продукцию. Взамен победитель тендера получает солидное преимущество - стабильный заработок. При этом не нужно торговать в розницу и платить «местовое». Нужно только следить из теплого кабинета, чтобы продукты питания доставлялись в садики и школы в соответствии с графиком.
Вроде бы картина идеальная: предприниматель получает свои деньги; качественные продукты поставляются детям по ценам ниже рыночных; дети сыты и довольны; родители счастливы. Однако на деле все оказывается иначе. Вот, например, в накладных, датированных серединой ноября, обозначены цены, по которым продукты доставляют в школы и детсады. Так вот, рыночные цены - ниже.
Много интересного можно увидеть на продуктовых базах, с которых предприниматели берут данные продукты. Оказывается, здесь можно взять неучтенный товар и установить на него любую цену. Причем, товар, как правило, низкого качества, что угрожает здоровью и даже жизни ребенка. К сожалению, в погоне за прибылью, предпринимателей не останавливает даже это.
Съемочная группа посетила около десятка школ в разных районах Харькова, и то, что там удалось увидеть, трудно назвать иначе, чем продуктовым беспределом. Порции для детей начальных классов мизерные. Малыши постоянно недоедают. А из-за дороговизны и низкого качества продуктов старшеклассники предпочитают вообще в столовых не питаться. В крайнем случае, ограничиваются выпечкой.
Как выяснилось, школы, в которых дети получают качественное питание, в Харькове можно пересчитать по пальцам. Но даже в относительно благополучных школах администрация категорически просила прекратить съемку. На вопрос «почему?» было только два ответа:
- это система, и ничего изменить нельзя;
- мы не хотим неприятностей из районо.
Группе все же удалось взять интервью у завуча одной из харьковских школ, фамилию которой, по вполне понятным причинам, мы не называем.
- Питание никуда не годится. Цены в киосках и в нашей столовой несоизмеримы. У нас выше. То же самое можно сказать о качестве. Это одновременно и наша вина, и наша беда. И, конечно же, вина чиновников, навязывающих нам условия, от которых нам некуда деться. Почему так происходит? Очевидно, это кому-то выгодно - руководству города, района. Все, что мы можем сделать - не запрещаем детям питаться в других местах.
Заместитель директора по воспитательной работе школы № 62 Вадим Гусаков считает, что в ларьках, расположенных по соседству, дети не только перекусывают на скорую руку. Кроме пирожков, в киосках продаются пиво, сигареты, слабоалкогольные напитки. И детям частенько тяжело устоять от соблазна. Нынешние дети бывают весьма изобретательны. Зная, что сигареты подростку в ларьке могут и не продать, они запасаются записочками, состряпанными старшеклассниками - чтобы получился недетский почерк. Вот пример одной из них: «Продайте ЛМ, 1 пачку, легкие. Мама». Усилий, как видим, приложено немного, а результат 100-процентный.
Дети из детских садов пока не могут выйти к ларькам. Да и ситуация с питанием в садиках более стабильна. Впрочем, цена этой стабильности известна - родители дополнительно сдают деньги, чтобы была возможность закупить для малышей фрукты и овощи. Но и это не всегда защищает детвору от предпринимателей, которые в погоне за выгодой привозят в детские сады пересортицу - смесь нормальных продуктов и тех, у которых истек срок годности. Не удивительно, что в детских садах участились случаи инфекционных заболеваний и отравлений. Иногда дело удавалось замять, а если масштабы были заметны - увольняли заведующих. Хотя увольнять надо было других людей.
Теперь к вопросу о деньгах. Если «прикинуть», какую прибыль получает с одного килограмма поставленных продуктов предприниматель, получается примерно такая картина. Творожная масса закупается по цене 11,5 грн за кг, а поставляется в детское учреждение по 24,52 грн. Итого «навар» составляет 110%! На молоке предприниматель «наваривает» 32% от цены, на докторской колбасе - 59%, на масле - 100%, на рыбе - 83%.
И вопрос не только в деньгах. Почему, например, молчат государственные органы, которые контролируют тендерные поставки? Почему позволяют себе не замечать наценку на продукты питания? Почему в газете «Вестник харьковского городского головы» от 06.11.07 харьковчанам говорят о таких ценах на продукты, которыми в детских садах давно не пахнет? Все это наводит на мысль, что местные чиновники в ценовом беспределе имеют заинтересованность, именуемую в народе «откатом».
А пока недобросовестные предприниматели и чиновники наживаются на наших детях и не хотят замечать существующих проблем с тендерными поставками, родители пребывают в полном неведении насчет того, чем для их детей может обернуться хроническое недоедание и однообразное питание.
Педиатр, главный врач областного Дома ребенка № 1 Роман Марабян считает так:
- Очень важно, чтобы ребенок ежедневно получал жиры, белки и углеводы - мясо, рыбу, сыры, молочные продукты, каши, картофель. Если в рационе будут нарушения, это грозит недоразвитием как умственным, так и физическим. В XXI веке в стране, находящейся в центре Европы, недокармливать детей, мне кажется, аморально.
Пытаясь защитить детей, родители и заведующие неоднократно обращались за помощью к депутатам. Но вникнуть в суть детских проблем пожелали далеко не все.
- Ситуация с питанием в детских дошкольных и школьных учреждениях, с моей точки зрения, критическая, - говорит депутат харьковского городского совета Андрей Руденко.
- Должного контроля за поставками продуктов питания нет. Видимо, есть коррупционные схемы, которые обеспечивают такой выигрыш. Но самое главное то, что продукты питания, которые поступают в школы, дороже тех, которые есть на рынках города. Я обратился в прокуратуру и к начальнику государственной инспекции по контролю за ценами в Харьковской области, чтобы они разобрались с ценами на продукты питания, которые получают сады и школы. И с тем, почему одни и те же организации побеждают в тендерах. На заседании постоянной комиссии горсовета по промышленности, экономическому развитию и собственности мы неоднократно об этом говорили. Сейчас мы предложили увеличить стоимость обедов для школьников. Но уверен, сколько бы денег ни выделяли - если не наладить контроль за тендерами и за поставкой продуктов питания, - у нас не будет изменений в лучшую сторону.
По материалам телепрограммы «Слово правды»
http://www.glavnoe.kharkov.ua/articles/a442

Эта опасная дружба, или Не подписывайте, не читая
Наталья Топоркова, «Время», Харьковская обл.
Вариантов обмана на грани (и за гранью криминала) очень много. И как это ни странно звучит, многие из них «находятся в правовом поле» нашего государства. Договор пожизненного содержания, к примеру, совершенно не гарантирует безопасности (не говоря уже о благополучии) ни одной из сторон, его подписавших.

