| Аннотацiя: |
Усі конституційні суди Європи беруть участь у русі процесуальної емансипації, який асоціюється з самою демократією, особливо в країнах, які її відкидали протягом минулого століття. Процедура давно здається другорядною галуззю реалізації права. Конституційна процедура, якщо брати її у широкому значенні, являє собою врегульований Основним Законом України та чинними законами спосіб реалізації владних конституційних повноважень.
Йдеться про такі процеси, як внесення змін і доповнень до Конституції, процедура імпічменту, порядок призначення чи усунення з посад вищих службових осіб, механізми організації та проведення всенародних опитувань (референдумів), формування владних структур і т. ін.
Це є загальним конституційним порядком, який охоплює як процеси, що відбуваються в судових інстанціях, так і ті, що проходять поза судом (нерідко їх іменують парламентськими чи виборчими, які мають окреме конституційно-правове закріплення). Натомість конституційне провадження у більш обмеженому, вузькому значенні є специфічною юрисдикційною (тобто судовою) діяльністю Конституційного Суду України. Воно окреслюється як сукупність процесуальних кроків, які здійснюються Конституційним Судом під час дослідження та вирішення питань, що належать до його юрисдикції (на підставі конституційного подання, звернення чи скарги). Цей процес характеризується наявністю чітко визначених етапів, часових рамок, вимог до доказів, визначених сторін та фінального рішення. |
