| Аннотацiя: |
У статті обстоюється теза про те, що Сковорода є представником синкретичної культури і мислення, яке поєднує в єдність філософію, релігію (віру), поезію (літературу), теологію. У цьому поєднанні різних сфер людської діяльності й полягає його універсальність, як талановитої та всебічно розвиненої особистості. Щоб усе це поєднати, Сковорода має бути носієм синкретичного мислення і світосприйняття. Але таке поєднання містить у собі й філософію, а отже, підпорядковує її духовності. Сковорода — мудрець, який дає мудрість і подає приклад морально чистого життя і міцної віри. У статті розглядаються також слабкі та сильні сторони синкретичної творчості Сковороди для української культури загалом і української філософії зокрема. |
