| Аннотацiя: |
Метою статті є обґрунтування гіпотези про те, що з позицій чинного законодавства України особи, які відмовляються від мобілізації, посилаючись на свої релігійні переконання, підлягають кримінальній відповідальності. Наводяться аргументи на користь такої позиції, зокрема, констатується, що вони не можуть визнаватися малозначними чи вчиненими за обставин, які виключають кримінальну протиправність, практика Європейського суду з прав людини у таких справах не є релевантною. У разі запровадження альтернативної служби у воєнний час мають бути забезпечені її умови (за тривалістю, місцями несення та ризиками тощо), адекватні військовій службі та встановлена відповідальність за ухилення чи неналежне проходження альтернативної служби не менш сувора, ніж відповідальність військовослужбовців. |
