| Аннотацiя: |
Стаття продовжує запропонований Р. Браґом аналіз «наслідків досвіду війни для філософів» та «впливу такого досвіду на їхній спосіб мислити». Автор статті пропонує розрізняти окремі досвіди війни відповідно до характеру воєн та способів участі в них, а також обґрунтовує тезу, що на мислення філософів може впливати не лише пережитий досвід війни, отриманий у якості військового чи цивільного, зачепленого бойовими діями, а й відкриття, завдяки війні, несподіваних аспектів реальності людського життя чи історії, які стають викликом для певної філософської теорії, способу філософування чи філософії в цілому.У статті проаналізовано реакцію на війни ХХ століття тих французьких філософів, які намагаються підсумувати досвід конкретних воєн та концептуалізувати ту воєнну реальність, яка стала для них викликом, зокрема акцентовані відмінності сприйняття Першої та Другої світових воєн відповідними поколіннями філософів на прикладі книги Алена «Марс, або Війна під судом» (1921) та статті М. МерлоПонті «Війна відбулась» (1945), а також здійснений порівняльний аналіз змін творчих траєкторій М. МерлоПонті та Р. Арона, спричинених Другою світовою війною. Книга Ж. Бодрияра «Війна в Затоці не відбулася» (1991), на думку автора, продовжує традицію «післявоєнних» текстів французьких філософів, підсумовуючи наслідки Холодної війни та концептуалізуючи особливості нових воєн. |
