| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано місце і роль національних пам’яток права в історії української державності. Зазначено, що національні пам’ятки права є важливою складовою історико-правової спадщини України. Вони є важливим джерелом пізнання історії української державності, адже саме в них відображено еволюцію державно-правових інститутів, систему правових цінностей та уявлення про свободу, справедливість, рівність, демократію, правопорядок, владу, права людини в різні історичні епохи. В історії української державності пам’ятки права виконували не лише регулятивну функцію, а й відігравали роль засобу збереження державності, національного суверенітету та національної ідентичності. Національні пам’ятки права засвідчують тяглість української правової традиції та формування національної правової культури. Акцентовано, що національні пам’ятки права створювалися в часи існування Української держави, зокрема, пам’ятки: Києво-Руської держави (ІХ–ХІІ ст.); доби Галицько-Волинської держави (ХІІІ–ХІV ст.); Української козацької держави “Військо Запорозьке” (ХVІІ–ХVІІІ ст.); періоду відновлення української державності (1917–1921 рр.); деякі пам’ятки права Української СРР/РСР (1917–1991 рр.); сучасної України (1991 р. – до цього часу). Проаналізовано видатні національні пам’ятки права, зокрема “Закон Руський”, “Руську правду”, “Статути Великого князівства Литовського” (1529 р., 1566 р., 1588 р.), “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., “Суд і розправа в правах малоросійських” 1750 р., “Книга Статут та інші права малоросійські” 1764 р., “Екстракт малоросійських прав” 1767 р., “Екстракт із указів, інструкцій і настанов” 1786 р., Конституція Української козацької держави 1710 р. “Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького”, відома як Конституція Пилипа Орлика 1710 р., “Зібрання малоросійських прав” 1807 р., Універсали Української Центральної Ради, Конституція УНР 1918 р. та ін. |
