| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано динаміку політичної довіри українських громадян до політичних інституцій у період повномасштабної війни. Дослідження базується на даних провідних соціологічних центрів України: Центру Разумкова, Центру соціальних та маркетингових досліджень “SOCIS” та Київського міжнародного інституту соціології. Описано кардинальну трансформацію політичного ландшафту в умовах воєнного стану, що створює унікальне підґрунтя для переосмислення теоретичних моделей довіри, зокрема в екстремальних умовах національної кризи. Автор аргументує, що результати дослідження демонструють наявність парадоксальної структури довіри, за якої високий рівень підтримки мають силові структури (ЗСУ – 93,5%, СБУ – 63,8%), помірний – Президент України (57,5%), місцеві голови (50,8%) та ради (47,6%), а такі традиційні політичні інституції, як Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України, залишаються на невисокому рівні довіри (22,5% і 17,8% відповідно). Аргументовано формування нової архітектури політичної довіри, в основі якої лежить ефективність у забезпеченні безпеки, локальна наближеність до громадян і символічне лідерство. |
