| Аннотацiя: |
У статті аналізуються історичні передумови формування сучасного етичного ландшафту. Показано, що домінування деонтології та консеквенціалізму виникло внаслідок спроби епохи Просвітництва зберегти нормативність моралі після відмови від арістотелівської телеології та теологічної концепції «Божественного Закону». Передумова про те, що деонтологія у світському контексті перетворилася на «закон без законодавця» (Е. Анскомб), пояснює кризу міжнародно-правових механізмів, які виявилися нездатними зупинити агресію проти України через брак реальної сили примусу.
Автор робить висновок, що сучасна етична тріада відображає етапи розпаду класичної традиції. Український воєнний досвід слугує верифікатором цих теорій, засвідчуючи, що в граничних ситуаціях аретаїчна парадигма виявляється найбільш життєздатною; вона відновлює свободу дій особистості та спільноти, замінюючи абстрактні правила живим етосом гідності та боротьби. |
