| Аннотацiя: |
У статті пропонується комплексний підхід до проблеми працевлаштування ветеранів війни, необхідність якого зумовлена, з одного боку, постійно зростаючою чисельністю ветеранів війни, значна частка яких потребуватиме після демобілізації гідної роботи; з іншого боку, актуалізацією розробки механізмів державної підтримки роботодавців щодо працевлаштування цієї категорії, які, на відміну від механізму квотування, сприятимуть реальному працевлаштуванню ветеранів війни, покращенню реінтеграції ветеранів війни у трудове та суспільне середовище. За результатами соціологічних досліджень і зарубіжного досвіду у статті обґрунтовано необхідність державної підтримки вітчизняних роботодавців у працевлаштуванні ветеранів війни з урахуванням думки вітчизняних роботодавці та розроблено пропозиції щодо механізмів такої підтримки. Натомість квотування робочих місць для ветеранів війни несе чисельні ризики: “працевлаштування трудових книжок”, стигматизацію, втрату мотивації до праці тощо та не сприятиме вирішенню проблеми їхнього працевлаштування. Автор стверджує, що введення нормативу для всіх роботодавців працевлаштування ветеранів війни недоречно (за винятком чотирьохвідсоткового нормативу робочих місць для ветеранів війни з інвалідністю). Як аргументується у статті, для державних підприємств і органів державної влади та місцевого самоврядування доцільно ввести десятивідсотковий норматив робочих місць з метою працевлаштування ветеранів війни. Також зазначається, що нині в Україні стимулюючих механізмів для роботодавців з метою працевлаштування ветеранів війни недостатньо, а наявні механізми суттєво не впливають на ситуацію з працевлаштуванням ветеранів війни та не мотивують роботодавців їх працевлаштовувати. |
