| Аннотацiя: |
У статті досліджується проблематика захисту добросовісного іпотекодержателя у правовому конфлікті із власником майна. Проаналізовано ситуацію, коли незаконний володілець передає майно в іпотеку, а власник, повернувши його, опиняється з обтяженням, установленим без його волі. Констатовано, що конструкція “добросовісного іпотекодержателя” не передбачена Цивільним кодексом України та формується судовою практикою Верховного Суду переважно на основі принципу добросовісності. Досліджено правові підстави застосування зазначеної конструкції через призму механізму подолання прогалин у цивільному праві. Встановлено, що відсутність відповідної норми може вказувати на “кваліфіковану мовчанку законодавця”, а відтак ЦК України може не містити підстав захисту добросовісного іпотекодержателя. Проаналізовано проблемність застосування аналогії закону на основі статей 330, 388 ЦК України та звернення до аналогії права, яке може призводити до конкуренції між засадами добросовісності, справедливості та розумності. Проведено порівняльний аналіз іноземного досвіду, який свідчить, що ефективним правовим підґрунтям захисту добросовісних набувачів речових прав може вважатися законодавче регулювання реєстраційної системи через принцип публічної довіри до реєстру. Зроблено висновок щодо доцільності врегулювання питання добросовісного набуття речових забезпечувальних прав у процесі рекодифікації цивільного законодавства. |
