| Аннотацiя: |
Для прийняття оптимальних рішень у регулюванні банківського сектора важливе місце займає кількісний опис розвитку ринку банківських послуг. Важливість питання полягає в тому, що такий опис дає змогу врахувати трансформацію банків, джерела ризиків, виявити основні тенденції або закономірності в процесі еволюції. Метою даної статті є перевірка закону Гібрата як гіпотези для розвитку ринку банківських послуг України шляхом емпіричного експерименту, де всі наявні банки відстежується в часі на щорічній основі та будується розподіл банків за розмірами активів чи доходів. У роботі припускається можливість встановлення статистичного розподілу банків за розміром активів чи доходу з певними середніми значеннями та дисперсіями відповідно до логнормального розподілу банків. Методологія дослідження спирається на статистичний аналіз і перевірку відповідності емпіричного розподілу банків за розміром логарифмічно нормальному, що обумовлено законом Гібрата. Період дослідження охоплює банківський сектор з 2014 по 2023 рр. і включає всі наявні банки. Інформаційною базою для аналізу служили щорічні офіційні звітні дані (звіт про фінансовий стан) банків, що публікуються Національним банком України і на офіційних сайтах банків. Набір даних визначає щорічні активи та доходи загалом усіх банків і окремо кожного банку. Доведено, що закон Гібрата для банків України не виконується, розподіли за розмірами активів та доходів не підпорядковуються закону нормального розподілу Гаусса. Темпи зростання банків не є випадковими (як це припускається за гіпотезою Гібрата). Виявлено для 2022–2023 рр. тенденцію поступового наближення розподілів за доходами до логнормального типу та потенційну можливість реалізації закону Гібрата. |