Вариаций на тему «обманули и кинули» существует великое множество. Но развиваются они примерно по одной и той же схеме: человеку обещают если не «золотые горы», то что-то близкое к ним, а затем отбирают и то немногое, что у него было.
Жили-были…
История Михаила Шаповалова в этом смысле совершенно не исключительна, более того, достаточно типична. Жил Михаил Григорьевич один в двухкомнатной квартире, получал пенсию, не самую маленькую, по украинским меркам (учитывая, что он длительное время проработал в литейке на вредном производстве), подрабатывал консьержем в соседнем подъезде, не отказывал себе в рюмке спиртного, но и не злоупотреблял оным. Словом, жизнь шла, как шла, пока на Шаповалова не «положила глаз» соседка из дома напротив, предприниматель. На почве чего возникла эта «дружба», сказать трудно. Можно, впрочем, предположить, что о внезапно возникших чувствах речь не шла — слишком уж большой была разница и в уровне развития, и в социальном статусе, и в имущественном положении. Да и не тянул Шаповалов на роль покорителя сердец. Но, так или иначе, приглашение зайти в гости Михаил Григорьевич принял и захаживать стал довольно часто — ему наливали рюмку, ставили немудрящую закуску, сочувствовали проблемам, обещали помощь. Друзья-приятели Шаповалова впоследствии рассказывали, что после таких визитов он как бы слегка «дурел», соображал плохо и чувствовал себя неважно. Впрочем, человек немолодой, не очень здоровый. Мало ли от чего ему становилось худо — в обстоятельства никто особо не вникал. Но жильцы подъезда, где Шаповалов выполнял обязанности консьержа, стали отмечать, что консьерж из него никакой, а по внешнему виду он стал напоминать бомжа-алкоголика.
Насколько буквальной оказалась эта характеристика, Михаил Григорьевич узнал, когда зашел за какой-то справкой в ЖЭУ. Там ему и объяснили, что он и впрямь бомж, — квартира ему не принадлежит, ибо он подарил свое жилье той самой опекунше-соседке, и бюро технической инвентаризации в апреле 2004 года закрепило за ней право собственности на его квартиру. С чего вдруг Михаилу Григорьевичу вздумалось дарить собственную квартиру, внятно объяснить он не может. Предполагалось якобы, что будет заключен так называемый договор пожизненного содержания Шаповалова соседкой-опекуншей. Как правило, такой договор предусматривает, что одна подписавшая его сторона (трудоспособный и дееспособный человек) полностью берет на себя заботу о другой стороне (пожилом немощном человеке), а взамен получает его жилье, как правило, после смерти опекаемого, но иногда и при жизни в виде дарственной.
Суд решил…
Но так или иначе, собственноручно подписанная дарственная явилась для Шаповалова полной неожиданностью. Обескураженному и растерянному «потерпевшему» соседи помогли обратиться в суд. Судоговорение у нас, как водится, неспешное. Московский районный суд в 2005 году иск Шаповалова отклонил. Но в феврале 2006 года судебная коллегия судебной палаты по гражданским делам Апелляционного суда Харьковской области апелляционную жалобу Шаповалова удовлетворила, признав договор дарения недействительным, поскольку, как констатировал судья, договор был заключен «под влиянием ошибки со стороны дарителя». Суд определил, что все должно быть возвращено в первоначальное состояние. То есть, попросту говоря, квартира должна быть возвращена в собственность Шаповалову. Решение суда обжаловано не было, вошло в законную силу, и Шаповалов отправился в техбюро регистрировать квартиру на свое имя.
Но не тут-то было. Оказалось, что квартира «под арестом». Соседка-опекунша (назовем ее так), получив дарственную на квартиру, уплатила коммунальные долги Шаповалова — 5600 грн., что он якобы подтвердил распиской, а когда договор дарения был признан недействительным, подала в суд иск о возврате этой суммы. А в обеспечение иска потребовала наложить арест на квартиру. Объясняя это тем, что, получив право собственности на жилье, ответчик может «провести его отчуждение» (продать, снова подарить и т. д.) и сбежать, не вернув долг. Московский районный суд ее иск удовлетворил. Чем, кстати, фактически приостановил исполнение вошедшего в силу решения суда более высокой инстанции — Апелляционного.
Кому выгодно?
Решение районного суда кажется слегка сомнительным не только с точки зрения юристов, но и по здравому смыслу. Сумма долга и стоимость квартиры несоизмеримы. Даже самая запущенная и неухоженная квартира стоит в десятки, если не в сотни раз больше суммы предъявленного иска. К тому же Шаповалов — человек не без средств к существованию. Долг он мог бы выплатить из пенсии, пусть даже по понуждению исполнительной службы — практика, когда по решению суда коммунальные долги взыскиваются из пенсии, в Украине не нова. Тогда зачем накладывать арест на квартиру?
У юристов, впрочем, имеются и другие вопросы, без ответа на которые решение о взыскании долга и аресте квартиры нельзя признать полностью объективным. Во первых, договор о пожизненном содержании не предусматривает обязательное погашение опекуном долгов опекаемого. Шаповалов не просил свою опекуншу срочно платить его долги, да и вообще особой необходимости в экстренной оплате не было. Это свободно можно было сделать и после заключения договора о пожизненном содержании. И будь такой договор подписан раньше, чем оформлена дарственная, сама дарственная выглядела бы куда менее сомнительной. Но этот-то договор, похоже, заключен так и не был, в материалах судебного дела он не упоминается. Зато на свет явилась дарственная на квартиру. Будучи (как сделал вывод прокурор) заинтересована в скорейшей регистрации квартиры на свое имя, истица по собственной инициативе и погасила долги — без этого ей не дали бы в ЖЭУ справки для БТИ. Посему вопрос: чем была вызвана подобная торопливость? — достаточно риторический. Но зато весьма существен другой вопрос: а существует ли долг на самом-то деле?
Долги по квартплате и коммунальные долги были погашены — этого никто не оспаривает. Но каким образом и кем? По мнению прокурора, копии представленных суду платежных документов не дают возможности сделать вывод, кто на самом деле вносил оплату (на некоторых квитанциях две подписи, причем первой стоит подпись Шаповалова). Расписка Шаповалова о признании им долга в 5600 грн. датирована 19 апреля 2004 года. Между тем некоторые квитанции имеют более позднюю дату. А некоторые не имеют даты вообще. Кроме того, как утверждают свидетели (эти свидетельства имеются в материалах суда), должник не раз публично передавал своей кредиторше деньги. Суд показания свидетелей счел не заслуживающими доверия, поскольку никто из них не мог внятно сказать: какие суммы и для каких целей передавались. Да и документальных подтверждений этим показаниям не было — отдавая деньги, Шаповалов не требовал расписок. Зато расписка о долге самого Шаповалова в деле фигурировала. Однако сам ли он ее писал, и если да, то в каком состоянии при этом находился — это еще вопрос. Ведь если дарственная (как решил Апелляционный суд) была оформлена «под влиянием ошибки», то не мог ли должник точно так же «ошибаться» при написании расписки? Сам Шаповалов в суде объяснял, что расписки как таковой не писал «вследствие своей малограмотности», но однажды по настоянию опекунши подписал «какую-то бумагу», не читая. К тому же ни оригинал самой расписки, ни оригиналы платежных документов, — делает вывод прокурор — суду предоставлены не были, в суде фигурировали незаверенные копии. Многие из этих вопросов прокурор намеревался задать самой истице, вызвав ее на судебное заседание (там присутствовал только ее представитель). Но суд отказал прокурору в удовлетворении этого ходатайства.
Собственно говоря, вопрос о том, истинны ли документы, могла бы прояснить почерковедческая экспертиза. За экспертными выводами и обратились в Харьковский НИИ судебных экспертиз еще в 2006 году, кстати, по инициативе истицы. Институт не смог провести экспертизу, поскольку, во-первых, ее никто не оплатил, а во-вторых, для экспертизы требовались все те же оригиналы расписки и платежных документов. А они предоставлены не были. Материалы дела из Института судебных экспертиз были возвращены в Московский суд, который ничтоже сумняшеся констатировал: экспертиза не проведена, вопрос об авторстве упомянутой расписки остается открытым… и принял уже упоминавшееся решение. Кстати, по мнению прокурора, суд, удовлетворив иск, даже несколько перестарался: истица просила суд о запрете на отчуждение квартиры и о наложении на нее ареста, но не о запрете на перерегистрацию права собственности. Да и правовых оснований для такого запрета не было. Тем не менее, суд запретил БТИ проводить перерегистрацию.
Дело «зависло»…
На январь 2008 года назначено очередное заседание суда. Несостоявшаяся опекунша надеется получить 5600 грн. Шаповалов надеется вернуть квартиру в свою собственность. Будет ли на этом заседании принято какое-то решение, никто не берется прогнозировать. Почерковедческая экспертиза так и не проведена. Квартира по-прежнему находится под арестом и формально (вопреки решению Апелляционного суда) принадлежит несостоявшейся опекунше Шаповалова. Между тем исподволь распространяются слухи о том, что соседи, помогающие Шаповалову, делают это не вполне бескорыстно. И вот уже женщина, представляющая интересы Шаповалова в суде, собирает справки о том, что сама она жильем и материально обеспечена, следовательно на чужое не претендует.
Сколько еще протянется судебная тяжба, никто не знает. Но даже если дело окончательно решится в пользу Шаповалова, это не решает проблему в целом. Наверное, наученный горьким опытом, Михаил Григорьевич не станет больше «пить все, что наливают» и подписывать бумаги, не читая. Но вариантов обмана на грани (и за гранью криминала) очень много. И как это ни странно звучит, многие из них «находятся в правовом поле» нашего государства. Уже упоминавшийся договор пожизненного содержания, к примеру, совершенно не гарантирует безопасности (не говоря уже о благополучии) ни одной из сторон, его подписавших. Соблюдение условий такого договора практически целиком зависит от добросовестности подписавших его сторон. Оная присутствует далеко не всегда, посему и криминала, чаще всего недоказанного, в таких историях хватает. Чаще в подобных случаях потерпевшими оказываются опекаемые владельцы жилья. Даже при взаимном доброжелательстве хорошие отношения между опекунами и опекаемыми складываются далеко не всегда. Да и ухаживать за немощным и, что немаловажно, чужим, человеком далеко не всем оказывается по силам. Доказать же, что условия договора не выполняются или выполняются плохо, и расторгнуть его — тоже не так просто. Если же потенциальный опекун приходит в дом, изначально имея в виду не благие цели, — у него, как правило, есть все возможности свои замыслы реализовать. Чтобы ускорить кончину больного владельца квартиры, совершенно не обязательно применять к нему меры физического воздействия. Иногда достаточно регулярно «выводить человека из себя», чтобы у него «прыгало» давление.
Случается, конечно, и обратное, когда опекун честно выполняет свои обязанности, тратит силы, время и деньги, а спустя некоторое время получает «от ворот поворот» без всякого возмещения расходов. Нередки и случаи, когда долгожданная квартира после смерти ее владельца «уходит из рук», ибо находятся наследники умершего, претендующие на его имущество. Словом, бывает всякое. Во избежание неприятных неожиданностей юристы советуют оговаривать в договоре «и большое, и малое» — какую сумму должен выделять опекун ежемесячно на содержание опекаемого, какие услуги ему оказывать и т. д. И уж, во всяком случае, не подписывать договор, «не читая». Излишнее доверие зачастую чревато бедами и длительными судебными тяжбами. И история Шаповалова — тому подтверждение.
http://www.time.kharkov.com/index.php?page_name=article&id=1761

