| Аннотацiя: |
Стаття присвячена комплексному правовому аналізу проблем і перспектив впровадження агровольтаїки в Україні як інноваційної моделі сталого розвитку аграрного сектору та інструменту виконання міжнародних зобов’язань держави у сфері кліматичної політики. Агровольтаїка, що передбачає поєднання використання земельної ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності та виробництва електричної енергії з відновлюваних джерел, розглядається в контексті вимог Паризької кліматичної угоди, Європейського зеленого курсу та земельного, аграрного, містобудівного та екологічного, в тому числі кліматичного законодавства України. Установлено наявність істотних правових бар’єрів, що унеможливлюють впровадження агровольтаїчних проєктів у межах діючої моделі землекористування. Досліджено положення Закону України “Про основні засади державної кліматичної політики” та стратегічних документів держави у сфері боротьби зі зміною клімату, проте вони не містять системної інтеграції агровольтаїки до кліматичної політики. Вивчено передовий досвід правового регулювання агровольтаїки у деяких європейських країнах, де агровольтаїчні системи визнаються важливим інструментом досягнення кліматичних цілей і трансформації аграрного сектору. У результаті дослідження обґрунтовано необхідність формування в Україні цілісної правової доктрини агровольтаїки та інтеграції відповідного регулювання до системи енергетичного, екологічного та аграрного права. Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання агровольтаїчної діяльності, які забезпечать правову визначеність, передбачуваність та ефективність розвитку цього перспективного напряму. Наголошено на потребі міждисциплінарного підходу та інституційної підтримки держави задля повноцінної реалізації потенціалу агровольтаїки у виконанні кліматичних та енергетичних завдань України. |
