| Аннотацiя: |
У статті здійснено теоретико-правовий аналіз правової природи людської гідності в сучасному праворозумінні з метою з’ясування її місця в системі прав людини та механізмів обмеження державної влади. Показано, що в різних правових традиціях людська гідність концептуалізується по-різному: як засаднича цінність, конституційний принцип або суб’єктивне право, що безпосередньо впливає на характер її юридичного захисту. Досліджено німецьку модель, у якій людська гідність закріплена як автономний і безпосередньо діючий конституційний принцип, що встановлює абсолютну межу дозволеного втручання держави та забороняє перетворення людини на засіб навіть в ім’я публічного блага. Натомість французька правова доктрина і практика Конституційної ради розглядають гідність як конституційний принцип, що функціонує в межах правопорядку та реалізується через механізм пошуку балансу, інколи – шляхом обмеження індивідуальної автономії. |