Мери пікетуватимуть Кабмін?
«Західний кур’єр», Івано-Франківська обл.
Асоціація міст і громад України рекомендує міським радам не ухвалювати бюджети міст. Про це повідомив міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.

За його словами, асоціація пішла на такий крок тому, що в державному бюджеті на 2008 рік не враховано жодної пропозиції, які подавали міські голови. Віктор Анушкевичус зауважив, що доведені Івано-Франківську контрольні цифри в окремих випадках навіть не забезпечують в повному обсязі фінансування так званих захищених статей та делегованих повноважень. За підрахунками мера Івано-Франківська, дефіцит міського бюджету може становити 40 мільйонів гривень. Вчора міський голова призначив нараду з головними розпорядниками коштів, на якій обговорювалися підходи до формування міського бюджету. „Кожен розпорядник коштів буде захищати свій бюджет. Але ми повинні зрозуміти, що є речі, які просто нереально зробити. Ми маємо визначитися, що необхідно зробити в першу, другу і третю чергу. Такий підхід має бути у всіх галузях, бо бюджет буде дуже напруженим”, – сказав Віктор Анушкевичус. Він також зазначив, що міські голови можуть вдатися до крайнього заходу і пікетувати Кабмін.
http://www.wk.if.ua/?set=news&mc=readfull&do=1540

Перший раунд виграв міський голова
Віктор Скрипник, "Донеччина", 11.01.2008
У Слов'янському міськрайонному суді завершився розгляд позову міського голови Валентина Рибачука до ТРК "САТ плюс" та її головного редактора Наталії Попової про захист честі, гідності та ділової репутації.

