| Аннотацiя: |
За роки незалежності нашої держави в Україні згоріло понад 200 храмів. Абсолютна їх більшість міститься на Західній Україні і належить УГКЦ. Тільки дві церкви згоріло через об'єктивне (природне) стихійне лихо - розряд блискавки під час бурі. Причинами інших пожеж є т. зв. людський фактор. І що найсумніше - держава практично усунулася від нагляду за пам'ятками дерев'яної архітектури.
Моторошні цифри статистики
Останніми роками багато безцінних пам'яток сакральної архітектури перетворилося на попіл.
Погляньмо на страшну статистику: 2000 року згоріла 21 церква, 2001-го - 23, 2002-го - 28, 2003-го - 22, 2004-го - 22, 2005-го - 19, 2006-го - 29, у тому числі церква XV ст. в селищі Шклі Яворівського району. Тобто тільки за неповні шість років Україна втратила 164 церкви, знищені вогнем.
Минулі роки були позначені взагалі немислимими втратами для української культури: на саме Різдво запалала опівдні і швидко згоріла у Волошках Свято-Миколаївська церква, куди Косачі приходили молитися. Тут хрестили двох дітей Косачів, а Леся Українка хотіла тут вінчатися з Климентом Квіткою. Втім найцінніші образи з ХVIII ст. на згарищі так і не знайшли (два позолочені - Богоматері й святого Миколая та три ікони на дошках)... В селі Нагуєвичах Львівської області пішла з димом дерев'яна церква Святого Миколая, в якій хрестили Івана Франка. Згоріло Євангеліє, що його подарував церкві батько письменника, а також інші речі роботи Якова Франка. За роки незалежності Україна втратила близько 150 таких унікальних пам'яток, стверджують у Товаристві захисту пам'яток історії та культури.
Безсумнівно, такий стан справ нічим іншим, як трагедією національного масштабу, і не назвеш. Для порівняння: за часів совітського атеїстичного режиму в середньому за рік знищували 21 церкву. А коли поглянемо на сусідів, то чомусь на етнічно українських землях Пряшівщини (Словаччина) всі 27 дерев'яних церков внесені до реєстру національних пам'яток держави і відповідно відреставровані. Бляшане покриття, зроблене ще в минулому сторіччі, замінено ронтою, а дві церкви внесені до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО. Близько сотні таких церков є на сучасних територіях Польщі та Румунії. Більшість цих церков дуже добре збереглася, і, дякувати Богу та урядам їхніх держав, церкви там не горятьѕ Україна, яка має 1900 пам'яток дерев'яної сакральної архітектури (дві третини з них - на Західній Україні), на превеликий жаль, бережливим ставленням до своєї безцінної духовної і культурної спадщини похвалитися не може.
"Причини - не наші", - каже наша влада
У нас не такѕ З проголошенням незалежності церкви перейшли від держави до рук церковних громад, і, схоже, відповідні державні органи полегшено зітхнули, адже на утримання храмів потрібні доволі великі кошти, яких на це як не було, так і немає в державі. Це по-перше. По-друге - в абсолютній більшості випадків офіційною причиною займання називають коротке замикання в електромережі. Хоча церкви найчастіше горять тоді, коли в них не відбувається жодних відправ, по-іншому, тоді, коли навантаження на електромережу мінімальне (принаймні таким би мало бути). Правда, незрозуміло, чому так відбувається, адже пожежники повинні не тільки гасити, але й запобігати пожежі. Якщо такий кризовий стан електромереж по церквах України, то хіба не мають вони права заборонити відправи в церкві, коли освітлення та відповідні прилади перебувають у неналежному стані, і зобов'язати власників замінити всі старі розводки на нові, тим більше що сучасні технології дозволяють убезпечити від самої думки про такі нещасні випадки. Чи потрібно, щоб залишилося в нашій державі лише декілька дерев'яних церков, а потім усі відповідні державні служби кинуться їх рятувати? По-третє. На думку окремих дослідників цього питання, часте фігурування в документації саме цієї версії є наслідком бажання правоохоронних органів якомога швидше завершити справу без грифу "не розкрита". Адже всім зрозуміло, що шанс відшукати зловмисника, маючи перед собою як доказ саме попелище, зведений до мінімуму. На підтвердження цієї думки маємо доволі вагомий аргумент: за всі роки незалежності України за спалення сакральної споруди не було притягнуто до відповідальності жодної особи. Як яскрава ілюстрація - після підпалу церкви Св. Параскеви в смт Шклі Яворівського району попри очевидні факти, які свідчили, що пожежа була не випадкова, відмовлено у відкритті кримінальної справи.
