| Аннотацiя: |
Стаття аналізує одну з найскладніших проблем сучасної геополітики: чому держави апелюють до екзистенційних загроз як основи для casus belli (приводу до війни)? Як визначити, коли такі апеляції відображають реальні загрози безпеці, а коли є риторичними конструктами, що приховують геополітичні інтереси? Через сатиричну алегорію Дж. Свіфта про ліліпутів та блефускців, що воюють через суперечку, з якого кінця слід розбивати варене яйце, автор формулює ключову дилему: навіть у світі «голої сили» держави не можуть діяти без
легітимізуючого дискурсу, але цей дискурс завжди залишається двозначним. |