Хоча про причину конфлікту ми вже писали (див. "Донеччину" за 27.07.2007 та 07.12.2007), коротко нагадаємо суть справи: під час репортажу з Алеї Слави в день святкування 62-річниці Великої Перемоги Н.Попова звинуватила міську владу в тому, що не відремонтували як слід пошкоджені сучасними вандалами стенди через буцімто відсутність коштів і заявила, що для цього вистачило б грошей, які платить виконком за оренду у гр. В.Рибачука його особистого джипа для міського голови В.Рибачука.
Ось це й викликало гнів Валентина Леонідовича. Він зажадав спростування недостовірної інформації. Воно пролунало в ефірі, але тільки в частині того, що укладено договір позички автомобіля, а не його оренди. Таке спростування не задовольнило пана голову і він звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації й зажадав відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 100 тисяч гривень.
Суддя М.Гієнко, який розпочинав розгляд цієї справи, згодом відмовився її продовжувати з особистих причин. Справу доручили судді Тетяні Хаустовій. 28 листопада вона заслухала вимоги представника позивача й заперечення представників відповідачів. На прохання останніх наступного дня до суду був викликаний В.Рибачук, який підтвердив свої вимоги до ТРК та її головного редактора й майже півтори години відповідав на запитання представників відповідачів і судді.
При опитуванні свідків, яке відбулося 26 грудня, складалося враження, що вимоги мера безпідставні. Депутат міськради Віра Кубриченко підтвердила, що стенди знаходилися у незадовільному стані й вона особисто на Алеї Слави вела збір коштів на її ремонт. Представник фірми, яка вела ремонт, оцінив його у три тисячі гривень і заявив, що стенди в День Перемоги мали пристойний вигляд з лицьового боку. Представлені виконкомом документи та показання водія свідчили, що на 100 км пробігу джипа виділялося 16,2 літра бензину. З 08.02.2007 по 08.05.2007 було куплено 1750 літрів бензину. На техобслуговування виділено майже 2 тис. гривень.
Звичайно ж, показання свідків сторони тлумачили на свою користь. Суддя ж ухвалила рішення, яким зобов'язала відповідачів спростувати недостовірну інформацію та сплатити міському голові В.Рибочуку 80 тис. гривень моральних збитків. Представники відповідачів не погодилися з такою ухвалою судді та звернулися з апеляцією до Донецького апеляційного суду. Отже, чекаємо другого раунду суперечки — мер проти ТРК.

Олег Стадник: «Про здоров’я ніхто не дбає
Валентина Васильченко, «Вечірні Черкаси»
Начальник управління охорони здоров'я Черкаського міськвиконкому Олег Стадник не боїться говорити відверто про проблеми, надто коли мова йде про улюблену справу всього його життя – про медицину. Чи винен лікар, що держава економить на здоров'ї людей? Чому мовчить суспільство, коли народжуються хворі діти і на їх лікування виділяють із бюджету всього 300 гривень на рік?

Довідка
Стадник Олег Михайлович.
Народився в 1962 році в сім'ї сільських інтелігентів у Вінницькій області.
У 1989 році отримав призначення на посаду дитячого ортопеда-травматолога Черкаської міської лікарні № 1.
2002 рік – заступник начальника управління охорони здоров'я Черкаського міськвиконкому.
Із 2003 року працює начальником управління охорони здоров'я Черкаського міськвиконкому.
Одружений, має сина і доньку.

