| Аннотацiя: |
У статті здійснено дослідження співвідношення понять “державність” і “держава” в українській юридичній науці. Показано, що попри часте ототожнення цих категорій у наукових джерелах їхній зміст суттєво відрізняється. На основі аналізу праць українських мислителів (А. Шептицький, В. Винниченко) і сучасних науковців (В. Греченко, В. Селіванов, І. Бойко, І. Терлюк) обґрунтовано, що державність є фундаментом і передумовою держави, може існувати навіть за відсутності формальної суверенної організації, а її сутність полягає в безперервності та тяглості українського державотворення від союзів східнослов’янських племен до сучасної незалежної України. Держава визначається як суверенна політико-територіальна організація суспільства, основними ознаками якої є: територія, населення, публічна влада, суверенітет, правнича система, податкова система, офіційні державні символи. Тоді як сутність державності значно багатогранніша, ніж держави, адже охоплює понад тисячолітню історію, культуру та правничу спадщину, ментальність народу та його прагнення до самовизначення. |
