| Аннотацiя: |
Постантропоцентричний дискурс даної статті проблематизує ряд актуальних тем, що стосуються онтології сучасної людини самої по собі, а також як члена численних спільнот. Дискурс розгортається навколо ідеї деколоніальності знання, мови та чуттєвості, що розглядається як прояв постмодерної мережевої раціональності та нового соціального, ціннісного й біологічного буття людини. Також дослідження торкається антропології травми, питання комеморативної пам’яті, аспекту розсіяної тілесності та відкритої ідентичності, що постають як свідоцтва антигуманістичного повороту в філософії. Постантропоцентризм з усіма його проявами демонструє плюриверсальний, а не універсальний принцип метамодерності. |