Про Європейську співдружність
Міжнародний резонанс такого перебігу подій, коли їх скласти докупи (три перелічені складові), змальовує нам галичанина як недолугого недоумка, якому небезпечно навіть коробку сірників до рук дати. Чорний піар власне й передбачає плекання іміджу частини України - Галичини як основи політичної нестабільності в молодій державіѕ Хто постійно плекає цей образ монстра-потвори, ні для кого не секрет. Але найбільшим секретом є те, чому до цього часу ми не можемо захистити духовну спадщину свого народу. А ще хочемо увійти в культурне поле старих європейських держав. Виникає просте запитання: з чим ми хочемо прийти в Європу?
Коментар Андрія Давидюка (відділ культурної спадщини та музейної роботи управління культури Івано-Франківської ОДА).
За останні 14 років на Івано-Франківщині згоріло 14 дерев'яних храмів: церква Св. Миколая, зведена 1894 р., в с. Торговиці Городенківського району, церква Св. Миколая - 1859 р., в с. Голоскові Коломийського району, церква Успіння Пресвятої Богородиці - 1810 р., в с. Джурові Снятинського району, церква Успіння Пресвятої Богородиці - 1854 р., в с. Лісному Хлібичині Коломийського району, церква Пресвятої Трійці - 1852 р., в с. Товмачику Коломийського р-ну, церква Собору Пресвятої Богородиці і дзвіниця - 1793 р., в с. Фатівці Коломийського району, церква Св. первомученика Степана - 1865 р., в с. Лугах Рожнятівського району, церква
Св. Миколая - 1830 р., в с. Задубрівцях Снятинського району, церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії - 1742 р., в с. Іллінцях Снятинського району, церква Вознесіння Господнього - 1858 р., в
с. Стецеві Снятинського району, церква Різдва Пресвятої Богородиці та дзвіниця - XVII-XVIII ст., в с. Одаях Тисменицького району, церква Воскресіння Христового - 1828 р., в с. Побережжі Тисменицького району, церква Св. архістратига Михаїла - XVIII ст., в с. Олеші Тлумацького району, церква Св. Миколая - XIX ст., в
с. Ясеневі Пільному Городенківського району.
Щоб змінити ситуацію, потрібне насамперед належне фінансування, адже нагальної реставрації в нашій області потребують 150 дерев'яних церков. (Всього в області 850 дерев'яних церков). Відповідно до розробленого проекту, кошти на ці невідкладні роботи щодо зазначених 150 церков становлять 18 млн. 370 тис. грн. За часів радянської влади існувала програма, яка передбачала обробку дерев'яних конструкцій церков спеціальним вогнетривким розчином. Поновлення повинно відбуватися протягом кожних 10 років - від ронти до дерев'яних конструкцій. Через брак коштів такі роботи, по суті, не проводяться. Це ще одна з причин загорання церков. Як і несправність електропроводки та неналежний нагляд тих людей, які мали б перевіряти її і складати відповідні акти, а в разі потреби навіть закривати церкву до усунення технічних несправностей. Слід зауважити, що з церквою горять безцінні іконостаси і весь інвентар. Ми, по суті, втрачаємо ту культурну спадщину, яку вже відродити буде неможливо.
|
