| Аннотацiя: |
Метою статті є аналіз імперативного мандату як засобу забезпечення реальної, а не формальної, підзвітності представників, виявлення критичних застережень щодо його імплементації та пошук альтернативних підходів до посилення політичної відповідальності. В роботі здійснено теоретичний аналіз концепцій політичної відповідальності, вільного та імперативного мандатів, розглянуто їхню історичну еволюцію та відображення в конституційному законодавстві різних країн. Проведено порівняльний аналіз переваг та недоліків обох типів мандатів. Особливу увагу приділено дослідженню практики партійно-імперативного мандату та його впливу на підзвітність депутатів, а також аналізу можливостей застосування інституту відкликання виборних посадовців. Критично оцінюючи традиційну позицію щодо несумісності імперативного мандата з демократичними принципами, автор звертається до сучасного наукового дискурсу, який переосмислює його потенційну роль в умовах кризи представницької демократії. У висновках статті наголошується на необхідності збалансованого підходу до питання політичної відповідальності, що поєднує елементи підзвітності з достатнім рівнем незалежності представників.
|
