| Аннотацiя: |
У сучасний період формування правової системи нашої держави майнові права (вимоги) в достатній мірі залучені в цивільному обороті, в економічному сенсі будучи «товаром», у зв’язку з чим можуть виступати способом забезпечення виконання зобов’язань. Застава майнових прав, поширена в основному в банківській практиці, використовується, як правило, в ситуаціях, коли кредитний ризик для банку мінімальний, або в якості додаткового забезпечення, або коли забезпечення зобов’язань не є обов’язковим відповідно до вимог чинного законодавства. Практика застосування норм українського законодавства, щодо застави майнових прав, та відсутність у вітчизняній науці цивільного права теоретичного обґрунтування застави майнових прав призводить до того, що досить часто має місце неоднозначний підхід не лише до тлумачення теоретичних аспектів застави майнових прав, а й до застосування правових норм, пов’язаних з такою заставою. Оскільки не всі майнові права можуть бути предметом застави, то негативним фактором, що впливає насамперед на відповідну правозастосовчу практику, є відсутність в українському законодавстві чітко окреслених систематизованих критеріїв щодо тих майнових прав, які можуть бути предметом застави. |
