| Аннотацiя: |
У статті досліджуються питання використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, як однієї з підстав припинення права землекористування, передбаченої статтею 141 Земельного кодексу України. Проаналізовано зміст екологічних вимог у сфері землекористування, а також особливості їх нормативноправового забезпечення. Встановлено, що екологічні вимоги не мають єдиного законодавчого визначення та формуються через сукупність норм земельного, екологічного та іншого законодавства, що обумовлює складність їх практичного застосування та оціночний характер встановлення факту порушення у кожному конкретному випадку. Особливу увагу приділено аналізу обов’язків землекористувачів, пов’язаних з дотриманням вимог екологічної безпеки, охороною земель, підвищенням родючості ґрунтів, недопущенням їх деградації та забруднення. Обґрунтовано, що порушення зазначених обов’язків землекористувачів може розглядатися як використання земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам. |
