| Аннотацiя: |
У статті досліджується проблема врахування судами при призначенні покарання за порушення законів та звичаїв війни обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. З аналізу ухвалених в Україні вироків за ст. 438 Кримінального кодексу України зафіксовано врахування таких обставин, що обтяжують покарання, як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб (30% вироків), вчинення злочину з використанням умов воєнного стану (20% вироків), вчинення злочину загальнонебезпечним способом (4% вироків), вчинення порушення законів та звичаїв війни щодо малолітнього (або 9% вироків), вчинення кримінального правопорушення організованою групою або особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, або на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої
належності, або щодо особи похилого віку. При призначенні покарання за ст. 438 Кримінального кодексу України враховувалися такі обставини, що пом’якшують покарання, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (10% вироків), щире каяття (9% вироків). Констатовано, що в разі кваліфікації
дій обвинувачених з посиланням на ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України врахування при призначенні покарання як обставини, що його обтяжує, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою є подвійним ставленням у вину. Висловлено пропозицію враховувати при призначенні
покарання за ст. 438 Кримінального кодексу України такої обставини, як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Наголошується увага на необхідності врахування такої обставини, як вчинення злочину повторно у разі, якщо за обставинами справи комбатант вчинив кілька порушень законів і звичаїв війни і в обвинувальному акті ця обставина набула відображення. |
