| Аннотацiя: |
Метою статті є обґрунтувати необхідність забезпечити під час війни право на сумлінну відмову від військової служби та функціонування інституту альтернативної служби як засоби підвищення обороноздатності держави та недопущення релігійної дискримінації. Для функціонування інституту альтернативної (невійськової) служби в умовах війни існують не лише безумовні юридичні, моральні й політичні, а й військово-економічні підстави. До останніх належить передовсім нагальна потреба безперебійно забезпечувати охорону, захист і відновлення об’єктів інфраструктури як у прифронтових, так і в тилових зонах, розмінування, невідкладну допомогу пораненим, внутрішньо переміщеним особам тощо. Завдяки альтернативній (невійськовій) службі під час війни обороноздатність держави буде забезпечена у спосіб, який не порушуватиме конституційних та міжнародних гарантій права людини на охорону людської гідності, свободи релігії та недискримінації. Дотримання цих гарантій дасть змогу усім відповідальним за виконання державою її позитивних обов’язків із забезпечення права на свободу віросповідання під час війни, уникнути тягаря причетності до переслідування вірян, щирість релігійних переконань яких не викликає сумнівів. |
