| Аннотацiя: |
У цій статті характеризується порядок застосування міжнародно-правових договорів при визначенні юрисдикції спорів про постійне місце проживання дитини, висвітлюються окремі проблеми пов’язані з визначенням юрисдикції таких справ. Встановлення належної юрисдикції необхідна умова для позитивного вирішення питання про відкриття провадження у справі, що ускладнюється комплексним нормативним регулюванням, необхідністю визначення міжнародних нормативних актів, які підлягають застосуванню. У статті аналізуються шляхи вирішення питання визначення юрисдикції спору про повернення дитини якими слідує судова практика останніх років, зокрема досліджується порядок застосування судами Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція 1980 року) та Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (Гаазька конвенція 1996 року). Робиться висновок, застосування одного із правил, визначених Гаазькою конвенцією 1996 року про юрисдикцію спору, знаходиться у прямій залежності від встановлення судом факту постійного місця проживання дитини у спорах щодо встановлення постійного (звичайного) місця проживання дитини в Україні, а у справах щодо міжнародного викрадення дітей, юрисдикція визначається за нормою ст. 7 Гаазької конвенції 1996 року. |