– Чи доводилося потрапляти в екстремальні ситуації, рятуючи життя пацієнтові?
– Специфіка роботи така, що постійно доводилося стикатися з дуже складними травмами і миттєво приймати самостійні рішення, бо життя дитини висіло на воло-сині. І не завжди вдавалося виходити переможцем. Пам'ятаю десятилітнього хлопчика зі складною травмою. Удвох з анестезіологом кілька годин боролися за життя дитини, робили непрямий масаж серця. Не допомогло. При переломах довгих трубчастих кісток виникають ускладнення у вигляді жирової емболії, жир усмоктується в гематому, йде по крові і закупорює альвеоли в легені.
А ось одинадцятилітню дівчинку з газовою гангреною витягнули буквально з того світу. Серед дітей рідко зустрічається газова гангрена. Мала впала з драбини біля курей, був відкритий перелом руки, в рану потрапила інфекція.
З села дитину привезли у важкому стані. Довелося ампутувати руку, але життя дівчинці врятували. Собака покусала шестилітнього малюка, зняла з голови скальп, тобто всю шкіру з волосяним покривом на голові. Дитина повернулася з лікарні додому здоровою. Така робота в дитячого хірурга – рятувати життя. Зараз батьки приводять до мене своїх дітей і згадують, що колись, ще малюком, я лікував їх. У нашій професії є і приємні сторони – людина все життя пам'ятає лікаря, який урятував їй життя.
– Як сприймаєте нетрадиційну медицину, зокрема різних цілителів-екстрасенсів?
– За тривалу лікарську практику приймав дітей, яких батьки лікували в цілителів. Діти надходили в лікарню із запущеними злоякісними пухлинами кісток. Це аморально, коли беруться лікувати шарлатани. У гонитві за наживою їм начхати на людину, її здоров'я, життя.
– Не секрет, що існують серйозні проблеми зі здоров'ям нації. Як лікар ставиться до здорового способу життя?
– Не палю, активно займався волейболом. Знайомим і друзям нагадую, що куріння шкідливе.
– І ні грама алкоголю?
– Чому ж? У ченці не записувався. Люблю коньяки вітчизняного виробництва, але пити треба в міру. Перевагу надаю закарпатським коньякам.
– Нині в моді різноманітні дієти.
– Дієти вважаю знущанням над людиною. Сумніваюся в їх ефективності. Потрібна неймовірна сила волі, щоб дотримуватися дієти. В їжі невибагливий, люблю українську кухню – борщ, вареники, сало. Організм генетично пристосовується до їжі тієї місцевості, на якій людина пустила своє коріння.
– Чому медики мовчать із приводу реклами алкогольних напоїв?
– А хтось чує лікарів, прислухається до їх порад? Мене особисто хвилює ця проблема, і я ніколи не мовчав. Із 1998 року по 2007 рік був депутатом міськради. Коли на сесіях міськради розглядалося питання роздачі ділянок під рекламні щити, виносив пропозицію, щоб кожен десятий щит залишався безплатним і пропагував здоровий спосіб життя. Пропонував створити міський цільовий фонд здоров'я, куди направляли б податок за рекламу, а на акумульовані кошти купувати медичне обладнання. Це виявилося нецікавим депутатам, і мене ніхто не підтримав.
– Не існує державної ідеології здорового способу життя. Панує девіз капіталізму – товар – гроші. І рекламують алкоголь, цигарки, шкідливі для дітей товари. Держава тоді стане сильною, коли матиме здоровий народ. Про здоров'я нації ніхто не дбає.
– Вітчизняну медицину довели до такого стану, що можно-владці їдуть лікуватися за кордоном. У якій лікарні в Черкасах лікувалися б ви самі?
– Слава Богу, маю добре здоров'я. А в черкащан практично вибору нема, крім міської лікарні №3. Там цілодобово чергують 18 кваліфікованих спеціалістів. Приміром, у лікарні № 1 у нічну зміну, на свята залишаються 2 чергові лікарі – терапевт і хірург.
– Попри титанічні зусилля реформувати цей заклад, про нього залишається недобра слава. І досі популярне прислів'я в Черкасах: "Лікуватися краще в обласній лікарні, хочеш відпочити – лягай у лікарню № 1, а помирати їдь у лікарню № 3".
– Як працюватиме лікар, у якого зарплата 700 гривень? Робітник за 1 кв. м облицювання плиткою бере мінімум 10 доларів США, то година робочого часу висококваліфікованого фахівця-медика оцінюється державою у 2,5 гривні. При капіталізмі все має реальну ціну.
За рішенням сесії міської ради з 1 січня цього року в Черкасах уводиться новий принцип функціонування невідкладної допомоги: створено медичне об'єднання двох закладів – лікарні № 3 і станції "швидкої допомоги". Станція "швидкої допомоги" в січні отримає 8 новісіньких автомобілів.
– Про нові автомобілі для "швидкої" черкащани говорять уже півроку. Як вони будуть укомплектовані? Доводилося спостерігати, як на виклик прибувала кардіологічна бригада. Худенька лікар тягнула на дев'ятий поверх важкий кардіограф, а біля хворої виявлялося, що він не працює.
– На 400 тисяч гривень закупили нові електрокардіографи, дефібрилятори, медичні універсальні відсмоктувачі (для видалення рідини з легень, коли хворий захлинувся), апарати штучної вентиляції легень, вакуумні шини для окремих кінцівок і всього тіла, нові сучасні засоби зв'язку з системою відслідковування маршруту. Ними й будуть укомплектовані нові автомобілі.
Для лікарів "швидкої допомоги" вводимо нову форму – літню і зимову. Вона має синій колір із жовтими світловідбивними шевронами.
– В обласній лікарні випадково зустріла професора з Києва. Він розповів, що хворий на інсульт чи інфаркт має три години, протягом яких йому необхідно надати кваліфіковану медичну допомогу, щоб не став інвалідом. Мають таку можливість хворі в Черкасах?
– Дійсно, в інфарктників це називають світлим проміжком часу, коли на серці ще не утворився грубий рубець. Ми закупили на 300 тисяч гривень металізи – це антитромболітик, який розсмоктує тромби і покращує мікроциркуляцію крові. У січні представники Берлінської фірми-виробника проведуть навчання з лікарями. І відразу ж металіза надійде на станцію "швидкої допомоги" та в нейрореанімаційне відділення в лікарню № 3, куди доставлятимуть важкохворих.
– Яка дитяча смертність? Чому хворіють наші діти?
– 55% пологів у Черкасах патологічні, тобто з відхиленням від фізіологічних норм. У першому кварталі 2007 року на тисячу дітей віком до року в місті померло 11 малюків, по області – 14,8. Слід зауважити, що міська дитяча лікарня виконує функцію обласної, на жаль, це погіршує статистику дитячої смертності.
Із 1 січня 2007 року лікарі почали реєструвати новонароджених дітей вагою 500 грамів від 22 тижнів вагітності. Раніше життєздатними вважалися новонароджені немовлята вагою 1 кілограм при 24 тижнях вагітності. Медики виходжують цих глибоко недоношених дітей.
Майже 70% дітей мають уроджені вади розвитку. На цілих поколіннях тривають генні мутації. Тут багато факторів. Ми не знаємо, як упливають на здоров'я дітей модифіковані овочі, та ж картопля. Повторюю, на рівні держави не вирішується проблема здорового способу життя.
– Які зарплати у медиків, приміром, лікарні №3?
– Середня зарплата медика – 700 гривень. Лікар вищої категорії з великим стажем роботи отримує 900 гривень. Медсестра має від 500 до 650 гривень у місяць. Така зарплата принижує лікаря і штовхає на прямі платежі з кишень хворих. Лікарі змушені пристосовуватися до наявних умов суспільства. А тому існує подвійна мораль і падає престиж професії лікаря. Щороку ми подаємо заявку на 150 лікарів на вакантні посади в міських лікувальних закладах, приїжджає 5-7 фахівців.
Навчання у медичних вузах платне. Коли студент заплатив 25 тисяч доларів США за навчання, він чітко усвідомив, що в цьому суспільстві за все треба платити, і не може зрозуміти, чому держава платить йому 100 доларів США зарплати.
Із державного бюджету на рік виділяється на лікування одного пацієнта аж 300 гривень, немає значення, чи це тяжко хворий на інфаркт, чи малюк, одна сума на кожного. Чи можна вилікувати хворого за таку суму?
У нас нині існують елементи дикунської системи. За Конституцією України, держава гарантує безплатне медобслуговування і виділяє 3- 5 млрд. гривень на медицину, коли треба мінімум 20 млрд. Ми маємо монстра із соціалістичною декларацією.
– Ходять чутки, що збираєтеся приватизувати приміщення лікарні № 1.
– Медичні заклади не підлягають приватизації. Зараз тривають підготовчі роботи, щоб у колишньому інфекційному корпусі на базі лікарні № 1 створити єдиний міський діагностичний центр. Тут проводитиметься ядерна магнітно-резонансна томографія. Такі томографи менш шкідливі, ніж рентгенапарати. В діагностичному центрі діятиме лабораторія з полімеразною цикловою реакцією, яка точно визначатиме передвісників захворювань, у тому числі й онкологічних. Скільки життів урятує така лабораторія!
– Багато розмов про реформи, запровадження страхової медицини.
– На це потрібно не менше 10 років. Слід створити інститут незалежних страхових інспекторів, які контролювали б, чи правильно лікували хворого. Для цього треба знайти людей із вищою медичною освітою, навчити їх. У свою чергу держава має контролювати ці страхові компанії, як це робиться в Німеччині.
Триває конкуренція між фармацевтичними гігантами, які готові викласти значні суми, щоб пролобіювати застосування саме їх найдорожчих ліків. Хворого мусять лікувати за розробленими методиками, використовуючи оптимальні варіанти для поліпшення його здоров'я.
– Чому, на вашу думку, в такій небагатій країні, як Італія, існують безплатні державні лікарні? У них на день хворим двічі міняють білизну. Цьому сприяли страйки й активність суспільства?
– На жаль, у нас існує інфантильне суспільство, коли ще з радянських часів владу критикують на кухні, вірять у доброго царя, люблять поговорити про все і ні про що. Проблеми в медицині необхідно вирішувати на державному рівні. Що може вдіяти лікар, коли держава на рік виділяє на лікування хворого 300 гривень?
У галузі працюють здебільшого досвідчені, порядні, віддані професії медики. Але вони залишаються заручниками неефективної державної системи охорони здоров'я. Пацієнт і лікар стикаються очі в очі. Суспільство бачить ворога в лікареві, а не олігархові, який розікрав державу, засунув руку в державну скарбницю і спокійнісінько вирушив лікуватися в дорогих іноземних клініках. http://vechirka.ck.ua/2008/01/10/oleg_stadnik_pro_zdorovja_nac_nkhto_ne_dba.html

