| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано причини та наслідки витіснення властивої католицькій християнській етиці концепції справедливої війни, що корелюють з підходами міжнародних організацій із безпеки, орієнтованими на апріорну можливість згоди, діалогу і ненасильницького врегулювання конфліктів. Серед причин негативних наслідків виокремлено хибну думку про те, що час воєн між державами минув, і трактування збройних конфліктів як суто внутрішніх регіональних суперечок. Ці чинники призводять до запізнілої реакції міжнародної спільноти на війни або взагалі до відсутності дієвої реакції. Небажаним наслідком є також знецінення покликання військових та недоліки у підготовці моральнопсихологічного забезпечення виконання їхніх обов’язків. Зроблено висновок про актуальність розвитку концепції справедливої війни, а також що її імпліцитною метою є досягнення справедливого миру і що вона має доповнюватися напрацюваннями у сфері jus post bellum. |
