| Аннотацiя: |
Метою статті є здійснення аналізу механізму кореляції нормативного масиву щодо реквізиції, встановлення змістовно-термінологічного визначення реквізиції та його відповідності сучасним потребам з огляду на переформатування статті 353 ЦК України згідно з положеннями основного акту України, спеціальних законів України та міжнародних нормативно-правових актів і стандартів ЄС. Доведено, що сучасне формулювання реквізиції частиною першою статті 353 ЦК Ураїни характеризується в деякій мірі «радянською спадщиною» з властивими їй правовими цінностями та науковою доктриною. У статті обґрунтовується доцільність зміни назви статті 353 ЦК та формулювання її першої частини відповідно до норм спеціальних законів згідно з класичним для юридичної практики підходом, що ґрунтується на принципі «lex specialis derogat generalі» «закон пізніший має перевагу над давнішим», «lex posterior derogat priori» – «закон спеціальний має перевагу над загальним». |
