| Аннотацiя: |
У статті досліджується проблема реалізації Закону «Про службу військового капеланства» в умовах війни. Наголошено, що після проголошення незалежності України важливе місце посіли закони про свободу віросповідання, як суб’єктивне юридичне право, та релігійні організації, як інструмент та система задоволення релігійних потреб. Також проаналізовано основні закони, підзаконні акти та укази, що забезпечують право на свободу віросповідання в Україні для військовослужбовців та інших державних силових формувань. Проаналізовано Закон «Про Службу військового капеланства», який запустив службу капеланів у правовому полі та змінив їх статус на війні. Зауважено, що в квотуванні на посади військових капеланів від різних конфесій вбачається загроза для національної безпеки, і роз’яснено причини. Також зроблено висновки про те, що виплати заробітної плати капеланам з державного бюджету певною мірою суперечать принципу секуляризації держави і церкви, що закладений в основу ст. 35 Конституції України. Зроблено висновки про те, що є необхідність проведення реформи у відносинах держави і церкви, а також, що на часі – зміна ст. 35 Конституції України, яка декларує згубну радянську атеїстичну ідеологію і
суперечить духу права в державі. |