И вновь — о цене чернозема
Борис Литвин, «Наша газета», Луганская обл.
Земля, или другими словами сельско-хозяйственные угодья, – всенародное богатство. По крайней мере так утверждает ряд государственных законодательных актов. А любое богатство подвержено двум рискам – либо разграблению, либо купле-продаже.

Пока земля не стала товаром, у нее вроде нет и хозяина: собственник-арендодатель, то бишь любой крестьянин, сдав в аренду свои 3 — 6 гектаров, получает лишь право на некую компенсацию в виде довольно мизерной (1,5 процента) рентной платы. Арендатор также не является собственником, и взяв наделы в аренду максимум на 10 лет, он не очень заботится хотя бы о сохранении прежнего качества пашни. В итоге почва теряет свое плодородие, а разрушительные природные процессы набирают усиленные темпы…
Ретроспектива и некоторый взгляд в будущее
Известный ученый-почвовед Василий Докучаев оставил не только свой весомый научный (в виде книг, в частности «Наши степи когда-то и теперь» (1892 г.), научных статей по почвоведению), но и практический след на Луганщине. Образованная им в 1895 году при Лесном департаменте Особенная экспедиция определяла на юге тогдашней России, в частности в междуречье Дона и Северского Донца, состояние почв, изучала методы борьбы с засухами и неурожаями, в том числе и на территории нашей области.
После завершения экспедиции осталась Деркульская лесоопытная станция (Беловодский район) — в народе именуемая «лесное урочище Юницкого», по фамилии Юницкого К.И., руководителя докучаевской группы исследователей-почвоведов, лесоводов на Луганщине.
К сожалению, с конца девятнадцатого столетия ситуация в земледелии в нашем регионе изменилась не в лучшую сторону. Бонитет (оценка в баллах — Прим. авт.) почв не превышает сегодня 38 по всем угодьям, 40 — по пашне (самое высокое ее качество — в 44 балла — только в двух районах — Троицком и Свердловском, самое низкое — 32 балла — в Лутугинском), 33 — по многолетним насаждениям, 34 — по сенокосам и 30 — по пастбищам. Это не формальная оценка, она трансформируется в конкретную стоимость пашни или любого другого вида сельскохозяйственных угодий. Например, в первых двух названных выше районах гектар пашни оценен соответственно в 8,7 и 9,4 тысячи гривень, в третьем — всего в 6,5 тысячи.
Пока нет рынка земли, то есть ее купли-продажи, этот момент не всегда афишируется. Но вскоре он сможет стать определяющим и понятным каждому владельцу земельной доли (пая). Ведь от этого будет зависеть его личный доход от приватизированной земли бывших колхозов, совхозов.
А бонитет почвы зависит от содержания в ней гумуса — самого плодородного слоя почвы. И он постоянно уменьшается — с 5,5 процента в 1882 году до 4,2 — в 2006-м, и деградация почв с каждым годом ускоряется.
Если учесть, что качество земельных долей (паев) при передаче их в аренду сельскохозяйственным предприятиям, фермерским хозяйствам (где идет довольно интенсивное и не всегда научно обоснованное их использование аграрным бизнесом) не определялось, то существует опасность еще большего ухудшения качества конкретных участков при их возврате арендодателям…
Откуда дефляция?
По оценке землеустроителей, выполненной в конце 90-х годов ХХ века, 95 процентов обследованных почв Луганщины подвержены опасным дефляционным (от лат. — разрушение) процессам.
И сегодня трудно сказать, что более опасно для земли — естественные процессы (ветровая, водная эрозии) или человеческий фактор (пахота склонов). Дело в том, что свыше семидесяти процентов обследованной в области пашни расположено на склонах крутизной более одного градуса. По некоторым оценкам, эти процессы за последнее десятилетие не только не приостановлены, а набирают еще большие масштабы. Например, тот же подсолнечник сеют сегодня и на склонах, то есть там, где пропашные культуры никогда прежде не размещали.
Избыток влаги вреден, как и ее нехватка. Но вернемся к Беловодскому району. Он страдает не только от засухи, как и во времена Докучаева, дефляционных процессов на почве, но и от подтопления сельскохозяйственных угодий агропредприятий, фермерских хозяйств, личных земельных наделов жителей сел и просто улиц с инфраструктурой и жильем. Одни только огороды в районном центре подтоплены на площади в несколько сотен гектаров. Дело в том, как считают специалисты областного управления экологической безопасности, что поймы прилегающих к этому населенному пункту речек Деркул, Бешконь и довольно бурного в определенное время года ручья Дубовец были подтоплены еще до застройки районного центра Беловодск. Площадь этого подтопления зависит — здесь не обойтись без специфических научных терминов — от геоморфологических условий и геологического строения, количества атмосферных осадков, условий прохождения паводков и амплитуды многолетних колебаний уровня подземных вод. Кроме того, освоение территории вызвало к действию искусственные факторы, связанные с постройкой жилья, промышленных предприятий. Это привело к нарушению естественного и формированию специфического, искусственного водно-газового баланса почв.
Основные же техногенные причины подтоплений сегодня — отсутствие эффективной дренажной и канализационной систем, стихийное засыпание природных рельефных низменностей, которые выполняют роль естественной дренажной системы, выход воды на поверхность из самовыливающихся скважин индивидуального пользования и так далее.
Областное управление экологической безопасности постоянно следит за процессом здешнего подтопления и вместе с местной властью инициирует и финансирует мелиоративные работы. Но эффект от такой работы не очень высок.
Что же необходимо предпринять, чтобы вода из врага человека превратилась в его друга? На этот и другие вопросы отвечает начальник Беловодского районного отдела земельных ресурсов Александр Скребцов:
— Подтопление сельхозугодий и населенных пунктов — явление неприятное и регулярное. Чтобы осушить приусадебные участки жителей ряда улиц Беловодска, в конце минувшего года была проведена очистка русла ручья Дубовец.
Как только появятся средства, в первую очередь необходимо будет расчистить речку Деркул, чтобы ускорить ее бег. Тогда появится возможность этим потоком в ее ареале захватывать и почвенные воды. Не чистили же эту речку, как припоминают старожилы, лет двадцать. А после расчистки будут решены проблемы подтопления таких населенных пунктов, как Новолымаревка и Даниловка.
В Новолымаревке вода подходит не только к огородам и домам, но и к автодороге, ведущей на Марковку. Вблизи Даниловки расположены пастбища и сенокосы граждан, и весной их надолго заливает водой.
