| Аннотацiя: |
У статті досліджується співвідношення діалогічного способу існування релігії та соціальної стабільності. Автор стверджує, що діалог стає способом існування релігії в суспільствах з високим рівнем релігійної свободи. Автор акцентує увагу на конструктивних видах спілкування між релігіями, одним із яких традиційно є міжрелігійний (міжконфесійний) діалог. Розглянуто визначення релігійного діалогу як широкого комунікаційного явища, яке, зокрема, передбачає взаємодію не лише релігій між собою (міжрелігійний, міжконфесійний діалог), а й спілкування між релігією та суспільством (релігійний та соціальний діалог) на важливих проблеми сучасності та реакції на них. Обґрунтовано, що в основі небажання певної релігійної інституції вести діалог може бути теологічна позиція церкви, зумовлена ??феноменом «амбівалентності сакрального». Запропоновано шляхи відновлення діалогу релігій та подолання конфліктних умов їх взаємодії. |
