| Аннотацiя: |
У статті досліджено сучасний стан системи соціального захисту дітей, які перебувають в інституційних закладах України в умовах повномасштабної війни. Проаналізовано вплив воєнних дій на функціонування різних типів інституцій, особливості організації евакуації, збереження життя і здоров’я дітей, забезпечення безпечних умов у регіонах, що зазнають обстрілів, та на тимчасово окупованих територіях. Окрему увагу приділено проблемам кадрової спроможності та підготовки персоналу, що працює з дітьми, які пережили травматичний досвід, а також змінам у механізмах фінансування закладів. Простежено тенденції скорочення чисельності дітей у закладах інтернатного типу, що зумовлено як тривалим процесом деінституціалізації, так і воєнними ризиками, які прискорили переміщення вихованців до безпечних регіонів або за кордон. Виявлено головні системні бар’єри: відсутність єдиного координаційного центру, недостатній рівень міжвідомчої взаємодії між Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Міністерством освіти і науки України та Міністерством охорони здоров’я України, фрагментарність нормативної бази, нестачу фахівців соціальної роботи та психологів, а також значне зношення матеріально-технічної інфраструктури. |