Есть здесь и специальные водосточные каналы, но их также давно не приводили в порядок. Раньше такие работы в основном велись силой местных сельхозпредприятий, но сейчас эти простейшие гидротехнические сооружения стали ничейными. А достаточно только очисткой русла понизить уровень Деркула, эти водостоки заработают сами по себе.
Раньше почвенные воды заливали подвалы жителей села Шуликовка. Люди «винили» в этом расположенный неподалеку искусственный водоем, использовавшийся некогда для полива сельскохозяйственных культур и разведения рыбы. Но как только прочистили местную дренажную систему, уровень подземных вод в селе сразу же понизился на целых полтора метра.
Но дренажные работы — дорого-стоящие, а нынешние агропредприниматели или не имеют средств на эти цели, или им это не очень «болит». Бюджеты же всех уровней перегружены первостатейными расходами, так что местным властям не до подтопления.
Да, есть в районе собственная программа борьбы с подтоплениями территорий, рассчитанная до 2012 года. Но ее цена — более миллиарда гривень. Таких денег, понятное дело, нет. Значит, надо ждать более благоприятных экономических времен…
Пруд — та же земля
— Рядом с этой проблемой — и рациональное использование искусственных водоемов. Они не только собирают излишки воды, но и могут служить источником получения прибыли. Как с этим обстоят дела в районе?
— У нас действуют четыре пруда с площадью зеркала от 20 до 70 гектаров. Но пока об эффективности их использования говорить не приходится. Далее. Все четыре наших пруда Водный кодекс отнес к водоемам местного значения. Это фактически так и есть: они расположены на землях не ряда районов или областей, а на территории одной административно-территориальной единицы. Но почему их потом перевели в ранг государственного значения, непонятно. Согласно же Водному кодексу водоемами госзначения распоряжается Кабинет Министров.
— Вернемся к качеству земель в районе. Ведь не только почвенные воды его ухудшают?
— Тенденции ухудшения качества пашни неизвестны. Потому что вряд ли новые хозяева земли знают ее истинное агрохимическое состояние. Последняя бонитировка пашни состоялась во времена распаевания общественных наделов и сдачи их в аренду. Тогда же глава райгосадминистрации подписал распоряжение об изготовлении агрохимпаспортов на передаваемые в аренду земельные участки. Это было благое намерение: с таким же качеством участки необходимо было и возвращать собственникам, то есть каждому крестьянину. Но на практике оказалось, что на изготовление подобных паспортов необходимо время, в течение которого земля будет «простаивать» и бюджеты не получат пополнения. Поэтому от такой практики отказались.
Но это не означает, что за земельными наделами нет никакого контроля. Да, сегодня земледелие ведется по научно обоснованным канонам, и подсолнечник не сеется после подсолнечника, и пашня используется рационально. А если и встречаются единичные факты нарушения земельного законодательства, то наша инспекция незамедлительно принимает меры. Как, например, к главе фермерского хозяйства в селе Евсуг, который допустил засорение поля, в том числе и карантинными растениями. С другим фермером обошлись гораздо жестче: он не обрабатывал 600 гектаров пашни из государственной собственности. Райгосадминистрация, как распорядитель таких участков, по своей инициативе расторгла с ним договор аренды и передала поля другому фермеру.
Землю конезаводов — на приватизацию
— Беловодский район — единственный в области, где сохранились большие массивы государственных сельскохозяйственных угодий. Все они приходятся на три конезавода — Деркульский, Новолымаревский и Новоалександров-ский. Как производственные структуры, они пока не имеют большой экономической перспективы. Соответственно сохраняются, если можно так выразиться, государственные крестьяне без своей доли земли, как их соседи. Какова их перспектива — крестьян и земли?
— Новолымаревский и Деркульский конезаводы уже прошли этап передачи в частную собственность, на приватизацию Новоалександровского разрешения еще нет. Возможно, оно будет получено в 2008 году. Но на изготовление технической документации необходимо более десяти тысяч гривень. Их еще необходимо изыскать.
— Что же означает приватизация конезаводов?
— На базе Деркульского конезавода образованы два предприятия — государственное, то есть сам конезавод, и приватное — «Новодеркул». Они получили соответственно 3304 и 2658 гектаров пашни. На базе Новолымаревского также созданы два предприятия — конезавод и «Раздолье», у них приблизительно равные доли пашни.
— В селе Новолымаревка, мы слышали, жители недовольны ходом приватизации земли. В чем там сложность?
— Наш район единственный в области сегодня проходит ранее никем не опробованный второй этап нелегкого процесса приватизации земли и имущества. Помните, сколько было раньше в области недовольных? Кто-то уволился из КСП за год или за месяц до начала приватизации, кто-то, отдав много лет крестьянскому труду, просто уехал из села на другую работу. И они также хотели получить земельный пай. А статья 25 Земельного кодекса дает право на участие в приватизации только работающим и вышедшим на пенсию из конкретного колхоза/совхоза. И люди наступают на точно такие же юридические «грабли» и сейчас. Правда, общее собрание пайщиков может включить в списки некоторых лиц за их значительные заслуги во время работы на данном конезаводе. Как и раньше, тем, кто захочет выделить свой земельный пай в натуре, то есть на местности, и обрабатывать самостоятельно, земли будут выделены в первую очередь.
— Значит, пока будет вестись приватизация земли конезаводов, пашня будет пустовать?
— Арендаторы в этих населенных пунктах есть, это три фермер-ских хозяйства. Они и раньше арендовали землю у конезаводов. Официально же снова сдать наделы в аренду можно лишь после получения государственных актов — их мы начали выдавать еще в конце прошлого года. Так что к весеннему севу судьба всех земельных наделов будет ясна и определена — пустовать они не будут…
http://nashagazeta.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=283

СТИХІЙНІ ЛИХА, АВАРІЇ, НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

89 коров убило током
Кошкалда Ольга, «Индустриальное Запорожье»
О бесхозяйственности в сельском хозяйстве много лет писала советская пресса. Времена поменялись – бесхозяйственность не исчезла. Десятки животных погибли на ферме государственного опытного хозяйства «Соцземледелие», расположенного в селе Таврия Запорожской области.

