| Аннотацiя: |
Статтю присвячено теоретико-правовому аналізу понять “народ”, “нація” і “держава” в контексті становлення української державності та національної державності. Актуальність зумовлена відсутністю усталених критеріїв для розмежування цих понять, варіативністю їх історико-правового змісту, а також неоднозначністю визначення часу зародження української нації та поглядів щодо неперервності державотворчих процесів. Мета статті, яка методологічно спирається на історико-правовий, системно-структурний і формально-логічний підходи, полягає у спробі з’ясувати теоретико-правовий зміст означених понять та їх історико-правового розмежування. Показано, що народ репрезентує первинну форму колективної ідентичності, засновану на етнокультурній спільності, правових звичаях і територіальній тяглости, тоді як нація відображає перехід до політико-правового суб’єкта, здатного усвідомлювати себе носієм суверенітету. Мотивовано, що держава постає як інституційна форма здійснення публічної влади, яка, однак, у ранніх і середньовічних утвореннях, зокрема на українських землях, мала персоніфіковану та династично-станову природу і не ґрунтувалася на народному суверенітеті. Установлено, що державність охоплює ширший історико-правовий процес формування, відтворення та тяглости форм публічної влади, правової культури та традицій самоврядування. |
