| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано доктринальні підходи до розуміння правової природи «цифрових прав», зокрема щодо їх місця в системі фундаментальних прав людини та можливості виокремлення як самостійної групи прав цифрової
епохи. Визначено основні засади цифрового конституціоналізму та обґрунтовано його перспективність як теоретичної основи для забезпечення «цифрових прав» і визначення особливостей їх здійснення дітьми в цифровому середовищі. Встановлено, що відсутність єдності у визначенні змісту й обсягу «цифрових прав» зумовлена динамічним розвитком технологій, транснаціональним характером цифрових платформ та поступовим зміщенням влади від держав до технологічних корпорацій. Окреслено коло проблем здійснення прав дитини в цифровому середовищі, які, зокрема, пов’язані з питаннями доступу до Інтернету, захисту персональних даних, забезпечення приватності, а також проблемам шерентингу, комерціалізації цифрового образу дитини та ризикам алгоритмічного
впливу на інформаційне середовище неповнолітніх. Обґрунтовано, що забезпечення прав дітей у цифровому середовищі потребує позитивних зобов’язань держави щодо визначення меж батьківської автономії та діяльності платформ. |
