| Аннотацiя: |
Трансформація конституційного права має місце в контексті підвищення інституційної спроможності держави як простору безпеки, спрямованого на захист прав людини. Рашизм як індоктринація імперських дискурсу і практик розглядається у площині відтворення практики варварства у стосунках між людьми та зневажання людської гідності деспотією. спостерігається на вторгнення та збройні конфлікти, право не зникає, в умовах війни на перший план виходити відсіч агресора, фіксація його злочинів і притягнення винних до відповідальності, що зумовлює перерозподіл ресурсів та зміну парадигми діяльності держави. Войовнича демократія та конституційний патріотизм розглядаються як дієвий інструментарій захисту конституційної демократії в умовах війни, на чому обґрунтовується інституційна спроможність держави та передумови становлення мережецентричної влади. |
