| Аннотацiя: |
Статтю присвячено дослідженню археологічної спадщини як предмета злочинного посягання, уточненню терміноглогічного апарату. В ході дослідження всі наявні на території України об'єкти археологічної спадщини наділено на три групи: 1). відомі об'єкти археологічної спадщини; 2). передбачуванні об'єкти археологічної спадщини; 3). невідомі об'єкти археологічної спадщини. Визначено, що правова охорона забезпечується відомим об'єктам археологічної спадщини, які щойно виявлено або тим, які існують у вигляді пам'ятки національного або місцевого значення, тобто об'єктам, яким держава надала правового статусу "об'єкта археологічної спадщини". Запропоновано внести зміни до чинного законодавства з метою превентивного захисту не лише об'єктів археологічної спадщини із чітко визначеним правовим статусом, а також тих, що його не мають. |
