| Аннотацiя: |
З початком повномасштабного російського вторгнення українці зіткнулися з викликом вимушеного обмеження політичного життя із властивими йому плюралізмом мас-медіа та конкурентними виборами. Потреба у сильному лідерстві спричинила ефект «згуртування навколо прапора». Основою емпіричного аналізу є порівняння суджень населення України, зокрема, тих, хто зазнав травматичних подій воєнного часу, щодо певної політичної системи та принципів державного врядування. Упродовж чотирьох років війни спостерігається феномен амбівалентного поєднання українцями підтримки демократичного устрою з одночасним схваленням авторитарних принципів урядування. За таких умов, прагнучи одночасно демократії та сильного лідерства, не обмеженого парламентом та процедурами, люди акумулюють сприятливе ціннісно-нормативне тло не стільки для встановлення авторитаризму, скільки для відтворення підтримки чергового різновиду популістського та персоналістського режиму. Разом із тим, за роки цієї війни поступово зростає частка українців, які сприймають неґативно авторитарні ідеї. Припущення щодо впливу травм війни на зростання підтримки авторитаризму не справдилися. Серед усіх груп, які зазнали певного виду травм, підтримка авторитаризму здебільшого не відрізняється за частотою від установок решти населення. Лише серед людей, які отримали поранення в результаті бойових дій, простежуються дещо більші частки підтримки авторитаризму. Результати дослідження впливу травматичних наслідків війни на політичну свідомість під час тривання самої війни не дають підстави робити остаточні висновки. Лише за умов зникнення мобілізаційної «анестезії», коли загостриться соціальний «біль» травмованих людей, можна буде отримати об’єктивні відповіді щодо їхніх політичних прагнень. |
