| Аннотацiя: |
В усі часи головною метою кримінального права було убезпечення людини, суспільства або панівної групи від небезпечних для них протиправних посягань. Зі зміною епох і ресурсної бази формацій система соціальних цінностей зазнає кардинальних змін, що впливає не лише на спрямування кримінальності та виявлення віктимності, а й на породження нових рівнів злочинності загалом, які раніше перебували поза увагою кримінального права через неактуальність для попередніх суспільних формацій.
Такою ключовою цінністю в розвинутому інформаційному суспільстві є свідомість, первинно, людини, і, вторинно, – суспільства. Безпеку свідомості, принаймні від умисного негативного чи деструктивного впливу забезпечує безпека спілкування (комунікації) особистого та опосередкованого, індивідуального та масового. Однак через відсутність, навіть, розуміння можливості убезпечити комунікацію доволі тривалий час у вітчизняній, та й у світовій, парадигмах є анахронічна установка, що це зробити неможливо, і запитання “Як?” упереджує реальні пошуки того, як саме кримінальне право може впливати на безпеку комунікації і відповідно свідомості.
В умовах війни РФ проти України з 2014 р. та повномасштабного вторгнення 2022 р. в умовах гібридної агресії зміст інформаційної експансії як способу впливу на свідомість через політику м’якої сили, фейки та пропаганду набули для України нового змісту. Але, незважаючи на це, питання кримінально-правового захисту свідомості людини нам поки що побачити не вдається: кримінально-правові характеристики впливів маскуються під словоформи, які фактично приховують основну мету подібних посягань – свідомість людини і, як наслідок, реакцію її психіки. Прикладом подібних “приховувань” реальних впливів на свідомість під іншими конструкціями є, наприклад, криміналізація глорифікації дій СРСР або РФ. |
