| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано ключові доктринальні підходи до визначення сутності та проявів дигіталізації законодавчої влади, яка має дві тісно пов’язані між собою
сторони: технологічну (охоплює серію взаємозумовлених технологічних змін в організації парламентської роботи) та правову, упорядковану, урегульовану й організовану правом, що має на меті сприяти доцільним змінам у парламентській діяльності. Дигіталізація законодавчої влади надає додатковий імпульс формалізації й раціоналізації парламентської діяльності, сприяє економії парламентського часу та інтелектуальних зусиль, робить сучасний парламент відкритим для впливу суспільного загалу, для інтелектуальних і правових інновацій, відповідальнішим та більш чутливим до суспільним потреб. Показано, що ключовими особливостями сучасного періоду дигіталізації законодавчої влади
є: реалізація концепції електронного законодавчого процесу від початку до кінця шляхом організації проходження законопроєкту через систему єдиного електронного документообігу в межах законотворчого трикутника (народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України); забезпечення особистої участі парламентаріїв у пленарних засіданнях шляхом упровадження сенсорної кнопки; інституціалізація проведення засідань парламентських комітетів та тимчасових комісій у дистанційному режимі (за допомогою відеоконференції), а також розроблення правових засад переходу
парламенту в умовах воєнного часу до проведення пленарних засідань у дистанційному режимі. |
