| Аннотацiя: |
Стаття присвячена аналізу підходів єврейського релігійного права (галахи) та європейської правової традиції до регулювання кінця життя, агонії та допустимості медичного втручання. Вихідною нормативною основою дослідження є приписи Письмової Тори, зокрема заборона позбавлення життя та імператив вибору життя, які надалі отримують розвиток у галахічній традиції. На основі галахічних джерел, праць рабинів М. Файнштейна, А. Штайнберга, Ф. Роснера та інших дослідників розкрито фундаментальну концепцію безмежної цінності життя, згідно з якою будь-яке свідоме прискорення смерті становить заборонене діяння. Навіть у випадку тяжкої невиліковної хвороби людина розглядається як повністю жива, а момент її смерті належить виключно Божому визначенню. Водночас галаха допускає припинення надмірних або неефективних медичних втручань, що не мають лікувальної мети та лише продовжують процес агонії, проте не дозволяє жодних дій, спрямованих на активне спричинення смерті. Європейська правова традиція, зокрема французька модель безперервної глибокої седації та практика ЄСПЛ у справах Lambert v. France і Pretty v. the United Kingdom, демонструє схожу логіку: право на гідність наприкінці життя не ототожнюється з “правом на смерть”, а полягає в забезпеченні того, щоб людина не була примусово утримувана у стані тривалої агонії за допомогою втручань без терапевтичної користі. ЄСПЛ чітко розмежовує активні дії, що умисно спричиняють смерть (які є неприпустимими), та припинення підтримувальної терапії у випадках, коли вона не відповідає інтересам пацієнта. У статті зроблено висновок про наявність концептуальної спорідненості між галахою та європейським правом: обидві системи виходять із презумпції абсолютної поваги до життя, не визнають активну евтаназію як форму автономії особи та допускають можливість припинення непропорційного лікування за умови відповідального, процедурного й виваженого рішення, ключовою цінністю якого є людська гідність. |
