| Аннотацiя: |
У статті критично проаналізовано суперечність між демократичною легітимністю, що ґрунтується на виборності влади, та управлінською ефективністю, що вимагає фахової експертизи. Автор здійснює концептуальну реконструкцію канонічної доктрини демократії, виокремлюючи її нормативний і симулятивний аспекти, й протиставляє їй реальну практику демократичного устрою як поліархії активістських груп. Аргументовано, що в умовах зростаючої складності суспільного устрою та бюрократизації державного апарату представницька демократія перетворюється на інструмент ритуалізованого підтвердження лояльності, не забезпечуючи реального народного контролю. Як альтернатива розглядаються гібридні моделі, які поєднують елементи деліберативної демократії, партисипативного бюджету та технократичного ухвалення рішень. Стаття пропонує евристичні сценарії оновлення демократичних інституцій, в яких можливо досягнути балансу між участю, компетентністю та легітимністю.
|
