| Аннотацiя: |
Проаналізовано трансформацію Африки як активного учасника на арені нового геополітичного суперництва між Китаєм, США та європейськими країнами. Визначено ключові інтереси кожного з цих гравців на африканському континенті та засоби їхньої реалізації. Увагу зосереджено на тому, що Китай нині активно інвестує в інфраструктуру Африки, забезпечує доступ до ресурсів, просуває дипломатичні інтереси без вимог до політичних реформ, що приваблює відповідні авторитарні режими. Водночас модель співпраці Китаю породжує критику за боргову залежність та обмежений ефект для місцевої економіки. Сполучені Штати Америки, намагаючись стримати зростаючий вплив Китаю, переглядають свою присутність в Африці і, відповідно, акцентують увагу на підтримці демократії, безпеки та економічного розвитку, а також на доступі до стратегічних ресурсів.
Розглянуто політику Європи щодо Африки. Європа, усвідомлюючи втрату домінантних позицій, прагне відновити вплив через програми партнерства, розвиткову допомогу та нові інфраструктурні ініціативи, зокрема «Global Gateway», конкуруючи з китайською ініціативою «Один пояс і один шлях». З’ясовано, що ця «нова велика гра» не тільки відкриває для африканських країн додаткові можливості розвитку, а й створює ризики нової залежності та боргового навантаження. У дослідженні означено паралель між новим «змаганням за Африку» та колоніальним періодом, але з акцентом на сучасні економічні, політичні та безпекові виклики. Автор наголошує на важливості співпраці різних організацій, урядів задля уникнення «проксі-конфліктів» на території Африки, що може призвести до поділу континенту на сфери впливу, а отже, до обмеження суверенних можливостей самих африканських країн. У висновках обґрунтовано, що ефективність реалізації інтересів зовнішніх акторів значною мірою залежатиме від позиції самих африканських держав, їхньої здатності забезпечити власні стратегічні інтереси та уникнути негативних наслідків геополітичної конкуренції. Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом ролі інших гравців в Африці (зокрема, Індії, держав Близького Сходу) та впливом глобальної конкуренції на довгостроковий розвиток африканського континенту. |
