| Аннотацiя: |
Кібербезпеку розглянуто як основний фактор національної та міжнародної безпеки ХХІ століття. Аргументовано, що численні ініціативи у сфері правового забезпечення кібербезпеки охоплюють тільки невелику частину міжнародної правової системи, зокрема, щодо захисту критичної інфраструктури, захисту приватних даних у мережі, ведення війни із застосуванням кібертехнологій. Наголошено, що кібербезпека охоплює вже не тільки інформацію як об'єкт захисту, не тільки технічні засоби, які визначають можливості функціонування інформації, а, водночас, захист способів функціонування нової сутності – кіберпростору. Проаналізовано політико-правові документи, що визначають суть та спрямування національної політики кібербезпеки на прикладі окремих країн та визначено їх роль у міжнародно-правовому просторі. Особливу увагу приділено дослідженню агресивних стратегій росії та Китаю у створенні критичних кіберзагроз. Розкрито особливі виклики, з якими стикається Україна під час активізації кібервійни з боку російської федерації як складника повномасштабного вторгнення. |
