| Аннотацiя: |
У статті визначено характер російської війни проти України в контексті суспільно-державних трансформацій ХХ — ХХІ ст. Наголошується, що це війна різних світів, менталітетів, світоглядів, способів життя, цінностей тощо, яка триває багато століть у різноманітних формах (прямих і опосередкованих, відкритих і завуальованих, гарячих і холодних). Розкривається роль релігійно-правового чинника у війні Росії проти України на різних етапах українського державотворення (періоди УНР, радянський, сучасний). Наголошується, що саме за часів Української Народної Республіки було створено правову основу для організації Української Помісної Православної Церкви, конфесійної диференціації та утвердження свободи совісті та міжконфесійної толерантності в українському суспільстві. Акцентовано увагу на тому, що в радянський період війна Росії проти України тривала в новій, завуальованій, прихованій, невидимій (на перший погляд) формі з активним використанням релігійного чинника. Визначено результати цього періоду, а саме: розгул войовничого/наукового атеїзму, радикальне винищення, русифікація українського православ’я, ліквідація УАПЦ та УГКЦ тощо. Особливу увагу приділено радянській секулярно-політичній релігії (марксизму-ленінізму) як ключовій основі реалізації агресивної політики щодо історичної пам’яті та культурної ідентичності українського народу та маніпулятивному інструменту знищення української історії, культури. , світогляд, нація, держава і право в інформаційній, гібридній, тотальній, повномасштабній та інших війнах Росії проти України. У статті обґрунтовується, що вдосконалене законодавство з дієвим правовим механізмом його реалізації, сильне громадянське суспільство з розвиненими інститутами, в тому числі інститутом релігії (церкви), належними гарантіями релігійних прав і свобод є важливими чинниками забезпечення державної, національної, релігійної безпеки. та перемога України (на сучасному етапі) у війні, яку розв'язала проти неї Російська Федерація. |