По словам начальника Веселовского райуправления агропромышленного развития Юрия Ляхова, возле четвертого корпуса от трактора отсоединился прицеп с навозом и въехал в электроопору, из-за чего и произошло короткое замыкание в сети.
От тока погибли только те коровы, которые в момент замыкания лежали. Животные, которые стояли, практически не пострадали – по словам Юрия Васильевича, сами копыта – это своего рода изоляторы.
Всего в корпусе во время трагедии находилось 160 коров – это половина всего племенного стада.
То, что не пострадали люди, можно назвать чудом. Как рассказал начальник отдела Веселовского райотдела ГУ МЧС Украины в области Виктор Сиротюк, в момент замыкания в помещении находилось всего три человека, но, к счастью, никто из них к металлическим предметам и деталям не дотрагивался. Если бы злополучный прицеп отсоединился на 30-40 минут позже, могли погибнуть и люди, ведь в это время уже должна была начаться дойка.
- Туши погибших животных мы уже на следующий день отправили на Токмакский утильзавод на переработку – из них изготовят мясокостную муку, - рассказал Юрий Ляхов.
По словам Юрия Васильевича, одна погибшая корова «выльется» хозяйству в сумму от 4 до 6 тысяч гривен.
http://iz.com.ua/2008/01/10/89-korov-ubilo-tokom/

Погляд волинян на реформу самоврядування
Олександр Пирожик, «Волинь»
Більшість волинян — за змішану виборчу систему для місцевих рад, виборність губернаторів, але проти продажу землі з аукціону, бо вважають, що скоро продавати вже не буде чого... Під час «круглого столу» «Реформа місцевого самоврядування в Україні — міф чи нагальна потреба?» голова обласного відділення Комітету виборців України Юрій Кресак оприлюднив результати соціологічного опитування громадської думки волинян.

Опитування «Проблеми місцевого самоврядування — очима волинян» проводилося активістами КВУ в період із 22 по 25 грудня минулого року. В ньому взяли участь 200 респондентів віком від 18 років, похибка дослідження не перевищує 3 відсотки.
З'ясувалося, що 65 відсотків наших земляків бажають змішаної виборчої системи для місцевих рад, нині діюча влаштовує лише 17 відсотків опитаних. Ще більше (67,5 відсотка) переконані, що депутати місцевих рад не переймаються проблемами виборців. Серед причин невисокої ефективності роботи місцевих рад 39,5 відсотка респондентів назвали лобіювання партійною номенклатурою своїх інтересів на місцях та подальший розподіл комунальної власності.
Загалом 64 відсотки опитаних ствердно відповіли на запитання, чи потрібне Україні реформування місцевого самоврядування, а 53 — вважають, що задля цього необхідно вносити зміни до Конституції України. Третина волинян вважають, що створені в Україні податкова та бюджетна системи зорієнтовані на централізований перерозподіл коштів від регіонів-донорів до регіонів-реципієнтів і спрямовані на створення системи залежності місцевих бюджетів від субвенцій і трансфертів із центру.
На запитання, що слід зробити, аби місцеві громади розвивалися ефективно, 35,5 відсотка опитаних відповіли, що треба дати змогу вирішувати фінансові питання на рівні областей і районів державним адміністраціям. 25,5 відсотка респондентів вважають, що це неможливо без змін податкового, бюджетного, земельного законодавства. По 24 відсотки — вважають, що варто розширити повноваження обласних і районних рад, які б висловлювали інтереси громади в рамках чинного адміністративного поділу, і навіть вбачають вихід у створенні в місцевому самоврядуванні владної вертикалі.
45 відсотків волинян схвалюють ідею виборності голів обласних державних адміністрацій, проти — 30,5 відсотка, ще 23,5 відсотка — байдуже. В той же час 53 відсотки респондентів — проти двопалатного парламенту, навіть якщо одну з палат формуватимуть представники органів місцевого самоврядування. Натомість наші земляки досі не склали чіткого уявлення про імперативний мандат, а 56,5 відсотка опитаних просто не знають, що це таке. Цікаво, що майже дві третини волинян (62 відсотки) не схвалюють продажу місцевими радами земель із аукціону, бо вважають, що скоро продавати вже не буде чого. Водночас, на думку опитаних, найефективніше може наповнювати місцеві бюджети податок на прибуток, плата за ліцензії, збори за спеціальне використання природних ресурсів (32 відсотки), податок на прибуток і майно (29,5) та податок на землю (26,5 відсотка).
Головна ж причина зволікання з реформуванням органів місцевого самоврядування, вважають опитані, — у небажанні лідерів партій втратити важелі впливу на місцях (33,5 відсотка). Найбільшою проблемою, яку не здатен самотужки розв'язати пересічний мешканець села чи міста, — небажання політиків реформувати цю сферу з міркувань особистої зручності та користі (68,5 відсотка). Найефективніші, на думку волинян, форми контролю за діяльністю представників органів місцевого самоврядування з боку громади — це публічні звітування (47,5 відсотка), референдуми про довіру (21) та відкриті партійні списки (19,5 відсотка).
У роботі «круглого столу» також узяли участь експерт Інституту громадянського суспільства Володимир Артеменко, заступник голови обласної ради Володимир Банада, представники політичних партій, громадських інституцій із міст та районів області.
http://www.volyn.com.ua/?rub=4&article=1&arch=

Повнотекстовий огляд регіональної преси. До випуску ввійшли матеріали, які з’явилися на шпальтах та в інтернет-версіях обласних та міських газет України по 15 січня 2008 року включно.
Якщо видання має інтернет-версію – наводиться гіперпосилання, якщо не має – вказується дата виходу газети в світ.

Зауваження та побажання можна висловити за адресою:
pustovoyt@rada.gov.ua
або телефоном:
255.23.94
Некрасова Олена Станіславівна

Огляд реґіональної преси

Випуск 3, 15 січня 2008 р.