| Аннотацiя: |
Доведено, що в умовах тривалої тимчасової окупації Луганської області та вимушеного переміщення органів місцевого самоврядування традиційні підходи до організації публічного управління втрачають свою ефективність і потребують докорінного перегляду. Відсутність доступу до власних територій зумовлює трансформування функціонала переміщених органів місцевого самоврядування та обґрунтовує доцільність використання локалітетів як інструменту інфраструктурного розвитку. Аргументовано, що формування локалітетів на базі гуманітарних хабів, що вже функціонують, дає змогу систематизувати взаємодію стейкхолдерів Луганщини, посилити горизонтальну співпрацю, забезпечити надання специфічних сервісів для луганців та зберегти регіональну ідентичність в умовах просторової деконцентрації населення. Встановлено, що локалітети можуть слугувати об’єктом стратегування і стратегічно важливим інструментом післявоєнного відновлення Луганської області. |
