| Аннотацiя: |
У статті розглянуто проблему переосмислення класичних підходів до переліку захищених ознак у антидискримінаційному праві та меж застосування принципу рівності, спричиненої трансформацією українського суспільства і формуванням ветеранів війни як нової соціально вразливої групи. Метою статті визначено аналіз теоретико-правових засад заборони дискримінації ветеранів війни в сучасних умовах. Автор зазначає, що сучасне антидискримінаційне право розвивається у напрямі розширеного розуміння захищених ознак, яке поєднує формальний, матеріальний та правозахисний підходи. Чинне законодавство Україна формально не містить прямої вказівки на статус ветерана війни як самостійну захищену ознаку, однак конструкція «інші ознаки» у визначенні дискримінації дозволяє потенційно охоплювати ветеранський статус у випадку доведення факту дискримінаційного ставлення.
Сформовано теоретико-правовий підхід до розгляду статусу ветерана війни як потенційної самостійної захищеної ознаки в антидискримінаційному праві, а також у визначенні меж застосування концепції позитивних дій щодо цієї категорії осіб. |
